Рішення № 11076975, 31.08.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31.08.10 р.                     Справа № 20/231пд                               

Суддя господарського суду Донецької області Донець О.Є.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго”, м.Горлівка

до відповідача: Управління МНС в м.Макіївці ГУ МНС України в Донецькій області, м.Макіївка

про врегулювання розбіжностей при укладанні договору про постачання електроенергії

За участю представників:

від позивача: Позднякова І.О. – дов.

від відповідача: Орда С.І. – дов.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Донецької області звернулось Відкрите акціонерне товариство „Донецькобленерго”, м.Горлівка, із позовом до Управління МНС в м.Макіївці ГУ МНС України в Донецькій області, м.Макіївка.

У своєму позові позивач просить суд:

1. Задовольнити вимоги ВАТ „Донецькобленерго” щодо залишення п.4.2.1 умов Договору № 163 в запропонованій редакції позивача, а саме: „За внесення платежів, передбачених п.п.2.3.4 – 2.3.5 цього Договору, з порушенням термінів, визначених додатком № 5 „Порядок розрахунків” до цього договору Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати; 3% річних з простроченої суми. При цьому, сума грошового зобов”язання за цим договором повинна бути оплачена Споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Сума пені, 3% річних з простроченої суми, суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції зазначається у розрахунковому документі окремим рядком, або в окремому розрахунковому документі”.

2. Задовольнити вимоги ВАТ „Донецькобленерго” щодо залишення п.1 додатку № 5 до Договору № 163 в запропонованій редакції позивача, а саме: „Розрахунковим вважається період з 00-00 годин першого числа місяця, попереднього розрахунковому, до 24-00 годин останнього числа поточного місяця”.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідач, отримавши оферту у вигляді проекту договору, не згоден з окремими його умовами, але має намір, врегулювавши розбіжності, укласти договір, повернув 16.07.10 р. підписаний договір та склав протокол розбіжностей щодо окремих умов договору, на приписи Господарського та Цивільного кодексів України, Закону України „Про електроенергетику”, Правил користування електричною енергією та на надані суду документи, що наявні в матеріалах справи.

У відзиві на позов № 2874 від 13.08.10 р. відповідач вважає, що позивач перешкоджає платоспроможності відповідача, заклавши у зміст договору № 163 неприйнятні умови в п.4.2.1 договору і в п.1 Додатку № 5 цього Договору, зловживаючи монопольним (домінуючим) становищем на ринку продажу електричної енергії споживачу – Управлінню МНС в м.Макіївці, у зв’язку із чим відповідач просив суд пункт 4.2.1 договору № 163 про постачання електричної енергії за редакцією позивача скасувати, як такий, що несе неприйнятні умови для бюджетної установи, які ведуть до нераціонального використання бюджетних коштів держави; пункт 1 Додатку № 5 Договору № 163 за редакцією позивача, який перешкоджає платоспроможності відповідача, скоригувати і викласти в новій редакції: „Розрахунки за спожиту електричну енергію здійснюються шляхом перерахування грошових коштів Споживача на поточний рахунок Постачальника, який зазначений у розділі 10 цього Договору, протягом 30 (тридцяти) банківських днів з дня отримання рахунку від Постачальника електроенергії”.

У судовому засіданні оголошувалась перерва з 19.08.10 р. до 31.08.10 р.

           Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд ВСТАНОВИВ:

Як стверджує позивач, ВАТ „Донецькобленерго”, відповідно до вимог ст.181 Господарського кодексу України, запропанувало Управлінню МНС в м.Макіївці ГУ МНС України в Донецькій області проект договору про постачання електричної енергії № 163 з додатками (далі-Договір).

Відповідач, отримавши проект договору, не погодився з окремими його умовами та 16 липня 2010 року на адресу позивача надіслав підписаний примірник Договору з протоколом розбіжностей.

Позивач не погодився із запереченнями та пропозиціями відповідача стосовно внесення змін та доповнень у Договір, у зв’язку з тим, що, на думку позивача, вказані зміни або суперечать діючому законодавству, або під час виконання договірних стосунків будуть порушувати його права та інтереси.

За даних обставин, позивач звернувся до суду із позовом, в якому просить суд залишити п.4.2.1 умов Договору № 163 в запропонованій редакції позивача, а саме: „За внесення платежів, передбачених п.п.2.3.4 – 2.3.5 цього Договору, з порушенням термінів, визначених додатком № 5 „Порядок розрахунків” до цього договору Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати; 3% річних з простроченої суми. При цьому, сума грошового зобов’язання за цим договором повинна бути оплачена Споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції. Сума пені, 3% річних з простроченої суми, суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції зазначається у розрахунковому документі окремим рядком, або в окремому розрахунковому документі”.

Залишити п.1 Додатку № 5 до Договору № 163 в запропонованій редакції позивача, а саме: „Розрахунковим вважається період з 00-00 годин першого числа місяця, попереднього розрахунковому, до 24-00 годин останнього числа поточного місяця”.

Відповідач із позовними вимогами не погодився, посилаючись на те, що редакція спірних пунктів договору, викладена відповідачем у протоколі розбіжностей до договору, відповідає змісту типового договору на постачання електричної енергії.

Згідно із ст.4-2) Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст.4-3) зазначеного кодексу, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.43 зазначеного кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно із ст.179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Кабінет Міністрів України, уповноважені ним органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;

типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів.

Типова форма відповідного договору, порядок визначення обґрунтованого обсягу витрат, що підлягає компенсації, форма відшкодування (викуп, у тому числі в розстрочку, оформлення корпоративних прав, надання пільг у визначеному розмірі) встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 181 Господарського кодексу України, передбачений загальний порядок укладання господарських договорів.

Частиною 5 зазначеної статті, зокрема, встановлено, що сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

Згідно із ст.187 Господарського кодексу України, спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Статтею 275 зазначеного кодексу, зокрема, передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Виробники і постачальники енергії, що займають монопольне становище, зокрема суб'єкти природних монополій, зобов'язані укласти договір енергопостачання на вимогу споживачів, які мають технічні засоби для одержання енергії. Розбіжності, що виникають при укладенні такого договору, врегульовуються відповідно до вимог цього Кодексу.

Законом України “Про електроенергетику” та Правилами користування електричною енергією також передбачено, що споживання електричної енергії без укладання відповідного договору не допускається.

Відповідно до ст.26 Закону України “Про електроенергетику”, споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Згідно із п.5.1 Правил, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

Зі змісту спірного договору вбачається, що він є договором енергопостачання, за яким позивач має постачати відповідачеві електричну енергію.

Відповідно до п.1 Договору, Постачальник продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок Споживача із загальною (за всіма об’єктами) приєднаною потужністю 201,5 кВт, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої)електричної енергії та здійснює інші платежі згідно із умовами Договору.

Отже, позивач на законних підставах звернувся до суду із даним позовом, оскільки спірний Договір є договором про постачання електричної енергії, укладення якого є обов’язковим в силу закону.

З матеріалів справи вбачається, що сторони не дійшли згоди щодо умов п.4.2.1 Договору та п.1 Додатку № 5 до Договору № 163.

Пункт 4.2.1 Договору позивач просить суд викласти в своїй редакції: „За внесення платежів, передбачених п.п.2.3.4 – 2.3.5 цього Договору, з порушенням термінів, визначених додатком № 5 „Порядок розрахунків” до цього договору Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати; 3% річних з простроченої суми. При цьому, сума грошового зобов’язання за цим договором повинна бути оплачена Споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Сума пені, 3% річних з простроченої суми, суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції зазначається у розрахунковому документі окремим рядком, або в окремому розрахунковому документі”.

У протоколі розбіжностей до проекту Договору № 163 про постачання електричної енергії відповідач наполягав на скасуванні даного пункту.

Встановлена відповідальність за неналежне виконання зобов’язання у вигляді пені не погіршує становища сторони за договором щодо виконання договірного зобов’язання та є стимулом для зобов’язаної сторони виконувати взяті на себе договірні зобов’язання.

Відповідно до підпункту 13 пункту 5.5 Правил користування електричною енергією, однією із істотних та обов’язкових умов договору про постачання електричної енергії, є зазначення відповідальності сторін за невиконання умов договору та підстав її застосування.

Згідно із ч.4 ст.26 Закону України „Про електроенергетику”, споживач електроенергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та Правил користування електричною енергією згідно із законодавством України.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Крім того, відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, запропонована позивачем редакція п.4.2.1 Договору узгоджується із змістом п.4.2.1 Типового договору та умови договору про постачання електричної енергії в частині відповідальності споживача є такими, що узгоджуються із приписами чинного законодавства України.

Пункт 1 Додатку № 5 до Договору позивач просить викласти в своїй редакції: „Розрахунковим вважається період з 00-00 годин першого числа місяця, попереднього розрахунковому, до 24-00 годин останнього числа поточного місяця”.

Відповідно до п.6.6 Правил користування електричною енергією, оплата електричної енергії, яка відпускається споживачу, здійснюється споживачем, як правило, у формі попередньої оплати у розмірі вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий або плановий період.

Споживачі за взаємною згодою сторін (постачальника електричної енергії та споживача) можуть здійснювати оплату вартості обсягу електричної енергії плановими платежами з наступним перерахунком або оплатою, що провадиться за фактично відпущену електричну енергію.

Підприємства житлово-комунального господарства та підприємства, які надають послуги щодо забезпечення комунально-побутових потреб населення, в межах наданих населенню послуг, установи та організації, які фінансуються з державного та/або місцевого бюджету, здійснюють повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії один раз за фактичними показами засобів обліку електричної енергії на початку періоду, наступного за розрахунковим, відповідно до договору про постачання або купівлю-продаж електричної енергії. За наявності фінансової можливості та за погодженням з постачальником електричної енергії зазначені підприємства, установи та організації можуть здійснювати попередню оплату вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії.

Початок та тривалість розрахункового та/або планового періоду для розрахунку плати за спожиту електричну енергію, форма та порядок оплати, терміни здійснення планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між постачальником електричної енергії та споживачем.

У п.1 Додатку № 5 до Договору в редакції позивача зазначено період часу, за який визначається обсяг спожитої та/або переданої електричної енергії та здійснюються відповідні рахунки ВАТ „Донецькобленерго”, який відповідно до підпункту 15 п.5.5 Привал користування електричною енергією, є однією із істотних та обов’язкових умов договору про постачання електричної енергії.

Згідно із п.1.2 Правил користування електричною енергією, розрахунковий період – це період часу, зазначений у договорі, за який визначається обсяг спожитої та/або переданої електричної енергії, величина потужності та здійснюються відповідні розрахунки.

Відповідач помилково ототожнює даний термін із поняттям „порядок розрахунків”.

Так, відповідач наполягав на викладенні п.1 Додатку № 5 до Договору у своїй редакції: „Розрахунки за спожиту електричну енергію здійснюються шляхом перерахування коштів Споживача на поточний рахунок Постачальника, який зазначений у розділі 10 цього Договору, протягом 30 (тридцяти) банківських днів з дати отримання рахунку від Постачальника електроенергії”.

Дана редакція стосується порядку розрахунків між сторонами за спожиту електричну енергію, який вже урегульований у п.9 Додатку № 5 до Договору та не є спірним, оскільки у протоколі розбіжностей не зазначений.

Отже, заперечення відповідача проти позову із посиланням на невідповідність редакції спірних пунктів, запропонованої позивачем, тексту типового договору, що є додатком до Правил користування електричною енергією, суд не приймає до уваги, оскільки згідно із ч.4 ст.179 Господарського кодексу України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Згідно із п.5.2 Правил користування електричною енергією, при укладанні договору про постачання електричної енергії сторони визначають його зміст на основі типового договору.

За даних обставин суд дійшов висновку про те, що запропоновані позивачем умови договору про постачання електричної енергії № 163 не суперечать приписам Господарського та Цивільного кодексів України, Закону України “Про електроенергетику”, Правил користування електричною енергією.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по справі слід покласти на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.179, 181, 187, 230, 275 Господарського кодексу України, ст.625 Цивільного кодексу України, ст.26 Закону України „Про електроенергетику”, п.п.5.1, 5.5., 6.6 Правил користування електричною енергією, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго”, м.Горлівка, до Управління МНС в м.Макіївці ГУ МНС України в Донецькій області, м.Макіївка, - задовольнити.

Викласти п.4.2.1 Договору та п.1 Додатку № 5 до Договору № 163 про постачання електричної енергії, укладеного між Відкритим акціонерним товариством „Донецькобленерго” та Управлінням МНС в м.Макіївці ГУ МНС України в Донецькій області в редакції позивача, а саме:

Пункт 4.2.1 Договору: „За внесення платежів, передбачених п.п.2.3.4 – 2.3.5 цього Договору, з порушенням термінів, визначених додатком № 5 „Порядок розрахунків” до цього договору Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати; 3% річних з простроченої суми. При цьому, сума грошового зобов’язання за цим договором повинна бути оплачена Споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Сума пені, 3% річних з простроченої суми, суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції зазначається у розрахунковому документі окремим рядком, або в окремому розрахунковому документі”.

Пункт 1 Додатку № 5 до Договору: „Розрахунковим вважається період з 00-00 годин першого числа місяця, попереднього розрахунковому, до 24-00 годин останнього числа поточного місяця”.

Стягнути з Управління МНС в м.Макіївці ГУ МНС України в Донецькій області (86125, Донецька область, м.Макіївка, вул.Мєндєлєєва, 34; код ЄДРПОУ 23314422) на користь Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” (84601, Донецька область, м.Горлівка, пр.Леніна, 11; на поточний рахунок № 26001307550283 у філії Центрально-Міського відділення АК ПІБ м.Горлівка, МФО 334464, код ЄДРПОУ 00131268) 85,00 грн. – суму держмита, 236,00 грн. – суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ у встановленому порядку.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 31.08.10 р.

Повне рішення складено 03.09.10 р.

Суддя                               

Надруковано 3 примірники:

1-          позивачеві;

1 – відповідачеві;

1 – у справу

Вик.Канаховська В.В.