Рішення № 11076701, 06.09.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.08.10р.Справа № 17/237-10(3/325-09) Суть спору:

Позивач у вересні 2009 року звернувся до господарського суду з позовом у якому, з урахуванням уточнень до позовної заяви від 26.11.09р., просить стягнути з відповідача суму 80000,00 грн. основного боргу, 1216,44 грн. 3% річних, 7039,00 грн. інфляційних втрат та розірвати договір поставки № 212-ОП від 11.03.08р.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.09р., яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.02.10р., у справі № 3/325-09 позовні вимоги задоволено частково, а саме стягнуто з відповідача на користь позивача 80000,00 грн. основного боргу, 1216,44 грн. 3% річних, 812,16 грн. державного мита, 217,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу в решті позовних відмовлено, а 02.03.2010 року видано наказ.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.05.10р. касаційну скаргу відповідача задоволено. Винесені рішення господарського суд Дніпропетровської та постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду скасовані, а справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції у іншому складі суду.

Названа постанова ВГСУ вмотивована тим, що господарськими судами не надано правової оцінки наведеному у попередніх судових актах листуванню сторін, а також з причин не вірного застосування положень ст.ст. 1212-1213 Цивільного кодексу України, оскільки для застосування даних норм законодавства обов’язково має бути присутньою правова підстава для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (помилка, обман, випадковість або інше), яку не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов’язків, встановлених ст. 11 ЦК України.

Розпорядженням голови господарського суду від 23.06.10р. справу № 3/325-09 передано на розгляд судді Суховарову А.В.

В порядку ст. 85 ГПК України, за згодою представника позивача та відповідача, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

11.03.2008 року між позивачем (покупцем) та відповідачем (постачальником) був укладений договір поставки № 212-ОП (далі - Договір), у відповідності з умовами якого постачальник зобов’язався передати у власність покупця товар, за який останній у кількості, асортименті, за ціною та у визначені специфікацією терміни зобов’язаний сплатити його вартість.

На виконання умов вказаного договору між сторонами у справі була підписана специфікація № 14028 від 02.09.08р. на поставку ПВХ суспензія S-65 (товар/продукція) загальною вартістю 186480,00 грн.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі зазначеного договору поставки, є господарськими зобов’язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

За умовами ст. 712 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з положеннями ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Також, позивачем виставлено відповідачу рахунок від 04.09.08р. № 14061 на загальну суму підписаної та названої вище специфікації, згідно якого покупець платіжним дорученням № 23 від 06.10.08р. перерахував постачальнику суму 80000,00 грн., однак товар не поставлявся відповідачем тривалий час, при цьому ані договором, ані специфікацією строки такої поставки не визначені.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

В свою чергу ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України визначає, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В подальшому між сторонами відбувалося листування щодо узгодження строків поставки, проте строки так і не погодженні, спірний товар не поставлено, у зв’язку із чим у покупця відпало бажання продовжувати договірні відносини за спірною угодою поставки.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що позивачем направлено в адрес відповідача лист-вимогу № 058-01 від 16.02.09р. (а.с. 23-24, том 1) якою покупець просить, зокрема, сплатити постачальника суму 80000,00 грн. перераховану платіжнім дорученням № 23 від 06.10.008р., де фактичне надсилання такого листа-вимоги підтверджується фіскальним чеком відділення поштового зв’язку № 1580 від 17.02.09р. (а.с. 25, том 1), а факт отримання цього ж листа насамперед не заперечується постачальником, що також підтверджується представником відповідача у судових засіданнях.

Як зазначалось вище, за правилами ч. 2 ст. 530 ЦК України, боржник (відповідач у справі) зобов’язаний був сплатити отриману за спірним платіжним дорученням грошову суму у семиденний строк, але до теперішнього часу відповідач у добровільному порядку своїх зобов’язань не виконав.

Таким чином, в силу положень статті 11 та 509 Цивільного кодексу України, а також умов ст.ст. 173, 174 Господарського кодексу України, із зазначених дій сторін у відповідача виникло зобов’язання по оплаті позивачу суми 80000,00 грн. перерахованої останнім відповідачу спірним платіжним дорученням № 23.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України та тотожних приписів ст. 193 Господарського кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В той же час, оскільки ні позивач, ні відповідач не можуть вказати точну дату отримання постачальником вказаного спірного листа-вимоги, тому суд, відповідно до затверджених Міністерством юстиції України 19.12.07р. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів за № 1383/14650, зазначає що пунктом 4 визначені нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку), зокрема, у п. 4.1.3 визначено, що між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) –Д+4 (де «Д»- день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання.

Отже, позивачем здійснено відправлення листа-вимоги 17.02.09р. + 4 дня, тобто граничний строк його отримання - 21.02.09р., а зобов’язання за цим листом-вимогою повинно було бути виконано відповідачем у строк до 28.02.09р. (21.02.09р. + 7 днів), тоді як таких дій з боку останнього здійснено не було, в зв’язку із чим у позивача виникло право вимоги цих грошових коштів –01.03.09р.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов’язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно положень ст.ст. 216-217, 230-231 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

На підставі положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити борг з урахуванням індексу інфляції, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів, позивач нарахував відповідачу розмір штрафних санкцій, який внаслідок наведених вище строків виникнення порушення зобов’язання та здійсненого перерахунку визнається господарським судом обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у сумі 2914,86 грн. інфляційних за період з березня по серпень 2009 року, та у сумі 1183,56 грн. 3% річних за період з 01.03.09р. по 27.08.09р., а в решті суми нарахувань суд відмовляє за безпідставністю.

В силу вимог ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов’язку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.

Наведене є підставою для часткового задоволення уточнених позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 82-85, 115-118 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група "Мартекс" (49083, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1; ЄДРПОУ 33771647) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Петропласт" (74800, м. Каховка Херсонської області, вул. Мелітопольська, 7-А; ЄДРПОУ 31947354) суму 80000,00 грн. (вісімдесят тисяч грн. 00 коп.) основного боргу, 2914,86 грн. (дві тисячі дев’ятсот чотирнадцять грн. 86 коп.) індексу інфляції, 1183,56 грн. (одна тисяча сто вісімдесят три грн. 56 коп.) 3% річних, 840,98 грн. (вісімсот сорок грн. 98 коп.) державного мита, 224,88 грн. (двісті двадцять чотири грн. 88 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог –відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров

Рішення підписано –02.09.2010р.