Рішення № 110766242, 10.05.2023, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2023 року м. ПолтаваСправа № 440/1433/23

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костенко Г.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу №440/1433/23 за позовом ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з питань безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з питань безпеки на транспорті, з урахуванням уточнень, просить визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті №190888 від 27.01.2023 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000,00 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що застосування штрафу є безпідставним, оскільки всупереч вимогам законодавства відповідачем не було повідомлено позивача про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, для участі суб`єкта господарювання у розгляді справи, подання відповідних доказів, пояснень та заперечень.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.03.2023 позов прийнято до провадження, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов.

04.04.2023 до суду надійшов відзив, у якому відповідач просить в задоволенні позову відмовити. Зазначає, що Державна служба України з безпеки на транспорті та її територіальні органи наділені повноваженнями щодо реалізації політики держави з питань безпеки на автомобільному транспорті та саме такі суб`єкти мають підстави для застосування адміністративно господарських стягнень за невиконання вимог Закону України "Про автомобільний транспорт". Відповідач листом-повідомленням №2081/36/24-23 від 12.01.2023 запросив позивача до приміщення Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, який мав відбутися 27 січня 2023 року з 10:00 год по 12:00 год. Факт надіслання ОСОБА_1 вказаного повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт рекомендованим листом з повідомленням про вручення підтверджується копією витягу з реєстру згрупованих поштових відправлень. Поштове відправлення № 3602024125360 прибуло до точки видачі 18.01.2023 року, а отримано позивачем тільки 31.01.2023 року.

На підставі пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Суд установив, що 09 грудня 2022 року на підставі направлення на проведення рейдової перевірки від 02 грудня 2022 року на а/д Р-08 Бориспіль-Дніпро-Запоріжжя-Кременчук-Маріуполь 362 км проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів автомобільним транспортом за маршрутом нерегулярних пасажирських перевезень Кременчук-Дніпро, проведено перевірку транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, д.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 .

Під час проведення перевірки встановлено факт порушення вимог п.3.3 Наказу МТЗУ № 385 від 24.06.2010, а саме відсутня тахокарта, чим порушив вимоги статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт".

За результатами перевірки 09 грудня 2022 року посадовими особами контролюючого органу складено акт №341105 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Позивач відмовився від надання пояснень відповідно до вимог ст. 63 Конституції України. .

Відповідач листом-повідомленням №2081/36/24-23 від 12.01.2023 запросив позивача до приміщення Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, який мав відбутися 27 січня 2023 року з 10:00 год по 12:00 год. Факт надіслання ОСОБА_1 вказаного повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт рекомендованим листом з повідомленням про вручення підтверджується копією витягу з реєстру згрупованих поштових відправлень. Поштове відправлення № 3602024125360 прибуло до точки видачі 18.01.2023 року, а отримано позивачем тільки 31.01.2023 року

За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт 27 січня 2023 року виконуючим начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті, прийнято постанову № 190888, якою за порушення вимог статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" позивача притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн.

Уважаючи таке рішення протиправним, позивач подав цей позов до суду.

Відповідно до положень частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон України №2344-ІІІ).

Цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Статтею 1 Закону України № 2344-III визначено, що автомобільний перевізник фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Надаючи правову оцінку суті виявленого відповідачем порушення та правомірності застосованого до позивача стягнення, суд уважає за необхідне зазначити таке.

У силу статті 34 Закону України № 2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Відповідно до статті 39 Закону України № 2344-III Автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення

Документи для нерегулярних пасажирських перевезень:

для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.

Аналіз наведених положень Закону України №2344-ІІІ дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, а напроти, вимагається наявність інших документів, передбачених законодавством.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі №820/4624/17.

Порядок використання тахографів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 № 385 (далі - Інструкція).

Відповідно до п.1.4 Інструкції, контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

Згідно з п.3.3 Інструкції, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно до п.2.7 Інструкції, за результатами перевірки та адаптування тахографа до транспортного засобу ПСТ оформлює у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу за формою, наведеною в додатку 1.

ПСТ надає один примірник зазначеного протоколу перевізнику, а другий залишає собі і зберігає разом з тахокартою або у разі цифрового тахографа - з роздруківкою та електронними файлами, що підтверджують достовірність наведених у протоколі даних. Протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу зберігають протягом трьох років з дати проведення робіт.

Відповідно до п.3.5 Інструкції перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Згідно п.3.6 Інструкції, перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов`язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР); наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку; дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа; дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Отже, тахокарти, а також картки водія або роздруківки даних роботи цифрового тахографа є документами, передбаченими законодавством України, на підставі яких виконуються пасажирські і вантажні перевезення автомобільним транспортом, та підпадають під інші документи, визначені законодавством, оформлення яких передбачено ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Таким чином, саме автомобільний перевізник несе відповідальність за належне використання водіями вимог Інструкції щодо експлуатації тахографів.

Із 20.12.2010 набула чинності Поправка № 6 до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, підписаної в Женеві 01.07.1970, в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних дні, а в разі відсутності тахокарт надання Бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.

Отже, зазначені вище положення зобов`язують автомобільних перевізників та водіїв мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення, до яких відносяться, зокрема, реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти.

Таким чином, водії мають надавати інспектору для контролю реєстраційні заповнені тахокарти (тахограми) у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Наявність тахографу у вказаному транспортному засобі та здійснення транспортним засобом саме внутрішніх перевезень позивачем не заперечується та не є спірними обставинами.

На час перевірки встановлено, що транспортний засіб обладнаний діючим та повірений тахографом, однак у водія відсутня тахокарта за 09.12.2022 року, що унеможливлює перевірку режиму праці та відпочинку, чим порушено вимоги Наказу №340. Під час перевірки водієм була пред`явлена тахокарта за 24.01.2022 року, копія якої наявна в матеріалах справи.

Оскільки позивач здійснював перевезення пасажирів 09.12.2022 року, під час рейдової перевірки виявлено відсутність у водія тахокарти за 09.12.2022 року, крім того позивачем не спростовувалась дана обставина щодо її відсутності, тому наявні правові підстави для застосування адміністративного-господарського штрафу, передбаченого абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Таким чином, відповідачем правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за порушення абз. 3 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт", через що є відсутніми правові підстави для скасування спірної постанови.

Суд враховує правову позицію у подібних правовідносинах, яка викладена у постанові Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч.5 ст. 19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Згідно з п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази надані суб`єктом владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини не підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Стосовно ж доводів позивача про те, що відповідач не здійснив належне повідомлення його про дату, час та місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, колегія суддів зважає на таке.

Пунктом 25 Порядку №1567 передбачено, що справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Відповідно до пунктів 26 та 27 Порядку №1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач листом-повідомленням №2081/36/24-23 від 12.01.2023 запросив позивача до приміщення Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, який мав відбутися 27 січня 2023 року з 10:00 год по 12:00 год. Факт надіслання ОСОБА_1 вказаного повідомлення про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт рекомендованим листом з повідомленням про вручення підтверджується копією витягу з реєстру згрупованих поштових відправлень. Поштове відправлення № 3602024125360 прибуло до точки видачі 18.01.2023 року, а отримано позивачем тільки 31.01.2023 року.

Відтак, суд вважає, що відповідач дотримався вимог Порядку №1567 в частині належного повідомлення позивача про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до положень абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України №2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовується адміністративно-господарський штраф за перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 39 цього Закону у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що постанова виконуючого начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №190888 від 27 січня 2023 року, якою з ОСОБА_1 стягнуто адміністративно господарський штраф у сумі 17000,00 грн, прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України та є обґрунтованою.

Ураховуючи встановлені у справі обставини та положення законодавства, що регулюють спірні правовідносини, відсутність інших доводів позивача на обґрунтування заявлених вимог, суд уважає такі вимоги недоведеними, а позов таким, що не підлягає задоволенню з наведених вище підстав.

Керуючись положеннями статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з відсутністю підстав для задоволення позову, суд не здійснює розподіл судових витрат.

Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 262, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Європейська, буд. 155, м. Полтава, Полтавська область), Державної служби України з питань безпеки на транспорті (просп. Перемоги, буд.14, м. Київ, 03135, код ЄДРПОУ39816845) про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у разі проголошення скороченого рішення.

Головуючий суддя Г.В. Костенко