Ухвала суду № 110755920, 09.05.2023, Чорнухинський районний суд Полтавської області

Справа №549/138/23

Провадження №2-о/549/27/23

УХВАЛА

09 травня 2023 року смт.Чорнухи

Суддя Чорнухинського районного суду Полтавської області Глущенко Н.М. розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, про встановлення факту, що має юридичне значення,

установив:

Заявник звернувся в суд із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просив:

- встановити факт належності правовстановлюючого документа - посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 11.11.1998 Управлінням соціального захисту населення виконавчого комітету Чорнухинської районної ради народних депутатів померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_1;

Заяву обгрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер його батько ОСОБА_2 .

Паспорт НОМЕР_2 , виданий 26 червня 1998 року, який належав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був підставою для отримання ОСОБА_2 посвідчення № НОМЕР_3 , виданого на його ім`я 11.11.1998.

10 серпня 2022 року він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області з заявою про виплату допомоги на поховання за померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Рішенням №42 від 16.08.2022 Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про відмову у виплаті допомоги на поховання відповідно до статті 53 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" йому було відмовлено у виплаті допомоги враховуючи те, що на обліку в управлінні перебуває ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (прізвище ЕПС співпадає з копією паспорта НОМЕР_2 , залученого до пенсійної справи), що не відповідає прізвищу померлого - ОСОБА_3 , зазначеному у свідоцтві про смерть та витязі з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть.

Департаментом пенсійного забезпечення, страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг було розглянуто звернення заявника щодо виплати допомоги на поховання ОСОБА_3 та повідомлено, що ОСОБА_3 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області, що підтверджується даними паспорта громадянина України ( НОМЕР_2 ), копія якого зберігається в матеріалах справи

В наданій копії свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_2 , прізвище померлого не співпадає даним, наявним в Головному управлінні.

З урахуванням викладеного питання виплати допомоги на поховання буде розглянуто у разі встановлення в судовому порядку ідентичності прізвища померлого.

Встановлення факту належності посвідчення № НОМЕР_3 необхідно заявнику для отримання виплати допомоги на поховання.

Вважає, що факт перебування на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області саме ОСОБА_2 підтверджується саме копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , на яку в своїй відповіді посилався Департамент пенсійного забезпечення, страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг та в своєму рішенні про відмову у виплаті допомоги на поховання Головне управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у цивільній справі на підставі поданої заяви прихожу до висновку, що у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 необхідно відмовити зважаючи на таке.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 Цивільного процесуального кодексу України).

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення визначено в ст.315 Цивільного процесуального кодексу України.

Суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

За нормою частини другої ст.315 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов`язується з наступним вирішенням спору про право, і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також не доведенням суб`єктивного права за умов, що є конкретні особи, які перешкоджають в реалізації такого права.

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду з заявою в порядку окремого провадження про встановлення факту, що має юридичне значення, заявник посилається на рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області №42 від 16.08.2022 року про відмову у виплаті допомоги на поховання відповідно до статті 53 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якого ОСОБА_1 відмовлено у виплаті допомоги на поховання за померлого ОСОБА_2 згідно статті 53 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Як убачається зі змісту рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області підставою для відмови у виплаті допомоги на поховання за померлого ОСОБА_2 згідно статті 53 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» слугувало те, що на обліку перебуває ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( прізвище в ЕПС співпадає з копією паспорта НОМЕР_2 , залученого в пенсійну справу), що не відповідає прізвищу померлого ОСОБА_3 , зазначеному в свідоцтві про смерть та витязі з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть.

При цьому, як вбачається зі змісту вказаного рішення органу Пенсійного фонду України, у ньому заявникові ОСОБА_1 було роз`яснено, що у разі незгоди з вказаним рішенням він має право оскаржити його в порядку, визначеному статтею 105 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до законодавства про звернення громадян, у органах Пенсійного фонду вищого рівня, а також у судовому порядку.

Відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.

Згідно з статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Згідно з вимогами частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах установленої компетенції.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Згідно із частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Разом з тим згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Справою адміністративної юрисдикції у розумінні пункту 1 частини першої статті 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень означає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 КАС України, якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, зокрема делегованих ним повноважень у сфері соціальних виплат колишнім військовослужбовцям, що входить до їх правового статусу, який має публічних характер.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у відповідний спосіб, зокрема: 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акту чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів(осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення, що вданому випадку підтверджує наділення владними управлінськими функціями Головне управління Пенсійного фонду України у Полтавській області.

Згідно із частиною третьою статті 19 КАС України адміністративні суди не розглядають позовні вимоги, які є похідними від вимог у приватно-правовому спорі і заявлені разом з ними, якщо цей спір підлягає розгляду в порядку іншого, ніж адміністративне, судочинства і знаходиться на розгляді відповідного суду.

Звертаючись до суду з вказаною заявою заявник ОСОБА_1 просить суд встановити факт належності документа, обгрунтовувуючи заявлені вимоги тим, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області йому було відмовлено у виплаті допомоги на поховання на померлого ОСОБА_2 відповідно до ст.53 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а від встановлення факту належності посвідчення № НОМЕР_4 померлому ОСОБА_2 залежить виникнення права у заявника на отримання допомоги на поховання, а тому заінтересованою особою у цій справі є держава в особі органу державної влади - суб`єкт владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, а спір виник щодо відмови у виплаті допомоги на поховання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що встановлення факту, який просить встановити заявник, на підтвердження тих чи інших обставин можливо винятково під час розгляду справи адміністративної юрисдикції у зв`язку з оскарженням рішення суб`єкта владних повноважень про відмову у виплаті допомоги, оскільки фактично виник спір між заявником та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.260, 261, 315 ЦПК України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, про встановлення факту, що має юридичне значення.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання апеляційної скарги. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.

Суддя Н.М.Глущенко