Рішення № 110742680, 08.05.2023, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" травня 2023 р. Справа № 924/231/23

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Музики М.В., за участю секретаря судового засідання Загродської М.А., розглянувши справу

за позовом керівника Хмельницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Староостропільської сільської ради, с. Старий Остропіль Хмельницького району Хмельницької області

до товариства з обмеженою відповідальністю "Нурмат ЛТД", м. Житомир

про визнання недійсною додаткової угоди №2 від 25.10.2021 року до договору №1 про закупівлю товарів за державні кошти від 27.04.2021 року, укладеної між Староостропільською сільською радою та ТОВ "Торговий дім Міжнародна трейдингова компанія",

стягнення 55 621,8 грн. надміру сплачених коштів,

за участю представників учасників справи:

позивача: не з`явився

відповідача: не з`явився;

прокуратури: Приступа В.І. згідно посвідчення №072550;

ВСТАНОВИВ:

прокурор в інтересах позивача звернувся з позовом до суду, у якому просить визнати недійсною додаткову угоду №2 від 25.10.2021 року до договору №1 про закупівлю товарів за державні кошти від 27.04.2021 року, укладеної між Староостропільською сільською радою та ТОВ "Торговий дім Міжнародна трейдингова компанія", стягнути 55 621,8 грн. надміру сплачених коштів. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що додаткова угода №2 від 25.10.2021, якою внесено зміни до істотних умов до договору від 27.04.2021 року про закупівлю товарів, укладена з порушенням норм Закону України "Про публічні закупівлі" та положень договору, а відтак є недійсною в силу ст. 215 ЦК України.

Вказує, що внаслідок укладення сторонами додаткової угоди №2 ціна на одиницю товару зросла на 14,57% на бензин та на 14,57% на дизельне паливо у порівнянні з попередніми умовами договору, у зв`язку з чим обсяг постачання зменшився з 3700 л бензинку до 3340 літрів, а дизельного палива з 14000 літрів до 12280 літрів. Водночас, згідно інформації Хмельницької торгово-промислової палати від 15.09.2022 коливання середньоринкових роздрібних цін на бензин марки А-92 становило 9,2%, дизельного палива - 5,9%.

У зв`язку з викладеним вважає, що позивачем надміру сплачено 55621,8 грн. за товар, які просить стягнути з відповідача.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 01.03.2023 року відкрито провадження у справі №924/231/23, призначено підготовче засідання. Ухвалою суду від 19.04.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Прокурор в судовому засіданні позов підтримав, наполягає на його задоволенні.

Позивач не скористався правом участі свого представника в судовому засіданні, належним чином повідомлений про час та місце розгляду спору. У заяві від 06.04.2023 року просить проводити розгляд спору за відсутності представника, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача не з`явився на судовий розгляд справи, відзиву не подав, жодних клопотань від нього не надходило. Ухвали суду по даній справі надсилались на адресу останнього, вказану в ЄДРЮО, ФОП та ГФ, та повернуті відділенням поштового зв`язку по причині відсутності адресата.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі, якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18).

Таким чином, сам лише факт неотримання поштової кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належними адресами та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.07.2018 у справі № 44/227-б).

Згідно з частиною 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи вищевикладене та факт направлення судом ухвали на офіційну адресу відповідача у справі та повернення вказаної ухвали із відміткою поштового відділення про відсутність адресата за вказаною адресою, суд доходить до висновку про належне повідомлення ТОВ «Нурмат ЛТД», проте, неявку останнього та ненадання відзиву без повідомлення причин. Окрім того, судом 19.04.2023 року розміщено повідомлення для відповідача про час та місце судового засідання у даній справі на сайті Господарського суду Хмельницької області та здійснювалась спроба телефонного зв`язку за номером телефону, вказаним у ЄДРЮО, ФОП та ГФ.

З огляду на наведене, зважаючи на належне повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, вимоги розумності строку судового розгляду, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка позивача та відповідача не призводить до неможливості вирішення спору по суті.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Староостропілсьькою сільською радою (надалі - замовник) на веб-порталі уповноваженого органу опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів №UA-2021-03-23-005061-b про закупівлю товару за кодом ДК 021:2015:09130000-9 - дизельного палива у кількості 14000 літрів та за кодом ДК 021:2015:09132000-3 бензину А-92 в кількості 3700 літрів. Очікувана вартість предмету закупівлі 445000,00грн.

Відповідач у тендерній пропозиції запропонував ціну бензину А-92 у розмірі 24,30 грн. за літр та 25,32 грн. за літр дизельного палива.

Згідно повідомлення про намір укласти договір про закупівлю, переможцем процедури закупівлі товарів за кодом ДК 021-2015:09130000-9 Нафта і дистиляти, (бензин А-92, дизельне паливо) визначено Товариство з обмеженою відповідальністю 444390,00 грн.

27.04.2021 року між Староостропільською сільською радою (надалі замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Міжрегіональна Трейдингова Компанія", код ЄДРПОУ 43621716 (на час розгляду справи змінено назву юридичної особи на ТОВ "Нурмат ЛТД, надалі постачальник) укладено договір №1 про закупівлю товарів за державні кошти (далі договір), згідно п.п. 1.1., 1.2 якого постачальник зобов`язується у 2021 року поставляти замовникові товари, зазначені в специфікації, а замовник прийняти і оплатити такі товари.

Найменування товару - код ДК021:2015 - 09130000-9 "Нафта і дистиляти" (бензин А-92, дизельне паливо). Кількість товарів: згідно із специфікацією (додаток №1).

Згідно з пунктом 1.3. договору обсяги закупівлі товарів можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

Пунктом 3.1. договору сторони погодили, що загальна вартість цього договору становить: 444390,00 грн., в т.ч. ПДВ (20%): 74065,00 грн.

Відповідно до пункту 3.2. договору ціна включає вартість поставки та включає податки, збори та інші обов`язкові платежі до бюджетів, передбачені чинним законодавством України.

Згідно з пунктом 4.2. договору ціна за одиницю товару вказана в специфікації може бути збільшена не більш як на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в пункті 3.1. договору.

Цей договір набирає чинності з дати підписання і діє до 31.12.2021, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх обов`язків (п. 10.1. договору).

Відповідно до пункту 11.6. договору, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, зміни ціни за одиницю такого товару не більше ніж на 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Сторонами підписано специфікацію (додаток №1) до договору на поставку бензину А-92 в кількості 3700 літрів за ціною 24,30 грн. за літр та 14000 літрів дизельного палива за ціною 25,32 грн. з літр.

Договір та специфікацію скріплено підписами та печатками сторін.

25.10.2021 між сторонами укладено додаткову угоду №2, якою внесено зміни до договору №1 від 27.04.2021, у якій сторони дійшли згоди про закупівлю бензину А-92 кількістю 3075 літрів за ціною 26,70 грн. за літр та 265 літрів за ціною 29,34 грн. за літр, а також 5415 літрів дизельного палива за ціною 27.84 грн. за літр та 6865 літрів за ціною 29,64 грн. за літр. На загальну суму 444109,80 грн.

Укладення додаткової угоди №2, як вбачається із її тексту, мотивовано висновком Запорізької ТПП від 13.10.2021 року, згідно якого середньоринкова вартість А-92 на 13.10.2021 року на АЗС України склала 30,01 грн., дизельного палива - 29,68 грн.

Хмельницька ТПП у інформаційно-ціновій довідці від 15.09.2022 року повідомила середньоринкові ціни на пальне по Хмельницькій області станом на 27.04.2021 року та 25.10.2021 року та вказала, що коливання ціни (зростання) відбулось на 9,2% на бензин А-92 та 5,9% на дизельне паливо.

На виконання умов договору відповідачем передано, а позивачем прийнято бензин А-92 кількістю 3075 літрів по ціні 26,79 грн. за літр, 5415 літрів дизельного палива по ціні 27,84 грн. за літр на суму 232856,10 грн. (видаткова накладна №2305 від 27.05.2021 року); 5000 літрів бензину А-92 по ціні 29,34 грн. за літр, 2175 літрів дизельного палива по ціні 29.64 грн. за літр на суму 211167,00 грн. (видаткова накладна №6028 від 27.10.2021 року).

Позивачем перераховано відповідачу згідно договору 33482,00 грн. (платіжне доручення від 28.05.2021 року), 190626,10 грн. ( платіжне доручення №597 від 28.05.2021 року), 8748,00 грн. (платіжне доручення №371 від 28.05.2021 року), 211167,00 грн. (платіжне доручення від 28.10.2021 року).

Позивач у листі від 24.11.2022 року повідомив прокуратуру про відсутність наміру звернення до суду з позовом про визнання недійсною оскаржуваної угоди.

З вищевикладеного, прокурор в інтересах позивача звернувся з даним позовом до суду.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Ч.ч. 1, 3 ст.4 ГПК України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ст.53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Судом враховано, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

При цьому, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

В контексті зазначеного судом враховано, окрім іншого, і рішення Конституційного Суду України про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді від 08.04.1999 № 3-рп/99.

Так, Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття „інтереси держави, визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорон землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, п. 27).

У рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 року № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020.

Також Велика Палата Верховного Суду при розгляді вказаної справи звернула увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Таким чином, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб`єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч.ч. 3,4 ст.53 ГПК України, ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру").

Судом враховано, що прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.

При цьому, судом також враховано, що щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який відсутній або всупереч вимог закону не здійснює захисту чи робить це неналежно.

Відповідно до ч.1 ст.22 Бюджетного Кодексу України, для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність додаткових угод до договору, на підставі якого ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає.

Виконання зобов`язань за додатковими угодами до договору, укладеними з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призводить до нераціонального та неефективного використання державних коштів, що не відповідає меті Закону України "Про публічні закупівлі" та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленими в статті 3 даного Закону.

Відповідно до ст.215 ЦК України. з позовом про визнання про правочину недійсним може звернутись одна із сторін або інша заінтересована особа, яка заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом.

Звертаючись до господарського суду із заявою про визнання правочину недійсним, прокурор виступає позивачем або зазначає у ній позивачем державний чи інший орган або установу, організацію, уповноважені здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах, наприклад, управляти майном, що є предметом цього правочину, і визначає відповідачами, як правило, сторони за правочином (договором). Виняток можуть становити випадки, коли однією з сторін є названий орган (установа, організація); у такому разі відповідачем визначається друга сторона.

Наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 та у постанові Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18.

Мотиви, якими прокурор обґрунтовує позов, свідчать про можливість порушення економічних інтересів держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів внаслідок завдання шкоди у вигляді незаконних витрат бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому суд погоджується, що захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.

Враховуючи вищевикладене, невжиття позивачем необхідних заходів самостійно, з огляду на те, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, та визначив орган, суд дійшов висновку, що прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та обґрунтовано звернувся до суду в інтересах держави в особі Староостропільської сільської ради.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.

Згідно з приписами ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст.179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України).

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначено Законом України "Про публічні закупівлі", метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

В силу частини першої статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до ч.ч. 2,3 ст.180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї зі сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно пунктів 4, 5 статті 41 Закону, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції без зменшення обсягів закупівлі.

Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема: збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що така зміна не призведене до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

З матеріалів справи судом встановлено, що за результатами укладення додаткової угоди №2 ціна на одиницю товару зросла на 14,57% на бензин та на 14,57% на дизельне паливо у порівнянні з попередніми умовами договору, у зв`язку з чим обсяг постачання зменшився з 3700 л бензинку до 3340 літрів, а дизельного палива з 14000 літрів до 12280 літрів.

Укладення угоди мотивовано висновком Запорізької ТПП від 13.10.2021 року, згідно якого середньоринкова вартість А-92 на 13.10.2021 року на АЗС України склала 30,01 грн., дизельного палива - 29,68 грн.

Згідно з роз`ясненнями Мінекономіки від 24.11.2020 № 3304-04/69987-06 під "пропорційністю" розуміється збільшення ціни саме на такий відсоток, на який відбулося коливання на ринку, але не більше ніж на 10%. Розрахунок відсотків зміни ціни і кількості здійснюється у додатковій угоді від ціни підписаного договору, а у наступних додаткових угодах - за потреби від останньої зміни ціни та кількості.

Внесення змін до договору про закупівлю у залежності від коливання ціни товару на ринку повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим. Держстат України є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики, однак перелік органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни товару на ринку, не є вичерпним.

Отже, у кожному випадку це буде той документ, який підтверджує факт коливання ціни конкретного предмета закупівлі зокрема, інформація (довідка) або експертний висновок відповідного органу, який має повноваження моніторити ціни на конкретний товар, визначати зміни в цінах на такий товар.

На підтвердження факту коливання ціни на товар у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.

Тобто, не будь-яка довідка уповноваженого органу про ціну товару на ринку, а тим більше лист, є належним підтвердженням та підставою для зміни ціни в договорі після його підписання, а лише та, яка містить інформацію про коливання ціни такого товару на ринку.

При цьому Продавець зобов`язаний не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для Замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Продавець повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Продавець також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Такої правової позиції щодо поведінки постачальника дійшов Верховний Суд у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.

Проаналізувавши обґрунтування відповідача щодо необхідності укладення додаткових угод, викладене у листах із доданими висновком Запорізької ТПП та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що вищевказані документи не можуть виступати в якості належного підтвердження коливання ціни товару на ринку та не можуть бути розцінені як достатнє обґрунтування необхідності внесення змін до договору №1 від 27.04.2021 року, оскільки не відображають інформацію про коливання ціни товару на ринку на дату укладення додаткової угоди та договору.

Таким чином, при укладенні оскаржуваної додаткової угоди №2 не дотримано вимоги пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", безпідставно змінено істотні умови договору, належним чином не обґрунтовано та документально не підтверджено коливання ціни товару на ринку після укладення договору.

Згідно зі статтею 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Пунктом 1 статті 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з приписами частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у постановах від 12.01.2021 у справі №912/3239/18, від 26.02.2021 у справі № 912/9/20, від 09.09.2020 у справі № 921/524/18, від 16.04.2019 у справі № 190/3486/18, від 02.12.2020 у справі № 913/368/19.

Враховуючи те, що оскаржувана у даній справі додаткова угода укладена з порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", то відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України підлягає визнанню недійсною. У зв`язку з цим позов прокурора в відповідній частині суд задовольняє.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За положеннями ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У статті 669 Цивільного кодексу України передбачено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Відповідно до частини 1 статті 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Оскільки, як встановлено вище, позивачем безпідставно сплачено за товар у більшому розмірі, у останнього виникло право вимагати повернення сплаченої за не поставлений товар суми. Таким чином, вимога про стягнення 55621,80 грн сплачених коштів за договором №1 від 27.04.2021 року, також є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

З огляду викладене, позовні вимоги керівника Хмельницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Староостропільської сільської ради, с. Старий Остропіль Хмельницького району Хмельницької області до товариства з обмеженою відповідальністю "Нурмат ЛТД", м. Житомир про визнання недійсною додаткової угоди №2 від 25.10.2021 року до договору №1 про закупівлю товарів за державні кошти від 27.04.2021 року, укладеної між Староостропільською сільською радою та ТОВ "Торговий дім Міжнародна трейдингова компанія", стягнення 55 621,8 грн. надміру сплачених коштів, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача у зв`язку з задоволенням позову.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 20, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов керівника Хмельницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Староостропільської сільської ради, с. Старий Остропіль Хмельницького району Хмельницької області до товариства з обмеженою відповідальністю "Нурмат ЛТД", м. Житомир про визнання недійсною додаткової угоди №2 від 25.10.2021 року до договору №1 про закупівлю товарів за державні кошти від 27.04.2021 року, укладеної між Староостропільською сільською радою та ТОВ "Торговий дім Міжнародна трейдингова компанія", стягнення 55 621,8 грн. надміру сплачених коштів, задовольнити.

Визнати недійсною додаткову угоду №2 від 25.10.2021 року до договору №1 про закупівлю товарів за державні кошти від 27.04.2021 року, укладену між Староостропільською сільською радою та ТОВ «Торговий дім Міжнародна трейдингова компанія».

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Нурмат ЛТД» (10001, м. Житомир, вул. Кооперативна, буд. 18, код 43621716) на користь Староостропільської сільської ради (31146, Хмельницька область, Хмельницький район, с. Старий Остропіль, вул. Центральна, 2/14, код 04405461) 55621,8 грн. (п`ятдесят п`ять тисяч шістсот двадцять одну грн. 80 коп.) надміру сплачених коштів.

Видати наказ.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Нурмат ЛТД» (10001, м. Житомир, вул. Кооперативна, буд. 18, код 43621716) на користь Хмельницької обласної прокуратури (29000, м. Хмельницький, пров. Військоматський, код 02911102) 5368,00 грн. (п`ять тисяч триста шістдесят вісім грн. 00 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 09.05.2023 року

СуддяМ.В. Музика

Веб-адреса рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua/

Віддрук. у 3 прим.: 1 - до справи; 2 - позивачу (31146, Хмельницька область, Хмельницький район, с. Старий Остропіль, вул. Центральна, 2/14) - рек. з пов. про вручення; 3 - відповідачу (10001, м. Житомир, вул. Кооперативна, буд. 18) - рек. з пов. про вручення; 4, 5 - прокуратура (khm_oprok@khmel.gp.gov.ua; sekretariat@khmel.gp.gov.ua)