Рішення № 110742598, 02.05.2023, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.05.2023м. ХарківСправа № 922/824/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Іванії К.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ландао Групп" (61128, м. Харків, просп. Ландау Льва, 149) до Акціонерного товариства "Мегабанк" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 17, поверх 7) про застосування наслідків за участю представників:

позивача - Цимбалюк С.В.(дов від 08.03.2023 року)

відповідача - Савчук О.Г.(дов №28 від 27.03.2023 року )

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ландао Групп" звернулося до Господарського Суду Харківської області з позовом до відповідача - Акціонерного товариства "Мегабанк", в якому просить суд:

Застосувати наслідки відмови Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАНДАО ГРУПП» від подальшого виконання зобов`язань за Іпотечним договором, посвідченим17.12.2020р., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Салімовською М.М. за реєстровим № 1574 шляхом скасування державної реєстрації обтяжень речових прав в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: нежитлові приміщення 1-го поверху № 1,1,2,За,4-;- 6,9,11,15-:-20,23,24,19а, площею 534,4 кв.м.;2-го поверху №1-:-44, Ml, IV, площею 1006,8 кв.м.; 3-го поверху №1-:-46, V, VI площею 1060,6 кв.м.; 4-го поверху №1-:-51, VII, VIII, площею 999,5 кв.м,; 5-го поверху № 1-:-27, 30-:-43, IX, X, XI, площею 1026,6 кв.м,, загальною площею 4 627,9 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «Б-5», що розташовані за адресою: місто Харків, проспект Ландау Льва,149 (сто сорок дев`ять) реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 2296559163101; номер запису про обтяження (заборона): 40666417 та номер запису про обтяження (іпотека): 40666271.

Застосувати наслідки відмови Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАНДАО ГРУПП» від подальшого виконання зобов`язань за Іпотечним договором, посвідченим 17.12.2020р., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Салімовською М.М. за реєстровим № 1574 шляхом скасування державної реєстрації обтяжень речових прав в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: нежитлові приміщення 1-го поверху №3,21,21а,216,22,22а,25-:-28,28а,29-:-55,37а,38а,ІІ,42а,47а,476, загальною площею 595,6кв.м., в нежитловій будівлі літ. «Б-5», що розташовані за адресою: місто Харків, проспект Ландау Льва,149. (сто сорок дев`ять) реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 2296559163101; номер запису про обтяження (заборона): 40666360 та номер запису про обтяження (іпотека): 40666114.

Стягнути з Відповідача понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 06.03.2023 позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Ландао Групп" залишено без руху . Постановлено позивачу протягом десяти днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви.

На виконання вимог ухвали Господарського суду Харківської області від 06.03.2023, позивач 07.03.2023 та 08.03.2023 направив заяви про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.03.2023 року, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на "04" квітня 2023 р. о 12:00.

В судовому засіданні 04.04.2023 постановлено протокольну ухвалу, відкладено підготовче засідання до 18.04.2023 о 12:30 год.

В порядку ст.ст. 120-121 ГПК України сторони повідомлені про наступне судове засідання ухвалами від 04.04.2023.

11.04.2023 року від представника Акціонерного товариства "Мегабанк", через канцелярію суду (вх.№8849) надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача , зокрема вказує на те, що , що позивач у позовній заяві посилається на повідомлення про відмову від подальшого виконання зобов`язань за Іпотечним договором, яке додано до позовної заяви. Однак дане повідомлення, додане до позовної заяви, взагалі не містить ні номеру а. вихідного документу, ні його дати.

При цьому відповідач отримав від позивача протягом січня 2023 р. лише один лист, датований 18.01.2023 за № 18/01/2023/1.

Даним листом позивач повідомив листом відповідача лише про дію форс-мажорних обставин, які настали у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та проведенням на території Харківської міської територіальної громади бойових дій з 24.02.2022 і по теперішній час, і аж ніяк не про відмову від подальшого виконання зобов`язань за Іпотечним договором та відповідно припинення Іпотечного договору.

Дана обставина, на переконання відповідача, свідчить про те, що позивач вводить в оману суд а тому відповідно таким доказ не може вважатися належним доказом у розумінні норм ГПК України, та відповідно бути прийнятим судом до уваги при прийнятті рішення по суті спору.

17.04.2023 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАНДАО ГРУПП» , електронною поштою (вх.№ 9398/23) надійшла відповідь на відзив, де позивач, вказує на те, що відповідач суперечить своїм міркуванням, адже на стр. 7 та 8 свого відзиву підтверджує про надіслання повідомлення позивачем: "При цьому позивач повідомив про дані обставини лише один раз листом від 18.01.2023 Р-"-

Позивач листом від 18.01.2023 повідомив Відповідача про існування форс-мажорних обставин, які тривають більше ніж 6 місяців та про відмову від подальшого виконання зобов`язань за Іпотечним договором та відповідно припинення Іпотечного договору. А отже, виконав вимоги п. 7.1. та п. 7.2. Іпотечного договору.

Таким чином, на думку позивача, враховуючи зазначене у Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАНДАО ГРУПИ" наявне законне право відмовитися від виконання іпотечних договорів як передбаченого пунктом 7.2.та на застосування правових наслідків такої відмови.

Крім того, позивачем до відповіді на відзив долучено заяву про застосування штрафу до відповідача через зловживання процесуальними правами, вказана заява долучена до матеріалів справи.

В судовому засіданні 18.04.2023 постановлено протокольну ухвалу, якою закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні по суті на 02.05.2023 о 12:30 год. В порядку ст.ст. 120-121 ГПК України сторони повідомлені на наступне судове засідання ухвалами від 18.04.2023.

27.04.2023 року від представника Акціонерного товариства "Мегабанк", через канцелярію суду (вх.№8849) надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких представник відповідача, зокрема вказує на те, що, на законодавчому рівні не змінено порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Тобто, норми Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» є діючими, а видача відповідних сертифікатів особам, які звернулись до ТТП за їх видачею - здійснюється ТТП безупинно.

Таким чином, своїм загальним офіційним листом ТТП засвідчила невідворотність та непередбачуваність обставин. Тому ключовим аспектом доведення є саме технічна неможливість виконувати договір, адже просто матеріально несприятливе становище є недостатнім, відповідно до Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово- промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Даний загальний лист від ГНИ не містить дослідження конкретних обставин для кожного випадку.

Навіть при триманні стороною договору сертифікату відповідно до Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» сертифікат не є індивідуальним актом, який спричиняє виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків. Такі висновки підтверджуються судовою практикою, зокрема, постановами ВГСУ від 07.09.2016 р. у справі №910/6240/16 та від 18.02.2016 р. у справі №910/24738/15.

Попри те, що ТПП (як і суд) при видачі сертифікату ставить перед собою завдання дослідження наявності форс-мажорних обставин їх невідворотності, надзвичайності та непередбачуваності, а також причинно наслідкового зв`язку між ними, сертифікат не має для суду наперед визначеної сили. Такий висновок містить Постанова від 27.01.2022 № 826/9302/17 ВС КАС.

Для виконання договорів це означатиме, що при вирішенні судом питання звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, враховуватиметься не лише факт наявності форс-мажорної обставини (війна є такою, відповідно до ст. 14-1 Закону України «Про торгово- промислові палати в Україні»). А будуть враховуватись конкретні заходи (чи події), які були впроваджені на час воєнного стану, неможливість виконання стороною своїх конкретних зобов`язань, і причинно-наслідковий зв`язок між ними.

Відтак, на думку відповідача, сертифікат ТПП/лист ТПП про форс-мажорні обставини має оцінюватися судом лише як один із доказів, наданих стороною, за правилами оцінки доказів, встановлених ст. 86 ГПК України.

27.04.2023 року від представника Акціонерного товариства "Мегабанк", електронною поштою надійшла заява , в якій представник відповідача просить суд:

Задовольнити заяву АТ «МЕГАБАНК» про поновлення пропущеного процесуального строку для подання заяви про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

Поновити AT «МЕГАБАНК» пропущений строк для подання даної заяви.

Прийняти заяву AT «МЕГАБАНК» про залучення до участі у справі № 922/824/23 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб до розгляду та задовольнити.

Залучити до участі у справі № 922/824/23 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (04053, місто Київ, вул. Січових Стрільців, 17; код ЄДРПОУ 21708016).

28.04.2023 року від АТ «МЕГАБАНК», через канцелярію суду (вх.№10607/23) надійшла заява про застосування заходів процесуального примусу, вказана заява долучена до матеріалів справи .

Ухвалою Господарського суду від 02.05.2023 року, залишено без розгляду подане клопотання AT «МЕГАБАНК» про залучення до участі у справі № 922/824/23 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

У судовому засіданні 02.05.2023 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити позов. Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві, просив суд відмовити у його задоволенні.

У судовому засіданні 02.05.2023 року судом оголошено протокольну ухвалу про відмову в задоволенні заяви позивача про застосування штрафу до відповідача через зловживання процесуальними правами та відмови в задоволенні заяви відповідача про застосування заходів процесуального примусу

Суд, вислухавши вступні слова представників сторін, оголосив перерву при розгляду справи по суті до 02.05.2023 о 16:00.

У судовому засіданні 02.05.2023 судом було досліджено наявні в матеріалах справи докази, заслухано заключні слова сторін та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги за позовам, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив таке.

Як встановлено судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛАНДАО ГРУПП" та акціонерним товариством "МЕГАБАНК" укладено: Іпотечний договір посвідчений 17.12.2020 року Салімовською М.М., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу за реєстровим № 1574, (надалі Іпотечний договір) відповідно до якого Товариство передало Банку в іпотеку придбані за договором купівлі-продажу нежитлові приміщення: нежитлові приміщення 1-го поверху №3, 21, 21а, 21б, 22, 22а, 25-:-28, 28а, 29-:-55, 37а, 38а, ІІ, 42а, 47а, 47б, загальною площею 595,6кв.м., в нежитловій будівлі літ. "Б-5", реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1127762063101, що розташовані за адресою: місто Харків, проспект Ландау Льва,149; нежитлові приміщення 1-го поверху №І, 1, 2, 3а, 4-:-6, 9, 11, 15-:-20, 23, 24, 19а, площею 534,4 кв.м.;2-го поверху №1-:-44, ІІІ, ІV, площею 1006,8 кв.м.; 3-го поверху №1-:-46, V, VІ площею 1060,6 кв.м.; 4-го поверху №1-:-51, VІІ, VІІІ, площею 999,5 кв.м.; 5-го поверху № 1-:-27, 30-:-43, ІХ, Х, ХІ, площею 1026,6 кв.м., загальною площею 4 627,9 кв.м. в нежитловій будівлі літ. "Б-5", реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 213633663101, що розташовані за адресою: місто Харків, проспект Ландау Льва,149.

Іпотечний договір забезпечує виконання позивачем всіх, у повному обсязі, зобов`язань, які визначені у договорі купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого 17.12.2020р. Салімовською М.М., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу за реєстровим № 1572.

В подальшому на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 56739913 від 22.02.2021р., висновку щодо технічної можливості об`єднання об`єкта нерухомого майна, серія та номер:13/01/Б2-т, виданий 15.01.2021р. ТОВ "АРХІЛАІН", договору купівлі-продажу, серія та номер:1572, виданий 17.12.20202р., видавник: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Салімовська М.М. було об`єднано нежитлові приміщення реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1127762063101 та нежитлові приміщення реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 213633663101 в нежитлову будівлю літ. "Б-5", загальною площею 5223,5 кв.м., що розташована за адресою: місто Харків, проспект Ландау Льва,149 та зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 2296559163101.

У зв`язку з цим сторонами до Іпотечного договору внесені зміни договором про внесення змін №1, посвідченим 30.09.2021р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Салімовською М.М. та зареєстровано в реєстрі за №1141, де в пункт 1.2. визначено, що "Предметом іпотеки є: нежитлова будівля літ. "Б-5", загальною площею 5223,5 кв.м., що розташована за адресою: Харківська обл., м. Харків, проспект Ландау Льва, буд. 149. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 2296559163101, надалі - Предмет іпотеки. Предметі іпотеки належить Іпотекодавцеві на праві власності, що підтверджується наступним: Висновком №13/01/Б2-т щодо технічної можливості об`єднання об`єкта нерухомого майна, виданого 15 січня 2021 року ТОВ "АРХІЛАІН", Договором купівлі-продажу, посвідченим 17 грудня 2020 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Салімовською М.М. та зареєстрованого в реєстрі за номером 1572. Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 09 лютого 2021 року, номер запису про право власності 40666032, про що надано Витяг Індексний номер: 245379148 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22 лютого 2021 року…".

Відповідно до ч.1 ст.575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Згідно з ч.1 ст. 576 Цивільного кодексу України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Відповідно до ч.1 ст. 585 Цивільного кодексу України право застави виникає з моменту укладення договору застави, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, - з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення. У разі іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з дня вчинення відповідного правочину, на підставі якого виникає іпотека, або з дня набрання законної сили рішенням суду.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про іпотеку» обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно.

Суд вважає, що є загально відомим та не оспорюваним фактом повномасштабне вторгнення Російської Федерації на територію України, в зв`язку з чим 24 лютого 2022 року на підставі Указу Президента № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" в Україні введено воєнний стан.

Листом-роз`ясненням Торгово-промислова палата України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 ТПП України на підставі ст.ст.14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Умовами укладеного Іпотечного договору, зокрема п.п.7.1, 7.2 передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання будь якого з положень Договору, окрім грошових зобов`язань, якщо це невиконання стало наслідком причин, що знаходяться поза сферою контролю Сторін. Такі причини включають: стихійне лихо, екстремальні погодні умови, пожежі, війни, страйки, військові дії, громадське безладдя і таке інше (далі - "форс мажор"), але не обмежуються ними. Період звільнення від відповідальності починається з моменту оголошення невиконуючою стороною "форс мажору" і закінчується чи закінчився б, якщо невиконуюча сторона вжила б заходів, які вона справді могла вжити для виходу з "форс мажору". "Форс мажор" автоматично продовжує термін виконання зобов`язань на весь період його дії та ліквідації наслідків. Про настання "форс мажорних" обставин Сторони мають інформувати одна одну невідкладно. Якщо ці обставини триватимуть більше ніж 6 (шість) місяців, то кожна із Сторін матиме право відмовитися від подальшого виконання зобов`язань за Договором.

Частиною першою статті 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Тобто сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 року по справі № 908/2287/17 зазначено, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу. Відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 року № 75 "Про затвердження Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25 квітня 2022 року" Харківський район та Харківська міська територіальна громада внесені до цього переліку.

Аналогічні положення щодо включення Харківського району та Харківської міської територіальної громади переліку територій, на яких ведеться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією з визначенням дати виникнення бойових дій 24.02.2022р. обумовлено і в наказі Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року № 309 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведеться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією", і в постанові Кабінету Міністрів України №1364 від 06.12.2022 року "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією" (зі змінами та доповненнями).

Позивач здійснює діяльність у м. Харків, основним видом якої є передача в оренду належних приміщень. Через введення воєнного стану та активні бойові дії у м. Харкові здійснення діяльності позивачем у справі стало неможливим, орендарі відмовились від оренди приміщень, трудові відносини позивача з працівниками припинені.

Враховуючи настання обставин непереборної сили, що унеможливлюють виконання умов Іпотечного договору, а також той факт, що щодо Відповідача Національним банком України прийнято рішення про ліквідацію, керуючись умовами укладеного Іпотечного договору, Позивач листом від 18.01.2023 року повідомив Відповідача про відмову від подальшого виконання зобов`язань за Іпотечним договором та відповідно припинення Іпотечного договору.

Відповідно до ч. 3,4 ст. 188 ГК України сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Як встановлено судом, відповідач не готував відповідь на звернення позивача.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами (частина перша, друга та третя статті 202 ЦК України).

Правочин є найбільш розповсюдженим юридичним фактом, за допомогою якого набуваються, змінюються, або припиняються права та обов`язки в учасників цивільних правовідносин. До односторонніх правочинів, зокрема, відноситься: видача довіреності, відмова від права власності, складання заповіту, публічна обіцянка винагороди, прийняття спадщини, згода іншого співвласника на розпорядження спільним майном. При вчиненні одностороннього правочину воля виражається (виходить) від однієї сторони. Між цим така сторона може бути представлена декількома особами, прикладом чого може виступати видання довіреності двома та більше особами, спільний заповіт подружжя та ін. Аналіз розуміння як правочину, так і одностороннього правочину свідчить, що односторонні правочини: є вольовими діями суб`єкта; вчиняються суб`єктами для здійснення своїх цивільних прав і виконання обов`язків; спрямовані на настання правових наслідків (набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до частини першої статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 ЦК України. У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначаються загальні способи, що застосовуватимуться при тлумаченні, які втілюються в трьох рівнях тлумачення. Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів. Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також з чого вони виходили при його виконанні. Третім рівнем тлумачення (при без результативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення Таким чином, тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина за правилами, встановленими статтею 213 ЦК України.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (частина третя статті 651 ЦК України).

У цивільному законодавстві закріплено конструкцію "розірвання договору" (статті 651 - 654 ЦК України). Вона охоплює собою розірвання договору: за згодою (домовленістю) сторін; за рішенням суду; внаслідок односторонньої відмови від договору. У спеціальних нормах ЦК України досить часто використовується формулювання "відмова від договору" (наприклад, у статтях 665, 739, 766, 782). Односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, слід кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов`язків.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 лютого 2020 року у справі № 910/4391/19 вказано, що: "відмова від договору найму за своєю суттю є одностороннім правочином і, з огляду на підстави такої відмови, є способом захисту порушених прав наймодавця, а тому не вимагає згоди другої сторони. За змістом статті 782 ЦК України, а також виходячи з положень статей 205, 654 ЦК України, відмова від договору має вчинятися наймодавцем письмово. Відмова від договору вважається такою, що відбулася, якщо наймодавець направив наймачу відповідну заяву (лист, повідомлення), надавши суду докази такого направлення та отримання її наймачем".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 серпня 2021 року по справі № 456/2076/19 (провадження № 61-6357св21) вказано, що "договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Таким чином, позивач у справі з дотриманням вимог діючого законодавства, на підставі п.п.7.1, 7.2 укладеного іпотечного договору від 17.12.2020 року скористався правом відмови від виконання зобов`язань за Договором, надіславши 18.01.2023 року відповідачу листа з повідомленням про відмову від подальшого виконання зобов`язань за Іпотечним договором.

Відповідно до ч.3 ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію, а тому після внесення реєстратором запису до реєстру, скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права та інтересу позивача. За певних умов таким належним способом може бути скасування запису про проведену державну реєстрацію права (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц, від 04.09.2018 № 915/127/18,від 22.08.2018 у справі №925/1265/16). Під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17).

У справі № 918/1040/20 Верховний Суд скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції та направляючи справу на новий апеляційний перегляд звернув увагу на те, що "…вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18, від 21.01.2020 у справі № 910/7815/18, від 11.02.2020 у справі № 922/1159/19. Подібні за містом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 439/212/14- ц, від 15.05.2019 у справі № 462/5804/16-ц.

Таким чином, ефективний спосіб захисту має бути таким, то відповідає змісту порушеного права та забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Обраний позивачем у справі спосіб захисту відповідає змісту порушеного права є похідним від відмови від виконання зобов`язання за іпотечним договором, правомірність якої не спростована відповідачем, скасування державної реєстрації обтяжень речових прав матиме наслідком поновлення прав позивача як іпотекодавця за відповідним іпотечним договором від виконання якого позивач відмовився у спосіб, що передбачений умовами іпотечного договору.

У даній справі скасування державної реєстрації обтяжень речових прав щодо спірного нерухомого майна є наслідком відмови позивача від виконання зобов`язань за іпотечним договором, що не впливає на чинність вказаного правочину. Таким чином, така вимога позивача є правомірною, такою, що заснована на вимогах Закону, її правомірність не спростована відповідачем у справі, доказів про порушення прав та інтересів останніх суду не надано.

Посилання відповідача про залишок невиконаних позивачем зобов`язань за договором купівлі продажу нерухомого майна, неможливість припинення дії іпотеки на висновки суду не впливають, оскільки позивач не спростовує наявність заборгованості та не звертається з вимогою про припинення іпотечних зобов`язань.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 р., серія A, № 303-A, п.29).

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р.). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Частинами 1-3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладають на відповідача у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Застосувати наслідки відмови Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАНДАО ГРУПП» від подальшого виконання зобов`язань за Іпотечним договором, посвідченим17.12.2020р., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Салімовською М.М. за реєстровим № 1574 шляхом скасування державної реєстрації обтяжень речових прав в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: нежитлові приміщення 1-го поверху № 1,1,2,За,4-;- 6,9,11,15-:-20,23,24,19а, площею 534,4 кв.м.;2-го поверху №1-:-44, Ml, IV, площею 1006,8 кв.м.; 3-го поверху №1-:-46, V, VI площею 1060,6 кв.м.; 4-го поверху №1-:-51, VII, VIII, площею 999,5 кв.м,; 5-го поверху № 1-:-27, 30-:-43, IX, X, XI, площею 1026,6 кв.м, загальною площею 4 627,9 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «Б-5», що розташовані за адресою: місто Харків, проспект Ландау Льва,149 (сто сорок дев`ять) реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 2296559163101; номер запису про обтяження (заборона): 40666417 та номер запису про обтяження (іпотека): 40666271.

Застосувати наслідки відмови Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАНДАО ГРУПП» від подальшого виконання зобов`язань за Іпотечним договором, посвідченим 17.12.2020р., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Салімовською М.М. за реєстровим № 1574 шляхом скасування державної реєстрації обтяжень речових прав в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: нежитлові приміщення 1-го поверху №3,21,21а,216,22,22а,25-:-28,28а,29-:-55,37а,38а,ІІ,42а,47а,476, загальною площею 595,6кв.м., в нежитловій будівлі літ. «Б-5», що розташовані за адресою: місто Харків, проспект Ландау Льва,149. (сто сорок дев`ять) реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 2296559163101; номер запису про обтяження (заборона): 40666360 та номер запису про обтяження (іпотека): 40666114.

Стягнути з Акціонерного товариства "Мегабанк" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 17, поверх 7, код ЄДРПОУ 09804119 ) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Ландао Групп" (61128, м. Харків, просп. Ландау Льва, 149,Код ЄДРПОУ 44091060)- 5368,0грн. судового збору.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ландао Групп" (61128, м. Харків, просп. Ландау Льва, 149,Код ЄДРПОУ 44091060).

Відповідач:Акціонерне товариство "Мегабанк" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 17, поверх 7, код ЄДРПОУ 09804119 ).

Повне рішення складено "09" травня 2023 р.

СуддяО.О. Присяжнюк