Ухвала суду № 110742562, 08.05.2023, Господарський суд Тернопільської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________

46025, м.Тернопіль, вул.Кн.Острозького, 14а, тел.:0352520573, e-maіl: іnbox@te.arbіtr.gov.ua

УХВАЛА

08 травня 2023 року м.Тернопіль Справа № 921/290/23 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

розглянувши заяву без номера від 04.05.2023 (вх.№3876 від 05.05.2023) Управління Тернопільської Єпархії Української Православної церкви, м.Тернопіль

про вжиття заходів забезпечення позову

у справі

за позовом: Управління Тернопільської Єпархії Української Православної церкви, м.Тернопіль

до відповідача: Тернопільської міської ради, м.Тернопіль

про визнання недійсним рішення,

без виклику (повідомлення) сторін,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Тернопільської області перебуває справа за позовом Управління Тернопільської Єпархії Української Православної церкви, м.Тернопіль до Тернопільської міської ради, м.Тернопіль, про визнання недійсним рішення позачергової двадцять четвертої сесії Тернопільської міської ради №8/п24/02 від 17.04.2023 про припинення права постійного користування земельною ділянкою за адресою: вул.Євгена Коновальця, 1, м.Тернопіль, площею 0,548га (кадастровий номер 6110100000:06:002:0018) (ухвала суду від 01.05.2023 про відкриття провадження у справі).

05.05.2023 від Управління Тернопільської Єпархії Української Православної церкви через підсистему ЄСІТС "Електроний суд" надійшла до господарського суду заява без номера від 04.05.2023 (вх.№3876 від 05.05.2023) про вжиття заходів забезпечення позову шляхом:

- заборони Тернопільській міській раді вчиняти дії відносно земельної ділянки, площею 0,548га (кадастровий номер 6110100000:06:002:0018) шляхом зупинення дії виконання рішення Тернопільської міської ради №8/п24/02 від 17.04.2023;

- заборони до набрання законної сили рішенням суду Тернопільській міській раді та державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження здійснювати реєстраційні дії щодо відчуження будь-яким способом в тому числі, але не виключно: шляхом продажу, дарування, поділу, виділу, об`єднання із іншими земельними ділянками, зміни цільового призначення земельної ділянки, внесення до статутного капіталу, передачі у володіння та користування третім особам, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження стосовно земельної ділянки, площею 0,548га (кадастровий номер 6110100000:06:002:0018);

- накладення арешту на земельну ділянку, площею 0,548га (кадастровий номер 6110100000:06:002:0018).

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник вказує про існування обґрунтованих ризиків того, що майно позивача може бути втрачено або передано іншим особам під виглядом прийняття органом місцевого самоврядування начебто ряду легітимних рішень. Заявник вважає, що в подальшому Тернопільська міська рада ймовірно, під виглядом використання своїх дискреційних повноважень та без попереднього оприлюднення на офіційному сайті Тернопільської міської ради порядку денного тої чи іншої сесії міської ради, зможе вчиняти будь які дії щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, зокрема: здійснити поділ або об`єднання ділянки без відома заявника; змінити цільове призначення спірної земельної ділянки; передати в оренду чи користування третім особам; відвести земельну ділянку у власність третім особам.

Також необхідність застосування заходів забезпечення позову заявником обґрунтовується тим, що Управління не може вільно володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, оскільки оскаржуваним рішенням припинено право постійного користування земельною ділянкою, необхідною для функціонування, обслуговування та використання належного заявнику нерухомого майна, яке знаходиться на спірній земельній ділянці.

На думку заявника у разі, якщо не будуть вжиті заходи забезпечення позову, про які він просить суд, то у разі задоволення позову, сам по собі судовий захист втратить ефективність та цінність з точки зору захисту порушеного права та інтересу, оскільки позивачу доведеться звертатись з численними позовами до нових користувачів спірної земельної ділянки та нести у зв`язку з цим фінансові витрати.

Оцінивши доводи, викладені в заяві про забезпечення позову, дослідивши долучені до заяви докази, суд враховує таке.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ч.2 ст.136 ГПК України).

Згідно з ч.ч.1, 3 статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

При цьому, інститут забезпечення позову передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (Рішення Конституційного Суду України від 31.05.2011 №4-рп/2011), сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого ст.55 Конституції України (Рішення Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011).

Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду або реалізації судового захисту права, за яким звертається позивач.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників справи; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даної справи.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору, або такі, що наслідком їх застосування є задоволення позову в тій чи іншій формі.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, забезпечення права кожному на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Отже, вирішуючи питання щодо забезпечення позову суд зобов`язаний виходити із інтересів позивача і вимог Конституції України щодо обов`язковості виконання рішень суду та вживати всі необхідні дії для забезпечення виконання рішення.

Частиною 3 статті 2 ГПК України передбачено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, диспозитивність та пропорційність.

Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ст.74 ГПК України).

Згідно пункту 87 рішення Європейського суду з прав людини від 06.09.2005 р. у справі "Салов проти України" принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (див. Ruiz-Mateos v. Spain, рішення від 23.06.1993, серія A, №262, с.25, §63). Більш того, принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (див. Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands, рішення від 27.10.1993, серія A, №274, с.19, §33 та Ankerl v. Switzerland, рішення від 23.10.1996, Reports 1996-V, стор.1567-68, §38). Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (див. рішення у справі Ruiz-Mateos, наведене вище, с.25, §63).

В свою чергу суд зазначає, що підстави для вжиття заходів забезпечення позову повинні оцінюватись судом у безпосередньому зв`язку з предметом позовних вимог та саме з позиції ймовірності настання несприятливих наслідків для позивача в разі неможливості виконання рішення суду в майбутньому, а у даному випадку відновлення порушеного права позивача на землекористування.

Тобто, забезпечення позову не може ґрунтуватись лише на припущеннях заявника щодо дій відповідача у майбутньому, з посиланням на ймовірність вчинення тих чи інших дій відповідачем у справі чи та/або третіми особами.

Заявник наголошує на тому, що предметом позову в першу чергу є незаконні дії органу місцевого самоврядування як суб`єкта владних повноважень щодо прийняття оскаржуваного рішення №8/п24/02 від 17.04.2023, відтак ефективним способом захисту порушених прав є саме один зі видів заходів забезпечення позову - зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.

Так, в обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить ефективний захист порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду у разі задоволення позову, оскільки у позивача є побоювання щодо наявності у відповідача можливості скликати сесію міської ради з ймовірним призначенням на вихідний день та прийняттям одного або декількох з таких рішень: про поділ або об`єднання спірної земельної ділянки; про зміну її цільового призначення; про передачу земельної ділянки у власність чи користування третім особам.

Вирішуючи питання забезпечення позову як на стадії відкриття провадження у справі, так і під час підготовчого провадження, суд не вдається до оцінки підставності позову та вірогідності його задоволення, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову, тому має лише керуватися власним уявленням про те, чи може невжиття відповідних заходів забезпечення позову утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду, застосування ефективного захисту порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі задоволення позову.

Суд погоджується з доводами Управління з приводу того, що позов містить вимогу немайнового характеру, то в даному випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Дорани проти Ірландії").

При цьому, в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, від 07.09.2020 у справі №904/1766/20, від 26.08.2020 у справі №907/73/19, від 24.06.2020 у справі №902/1051/19.

Із змісту оскаржуваного рішення Тернопільської міської ради №8/п24/02 від 17 квітня 2023 року "Про припинення Управлінню Тернопільської єпархії Української Православної церкви права користування земельною ділянкою за адресою вул.Євгена Коновальця,1", вбачається, що міською радою прийнято рішення: припинити Управлінню Тернопільської єпархії Української Православної церкви право постійного користування земельною ділянкою, площею 0,5484га (кадастровий номер 6110100000:06:002:0018) для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій за адресою вул.Євгена Коновальця, 1 (п.1 рішення); віднести земельну ділянку, площею 0,5484га (кад.номер 6110100000:06:002:0018) до земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам (п.3 рішення); зареєструвати припинення речового права постійного користування на земельну ділянку, вказану у п.1 даного рішення у Державному реєстрі речових прав (п.4 рішення).

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (п.1 ч.1 ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

В межах виконання завдань підготовчого провадження, судом отримано Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №330886473 від 02.05.2023, №330884970 від 02.05.2023, №330885871 від 02.05.2023.

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державним реєстратором Тернопільської міської ради цього ж дня до Реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис №12958533 про припинення позивачу права постійного користування на спірну земельну ділянку на підставі рішення Тернопільської міської ради №8/п24/02 від 17 квітня 2023 року.

Таким чином, оспорюване рішення в частині п.4 щодо реєстрації припинення речового права постійного користування земельною ділянкою, є виконаним як на момент звернення позивача до суду з позовом, так і на момент подання заяви про забезпечення позову.

Суд зауважує, що на відміну від положень ГПК України, такий вид забезпечення позову як зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта передбачено пунктом 1 частини 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, тобто може бути застосовано виключно у порядку адміністративного судочинства, але з урахуванням застережень, визначених пунктом 5 частини 3 зазначеної статті.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 30.09.2021 у справі №910/7451/21.

За наведених обставин, вимога щодо вжиття заходу забезпечення позову шляхом зупинення виконання Тернопільською міською радою рішення не передбачена нормами господарського процесуального кодексу та є необґрунтованою, адже заходи забезпечення позову не мають зворотної дії в часі, такі заходи спрямовані на запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної особи лише в майбутньому та діють як гарантія виконання судових актів.

Окрім того, заявник просить вжити такі заходи забезпечення позову як: заборонити Тернопільській міській раді, державним реєстраторам та будь яки іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, здійснювати реєстраційні дії стосовно спірної земельної ділянки, площею 0,548га за кадастровим номером 6110100000:06:002:0018); накласти арешт на спірну земельну ділянку.

Суд враховує, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи з тим, щоб забезпечити позивачу реальний та ефективний захист або поновлення порушених його прав (інтересів), якщо рішення буде прийняте на його користь, в тому числі задля забезпечення можливості захисту порушених прав в межах одного судового провадження без нових звернень до суду.

Тобто метою заходу забезпечення є підтримання існуючого стану (status quo), поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Кюблер проти Німеччини").

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №910/18739/16, від 21.10.2021 у справі № 910/20007/20).

В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову Управління вказує на обставини прийняття міською радою оспорюваного рішення на позачерговій сесії, котра скликана міським головою на підставі розпорядження, оприлюдненого на офіційному сайті міської ради 15.04.2023 (у вихідний день); залишення без реагування звернення Єпархії, викладеного в листі від 17.04.2023 та посилаючись на Регламент Тернопільської міської ради VIII скликання, згідно з ч.4 ст.21 якого розпорядження міського голови про скликання сесії доводиться до відома депутатів і населення не пізніше, як за десять днів до сесії, розпорядження про скликання позачергової сесії - не пізніше, як за день до сесії, а згідно з ч.4 ст. 22 Регламенту Тернопільської міської ради проект рішення може бути включений до порядку денного сесії без процедури оприлюднення у виняткових випадках, коли виникає необхідність прийняття таких рішень. В такому випадку проект рішення погоджується профільним виконавчим органом міської ради і управлінням правового забезпечення та розглядається постійними комісіями міської ради спільно у залі під час проведення пленарного засідання або у перерві пленарного засідання.

Заявник зауважує, що в подальшому міський голова може зловживати своїми дискреційними повноваженнями та включати в порядок денний проект рішення, щодо поділу, об`єднання, зміни цільового призначення, надання в користування, оренду чи відчуження третім особам спірної земельної ділянки без їх попереднього оприлюднення на сайті Тернопільської міської ради та приймати розпорядження про скликання позачергових сесій міської ради саме у вихідні дні, що унеможливить своєчасне відновлення порушених прав заявника на оскарження неправомірних рішень Тернопільської міської ради, шляхом подання до судових органів заяви про забезпечення позову; унеможливить виконання рішення суду в разі задоволення позову та унеможливить обслуговування нерухомого майна, що належить Управлінню Тернопільської Єпархії УПЦ.

З цього приводу суд звертає увагу на те, що особа, яка подає заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Посилання заявника на те, що ефективним способом захисту, поновлення порушених прав та оспорюваних прав, а також інтересів належних позивачу, за захистом яких він звернувся до суду є лише забезпечення позову, мотивовані наведеними вище обставинами безумовно та переконливо не свідчать про наявність достатньо обґрунтованого припущення стосовно можливості істотного ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача в разі невжиття таких заходів забезпечення позову.

Оцінка дій Тернопільської міської ради з приводу незаконності прийнятого рішення, на яких наголошує заявник, судом буде надана за результатами розгляду справи по суті та на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів та оцінки поданих доказів в сукупності, тому вказані у заяві припущення, з огляду на звернення до суду з позовом 25.04.2023, тобто через 8днів після прийняття міською радою рішення, на стадії вирішення питання про застосування заходів забезпечення позову не можуть бути підставою для висновку про неможливість в подальшому, у разі не забезпечення позову, поновлення порушених прав позивача чи ускладнення/унеможливлення ефективного їх захисту.

В силу положень процесуального закону, що стосуються питань забезпечення позову, заявник має надати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. У поданій заяві заявник послався лише на потенційну можливість виникнення заявлених у заяві обставин.

Утім, ані матеріали позову, ані матеріали заяви про забезпечення позову не містять доказів (і такі позивачем не наведені), які свідчать про вчинення відповідачем дій щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, відповідно, слугували б підставою для вжиття судом заходів забезпечення позову.

Звертаючись з вищезазначеними вимогами про вжиття заходів забезпечення позову заявником не подано доказів, які б підтверджували наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заявлених заявником заходів забезпечення позову у даній справі (доказів включення до порядку денного сесії та розгляду питання щодо надання дозволу на виготовлення землевпорядної документації з поділу або об`єднання спірної земельної ділянки, вчинення інших дій, в тому числі скликання сесії щодо розгляду питання з приводу розпорядження земельною ділянкою чи її передачі третім особам), а саме лише припущення та посилання в поданій заяві на те, що ефективним способом захисту, поновлення порушених прав та оспорюваних прав, а також інтересів належних позивачу, за захистом яких він звернувся до суду, є лише забезпечення позову, без підтвердження таких посилань відповідними доказами, не є достатньою підставою для задоволення такої заяви.

Таким чином, заявляючи про необхідність вжиття заходів забезпечення позову для захисту ймовірно порушених прав та інтересів Управління, заявник не навів обставин, з якими законодавство пов`язує необхідність для їх вжиття та не підтвердив їх належними доказами.

Висновки суду.

Заявником не доведено обґрунтованість його побоювань, що невжиття заявлених ним у заяві заходів забезпечення позову утруднить можливість для позивача вчинення дій, направлених на відновлення стану, який існував до порушення його прав, та не доведено, що забезпечення позову у даній справі у спосіб, зазначений ним, сприятиме виконанню завдань інституту забезпечення позову як елементу права на судовий захист, спрямованого на недопущення незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Враховуючи вищевикладені обставини та виходячи з вимог процесуального закону, який регулює підстави забезпечення позову та заходи забезпечення позову, зокрема, статей 136, 137 ГПК України, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні поданої заяви про забезпечення позову, з огляду на відсутність доказів та обґрунтованих мотивів, які б свідчили, що невжиття заходів до забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Керуючись 2, 4, 5, 7 13, 14, 15, 136-140, 232-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви без номера від 04.05.2023 (вх.№3876 від 05.05.2023) Управління Тернопільської Єпархії Української Православної церкви, м.Тернопіль, про вжиття заходів забезпечення позову у справі №921/290/23, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 08.05.2023 та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст.ст.254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.О. Андрусик