Рішення № 110742404, 26.04.2023, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" квітня 2023 р. м. Одеса Справа № 916/3734/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.,

секретар судового засідання Курко Ю.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Нікогосян О.С.

від відповідача: Некрасов І.В., Павщинська Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (03680, м. Київ, вул. Єжі Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЧОРНОМОРСЬКИЙ РИБНИЙ ПОРТ» (68094, Одеська обл., м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна, 1, код ЄДРПОУ 24544710);

про стягнення 129112,42 грн.

1. Суть спору.

30.12.2022 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява (вх.№3858/22) АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» до ТОВ «ЧОРНОМОРСЬКИЙ РИБНИЙ ПОРТ» (далі - ТОВ «ЧРП»), в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 129 112,42грн та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням у повному обсязі відповідачем грошового зобов`язання за Договором компенсації плати сторонніми особами за користування землею регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «УКРЗАЛІЗНИЦЯ» на ділянках, що не мають кадастрових номерів від 20.12.2019, в частині сплати на користь позивача 129112,42грн ПДВ.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.01.2023 було відкрито провадження у справі № 916/3734/22 за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на 01.02.2023.

31.01.2023 до суду від ТОВ «ЧОРНОМОРСЬКИЙ РИБНИЙ ПОРТ» надійшов відзив (вх. № 3098/23) на позовну заяву.

У судовому засіданні 01.02.2023 ухвалою у протокольній формі розгляд справи було відкладено 13.03.2023.

У судовому засіданні 13.03.2023 ухвалою у протокольній формі суд оголосив про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 27.03.2023.

27.03.2023 суд ухвалою у протокольній формі оголосив перерву для розгляду справи по суті до 26.04.2023.

У судовому засіданні 24.04.2023 судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

3. Аргументи учасників справи.

3.1. Доводи позивача.

Позивач вказує, що 19.12.2019 між АТ «Українська залізниця» в особі РФ «Одеська залізниця» (товариство) та ТОВ «Чорноморський рибний порт» (платник) укладено договір компенсації плати сторонніми особами за користування землею регіональної філії Одеська залізниця АТ «Укрзалізниця» на ділянках, що не мають кадастрових номерів за № ОД/НКМ-19692д-НЮ.

26.12.2019 Відповідачем було сплачено Позивачу погоджену Договором плату в якості відшкодування витрат, пов`язаних із сплатою земельного податку Позивачем за 2019 рік, у розмірі 645562,08 грн., що підтверджується копією платіжного доручення від 26.12.2019 № 8241 (додається).

Разом з тим, зазначена плата не включала в себе податок на додану вартість (далі - ПДВ), який відповідно до чинного податкового законодавства має входити до ціни товару (робіт, послуг) та сплачуватись покупцем. При цьому облік та перерахування до державного бюджету ПДВ здійснює продавець.

Посилаючись на п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України та індивідуальну податкову консультацію ДПС від 25.02.2021 № 714/ІПК/99-00-21-03-02-06 позивач вважає, що зазначене в Договорі грошове зобов`язання Відповідача у розмірі 645562,08 грн., визначене без урахування розміру ПДВ у розмірі 129112,42 грн. (20% від 645562,08 грн.), тобто є неповним.

Таким чином, позивач вважає, що грошове зобов`язання за Договором 26.12.2019 виконане Відповідачем не у повному обсязі, а саме є невиконаним в частині сплати на користь Позивача суми 129112,42 грн. - ПДВ, що був нарахований і сплачений Позивачем із операції з відшкодування земельного податку згідно Договору.

3.3 Доводи відповідача.

Відповідач заперечує проти позову та вказує про те, що договір від 19.12.2019 року (номер реєстрації у позивача ОД/НКМ-19-6920-1110) за своєю правовою природою не є договором щодо надання послуг - користування (оренди) земельною ділянкою, а сторони не постачають за ним та не отримують послуг або товарів, база оподаткування яких передбачена п.188.1. ПК України.

За своєю правовою природою цей договір є договором, за яким ТОВ «ЧРП» надає позивачу безповоротну фінансову допомогу у розмірі, який сторони визначили із прив`язкою до суми земельного податку, який сплачує позивач.

При цьому, укладання такого договору обумовлено не вимогами чинного законодавства, а виключно доброю волею сторін.

За таких обставин, відсутні жодні правові підстави для обґрунтовування позовних вимог індивідуальною податковою консультацією та нормами ст.188 ПК України, а також для визначення грошового зобов`язання за цим договором з посиланням на п.п.194.1.1 ПК України, оскільки жодних послуг або товарів за договором не надається.

Саме тому, враховуючи правову природу договору і те, що за ним не здійснюється постачання послуг або товарів, договором передбачено здійснення платежів без нарахування ПДВ.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема правочинів та актів цивільного законодавства. При цьому, зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добровільності, розумності та справедливості.?

Підсумовуючи наведене, відповідач вважає, що ні за договором від 19.12.2019 року (номер реєстрації у позивача ОД/НКМ-19-692д-НЮ), ні за законом, у ТОВ «ЧРП» не виникло зобов`язання щодо відшкодування позивачу 129112,42 грн.. Та обставина, що позивач спираючись на отриману ним індивідуальну податкову консультацію, яка не стосується та не враховує конкретно договір та правовідносини між Позивачем та Відповідачем, вважає себе зобов`язаною особою щодо нарахування ПДВ у сумі 129112,42 грн.. за договором, за яким товари або послуги не постачаються, і відобразив це в податковій накладній, не є підставою для виникнення обов`язку у ТОВ «ЧРП» щодо відшкодування цієї суми.

Окрім наведеного, відповідач вважає за необхідне заявити про застосування строку позовної давності, який визначений ст. 257 ЦК України.

4. Фактичні обставини, встановлені судом.

19.12.2019 між АТ «Українська залізниця» в особі РФ «Одеська залізниця» (товариство) та ТОВ «Чорноморський рибний порт» (платник) укладено договір компенсації плати сторонніми особами за користування землею регіональної філії Одеська залізниця АТ «Укрзалізниця» на ділянках, що не мають кадастрових номерів, за умовами якого земельна ділянка, щодо якої укладається договір компенсації, фактично використовується платником з метою експлуатації та обслуговування розташованої залізничної під`їзної колії, без права забудови земельної ділянки. Зазначена земельна ділянка загальною площею 12,2400 га знаходиться на території станції Поромна в межах Таїровської селищної ради (за межами населеного пункту) Овідіопольського району Одеської області (пункт 1); ця земельна ділянка знаходиться в постійному користуванні АТ «Укрзалізниця», яка є правонаступником ДП «Одеська залізниця», на підставі державного акта на право постійного користування землею серії І-ОД № 000018 від 27.06.1997 (пункт 2).

У пунктах 3, 4 договору сторони узгодили, що платник зобов`язується на умовах цього договору відшкодовувати товариству витрати, пов`язані зі сплатою останнім земельного податку за зазначену в пункті 1 цього договору земельну ділянку; розмір плати, яку сплачує платник на користь товариства на відшкодування витрат, пов`язаних із сплатою останнім земельного податку, за цим договором становить 645 562,08 грн на 2019 рік.

За умовами пункту 5 договору визначено, що оплата здійснюється платником шляхом перерахування коштів на поточний рахунок товариства до 15 числа розрахункового місяця. Розрахунковим є місяць укладання договору. Для кожного наступного року розрахунковим є місяць відповідний місяцю укладання договору. Товариство до 5 числа розрахункового місяця виставляє платнику рахунок-фактуру. При формуванні платіжного доручення платником обов`язково заповнюється поле «призначення платежу» наступним чином: 191; № ОД/НКМ-19-дНЮ; ТОВ «Чорноморський рибний порт», без ПДВ.

Пунктом 6 вказаного договору передбачено, що Товариство має право в односторонньому порядку змінити розмір плати, що її сплачує платник в якості відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою земельного податку, а саме: зростання індексу інфляції, проведення щорічної індексації нормативної грошової оцінки….

За порушення термінів оплати, визначених у пункті 5 цього договору, платник сплачує товариству пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, від суми прострочення платежу за кожний день прострочення (пункт 7 договору).

У пункті 8 договору сторони погодили, що мають право вносити в договір зміни та доповнення. Оформлювати зміни та доповнення додатковими угодами за підписами уповноважених осіб сторін, що є невід`ємними частинами договору.

Відповідно до пункту 9 договору його дію може бути продовжено за рішенням сторін шляхом укладання сторонами додаткової угоди до договору. Для ініціації продовження дії договору платник направляє на адресу товариству звернення із обґрунтуванням про необхідність такої пролонгації не пізніше, ніж за один місяць до закінчення строку дії договору.

Згідно з пунктом 10 договору, невід`ємною його частиною є: план меж з відображенням меж земельної ділянки, каталог координат зі вказаною площею.

За змістом пункту 12 цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє, починаючи з 01.01.2020 до 01.01.2026.

ТОВ «Чорноморський рибний порт» було сплачено АТ «Українська залізниця» в особі РФ «Одеська залізниця» погоджену договором плату як відшкодування витрат, пов`язаних із сплатою земельного податку позивачем за 2019 рік, у розмірі 645 562,08 грн, що підтверджується копією платіжного доручення від 26.12.2019 № 8241.5.1.

Індивідуальною податковою консультацією Державна податкова служба України від 25.02.2021 № 714/ІПК/99-00-21-03-02-06 на звернення АТ «Укрзалізниця» від 10.12.2020 № Ц-3-80/3894-20 (вх. ДПС № 4136/ІПК/6 від 18.12.2020) щодо включення до бази оподаткування ПДВ суми відшкодування (компенсації) понесених витрат зі сплати земельного податку та, керуючись статтею 52 розділу II Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомила останнього про те, що оподаткуванню ПДВ підлягають операції з постачання товарів/послуг, що є об`єктом оподаткування ПДВ відповідно до пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ, зокрема, операції з надання майна в оренду. Отримання суб`єктом господарювання грошових коштів (у тому числі як відшкодування (компенсація) понесених витрат зі сплати земельного податку) не є окремим об`єктом оподаткування ПДВ та може розглядатися як оплата вартості поставлених чи тих, що будуть постачатися у майбутньому, товарів/послуг. Отже, грошові кошти, які отримуються орендодавцем у зв`язку з наданням в оренду майна (у тому числі отримані у вигляді відшкодування (компенсації) понесених витрат зі сплати земельного податку), за своєю економічною сутністю є оплатою вартості поставлених товарів/послуг (у тому числі послуг з оренди земельних ділянок), то такі кошти включаються до бази оподаткування ПДВ їх отримувачем.

У зв`язку з цим, 09.06.2021 Позивачем було зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 38/191, складену 26.12.2019 на операцію з відшкодування земельного податку згідно договору № ОД/НКМ-19-692дНЮ від 20.12.2019 на суму податкового зобов`язання з ПДВ у розмірі 129112,42 грн. (копія податкової накладної та квитанції додаються).

Листом від 24.06.2021 № ПЧЛ-1-04/539 Позивач звернувся до Відповідача щодо сплати заборгованості за договором від 20.12.2019 № ОД/НКМ-19- 692дНЮ від 24.06.2021 у розмірі 129112,42 грн. (копія додається).

Проте, відповідач вказаний лист залишив без задоволення, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду з даним позовом.

Позиція суду.

У статті 626 Цивільного кодексу України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (частина третя статті 626 ЦК України).

У пункті 3 частини 1 статті 3 ЦК України закріплено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору.

Також у статті 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору та визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У силу статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до положень статті 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.

Судом встановлено, що під час укладення договору сторони у п. 4 договору погодили договірну ціну, яка становить 645 562,08 грн на 2019 рік.

Будь-яких доказів, які б свідчили, що сторони на підставі п. 8 договору укладали відповідні зміни та доповнення додатковими угодами щодо розміру ціни договору, сторонами до суду не подано і таких доказів в матеріалах справи не міститься.

Також в матеріалах справи відсутні докази того, що на підстав п. 6 договору позивач звертався з письмовим повідомленням до відповідача щодо зміни в односторонньому порядку розміру плати за договором.

З огляду на викладене, господарський суд приходить до висновку, що підписавши договір компенсації плати сторонніми особами за користування землею регіональної філії Одеська залізниця АТ «Укрзалізниця» на ділянках, що не мають кадастрових номерів, їх сторони на підставі вільного волевиявлення погодили умову щодо ціни договору, яка є істотною умовою. Обставин зменшення або збільшення сторонами договірної ціни судом не встановлено, відповідні докази відсутні в матеріалах справи.

Окрім того, пунктом 185.1 статті 185 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) встановлено, що об`єктом оподаткування ПДВ є, зокрема, операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Кодексу.

Постачання послуг - це будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Водночас згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

За правилами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг.

За змістом підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 ПК України плата за землю в складі податку на майно належить до місцевих податків та в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначено підпунктом 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.

Верховний Суд раніше вирішував питання про усунення розбіжностей у застосуванні норм податкового законодавства в контексті подібних за своїм змістом правовідносин, зокрема, у своїй постанові від 27 серпня 2019 року у справі №804/5226/16 сформулював правовий висновок про те, що відносини з користування земельною ділянкою (її частиною), належної позивачу на праві постійного користування, які виникли на підставі договорів про компенсацію земельного податку, не мають істотних ознак орендних відносин, зазначених у статті 6 Закону України «Про оренду землі», тим більше відносин постійного землекористування, а є так званими «зобов`язальними правовідносинами» (користування земельними ділянками без надання відповідного титулу на основі дозволу на використання ділянки). Відтак правові підстави для включення сум компенсації земельного податку до бази оподаткування ПДВ, визначеної пунктом 188.1 статті 188 ПК України, відсутні.

Схожу за своїм змістом правову позицію висловила й Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 (Постанова КАС ВС від 21.10.2021 у справі № 804/5847/16).

Судом встановлено, що за договором компенсації плати сторонніми особами за користування землею регіональної філії Одеська залізниця АТ «Укрзалізниця» на ділянках, що не мають кадастрових номерів від 19.12.2019, ТОВ «ЧРП» сплачуючи АТ «Українська залізниця» в особі РФ «Одеська залізниця» погоджену договором плату як відшкодування витрат, пов`язаних із сплатою земельного податку, не оплачує надані йому позивачем товари чи послуги, а повертає плату за землю, законодавчий обов`язок сплати якої покладено на позивача як власника об`єкту(ів) нерухомості, який(і) знаходяться на земельній ділянці. Відтак, грошові кошти, які отримуються орендодавцем (позивачем) у вигляді відшкодування (компенсації) понесених витрат зі сплати земельного податку, за своєю економічною сутністю не є оплатою вартості поставлених товарів/послуг і, як наслідок, об`єктом оподаткування ПДВ в розумінні пункту 185.1 статті 185 ПК України.

Посилання позивача на висновки, викладені в індивідуальній податковій консультації ДПС України від 25.02.2021 № 714/ІПК/99-00-21-03-02-06 як на підставу для включення ПДВ, не приймаються судом до уваги, оскільки вказана податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому така консультація надана.

За викладених обставин, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, пред`явлених до ТОВ «ЧРП», відтак в задоволені позову АТ «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» суд відмовляє у повному обсязі.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно п.2 ч.1, ч.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги відмову у задоволення позовних вимог в повному обсязі, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

2.Судові витрати понесені позивачем відшкодуванню не підлягають та покладаються на позивача.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Повне рішення складено 8 травня 2023 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська