Ухвала суду № 110742303, 08.05.2023, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

про відмову в забезпеченні позову

08 травня 2023 року Справа № 915/664/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.,

розглянувши матеріали заяви Сільськогосподарського виробничого кооперативу Борозенське про забезпечення позову у справі

за позовом: Сільськогосподарського виробничого кооперативу Борозенське (74152, Херсонська обл., Бериславський р-н, с. Борозенське, вул. Першотравнева, буд. 13; ідентифікаційний номер 00855954, адр. ел. пошти: teroxidze@gmail.com)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства Нібулон (54002, м. Миколаїв, Каботажний спуск, 1, адреса для листування: 54001, м. Миколаїв, вул. Фалєєвська, 9-Б; ідентифікаційний код 14291113; mail1@nibulon.ua)

про: про стягнення 5739028,75 грн

У С Т А Н О В И В:

Сільськогосподарський виробничий кооператив Борозенське (далі СВК Борозенське) звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, сформованою в системі Електронний суд 02.05.2023 (вх. № 5525/23 від 02.05.2023), про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарського підприємства Нібулон (далі ТОВ СП Нібулон) основного боргу за договором поставки від 15.06.2021 № 2545/2021, а також судового збору в сумі 86085,43 грн та витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 15000,00 грн.

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову № б/н від 02.05.2023 (вх. № 5526/23 від 02.05.2023), в якій позивач просив суд з метою забезпечення позову у даній справі накласти арешт на грошові кошти, які належать ТОВ СП Нібулон на розрахункових або будь-яких інших його рахунках у будь-яких банках та інших фінансових установах, виявлених державним та/або приватним виконавцем, в межах суми позовних вимог у розмірі 5739028,75 грн.

Ухвалою суду від 04.05.2023 заяву СВК Борозенське № б/н від 02.05.2023 (вх. № 5526/23 від 02.05.2023) про забезпечення позову повернуто заявнику, оскільки її подано без додержання вимог ст. 139 ГПК України, а саме не подано належних доказів сплати судового збору.

04.05.2023 позивачем вдруге подано заяву про забезпечення позову, сформовану в системі Електронний суд 04.05.2023 (вх. № 5667/23 від 04.05.2023), в якій позивач просить суд з метою забезпечення позову у даній справі накласти арешт на грошові кошти, які належать ТОВ СП Нібулон на розрахункових або будь-яких інших його рахунках у будь-яких банках та інших фінансових установах, виявлених державним та/або приватним виконавцем, в межах суми позовних вимог у розмірі 5739028,75 грн.

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що відповідач ухиляється від виконання зобов`язання щодо оплати поставленого товару за договором поставки №2545/2021 від 15.06.2021, а близькість знаходження лінії фронту до місцезнаходження відповідача може зупинити або взагалі припинити господарську діяльність останнього, що матиме наслідком суттєве погіршення фінансового стану та платоспроможності відповідача і може перешкоджати фактичному виконанню судового рішення у разі задоволення позову.

Позивач, посилаючись на практику Верховного Суду (постанова від 05.08.2022 у справі № 905/447/22), зазначає, що накладення арешту на кошти в межах спірної суми забезпечить збалансованість інтересів сторін, оскільки надасть можливість виконати рішення у разі задоволення позову та не призведе до втручання у господарську діяльність відповідача, лише запровадить тимчасові обмеження щодо користування цими коштами відповідачем задля запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позову.

05.05.2023 від відповідача до суду надійшли заперечення на заяву про забезпечення позову № 3614/3-23/27 від 05.05.2023 (вх. № 5693/23), в яких ТОВ СП Нібулон просить залишити заяву про забезпечення позову без розгляду внаслідок відсутності підстав для її задоволення. Крім того, відповідач зазначає, що позивачем подано втретє заяву про забезпечення позову без зазначення нових підстав та обставин, що свідчить про зловживання позивачем процесуальними правами відповідно до ст. 43 ГПК України.

Розглянувши подану заяву про забезпечення позову, додані до неї документи та матеріали позовної заяви, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), заява про забезпечення позову подається:

1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо;

2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;

3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Відповідно до ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно із ч. 6 ст. 140 ГПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Вищого господарського суду України наданих у постанові Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову від 26.12.2011р. № 16 у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Суд також враховує положення пункту 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 про адекватність заходу до забезпечення позову. Згідно з цим пунктом постанови, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

За змістом цієї норми під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів. Сума підданих арешту грошових коштів обмежується розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, належного до предмета спору. Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 915/870/18, від 05.09.2019 у справі № 911/527/19 та від 14.02.2020 у справі № 916/2278/19.

Разом із цим, частинами 1, 2 статті 144 ГПК України передбачено, що ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

У постанові Верховного Суду від 25.09.2019 у справі № 320/3560/18 зазначено, що відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.

Водночас, звернувшись з проханням накласти арешт на грошові кошти відповідача в межах суми грошової вимоги в розмірі 5739028,75 грн, позивачем не надано інформації про наявність у відповідача банківських рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, а також відсутня інформація про наявність грошових коштів у відповідача та/або знаходження в інших осіб коштів, які належать відповідачу.

Аналіз наведених позивачем обґрунтувань доцільності вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, не дає підстав вважати, що є необхідність у забезпеченні позову.

Позивачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували факт, що грошові кошти можуть зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

По суті подана позивачем заява ґрунтується на припущеннях щодо можливого ухилення від виконання рішення суду у цій справі у разі задоволення позову, а відтак і щодо неможливості чи істотного ускладнення в майбутньому виконання такого рішення.

При цьому позивачем не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст. 76, 77 ГПК України, із якими діюче законодавство пов`язує доцільність застосування заходів щодо забезпечення позову та які б свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Враховуючи наведене, за відсутності доказів у підтвердження обставин, викладених у заяві про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заява Сільськогосподарського виробничого кооперативу Борозенське від 04.05.2023 (вх. № 5667/23 від 04.05.2023) про забезпечення позову у справі задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 76, 77, 140, 233-235, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні заяви Сільськогосподарського виробничого кооперативу Борозенське від 04.05.2023 (вх. № 5667/23 від 04.05.2023) про забезпечення позову у справі № 915/664/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку та у строки, визначені статтями 255, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.С. Адаховська