Рішення № 110742294, 02.05.2023, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.05.2023 Справа № 914/513/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комтех Аутдор"

до відповідача Приватного підприємства "Рекламне агентство "Акваріум"

про стягнення 84029,75 грн

за участю представників:

від позивача не з`явився

від відповідача не з`явився

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Комтех Аутдор" до відповідача Приватного підприємства "Рекламне агентство "Акваріум" про стягнення 155645,75 грн, з яких 71616,00 грн основний борг, 53787,64 грн пеня, 26347,64 грн інфляційні втрати та 3894,47 грн 3% річних. Відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог, що була прийнята до розгляду в судовому засіданні 14.03.2023, позивачем заявлено до стягнення 84029,75 грн, з яких 53787,64 грн пеня, 26347,64 грн інфляційні втрати та 3894,47 грн 3% річних.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено у протоколах судового засідання.

Сторони явку представників в судове засідання 02.05.2023 не забезпечили. Явка сторін в судове засідання 02.05.2023 не визнавалась судом обов`язковою.

Крім того, необхідно зазначити, що відповідачем було подано клопотання (вх.№8881/23 від 10.04.2023) про залишення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 ГПК України, яким передбачено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.

Обгрунтовуючи подане клопотання відповідач зазначає у ньому, що відповідно до протоколу створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 07.04.2023, який долучено відповідачем до вказаного клопотання, подана через підсистему "Електронний суд" позовна заява у даній справі №914/513/23 не містить підпису представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Комтех Аутдор".

Розглянувши подане відповідачем клопотання (вх.№8881/23 від 10.04.2023), судом встановлено, що позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Комтех Аутдор" була подана до Господарського суду Львівської області представником позивача - Єсіповим І.А. через підсистему "Електронний суд" і містить кваліфікований та удосконалений електронний підпис вказаної особи, яка відповідно до матеріалів справи є представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Комтех Аутдор".

Необхідно зазначити, що долучений представником відповідача до клопотання (вх.№8881/23 від 10.04.2023) про залишення позовної заяви без розгляду протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 07.04.2023 не стосується позовної заяви у даній справі. Зокрема як встановлено судом із комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" (КП "ДСС"), долучений відповідачем доказ до клопотання про залишення позову без розгляду стосується документа "картка справи", який створено відповідальним працівником суду в результаті реєстрації позовної заяви в КП "ДСС".

При цьому суд зазначає, що реєстрацію позовної заяви в КП "ДСС" та створення в КП "ДСС" документа "картка справи" здійснено після того, як представником позивача у підсистемі "Електронний суд" було створено позовну заяву, підписано її за допомогою електронного підпису та надіслано її до суду за допомогою підсистеми "Електронний суд".

Таким чином, враховуючи вищезазначене, у судовому засіданні 25.04.2023 суд дійшов висновку відмовити у задоволенні заяви відповідача про залишення позову без розгляду, у зв`язку з безпідставністю доводів наведених в ній.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд встановив таке.

31.08.2021 між Приватним підприємством "Рекламне агентство "Акваріум" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комтех Аутдор" (виконавець) укладено договір №34-К-А/2021 на проведення рекламної кампанії на спеціальних конструкціях, відповідно до пункту 2.1. якого виконавець за дорученням замовника проводить рекламні кампанії на спеціальних конструкціях у повній відповідності з контрольними макетами рекламного сюжету згідно з адресними програмами, які є додатками до цього договору та його невід`ємною частиною, а замовник проводить розрахунки з виконавцем згідно з умовами розділу 4 цього договору.

Пунктами 3.4.4. та 4.4. договору передбачено, що замовник зобов`язується проводити розрахунки з виконавцем відповідно до вимог розділу 4 цього договору. Порядок розрахунків: Оплату за користування спеціальними конструкціями згідно з пунктом 4.2. цього договору за кожний календарний місяць періоду проведення конкретної рекламної кампанії замовник проводить до 25-го числа наступного місяця періоду проведення цієї рекламної кампанії у відповідності з договором та/або рахунком-фактурою, наданим виконавцем, якщо інший порядок та строки оплати не були обумовлені сторонами у відповідному додатку до договору.

Згідно з пунктом 6.2.3. договору, при простроченні оплати згідно з пунктом 4.4., замовник сплачує виконавцю пеню за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми простроченого платежу.

Відповідно до додатку №5 від 28.12.2021 до договору та акту виконаних робіт від 31.01.2022, у січні 2022 року відповідачу були надані послуги на суму 88536,00 грн.

Як вказано у позовній заяві, ці послуги були оплачені відповідачем, однак з порушенням строку, встановленого пунктом 4.4. договору. Зокрема відповідачем було здійснено такі оплати: 10.08.2022 на суму 5000,00 грн., 12.09.2022 на суму 5000,00 грн, 13.10.2022 на суму 5000,00 грн та 19.10.2022 на суму 5000,00 грн та 28.12.2022 на суму 68536,00 грн.

Згідно з додатком №6 від 26.01.2022 до договору та акту виконаних робіт від 28.02.2022, у лютому 2022 року відповідачу були надані послуги на суму 71616,00 грн.

Як вказано у позовній заяві, відповідач не сплатив 71616,00 грн відповідно до акту виконаних робіт від 28.02.2022, однак в подальшому позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних, оскільки відповідачем було здійснено оплати по вказаному акту виконаних робіт від 28.02.2022 за лютий 2022 року.

Керуючись пунктом 6.2.3. договору та частиною 2 статті 625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу 53787,64 грн пені, 26347,64 грн інфляційних втрат та 3894,47 грн 3% річних.

Тобто в результаті подання позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог, ним заявлено про підтримання позовних вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, що були нараховані по акту виконаних робіт від 31.01.2022 та акту виконаних робіт від 28.02.2022.

Таким чином позивач звернувся до Господарського суду Львівської області та відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог просить стягнути з відповідача 84029,75 грн, з яких 53787,64 грн пеня, 26347,64 грн інфляційні втрати та 3894,47 грн 3% річних.

Відповідач проти позову заперечив, подавши відзив на позовну заяву. Зокрема Приватне підприємство "Рекламне агентство "Акваріум" зазначає, що строк виконання зобов`язань щодо оплати наданих позивачем послуг відповідно до умов договору припав на початковий період повномасштабного агресивного вторгнення російської федерації на територію України, тобто на початок повномасштабної війни в Україні.

Як вказано у відзиві на позовну заяву, перебуваючи у стані невизначеності, незрозумілості ситуації, що склалася, та можливих наслідків збройної агресії, зважаючи на відсутність конкретної інформації щодо можливого розвитку воєнних подій в Україні, підприємство фактично зупинило свою роботу до липня-серпня 2022 року, а велика кількість працівників підприємства при цьому звільнилася або взяла відпустку.

Також, посилаючись на дослідження Всеукраїнської рекламної коаліції "Об?єм рекламно-комунікаційного ринку України 2022" (https://vrk.org.ua/research.html), відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що з початком повномасштабної війни попит на рекламні послуги в Україні істотно зменшився.

Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечує факту прострочення ним свого обов`язку щодо оплати вартості наданих йому позивачем послуг, проте посилаючись вищезазначені обставини, що наведені у відзиві на позовну заяву, він просить зменшити розмір заявлених до стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних на 70%.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд дійшов висновку позов задовольнити частково з таких підстав.

Згідно з статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Як встановлено судом, 31.08.2021 між Приватним підприємством "Рекламне агентство "Акваріум" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комтех Аутдор" (виконавець) укладено договір №34-К-А/2021 на проведення рекламної кампанії на спеціальних конструкціях, відповідно до пункту 2.1. якого виконавець за дорученням замовника проводить рекламні кампанії на спеціальних конструкціях у повній відповідності з контрольними макетами рекламного сюжету згідно з адресними програмами, які є додатками до цього договору та його невід`ємною частиною, а замовник проводить розрахунки з виконавцем згідно з умовами розділу 4 цього договору.

Факт надання відповідачу послуг підтверджується такими актами здачі-прийняття виконаних робіт: від 31.01.2022 на суму 88536,00 грн та від 28.02.2022 на суму 71616,00 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, заборгованість по акту за січень 2022 року відповідач повністю погасив 28.12.2022. Зокрема як вбачається із матеріалів справи відповідачем здійснено такі платежі (на загальну суму 88536,00 грн): 10.08.2022 на суму 5000,00 грн, 12.09.2022 на суму 5000,00 грн, 13.10.2022 на суму 5000,00 грн, 19.10.2022 на суму 5000,00 грн та 28.12.2022 на суму 68536,00 грн.

Як також вбачається із матеріалів справи, заборгованість по акту за лютий 2022 року відповідач повністю погасив 02.02.2023. Зокрема як вбачається із матеріалів справи відповідачем здійснено такі платежі (на загальну суму 71616,00 грн): 01.02.2023 на суму 66656,00 грн, 02.02.2023 на суму 4360,00 грн та 02.02.2023 на суму 600,00 грн.

Втім, як вбачається із матеріалів справи, заборгованість по акту за січень 2022 року та по акту за лютий 2022 року погашено відповідачем з порушенням строків, передбачених пунктом 4.4. договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно із статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За умовами статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності із статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається із розрахунку позовних вимог, нарахування пені, інфляційних втрат та інфляційних втрат по акту за січень 2022 позивач здійснює за період з 26.02.2022 по 27.12.2022, а по акту за лютий 2022 за період з 26.03.2022 по 31.01.2023.

Необхідно зазначити, що відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Однак, відповідно до пункту 7 розділу IX (Прикінцеві положення) Господарського кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Необхідно зазначити, що Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (згідно із змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 №383 "Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 р. № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236") установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 30 червня 2023 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. N 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., N 23, ст. 896, N 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р. N 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., N 43, ст. 1394, N 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. N 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., N 63, ст. 2029).

Отже з вищезазначеного вбачається, що передбачений статтею 232 ГК України шестимісячний строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання станом на дату ухвалення рішення суду у даній справі (02.05.2023) відповідно до пункту 7 розділу IX (Прикінцеві положення) Господарського кодексу України продовжуються на строк дії карантину, тобто до 30.06.2023.

Відповідно до статті 74 господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, перевіривши розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку, що позовні вимоги (відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог) про стягнення 53787,64 грн пені, 26347,64 грн інфляційних втрат та 3894,47 грн 3% річних підтверджуються матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а тому є обґрунтованими.

Щодо заявленого відповідачем у відзиві на позовну заяву клопотання про зменшення пені, інфляційних втрат та 3% річних на 70% суд зазначає таке.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Отже як вбачається зі змісту зазначених норм законодавства, можливість зменшення судом заявлених до стягнення коштів стосується лише неустойки чи штрафних санкцій (пені, штрафу), а не 3% річних, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України.

При цьому щодо правової позиції, на яку посилається відповідач у відзиві на позовну заяву (Постанова Велика Палата Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18) потрібно вказати, що для відновлення майнової сфери боржника зменшення за певних умов, зокрема, розміру процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, можливе у тому випадку, якщо у договорі сторони погодили інший розмір процентів річних, ніж той розмір, який згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України гарантовано належить кредитору (3% річних).

Так, із Постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 вбачається, що в укладеному договорі сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, встановивши її в розмірі 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та 96% річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів.

В даному ж випадку у справі №914/513/23, яка розглядається Господарським судом Львівської області, сторонами у договорі не було погоджено іншого (більшого) розміру процентів річних, ніж ті, що встановлені частиною 2 статті 625 ЦК України, з огляду на що посилання відповідача на Постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 при заявленні клопотання про зменшення 3% річних, які просить стягнути позивач, є безпідставним, адже такий мінімальний розмір річних відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України гарантовано належить кредитору у випадку прострочення боржником виконання свого грошового зобов`язання.

Щодо зменшення розміру пені необхідно зазначити, що норма частини 3 статті 551 ЦК України передбачає дві умови для зменшення розміру неустойки, а саме: 1) якщо він значно перевищує розмір збитків; 2)наявність інших обставин, які мають істотне значення.

Тлумачення частини 3 статті 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них (постанова Верховного Суду від 04.04.2018 у справі N 367/7401/14-ц).

Аналіз приписів статей 551 ЦК України та 233 ГК України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання (постанова Верховного Суду від 03.07.2019 у справі N 914/1517/18).

Положення статей 233 ГК України та 551 ЦК України при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій є універсальними у правозастосуванні (пункт 8.26. постанови Верховного Суду від 09.03.2023 у справі N 902/317/22).

При цьому, ні у зазначених нормах, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, а тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Разом з тим, зменшення суми неустойки є правом, а не обов`язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (така ж позиція Верховного Суду наведена у постановах від 01.08.2019 у справі №922/2932/18, від 08.10.2019 у справі №922/2930/18, від 08.10.2019 у справі №923/142/19, від 09.10.2019р. у справі №904/4083/18).

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (пункт 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі N 905/1409/21).

В даному випадку суд також враховує, що в Україні з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан строком на 30 діб (Закон України від 24.02.2022 N 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні"). Воєнний стан продовжувався, зокрема Законом України від 07.02.2023 N 2915-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19.02.2023 строком на 90 діб.

Водночас cуд вважає за необхідне зазначити, що норми права, закріплені у статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, не пов`язують можливість зменшення розміру штрафних санкцій із одночасним існуванням у часі моменту, у який боржником допущено порушення зобов`язання, та обставин, якими боржник обґрунтовує застосування зазначених норм права.

Разом з тим, cуд також враховує правову позицію, викладену в рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 та правову позицію Верховного Суду, що міститься у постановах від 06.11.2018 у справі №913/89/18, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, відповідно до яких наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов?язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Вирішуючи питання про наявність чи відсутність підстав для зменшення розміру пені в даному випадку, суд бере до уваги те, що погашення відповідачем заборгованості здійснювалось починаючи з серпня 2022, і також те, що основна заборгованість по актах за січень 2022 року та лютий 2022, хоч і з простроченням, проте є погашена.

Заборгованість по акту за січень 2022 року відповідач повністю погасив 28.12.2022, тобто ще до подання позову.

Зокрема як вбачається із матеріалів справи відповідач здійснював часткові оплати (на загальну суму 88536,00 грн): 10.08.2022 на суму 5000,00 грн, 12.09.2022 на суму 5000,00 грн, 13.10.2022 на суму 5000,00 грн, 19.10.2022 на суму 5000,00 грн та 28.12.2022 на суму 68536,00 грн.

Заборгованість по акту за лютий 2022 року відповідач повністю погасив 02.02.2023, тобто ще до відкриття провадження у справі.

Зокрема як вбачається із матеріалів справи відповідач здійснив оплати (на загальну суму 71616,00 грн): 01.02.2023 на суму 66656,00 грн, 02.02.2023 на суму 4360,00 грн та 02.02.2023 на суму 600,00 грн.

При цьому не можна залишати поза увагою той факт, що після отримання від позивача претензії-вимоги № 81-12/22 від 22.12.2022р., сума заборгованості, зазначена в претензії, була погашена відповідачем 28.12.2022, 01.02.2023 та 02.02.2023, тобто у доволі короткий строк.

Тобто в даному випадку суд враховує ступінь виконання відповідачем свого зобов`язання, що є окремою підставою для зменшення розміру неустойки, передбаченою частиною 1 статті 233 ГК України.

Разом з тим, вирішуючи питання про можливість зменшити розмір пені, судом також береться до уваги дослідженням Всеукраїнської рекламної коаліції "Об?єм рекламно-комунікаційного ринку України 2022" (https://vrk.org.ua/research.html), в якому йдеться про значне зменшення попиту на рекламні послуги у 2022 році, в порівнянні з 2021, зокрема внаслідок чого, як зазначає відповідач, певна кількість працівників змушена була звільнитись або взяти відпустку, що підтверджується копіями наказів, долучених до відзиву на позовну заяву.

Тобто вищезазначене свідчить про наявність в даному випадку інших обставин, які мають істотне значення, що заслуговують на увагу в розумінні частини 1 статті 233 ГК України та частини 3 статті 551 ЦК України.

Крім того, відповідно до пункту 7 розділу IX (Прикінцеві положення) Господарського кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Так, законодавець продовжив строк нарахування штрафних санкцій, передбачений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, на строк дії карантину.

Як вбачається із розрахунку позовних вимог, нарахування пені по акту за січень 2022 позивач здійснює за період з 26.02.2022 по 27.12.2022, а по акту за лютий 2022 за період з 26.03.2022 по 31.01.2023.

Втім, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

При цьому слід враховувати, що правила статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Крім того, матеріали справи не містять докази понесення позивачем чи іншими учасниками господарських відносин збитків, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань.

Таким чином, беручи до уваги обставини наведені вище, керуючись загальними засадами, що встановлені у статті 3 Цивільного кодексу України, такі як справедливість, добросовісність та розумність, враховуючи поведінку відповідача у правовідносинах з позивачем, суд застосовуючи частину 3 статті 551 Цивільного кодексу України та частину 1 статті 233 Господарського кодексу України дійшов висновку, що клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 70% підлягає задоволенню частково, а саме суд дійшов висновку зменшити розмір пені на 40%. Тобто зважаючи на те, що позивачем заявлено до стягнення 53787,64 грн пені, а відтак, з огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 32272,58 грн. пені.

При цьому необхідно зазначити, що таке зменшення розміру пені суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для відповідача, так і для позивача.

Відповідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При поданні позовної заяви до Господарського суду Львівської області позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2977,20 грн, що підтверджується платіжним дорученням №63 від 01.02.2023.

Щодо сплаченої позивачем суми судового збору необхідно вказати, що згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", розмір ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, враховуючи вказані положення Закону України "Про судовий збір", зважаючи на те, що позовна заява подана через підсистему "Електронний суд", позивачу за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру слід було сплатити судовий збір в розмірі 2147,20 грн., а не в розмірі 2977,20 грн.

08.03.2023 позивачем було подано заяву (вх.№931/23) про повернення з Державного бюджету зайво сплаченого судового збору на підставі статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Так, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже зважаючи на те, що позивачу слід було сплатити 2147,20 грн судового, однак враховуючи, що фактично ним було сплачено судовий збір в розмірі сплачено 2977,20 грн, тому відповідно до статті 7 Закону України "Про судовий збір" суд дійшов висновку задовольнити клопотання позивача та повернути йому з Державного бюджету 830,00 грн. зайво сплаченого судового збору.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 2147,20 грн витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Рекламне агентство "Акваріум" (79057, місто Львів, вулиця Залізняка, будинок 13, ідентифікаційний код 36462603) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Комтех Аутдор" (79035, місто Львів, вулиця Зелена, будинок 109, кімната 316, ідентифікаційний код 33533697) 32272,58 грн. - пені, 26347,64 грн. інфляційних втрат, 3894,47 грн. 3% річних та 2147,20 грн - витрат по сплаті судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили, у відповідності до вимог статті 327 Господарського процесуального кодексу України.

5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Комтех Аутдор" (79035, місто Львів, вулиця Зелена, будинок 109, кімната 316, ідентифікаційний код 33533697) з Державного бюджету 830,00 грн. судового збору, оплата якого була здійснена відповідно до платіжного доручення №63 від 01.02.2023.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 08.05.2023

Суддя Петрашко М.М.