Рішення № 110737442, 09.05.2023, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1103/23

09 травня 2023 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб`юка П.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області 10.03.2023 № 192050003331 щодо відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з частиною 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати з 03.03.2023 до страхового стажу відповідно до статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» період навчання з 01.09.1984 по 29.06.1988 у Бережанському технікумі механізації та електрифікації сільського господарства та до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи з 26.04.1989 по 23.07.1990 на посаді шліфувальника скловиробів на Бережанському склозаводі та з 05.11.2001 по 27.12.2004 на посаді укладальника-пакувальника на ВАТ «Підвисоцький завод будівельних матеріалів»;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити та виплатити з 03.03.2023 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до абзацу 4 п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213- VIII.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що досягла необхідного віку, має необхідний страховий стаж та пільговий стаж для призначення їй пенсії за Списком № 2 відповідно до пункту б ч. 1 ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення, в редакції до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 02 березня 2015 року № 213-VIII.

03.03.2023 позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 із зниженням пенсійного віку.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області від 10.03.2023 № 192050003331 позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку із відсутністю необхідного страхового та пільгового стажу та недосягнення пенсійного віку. Відповідачем до страхового стажу позивачки не враховано період навчання відповідно до диплома від 29.06.1988 серії НОМЕР_1 та періоди роботи з 26.04.1989 по 23.07.1990 на посаді шліфувальник скловиробів, та з 05.11.2001 по 27.12.2004 на посаді укладальник-пакувальник згідно з довідкою від 06.02.2023 № 5.

Позивачка вважаючи рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах звернулась до суду із даним позовом.

Ухвалою суду від 03.04.2023 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у якій встановлено строк подання відповідачам відзиву на позовну заяву, в тому числі клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

18.04.2023 до суду найшов відзив на позовну заяву від Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області, в якому відповідач зазначив, що заперечує проти позовних вимог та вказав, що за результатами розгляду наданих документів до страхового стажу позивачки не зараховано період навчання згідно з дипломом серії НОМЕР_1 від 29.06.1988 року, оскільки в дипломі не зазначено в якому році позивачка вступила до навчального закладу, а згідно з випискою з семестрових та екзаменаційних відомостей до даного диплому навчання неможливо зарахувати, оскільки по батькові « ОСОБА_2 » не відповідає паспортним даним. Окрім того, до пільгового стажу за Списком №2 не зараховано такі періоди:

- з 26.04.1989 по 23.07.1990 на посаді «шліфувальник скловиробів» згідно з довідкою від 02.02.2023 №02/02/1, оскільки розділом XIV та підрозділом 11 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1956 року №1173 «Про затвердження списків виробництв, робіт професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах».

- період роботи з 05.11.2001 по 27.12.2004 на посаді укладальник-пакувальник згідно з довідкою від 06.02.2023 №5, оскільки в даній довідці не вказано яким розділом та підрозділом передбачена відповідна посада. Також «..відповідно до розділу XIV підрозділу 7 постанови КМУ № 36 від 16.01.2003 року «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» посада «укладник-пакувальник» не передбачена.

Страховий стаж позивачки склав 20 років 11 місяців 13 днів. Стаж, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення з особливо шкідливими i особливо важкими умовами праці за Списком №2 - 3 роки 6 місяців. Таким чином, Головним управлінням прийнято законне та обґрунтоване рішення про відмову у призначенні пільгової пенсії позиваці за Списком №2 з огляду на відсутність необхідного страхового та пільгового стажу, та недосягнення пенсійного віку відповідно до п.2 ч. 2 статті 114 Закону №1058, а саме 55 років.

24.04.2023 до суду найшов відзив на позовну заяву від Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому відповідач зазначив, що заперечує проти позовних вимог та вказав, що у рішенні від 10.03.2023 №192050003331, прийнятому Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькі області, зазначено, що позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до ч.2 ст.114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового та пільгового стажу, а також зв`язку з недосягненням позивачем пенсійного віку на дату звернення. Крім того, відповідач вказав, що позивачка в обґрунтування права на пільгову пенсію за Списком №2 з 02.09.2022 посилається на статтю 13 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 №1778-ХІІ, яка є недіючою при призначенні пенсії на пільгових умовах. Відмовляючи у призначенні позивачу пенсії Головне управління керувалося Законом №1058, в редакції №2148, який є чинним і регулює спірні правовідносини, тому Головне управління діяло на підставі закону.

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що 03.03.2023 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області.

За результатами розгляду заяви, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області від 10.03.2023 № 192050003331 позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку із відсутністю необхідного страхового та пільгового стажу, та недосягнення пенсійного віку.

Як вбачається із змісту рішення, до страхового стажу позивачки не зараховано період навчання згідно з дипломом серії НОМЕР_1 від 29.06.1988, оскільки в дипломі не зазначено в якому році позивачка в ступила до навчального закладу, а згідно з випискою з семестрових та екзаменаційних відомостей до даного диплому навчання неможливо зарахувати, оскільки по батькові « ОСОБА_2 » не відповідає паспортним даним.

Окрім того, до пільгового стажу за Списком №2 не зараховано такі періоди:

- з 26.04.1989 по 23.07.1990 на посаді «шліфувальник скловиробів» згідно з довідкою від 02.02.2023 року №02/02/1, оскільки розділом XIV та підрозділом 11 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1956 року №1173 «Про затвердження списків виробництв, робіт професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах»;

- період роботи з 05.11.2001 по 27.12.2004 на посаді укладальник-пакувальник згідно з довідкою від 06.02.2023 № 5, оскільки в даній довідці не вказано яким розділом та підрозділом передбачена відповідна посада. Також «..відповідно до розділу XIV підрозділу 7 постанови КМУ № 36 від 16.01.2003 року «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» посада «укладник-пакувальник» не передбачена.

Страховий стаж позивачки склав 20 років 11 місяців 13 днів. Стаж, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення з особливо шкідливими i особливо важкими умовами праці за Списком №2 - 3 роки 6 місяців. Таким чином, на дату звернення заявниця не досягла встановленого законодавством пенсійного віку 55 років тому право для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 згідно статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відсутнє.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 10.03.2023 позивачку повідомлено про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області від 10.03.2023 № 192050003331.

Вважаючи протиправним рішення про відмову у призначенні пенсії за віком, позивачка звернулася з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (надалі, Закон №1788) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі, Закон №1058).

Відповідно до статті 24 Закону №1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).

Згідно частини четвертої статті 24 Закону №1058, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

У статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Порядок підтвердження стажу регламентовано у статті 62 Закону №1788, яка визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Дана норма кореспондується зі змістом статті 48 Кодексу законів про працю України.

Згідно статті 62 Закону №1788 постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено: основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Порядок № 637 окремо визначає особливості підтвердження трудового стажу окремих категорій працівників.

За приписами п. 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Аналіз наведених вище правових норм дозволяє дійти таких висновків:

- основним документом, що підтверджує стаж, є трудова книжка;

- лише у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, може постати необхідність у використанні додаткових даних для підтвердження стажу.

Так, на підтвердження стажу роботи позивачем разом з заявою про призначення пенсії була надана трудова книжка, а також довідки про підтвердження трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній

Так, згідно із записами трудової книжки позивачки серії НОМЕР_2 , позивачка 20.12.1988 прийнята на роботу укладальником-пакувальником по 2 розряду на Бережанський склозавод, 26.04.1989 переведена шліфувальником скловиробів по 3 розряду. 23.07.1990 Позивач звільнена з роботи за власним бажанням (записи № 3-5 трудової книжки) (а.с. 20-21).

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем до заяви про призначення пенсії була надана довідка від 02.02.2023 за № 02/02/01 видана ВАТ «Бережанський склозавод» про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. У вказаній довідці зазначено, що в період часу з 26.04.1989 по 23.07.1990 (1 рік 2 місяці 27 днів) позивачка працювала на посаді шліфувальника скловиробів, вказана посада передбачені Списком № 2 розділом XIV підрозділом 11 постанови РМ СРСР від 22.08.1956 № 1173 (а.с. 22). Вказана довідка містить всі необхідні відомості на підтвердження пільгового характеру роботи, підписана уповноваженими особами підприємства, має печатку.

Відмовляючи у призначенні пенсії на пільгових умовах відповідачем зазначено, що посада шліфувальник скловиробів не передбачена Списком № 2, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173, що був чинний на момент роботи особи.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383, встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року № 1173 затверджено Список №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників зі шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість на яких дає право на пенсію по віку на пільгових умовах, у розділі 11 "фарфоро-фаянсове виробництво" вказана професія - "шліфувальник". У цьому списку не зазначено виконання таких робіт "вручну".

Вперше посада шліфувальника скловиробів, які зайняті шліфуванням скловиробів вручну (2190100а-19669) була внесена до Списку № 2, який затверджено постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10.

Суд вказує, що невірне зазначення роботодавцем у довідці про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній розділу нормативного акту, не може ставити право позивача на встановлені законом гарантії в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення кадрової документації.

Наведене цілком узгоджується з позицією Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних спірних правовідносинах, висловленій у постановах від 06.02.2018 по справі № 677/277/17, від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, від 26.06.2019 у справі №607/4243/17.

Враховуючи зазначене, суд вважає що відповідач протиправно відмовив позивачці у зарахуванні періоду роботи з 26.04.1989 по 23.07.1990 (1 рік 2 місяці 27 днів) на посаді шліфувальника скловиробів до пільгового стажу по Списку № 2.

Щодо незарахування відповідачем періоду роботи з 05.11.2001 по 27.12.2004 на посаді укладальник-пакувальник, суд зазначає наступне.

Згідно із записами трудової книжки, 05.11.2001 позивачка прийнята на роботу укладальником-пакувальником меленого вапна в помольний цех по II розряду в ВАТ «Підвисоцький завод будматеріалів». 28.12.2004 позивачці змінено назву професії укладальник-пакувальник на сортувальник вапна. 01.06.2008 позивачка звільнена з роботи за угодою сторін (записи № 11-13 трудової книжки).

Згідно довідки ВАТ «Підвисоцький завод будівельних матеріалів» від 06.02.2023 № 5 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній в період з 05.11.2001 по 27.12.2004 (3 роки 1 місяць 22 дні) позивачка працювала на посаді укладальник-пакувальник, вказана посада передбачена Списком № 2, код КП 19293 (за рахунок коштів підприємства), підстава - постанова Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36. (а.с.23)

Згідно довідки ВАТ «Підвисоцький завод будівельних матеріалів» від 06.02.2023 № 6 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній в період з 28.12.2004 по 01.06.2008 (3 роки 5 місяць 5 днів) позивачка працювала на посаді сортувальник вапна, вказана посада передбачена Списком № 2, розділ XVII, підрозділ 7, код КП 17.7а8212.3, підстава - постанова Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36. (а.с.24)

Як вбачається із оскаржуваного рішення, відповідач зарахував позивачці до пільгового стажу по Списку № 2 лише період роботи з 28.12.2004 по 01.06.2008 (3 роки 6 місяців). Період роботи з 05.11.2001 по 27.12.2004 (3 роки 1 місяць 22 дні) на посаді укладальника-пакувальника відповідачем не зараховано до пільгового стажу, оскільки у довідці не зазначено яким розділом та підрозділом передбачена вказана посада і взагалі така посада не передбачена Списком № 2, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36

Частиною 3 ст. 13 Закону № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII передбачено, що працівникам інших виробництв, професій та посад дострокові пенсії залежно від умов праці (але не раніш як після досягнення 55 років чоловіками і 50 років жінками) можуть встановлюватися за результатами атестації робочих місць за рахунок коштів підприємств та організацій, призначених на оплату праці, які перераховуються до Пенсійного фонду України на виплату пенсій до досягнення працівником пенсійного віку, передбаченого статтею 12 цього Закону.

У матеріалах справи міститься наказ ВАТ «Підвисоцький завод будматералів» від 28.12.2004 №140 «Про приведення назв професій у відповідність до «Класифікатора професій ДК 003-95». Згідно вказаного наказу, у зв`язку із тим, що найменування ряду професій в штатному розкладі підприємства не відповідає «Класифікатору професій ДК 003-95» вирішено змінити в штатному розписі підприємства, зокрема посаду «укладальник-пакувальник» на «сортувальник вапна» (пункт 1 наказу). Доручено інспектору з кадрів ОСОБА_3 внести відповідні зміни в трудові книжки працівників, які працюють за даними професіями (пункт 2 наказу).(а.с.25)

Згідно із довідкою ВАТ «Підвисоцький завод будматералів» від 09.06.2023 № 9 вперше атестація на підприємстві була проведена 28.12.1999. (а.с.26)

Як вбачається із висновку щодо якості проведеної атестації робочих місць за умовами праці від 29.12.1999 № 210/05, за результатами атестації надано право на пільгову пенсію за віком згідно Списку № 2 працівникам робочого місця цеху помолу і випалу вапна за професією «укладальник-пакувальник», код професії 19293, за рахунок коштів підприємства. (а.с.27)

Відповідно до гарантійного листа від 06.02.2023 ТОВ «Підвисоцький завод будівельних матеріалів» гарантує щомісячне відшкодування коштів по відшкодуванню витрат на виплату пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 як укладальнику-пакувальнику; пенсія призначена за рахунок коштів підприємства по Списку № 2, шифр 19293 згідно результатів робочих місць (а.с.32).

З огляду на наведене вище, суд вважає що відповідач протиправно відмовив позивачці у зарахуванні до пільгового стажу по Списку № 2 періоду роботи з 05.11.2001 по 27.12.2004 (3 роки 1 місяць 22 дні) на посаді укладальника-пакувальника за рахунок коштів підприємства за результатами атестації робочого місця.

Щодо незарахування відповідачем періоду навчання до страхового стажу відповідно до диплому серії НОМЕР_1 , суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Згідно з пунктом д) ч. 3 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Відповідно до диплому серії НОМЕР_1 ОСОБА_4 (прізвище ОСОБА_5 - після укладення шлюбу) у 1984 році вступила до Бережанського технікуму механізації та електрифікації сільського господарства, який закінчила у 1988 році (рішення державної кваліфікаційної комісії від 25 червня 1988 року). (а.с.16)

Згідно із випискою із семестрових та екзаменаційних відомостей до диплому НОМЕР_1 ОСОБА_4 з 1984 по 1988 рік навчалася в Бережанському технікумі механізації та електрифікації сільського господарства (а.с.17-18). Разом з тим, має місце написання по батькові позивачки « ОСОБА_2 ».

Суд вказує, що така допущена описка в написані по батькові позивачки не може бути виправданою, оскільки допущена не з вини позивача. На переконання суду, самі лише описки у написанні по батькові в документах, що підтверджують страховий стаж позивача, не можуть слугувати безумовною та обґрунтованою підставою для відмови у зарахуванні відповідних періодів до страхового стажу, коли судом достеменно встановлено, що вони стосуються саме позивача.

Окрім того, з метою підтвердження періоду навчання, позивачкою надано довідку від 14.03.2023 №12 Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України «Бережанський агротехнічний інститут», який є правонаступником Бережанського технікуму механізації та електрифікації сільського господарства.

Згідно вказаної довідки, ОСОБА_4 (прізвище Ментус - після укладення шлюбу) навчалась на денній формі навчання за спеціальністю Електрифікація сільського господарства з 01.09.1984 (Наказ № 78 від 21.08.1984) по 29.06.1988 (Наказ № 185 від 22.06.1988) закінчила денну форму навчання, присвоєно кваліфікацію техніка - електрика, диплом НОМЕР_3 від 29.06.1988 p. При виписці диплому допущено помилку написано ОСОБА_4 , вважати правильним (згідно паспортних даних) ОСОБА_4 . (а.с.19)

Таким чином, період навчання позивачки з 01.09.1984 по 29.06.1988 у Бережанському технікумі механізації та електрифікації сільського господарства підтверджений належними документами, а тому має бути зарахований до страхового стажу позивачки, проте, безпідставно не був зарахований відповідачем, що призвело до помилкових висновків при прийнятті спірного рішення.

Вирішуючи даний спір, суд також зазначає, що згідно з пунктом б статті 13 Закону № 1788-XII (у редакції чинній до прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213-VIII від 02.03.2015) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам.

До внесення змін Законом №213-VIII у статтю 13 Закону №1788-ХІІ було встановлено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Тобто, Законом №213-VІІІ, який набрав чинності з 01.04.2015, збільшено раніше передбачений пунктом "б" статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 (далі - Закон №2148-VIII), який набрав чинності 11.10.2017, доповнено розділом XIV-1 «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян» Закон №1058-IV.

Законом №2148-VIII, у новій редакції був викладений пункт 2 розділу XV Закону №1058-IV, де зазначалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Отже, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком №2 почали регламентуватись одночасно двома законодавчими актами, а саме: пунктом б частини першої статті 13 Закону №1788-ХІІ у редакції Закону №213-VIII та пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV у редакції Закону №2148-VIII.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішенням Конституційного Суду України за №1-р/2020 від 23.01.2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти б - г статті 54 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII.

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти б - г статті 54 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, Рішенням №1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону №1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення).

Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом №213-VIII.

У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні Конституційного Суду України).

Отже, між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058-ІV з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах, існувала колізія.

Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий у 55 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду у зразковій справі №360/3611/20, відносини у якій є аналогічними тим спірним у цій справі відносинам, дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному.

Таке регулювання порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі Щокін проти України).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.

Саме така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у зразковій справі №360/3611/20.

На день звернення позивачки за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Відповідно до вищевикладеної норми жінкам для призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 2 роки (з 53 років) необхідно мати не менше 20 років загального стажу, більш ніж 5 років стажу роботи за Списком №2.

Як слідує з оскаржуваної відмови позивачка досягла 53 роки і на цей час мала загальний страховий стаж 20 років 11 місяців 13 днів, з них 03 роки 06 місяців стажу роботи за Списком №2. При цьому у разі зарахування вищевказаних спірних періодів роботи і навчання страховий стаж позивачки становитиме понад 24 роки та понад 7 років стаж роботи за Списком №2.

Суд вважає, що у відповідача були у наявності всі необхідні документи та підстави для прийняття рішення про призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Враховуючи вказані обставини, суд приходить до висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області 10.03.2023 №192050003331 щодо відмови позивачці в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з частиною 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»,

Для захисту прав позивачки необхідно задовольнити і похідні позовні вимоги та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу період навчання з 01.09.1984 по 29.06.1988 у Бережанському технікумі механізації та електрифікації сільського господарства та до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи з 26.04.1989 по 23.07.1990 на посаді шліфувальника скловиробів на Бережанському склозаводі та з 05.11.2001 по 27.12.2004 на посаді укладальника-пакувальника на ВАТ «Підвисоцький завод будівельних матеріалів», та призначити з 03.03.2023 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до абзацу 4 п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213- VIII.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, з огляду на задоволення позову, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів судовий збір в розмірі 1073,60 грн, сплачений згідно з квитанцією від 17.03.2023.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області 10.03.2023 № 192050003331 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з частиною 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період навчання з 01.09.1984 по 29.06.1988 у Бережанському технікумі механізації та електрифікації сільського господарства та до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи з 26.04.1989 по 23.07.1990 на посаді шліфувальника скловиробів на Бережанському склозаводі, та з 05.11.2001 по 27.12.2004 на посаді укладальника-пакувальника на ВАТ «Підвисоцький завод будівельних матеріалів».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 з 03.03.2023 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до абзацу 4 п. «б» частини 1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213- VIII.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 536,80 грн (п`ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок).

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 536,80 грн (п`ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 09 травня 2023 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_4 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7,м. Вінниця, Вінницька область,21101, код ЄДРПОУ 13322403);

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: Майдан Волі, 3, м. Тернопіль,46001 код ЄДРПОУ:14035769).

Головуючий суддяБаб`юк П.М.