Ухвала суду № 110736844, 09.05.2023, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

09 травня 2023 рокум. ПолтаваСправа № 440/5687/23

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Сич С.С., розглянувши заяву Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

08 травня 2023 року позивач Акціонерне товариство "Полтаваобленерго" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у якій просить:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №85-р від 04.04.2023 "Про внесення змін до розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 09 серпня 2022 року №20-р";

- визнати протиправною та скасувати постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №606 від 04.04.2023 "Про накладення штрафу на АТ "Полтаваобленерго" за невиконання рішення НКРЕКП".

Станом на 09 травня 2023 року провадження у цій справі не відкрито.

Одночасно з позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, у якій він просить зупинити дію та виконання в повному обсязі розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №85-р від 04.04.2023 "Про внесення змін до розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 09 серпня 2022 року №20-р" та постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №606 від 04.04.2023 "Про накладення штрафу на АТ "Полтаваобленерго" за невиконання рішення НКРЕКП".

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивачем зазначено, що спірні рішення прийняті відповідачем з порушенням норм закону, мають ознаки очевидної протиправності, невжиття заходів забезпечення позову ускладнить та унеможливить відновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заявник вказує, що у разі невжиття заходів забезпечення позову АТ "Полтаваобленерго" не зможе поновити свої порушені права.

Частиною 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Вирішуючи заяву Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" про забезпечення позову, суд дійшов таких висновків.

Частиною 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з частиною 1 статті 153 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Відповідно до частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частиною 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Таким чином, вказаною нормою визначено вичерпний перелік заходів забезпечення позову, які можуть застосовуватися адміністративними судами.

При цьому, пунктом 6 частини 3 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що не допускається забезпечення позову шляхом зупинення рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, щодо встановлення державних регульованих цін (тарифів) на ринку електричної енергії та природного газу, затвердження методик (порядків) їх встановлення (формування, розрахунку).

Частиною 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Предметом позову у справі №440/5687/23 є:

- визнання протиправним та скасування розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №85-р від 04.04.2023 "Про внесення змін до розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 09 серпня 2022 року №20-р", яким в абзаці шостому розпорядчої частини розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 09 серпня 2022 року №20-р "Про усунення порушень АТ "Полтаваобленерго" цифри та слова "15 вересня 2022" та "30 вересня 2022" замінено цифрами та словами "01 травня 2023" та "15 травня 2023" відповідно;

- визнання протиправною та скасування постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №606 від 04.04.2023 "Про накладення штрафу на АТ "Полтаваобленерго" за невиконання рішення НКРЕКП", якою накладено штраф у розмірі 85000 гривень на Акціонерне товариство "Полтаваобленерго" (код ЄДРПОУ 00131819) за невиконання рішення НКРЕКП, а саме вимог розпорядження НКРЕКП від 09 серпня 2022 року №20-р "Про усунення порушень АТ "Полтаваобленерго".

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" примусовому виконанню підлягають рішення інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

Пунктом 2 частини 2 статті 22 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" передбачено, що за порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, Регулятор може застосовувати санкції у вигляді накладення штрафу.

За приписами частин 3, 4 статті 22 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" у разі виявлення порушень законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор у 30-денний строк з дня складення акта перевірки розглядає питання відповідальності суб`єкта господарювання, його посадових осіб на своєму засіданні та приймає рішення про застосування до суб`єкта господарювання санкцій та/або застосування адміністративного стягнення до посадової особи такого суб`єкта господарювання. При застосуванні санкцій Регулятор має дотримуватися принципів пропорційності порушення і покарання та ефективності санкцій, які мають стримуючий вплив.

Регулятор застосовує штрафні санкції до суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, у розмірах, встановлених цим Законом, законами України "Про ринок електричної енергії", "Про природні монополії", "Про питну воду та питне водопостачання", "Про ринок природного газу", "Про теплопостачання", "Про енергетичну ефективність".

Частиною 5 статті 22 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" передбачено, що суб`єкти господарювання, на яких накладено штраф, зобов`язані сплатити його у 30-денний строк з дня одержання копії рішення про накладення штрафу, крім випадків, встановлених частиною п`ятою статті 13 цього Закону.

За заявою суб`єкта господарювання, на якого накладено штраф, Регулятор своїм рішенням має право відстрочити або розстрочити сплату накладеного ним штрафу.

За кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі 1,5 відсотка суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням Регулятора.

Суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до Державного бюджету України.

Протягом п`яти робочих днів з дня сплати штрафу суб`єкт господарювання зобов`язаний надіслати Регулятору документи, що підтверджують сплату штрафу.

У разі відмови від сплати штрафу та пені їх примусове стягнення здійснюється на підставі відповідного рішення суду за позовом Регулятора, крім випадків, встановлених частиною п`ятою статті 13 цього Закону.

Відповідно до частини 5 статті 13 цього Закону у разі несплати внеску на регулювання або сплати його не в повному обсязі протягом кварталу, наступного за звітним, Регулятор приймає рішення про накладення на такого платника внеску штрафу у розмірі 5 відсотків несплаченої суми внеску на регулювання та може звернутися до суду про стягнення несплаченого внеску на регулювання.

Рішення про накладення штрафу приймається Регулятором на підставі акта перевірки суб`єкта господарювання або подання відповідного структурного підрозділу Регулятора про несплату внеску на регулювання або сплату його не в повному обсязі протягом кварталу, наступного за звітним, у 15-денний строк з моменту складення акта перевірки або отримання відповідного подання та оформлюється постановою Регулятора.

Штраф може бути накладено протягом шести місяців з дня виявлення правопорушення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Кошти, отримані внаслідок стягнення штрафів, зараховуються до доходів Державного бюджету України.

Платники внесків на регулювання не пізніше 15 днів з дня вручення або отримання копії постанови про накладення штрафу зобов`язані сплатити штраф та надати Регулятору копію завіреного банком платіжного документа, що засвідчує факт сплати штрафу.

У разі несплати штрафу та/або ненадання копії платіжного документа, що засвідчує факт сплати штрафу, в зазначений строк, виконання постанови про накладення штрафу здійснюється державною виконавчою службою в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Рішення Регулятора про накладення штрафу може бути оскаржено до суду в порядку, встановленому законом.

Згідно з частинами 8, 9 статті 77 Закону України "Про ринок електричної енергії" рішення про застосування санкцій Регулятором та штрафних санкцій центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі електроенергетики, може бути оскаржено в судовому порядку.

Суми стягнених штрафів зараховуються до Державного бюджету України.

Суми штрафів, у разі їх несплати, стягуються у судовому порядку.

Аналізуючи наведені вище норми, суд дійшов висновку, що постанови про накладення штрафу у разі несплати внеску на регулювання або сплати його не в повному обсязі виконуються державною виконавчою службою в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", водночас постанова про накладення штрафу за порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, не є виконавчим документом, а у разі відмови від сплати штрафу та пені їх примусове стягнення здійснюється на підставі відповідного рішення суду за позовом Регулятора.

Таким чином, постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №606 від 04.04.2023 "Про накладення штрафу на АТ "Полтаваобленерго" не є виконавчим документом у розумінні Закону України "Про виконавче провадження", оскільки Законом України "Про Національну комісію, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" не визначена таким документом, та не може бути пред`явлена до примусового виконання у порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження".

Натомість, у разі відмови від сплати штрафу його примусове стягнення здійснюється на підставі відповідного рішення суду за позовом Регулятора, тобто Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Акціонерним товариством "Полтаваобленерго" не надано суду доказів на підтвердження того, що постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №606 від 04.04.2023 "Про накладення штрафу на АТ "Полтаваобленерго" подана відповідачем до примусового виконання до органу державної виконавчої служби та доказів винесення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження з виконання вказаної постанови, не надано доказів вчинення державним виконавцем заходів, спрямованих на примусове виконання оскаржуваної у даній справі постанови.

Наведені позивачем у заяві про забезпечення позову аргументи не дають підстави вважати, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Позивачем не доведено існування обставин, визначених у статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обов`язковими для постановлення ухвали про забезпечення позову.

Суд зауважує, що АТ "Полтаваобленерго" до заяви про забезпечення позову взагалі не надано копії розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 09 серпня 2022 року №20-р "Про усунення порушень АТ "Полтаваобленерго", до якого внесено зміни оскаржуваним у цій справі розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №85-р від 04.04.2023 "Про внесення змін до розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 09 серпня 2022 року №20-р", як і не додано цього документу до позовної заяви.

Щодо доводів позивача про очевидність протиправності оскаржуваних розпорядження та постанови суд зазначає, що при наданні оцінки обґрунтованості заяви про забезпечення позову суд не досліджує документи, що стали підставою для прийняття оскаржуваних рішень, не вирішує питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті. Фактична протиправність чи правомірність спірних рішень підлягає встановленню судом за наслідками розгляду та вирішення адміністративного позову по суті заявлених позовних вимог.

Так, відповідно до статті 192 Кодексу адміністративного судочинства України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Таким чином, саме на стадії розгляду справи по суті суд з`ясовує обставини справи, на які учасники справи посилаються як на підставу свої вимог та заперечень, та досліджує зібрані докази, у тому числі й ті, що слугували підставою для прийняття спірних рішень суб`єкта владних повноважень.

Заявлений позивачем спосіб забезпечення позову у вигляді зупинення дії оскаржуваних рішень з мотивів, наведених у заяві, фактично призведе до вирішення спору без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову, сформульованій у статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Підсумовуючи викладене вище, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому у задоволенні заяви Акціонерному товариству "Полтаваобленерго" про забезпечення адміністративного позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 150-154, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Відмовити Акціонерному товариству "Полтаваобленерго" в задоволенні заяви про забезпечення позову Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправними та скасування рішень.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали до Другого апеляційного адміністративного суду, в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяС.С. Сич