Постанова № 110735340, 08.03.2023, Нововодолазький районний суд Харківської області

справа № 631/398/23

провадження № 3/631/304/23

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 березня 2023 року селище міського типу Нова Водолага

Суддя Нововодолазького районного суду Харківської області Трояновська Т. М., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов від Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

До Нововодолазького районного суду Харківської області від Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області для розгляду по суті надійшов адміністративний матеріал, складений відносно ОСОБА_1 .

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 730470 від 13 лютого 2023 року убачається, що 20 січня 2023 року близько 15 години 00 хвилин ОСОБА_1 за місцем свого мешкання в АДРЕСА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, вчинив відносно сина, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дії психологічного характеру, що полягали у висловлюванні нецензурною лайкою, чим була завдана шкода психологічному здоров`ю.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за частиною 2 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

ОСОБА_1 у судовому засіданні вину визнав у повному обсязі, у скоєному щиро розкаявся, запевнив суд, що в подальшому не допустить подобного роду дій, просив суворо не карати.

Суддя, вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень статті 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до наступного.

Домашнє насильство, відповідно до положень статті 173 - 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, являє собою умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

При цьому, психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Статтею 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають у процесі запобігання та протидії домашньому насильству. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: 1) подружжя; 2) колишнє подружжя; 3) наречені; 4) мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); 5) особи, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; 6) особи, які мають спільну дитину (дітей); 7) батьки (мати, батько) і дитина (діти); 8) дід (баба) та онук (онука); 9) прадід (прабаба) та правнук (правнучка); 10) вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); 11) рідні брати і сестри; 12) інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); 13) діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; 14) опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; 15) прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім`ї патронатного вихователя. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, за умови спільного проживання, а також на суб`єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

З урахуванням того, що згідно Конституції України регламентовано, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Також Основний Закон України декларує право кожного на повагу до його гідності, що ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.

Окрім визнання своєї провини, вина правопорушника підтверджується даними, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 730470 від 13 лютого 2022 року, який особисто підписаний ОСОБА_1 з вказівкою, що «з протоколом згоден»; копією рапорту старшого інспектора - чергового чергової частини відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області капітана поліції І. Полтавського про те, що 20 січня 2023 року о 15 годині 10 хвилини надійшло повідомлення зі служби «102» про те, що 20 січня 2023 року о 15 годині 07 хвилин надійшло повідомлення від ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про те, що за адресою: АДРЕСА_2 , батько в стані алкогольного сп`яніння буянить, сварки вчиняє систематично. Заявник неповнолітній, матері вдома не має. Даний рапорт зареєстрованого в Інформаційно - телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (журнал єдиного обліку) відділення поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області за № 121 від 20 січня 2023 року; копією письмових пояснень ОСОБА_1 від 20 січня 2023 року, який пояснив, що мешкає разом із дружиною - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , сином - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та донькою - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . 20 січня 2023 року близько 11 години 30 хвилин ОСОБА_1 пішов до іншого домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , по хатнім справам. В цей час його син - ОСОБА_2 залишився один вдома, дружина була на роботі, а донька - у тітки. Близько 14 години 30 хвилин ОСОБА_1 прийшов додому випивший та син у будинку віддав йому поштовий лист й повідомив, що його принесла листоноша та попросила передати батькові. ОСОБА_1 зробив зауваження синові, що без його дозволу той не брав ніяких листів, після чого у них виникла словесна сварка, в ході якої ОСОБА_1 висловлювався у бік сина нецензурною лайкою, але фізичної сили не застосував; копією письмових пояснень неповнолітнього ОСОБА_2 , відібраних у присутності батька, який вказав, що мешкає разом із матір`ю, сестрою та батьком ОСОБА_1 . 20 січня 2023 року він знаходився вдома, коли близько 14 години 30 хвилин прийшов батько у стані алкогольного сп`яніння та між ними виникла сварка через те, що він отримав листа від листоноші, яке було адресоване батькові. Батько, ОСОБА_1 , почав кричати та висловлюватись на його адресу нецензурною лайкою, але фізично не торкався. З цього приводу ОСОБА_2 зателефонував до поліції.

На переконання суду, надані докази на підтвердження винуватості ОСОБА_1 є належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного.

Досліджені та перевірені судом обставини поза розумним сумнівом свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні домашнього насильства відносно свого неповнолітнього сина.

Жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували винуватість ОСОБА_1 у вчиненні домашнього насильства, судді не надано.

Відповідно до статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Дії ОСОБА_1 органом поліції кваліфіковані за частиною 2 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, але з такою кваліфікацією дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суддя погодитись не може виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, тощо.

Разом з тим, диспозиція частини 2 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність за дії, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вони вчиненні особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.

Тобто, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення є накладення на неї протягом року адміністративного стягнення за таке ж порушення, що підтверджується наявністю постанови про накладення адміністративного стягнення.

Отже, єдиним допустимим та належним доказом того, що особу двічі протягом року було піддано адміністративному стягненню є постанова суду або постанова відповідного органу, повноважного розглядати адміністративний матеріал.

За змістом протоколу серії ВАВ № 730470 від 13 лютого 2022 року при викладенні обставин вчиненого ОСОБА_1 порушення поліцейським не було вказано про факт вчинення цього діяння особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Кім того, матеріали справи не містять будь-яких даних на підтвердження вищевказаного факту, а саме, що ОСОБА_1 протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Таким чином, підстав для того, щоб вважати, що ОСОБА_1 повторно протягом року вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не має.

Враховуючи зазначене, дії правопорушника при складані протоколу про адміністративне правопорушення були кваліфіковані не вірно., у той час, як Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 вересня 2016 року у справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08) розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою Європейського суду з прав людини, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення частини 1 статті 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).

Суддя не вправі самостійно вносити доповнення, зміни у протоколи про адміністративні правопорушення, витребувати додаткові докази у справі, оскільки це є недопустимим та буде свідчити про необ`єктивність, упередженість судді при розгляді справи, порушенням права на захист, рівності сторін процесу.

Отже, в даному випадку, оскільки вчинені діяння ОСОБА_1 мають ознаки домашнього насилля, його дії слід перекваліфікувати з частини 2 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення на частину 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, як вчинення насильства в сім`ї, тобто умисне вчинення дій психологічного характеру відносно свого неповнолітнього сина, внаслідок чого завдана шкода психічному здоров`ю потерпілого, оскільки саме цим складом правопорушення передбачена відповідальність за проступок, вчинений ОСОБА_1 20 січня 2023 року.

На переконання суду, зміна правової кваліфікації дій ОСОБА_1 з метою ухвалення справедливого рішення за нормою, яка передбачає менш суворе стягнення, не змінює фактичні обставини вчиненого ним правопорушення, однак покращує його становище як правопорушника, тому не є порушенням права ОСОБА_1 на захист та не суперечить визначеному Конституцією України принципу верховенства права та загальним засадам судочинства, передбаченим статтею 129 Основного Закону України.

Відповідно до частини 2 статті 34 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа), який вирішує справу про адміністративне правопорушення, може визнати пом`якшуючими і обставини, не зазначені в законі.

В якості обставини, що пом`якшує відповідальність за адміністративне правопорушення, суддя вбачає щире каяття ОСОБА_1 у скоєному.

Обставиною, що обтяжує відповідальність ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, відповідно до статті 35 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є вчинення правопорушення в стані сп`яніння.

Обираючи вид адміністративного стягнення правопорушникові, суд враховує характер вчиненого правопорушення, ступінь його вини, майновий стан та обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Враховуючи вищевикладене, з метою запобігання вчинення у подальшому нових правопорушень та досягнення мети адміністративного покарання, беручи до уваги характер скоєного адміністративного правопорушення, особу правопорушника та ступень його вини, суддя вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в межах санкції частини 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В порядку частини 5 статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення суд вирішує питання про стягнення судового збору з особи, на яку накладається адміністративне стягнення.

Відповідно до вимог статті 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Згідно з частиною 1 та пункту 5 частини 2 статті 4 Закону України № 3674-VI від 08 липня 2011 року «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у сумі, яка дорівнює 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому він справляється.

Статтею 7 Закону України № 2710-ІХ від 03 листопада 2022 року «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 1 січня 2023 року встановлений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб в сумі 2684 гривні 00 копійок.

В зв`язку з вищевикладеним, вважаю за необхідне стягнути із ОСОБА_1 , судовий збір по справі про адміністративне правопорушення у розмірі 536 гривень 80 копійок, - зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 9 - 11, 23, 24, 25, 27, 33 - 35, частиною 2 статті 38, статтею 40-1, частиною 1 статті 173-2, статтями 245, 246, 249 - 252, частиною 1 статті 255, частиною 2 статті 268, частиною 2 статті 277, статтями 280, 283 - 285, частиною 2 статті 287, статтями 294, 298, частинами 1 і 2 статті 299 та частиною 1 статті 303 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 (десяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 170 (сто сімдесят) гривень 00 копійок, який стягнути на користь держави (номер рахунку (IBAN): UA UA948999980313010106000020559, код класифікації доходів бюджету: 21081100, отримувач: ГУК Харків обл/СТГ Нова Вод/21081100, код отримувача (ЄДРПОУ): 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП - електронне адміністрування податку).

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 536 гривень 80 копійок (отримувач: ГУК у м. Києві/м. Київ/ 22030106, код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП електронне адміністрування податку), номер рахунку (IBAN) UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладання штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300 - 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

В разі не сплати штрафу у строк встановлений частиною 1 статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення у порядку примусового виконання постанови стягується штраф у подвійному розмірі (340 гривень 00 копійок).

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення особою, яку притягнуто до відповідальності, її законним представником, захисником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною 5 статті 7 та частиною 1 статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Нововодолазький районний суд Харківської області. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Якщо апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку, у разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Строк пред`явлення до виконання протягом трьох місяців.

Суддя: Т. М. Трояновська