Рішення № 110734933, 09.05.2023, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/18079/21

Провадження № 2/369/1196/23

РІШЕННЯ

Іменем України

09.05.2023 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Дубас Т. В.

при секретарях судових засідань Житар А.А.

за участю представника відповідача Бабича М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі», треті особи: Держспоживслужба в м. Києві в особі: Департаменту захисту прав споживачів та контролю за регульованими цінами, Національна комісія, що здійснює Державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) в особі: Управління НКРЕКП у м. Києві та Київській області, про повернення коштів за неналежної якості надані послуги, відшкодування морального збитку та витрат на юридичну допомогу,

У С Т А Н О В И В:

У грудні 2021 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» (далі відповідач, ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі»), треті особи: Держспоживслужба в м. Києві в особі: Департаменту захисту прав споживачів та контролю за регульованими цінами, Національна комісія, що здійснює Державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) в особі: Управління НКРЕКП у м. Києві та Київській області, у якому просив:

стягнути з ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» на користь ОСОБА_1 кошти матеріальний збиток у розмірі 13 036,58 грн, сплачені позивачем за несвоєчасно надані послуги, передбачені умовами договору;

стягнути з ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 13 036,58 грн;

стягнути з ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

На обґрунтування вимог, ОСОБА_1 посилається на те, що ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» грубо порушило вимоги договору від 12 травня 2020 року № К-14-20-0877 про приєднання до електричних мереж системи розподілу (далі Договір) щодо дотримання строків виконання договірних зобов`язань. Стверджує, що порушення відповідачем строків виконання договору підтверджується актом НКРЕКП від 16 серпня 2021 року № 412, складеним за результатами проведення позапланової виїзної перевірки дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства та ліцензійних умов з розподілу електричної енергії та постановою НКРЕКП від 16 вересня 2021 року № 1573, якою на ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» було накладено штраф за недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, порушення ліцензійних умов з розподілу електричної енергії та здійснення заходів державного регулювання.

Також, посилаючись на статтю 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) позивач уважає, що існують підстави для відшкодування йому моральної шкоди у розмірі 13 036,58 грн.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Дубас Т.В. від 22 лютого 2022 року відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

20 червня 2022 року Держспоживслужба в м. Києві подала до суду пояснення щодо позову, у яких просить позов задовольнити у повному обсязі. Зазначає, що відповідач недотримався термінів надання послуг, чим порушив умови виконання зобов`язань до Договором. Між сторонами Договору не було погоджено іншого строку виконання зобов`язань по приєднанню до електричних мереж. Більш того, відповідач не звертався до позивача з питанням збільшення строку виконання послуги зі стандартного приєднання.

18 липня 2022 року ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» подано відзив на позовну заяву, у якому останнє просить відмовити у задоволені позову у повному обсязі. Зазначає, що умови договору відповідачем були виконані, що підтверджується Актом приймання-передачі наданої послуги та Паспортом точки розподілу електричної енергії від 17 грудня 2020 року.

Крім того, відповідач стверджує, що позов не містить відомостей, у чому саме полягає моральна шкода, завдана позивачу, якими неправомірними діями чи бездіяльністю відповідача її заподіяно, з яких міркувань виходив позивач при розрахунку суми моральної шкоди.

Також ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» звертає увагу, що до матеріалів справи позивачем не надано належних документів на підтвердження доводів та доказів співмірності витрат на правничу допомогу.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Дубас Т.В. від 06 грудня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання 20 квітня 2023 року учасники справи не з`явилися.

Позивач разом з позовною заявою подав до суду заяву про проведення розгляду справи у його відсутності. Позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» подав через канцелярію суду заяву про проведення розгляду справи у його відсутності. Проти позову заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи Держспоживслужби в м. Києві подав до суду заяву про проведення розгляду справи у його відсутності. Позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Причини неявки суду невідомі.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши наведені в позовній заяві доводи та перевіривши матеріали справи, суд установив наступне.

12 травня 2020 року між ОСОБА_1 (Замовник) та ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» (Виконавець) укладено Договір № К-14-20-0877 про приєднання до електричних мереж системи розподілу.

За умовами підпункту 1.1 пункту 1 Договору встановлено, що до електричних мереж системи розподілу Виконавця послуг приєднується житловий будинок (місце розташування об`єкта Замовника) по АДРЕСА_1 .

Пунктом 4 Договору встановлена плата за приєднання та порядок розрахунків. Так, на дату укладання цього Договору плата за приєднання становить 8 740,00 грн, крім того ПДВ 1 748,00 грн, всього за Договором 10 488,00 грн.

01 червня 2020 року позивач здійснив свою частину зобов`язань шляхом сплати на рахунок відповідача 10 488,00 грн.

Поряд з цим, за пунктом 5 Договору визначено, що у випадку порушення своїх зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором та чинним законодавством. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання.

Підпункт 5.3 Договору передбачає відповідальність Виконавця у разі порушення ним строків виконання умов щодо строків надання послуг з приєднання.

Уважаючи, що відповідач грубо порушив вимоги Договору щодо дотримання строків виконання договірних зобов`язань, 10 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до НКРЕКП з листом № 3753/21, у якому звернув увагу на виявлені порушення відповідача.

У травні 2021 року позивачу від НКРЕКП надійшла відповідь від 22 квітня 2021 року № 4121/17.1.4/9, у якій останнє підтверджує наявність порушення договірних взаємовідносин та рекомендує ОСОБА_1 звернутися до ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» з заявою про відшкодування нанесеного збитку.

17 травня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» з відповідним листом, однак отримав від відповідача відповідь, якою підприємство не визнає за собою порушень зобов`язань за Договором та не вбачає підстав для відшкодування збитку.

21 липня 2021року ОСОБА_1 повторно звернувся до НКРЕКП з листом, у якому зазначив про відмову відповідача у відшкодуванні збитків, завданих невчасним виконанням умов Договору.

У відповідь на такий лист, 16 серпня 2021 року НКРЕКП було проведено виїзну позапланову перевірку діяльності ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі», за результатами якої складено акт перевірки від 16 серпня 2021 року № 412.

Під час цієї перевірки НКРЕКП дійшло висновку, що Ліцензіатом недотримано встановлені Кодексом систем розподілу, затвердженим постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 310 (далі Кодекс), та Договором терміни надання послуг зі стандартного приєднання гр. ОСОБА_1 на 243 календарних днів, що свідчить про порушення Ліцензіатом вимог:

підпункту 26 пункту 2.2 Ліцензійних умов з розподілу електричної енергії № 1470 щодо обов`язку ліцензіата надавати послуги з приєднання електроустановки замовника до системи розподілу електричної енергії з урахуванням положень статті 21 Закону України «Про ринок електричної енергії» за умови дотримання замовником вимог кодексу систем розподілу;

пункту 4.2.4 глави 4.2 розділу ІV Кодексу, яким визначено строк надання послуги зі стандартного приєднання для електроустановок замовника другого ступеня потужності цей строк становить 60 календарних днів, починаючи з наступного робочого дня від дати оплати замовником ОСР вартості приєднання відповідно до Договору про приєднання.

На підставі перевірки НКРЕКП прийнято постанову від 16 вересня 2021 року № 1573, якою на ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» було накладено штраф за недотримання вимог нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, порушення ліцензійних умов з розподілу електричної енергії та здійснення заходів державного регулювання.

При цьому, згадана перевірка та постанова НКРЕКП ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» не оскаржувалась, а тому є чинною на момент розгляду цієї справи.

Уважаючи такі дії відповідача протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.

Що стосується позовних вимог про стягнення з ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» на користь позивача матеріальної шкоди у розмірі 13 036,58 грн, Суд звертає увагу на таке.

Відповідно до частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

За змістом вказаної норми, застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності. Тобто цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів особи. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, та характеру його порушення, невизнання або оспорення.

За приписами частини першої статті 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) установлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа передбачених статтею 16 ЦК України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України). Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У статті 629 ЦК України зазначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статті 630 ЦК України договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Підпунктом 26 пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 27 грудня 2017 року № 1470 передбачено, що при провадженні ліцензованої діяльності ліцензіат повинен дотримуватися таких організаційних вимог: надавати послуги з приєднання електроустановки замовника до системи розподілу електричної енергії з урахуванням положень статті 21 Закону України «Про ринок електричної енергії» за умови дотримання замовником вимог кодексу систем розподілу. Розраховувати плату за приєднання до електричних мереж оператора системи розподілу на підставі методики (порядку) формування плати за приєднання до системи передачі та системи розподілу, затвердженої НКРЕКП.

Відповідно до пунктів 3-5 статті 21 Закону України від 13 квітня 2017 року № 2019-VIII «Про ринок електричної енергії» (далі Закон № 2019-VIII) послуга з приєднання електроустановок замовника до системи передачі та системи розподілу є платною послугою та надається оператором системи передачі або оператором системи розподілу відповідно до договору про приєднання. Порядок приєднання до електричних мереж оператора системи передачі та операторів систем розподілу визначається кодексом системи передачі та кодексом систем розподілу і має бути прозорим, забезпечувати ефективне та недискримінаційне приєднання до системи передачі та систем розподілу. Порядок приєднання має визначати, у тому числі, процедурні питання, умови приєднання, типові форми договорів про приєднання. Кодексом системи розподілу визначаються умови приєднання електроустановок замовників до електричних мереж власників, які не є операторами системи розподілу. Оператор системи розподілу надає послугу із стандартного приєднання відповідно до умов договору про приєднання, а саме готує технічне завдання на проектування, забезпечує розроблення та узгодження з іншими заінтересованими сторонами проектної документації на будівництво, реконструкцію та/або технічне переоснащення електричних мереж зовнішнього електрозабезпечення електроустановок замовника (до точки приєднання електроустановок замовника), здійснює заходи щодо відведення земельних ділянок для розміщення об`єктів електроенергетики, забезпечує виконання будівельно-монтажних та пусконалагоджувальних робіт, а також здійснює первинне підключення об`єкта замовника у строки, визначені кодексом системи розподілу.

Пунктом 15 вказаної статті передбачено, що строк надання оператором системи передачі та/або оператором системи розподілу послуги з приєднання електроустановок замовника до електричних мереж не має перевищувати нормативні строки проектування та будівництва без урахування строку, необхідного для розроблення та узгодження замовником проектної документації (у випадках, передбачених частинами шостою та сьомою цієї статті) та для здійснення заходів щодо відведення земельних ділянок для розміщення об`єктів електроенергетики.

За змістом пункту 4.1.1. розділу ІV Кодексу передбачено, що цей розділ регулює відносини, які виникають під час приєднання новозбудованих, реконструйованих чи технічно переоснащених електроустановок замовників до електричних мереж та під час зміни технічних параметрів електроустановок замовників.

Пунктом 4.1.2. Кодексу передбачено, що оператор системи розподілу (надалі-ОСР) не має права відмовити в приєднанні електроустановок замовника до системи розподілу за умови дотримання замовником вимог цього розділу. Вказана норма кореспондується з положеннями пункту 1 статті 21 Закону № 2019-VIII.

Послуга зі стандартного приєднання надається на підставі договору про стандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу, що укладається за типовою формою, наведеною в додатку 1 до цього Кодексу (далі договір про стандартне приєднання).

Пунктом 4.2.1. Кодексу передбачено, що ОСР надає послугу зі стандартного приєднання відповідно до умов договору про стандартне приєднання.

В пункті 4.2.2. Кодексу зазначено, що послуга зі стандартного приєднання передбачає виконання комплексу робіт, а саме: розроблення технічних умов, включаючи вимоги щодо влаштування вузла комерційного обліку; підготовку технічного завдання на проектування; розроблення та узгодження з іншими заінтересованими сторонами проектної документації на будівництво, реконструкцію та/або технічне переоснащення електричних мереж зовнішнього електрозабезпечення електроустановок замовника (до точки приєднання електроустановок замовника); здійснення заходів щодо відведення земельних ділянок для розміщення об`єктів електроенергетики; перевірка та погодження ОСР проектної документації замовника на відповідність вимогам технічних умов у частині вибору параметрів електричного обладнання на станційному об`єкті (трансформаторна підстанція) замовника та узгодження електричних мереж замовника із електричними мережами ОСР на напрузі приєднання 6 кВ та вище; виконання будівельно-монтажних та пусконалагоджувальних робіт. Послуга зі стандартного приєднання не включає послугу з влаштування комерційного обліку електричної енергії.

Відповідно до пункту 4.2.3. Кодексу процедура надання послуги стандартного приєднання передбачає: надання замовником ОСР заяви про приєднання та необхідних документів, визначених у пункті 4.4.2 глави 4.4 цього розділу; визначення типу приєднання залежно від відстані та величини потужності. Відстань визначається по прямій лінії від точки приєднання електроустановок замовника до найближчої точки в існуючих (діючих) електричних мережах (повітряна лінія, трансформаторна підстанція або розподільний пункт), що збігається зі ступенем напруги в точці приєднання. За величину потужності приймається загальна величина потужності електроустановок замовника разом з існуючою дозволеною потужністю. У разі недосягнення згоди щодо визначення типу приєднання сторони, у тому числі разом з представниками центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику нагляду (контролю) в галузі електроенергетики, мають на місцевості спільно провести необхідні вимірювання, на підставі яких остаточно визначається тип приєднання; підготовку і видачу замовнику проекту договору про стандартне приєднання, підписаного ОСР, та технічних умов, що є невід`ємним додатком до такого договору, підписання замовником договору про приєднання; реєстрацію ОСР підписаного двома сторонами договору про приєднання; оплату замовником вартості приєднання відповідно до умов договору про приєднання; підготовку ОСР проекту зовнішнього електрозабезпечення; подання замовником розробленої ним проектної документації на погодження ОСР щодо її відповідності вимогам технічних умов у частині вибору параметрів електричного обладнання на станційному об`єкті (трансформаторна підстанція) замовника та узгодження технічних параметрів електричних мереж замовника із технічними параметрами електричних мереж ОСР на напрузі приєднання 6 кВ та вище; виконання ОСР будівельних робіт в електричних мережах від точки забезпечення потужності до точки приєднання електроустановок замовника; подання ОСР робочої напруги в точку приєднання електроустановок замовника (на контактні з`єднання електричних мереж (межа балансової належності)); підписання акта надання послуги з приєднання сторонами договору; улаштування вузла (вузлів) вимірювання, що виконує ОСР або незалежний постачальник послуги комерційного обліку за вибором замовника, що надається на договірних засадах відповідно до вимог Кодексу комерційного обліку.

Відповідно до положень статті 10 Закону № 2019-VIII до повноважень місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у відносинах із суб`єктами електроенергетики належить погодження питань розміщення на підпорядкованій їм території об`єктів електроенергетики виходячи з інтересів територіальної громади.

Як убачається з матеріалів справи, пунктом 3.2.4. Договору передбачено введення в експлуатацію в порядку, встановленому законодавством у сфері містобудування, власний об`єкт та електричні мережі внутрішнього електрозабезпечення електроустановок Позивача (Замовника) (у випадку будівництва або реконструкції об`єкта).

Так, пунктом 4.2.4. Кодексу визначено що строк надання послуги зі стандартного приєднання для електроустановок замовника першого ступеня потужності становить 45 календарних днів, починаючи з наступного робочого дня від дати оплати замовником ОСР вартості приєднання відповідно до договору про приєднання. Для електроустановок замовника другого ступеня потужності цей строк становить 60 календарних днів, починаючи з наступного робочого дня від дати оплати замовником ОСР вартості приєднання відповідно до договору про приєднання.

У разі необхідності збільшення строку надання послуги зі стандартного приєднання через затримку здійснення заходів щодо відведення земельних ділянок для розміщення відповідних об`єктів електроенергетики (затримка в погодженні власника (власників) або Користувача (Користувачів) земельної ділянки (земельних ділянок)) ОСР не пізніше ніж за 10 календарних днів до закінчення строку надання послуги з приєднання письмово (або у спосіб, узгоджений із замовником) повідомляє замовника про збільшення строку проєктування не більше ніж на 30 календарних днів (з наданням документального підтвердження причин виникнення затримки та зазначенням найменування організацій, до яких звернувся ОСР щодо питання вирішення землевідведення з наданням копій офіційного листування).

У разі неможливості здійснення ОСР у зазначені строки заходів щодо відведення земельних ділянок для розміщення відповідних об`єктів електроенергетики (із причин, не залежних від ОСР) пеня за порушення строків виконання зобов`язання за договором про приєднання на строк здійснення заходів щодо відведення земельних ділянок для розміщення відповідних об`єктів електроенергетики не сплачується, а плата за приєднання не підлягає зменшенню.

Отже, Кодексом передбачена можливість збільшення строку надання послуги зі стандартного приєднання через затримку здійснення заходів щодо відведення земельних ділянок для розміщення відповідних об`єктів електроенергетики (затримка в погодженні власника (власників) або Користувача (Користувачів) земельної ділянки (земельних ділянок).

Як установлено судом, на виконання умов договору ОСОБА_1 здійснив оплату за послугу із стандартного приєднання до електричних мереж у повному обсязі (10 488,00 грн) 01 червня 2020 року.

Тобто, з урахуванням пункту 4.2.4 глави 4.2 розділу IV Кодексу, послуга з приєднання до по Договору повинна бути надана відповідачем до 31 липня 2020 року включно.

Однак, ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» надало копію довідки

№ К-14-20-0877 про виконання технічних умов в частині зовнішнього електрозабезпечення (від точки забезпечення потужності до точки приєднання) 16 вересня 2021 року. Акт приймання-передачі товариство направило на підпис позивачу поштою рекомендованим листом лише 22 березня 2021 року № 03/800/4846. Фактична дата надання послуги з приєднання, яка підтверджена актом щодо надання такої послуги, підписана ОСОБА_1 31 березня 2021 року.

За змістом пункту 4.2.5. Кодексу у випадку отримання послуги з приєднання до електричних мереж з порушенням вимог, встановлених пунктом 4.2.4 цієї глави (у разі перевищення строку надання послуги з приєднання), замовник має право звернутися до ОСР із заявою про відшкодування коштів та сплати пені за порушення строків надання послуги з приєднання за типовою формою, наведеною в додатку 4 до цього Кодексу (далі - заява про відшкодування).

У разі отримання від замовника заяви про відшкодування ОСР зобов`язаний протягом 15 робочих днів надати замовнику відповідну компенсацію або обґрунтовану відмову (з наданням підтверджуючих документів).

У випадку недосягнення згоди між сторонами договору про приєднання шляхом переговорів щодо компенсації та пені замовник має право звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.

ОСОБА_1 неодноразово звертався до ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» з листом, у якому, посилаючись на порушення відповідачем строку виконання умов Договору, просив останнього відшкодувати завданні збитки. Однак, на вказані листи позивач отримував відповіді з відмовою відповідача відшкодовувати такі збитки.

Крім того, матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б свідчили про погодження сторін щодо іншого строку виконання зобов`язань за договором про приєднання до електричних мереж.

Також матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до позивача щодо збільшення строку надання послуги зі стандартного приєднання.

З аналізу наведеного, суд приходить до висновку про порушення зі сторони відповідача 4.2.4. та 4.2.5 Кодексу систем розподілу, затвердженим постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 310, оскільки відповідачем не було повідомлено замовника про збільшення строку надання послуги зі стандартного приєднання до електричних мереж системи розподілу, та відповідно належним чином не було розглянуто вимогу замовника про повернення коштів.

Відтак, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача у частині стягнення з ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» на користь ОСОБА_1 коштів (матеріального збитку) у розмірі 13 036,58 грн, сплачені позивачем за несвоєчасно надані послуги, передбачені умовами Договору та необхідності їх задоволення.

Що стосується позовних вимог про стягнення з ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» на користь позивача моральної шкоди у розмірі 13 036,58 грн, Суд звертає увагу на таке.

Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

На підставі вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Аналіз статей 11 та 23 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.

Подібний за змістом правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17 січня 2023 року у справі № 454/287/22.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом (стаття 1167 ЦК України).

У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року в справі № 197/1330/14-ц вказано, що причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. При цьому, причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди.

Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання та приниження емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження з нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік і стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен установити, чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, установити причинно-наслідковий зв`язок і визначити сумірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 464/3789/17.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Для відшкодування моральної шкоди необхідно встановити та довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення.

Водночас, у супереч згаданим нормам законодавства, ОСОБА_1 взагалі не надав будь-яких доказів на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між протиправною бездіяльністю відповідачів та моральною шкодою. У позовній заяві ОСОБА_1 лише послався на норми ЦК України щодо відшкодування моральної шкоди без обґрунтувань у чому саме полягають його страждання, які фізичні або психологічні наслідки він отримав від невчасного виконання відповідачем послуг із приєднання до електричних мереж. Також, позивач не обґрунтував визначений ним розмір моральної шкоди у сумі 13 036,58 грн

Таким чином, Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у частині стягнення з ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» на користь позивача моральної шкоди.

Що стосується позовних вимог про стягнення з ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн, Суд звертає увагу на таке.

Так, згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини третьої статті 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року в справі № 648/1102/19 указано, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частина друга стаття 137 ЦПК України).

Також, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: «…На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат».

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26 лютого 2015 року, пунктах 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10 грудня 2009 року, пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12 жовтня 2006 року, пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30 березня 2004 року заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

За умовами частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Під час подання позову позивачем надано договір про надання юридичних послуг від 04 грудня 2021 року № 04122104, за яким ТОВ «Лекс Тулс» здійснює правовий аналіз та підготовку проекту позовної заяви для позивача. Також, у матеріалах справи міститься акт надання послуг від 15 грудня 2021 року з описом вчинених дій. Крім того, позивачем долучено платіжні доручення від 04 грудня 2021 року № 406015640 та від 15 грудня 2021 року № 407079568, у яких призначення платежу: «оплата за договором надання юридичних послуг від 04 грудня 2021 року»; отримувач: «ТОВ «Лекс Тулс».

З огляду на викладене, суд уважає за можливе задовольнити позовні вимоги у частині стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн, оскільки позивач надав до суду усі необхідні докази на підтвердження понесених ним витрат на таку допомогу.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення вимог позову.

З огляду на часткове задоволення позову та вимоги ст. 141 ЦПК України, так як позивач звільнений від сплати судового збору згідно з вимогами ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів», суд стягує з відповідача до Державного бюджету України 908,00 грн. судового збору.

Керуючись статтями 4, 5, 12, 56, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі», треті особи: Держспоживслужба в м. Києві в особі: Департаменту захисту прав споживачів та контролю за регульованими цінами, Національна комісія, що здійснює Державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) в особі: Управління НКРЕКП у м. Києві та Київській області, про повернення коштів за неналежної якості надані послуги, відшкодування морального збитку та витрат на юридичну допомогу - задовольнити частково.

Стягнути з ПрАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» на користь ОСОБА_1 заборгованість по договору від 12 травня 2020 року № К-14-20-0877 у сумі 13 036,58 грн (тринадцять тисяч тридцять шість гривень) 58 копійок.

Стягнути з ПрАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 6 000,00 грн (шість тисяч гривень).

Стягнути з ПрАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» до Державного бюджетуУкраїни 908,00грн.(дев`ятсотвісім грин.00коп.)судового збору.

У решті позовних вимог відмовити.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Інформація про сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: ПрАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ РЕГІОНАЛЬНІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ», місцезнаходження: реєстрації місцезнаходження, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 2-Б, Бучанський район, Київська область, код ЄДРПОУ 23243188.

Третя особа: Держспоживслужба в м. Києві в особі Департаменту захисту прав споживачів та контролю за регульованими цінами, місцезнаходження: вул. Смоленська, 19, м.Київ.

Третя особа: Національна комісія, що здійснює Державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) в особі: Управління НКРЕКП у м. Києві та Київській області, місцезнаходження: проспект Голосіївський, 105В, м.Київ.

Суддя: Тетяна ДУБАС