Рішення № 110732893, 09.05.2023, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 травня 2023 року Справа № 280/7084/22 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В. розглянув в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізькій області (72309, Запорізька область, м.Мелітополь, вул.Шмідта, буд.11)

Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області (69035, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 168)

про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку,

ВСТАНОВИВ:

16.12.2022 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізькій області (далі відповідач 1), Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області (далі відповідач 2) в якому позивач просить суд:

скасувати наказ №359-к від 31.10.2022 про звільнення позивача з посади помічника судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області ОСОБА_2 ;

поновити позивача на посаді помічника судді в Мелітопольському міськрайонному суді Запорізької області з 31.10.2022;

стягнути з ТУ ДСА України в Запорізькій області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення до дня поновлення на роботі.

Крім того, просить стягнути з ТУ ДСА України у Запорізькій області моральну шкоду в розмірі 15000 грн. та судові витрати. Визнати причини пропуску строку для звернення до суду з позовною заявою поважними та поновити даний строк.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 04.08.2015 позивач працювала у Мелітопольському міськрайонному суді Запорізької області на посаді помічника судді. Зазначає, що у зв`язку з тимчасовим переведенням шляхом відрядження судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області позивача було звільнено з посади помічника судді, на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України, у зв`язку із закінченням строку трудового договору. Позивач вважає, що під час її звільнення відповідачами порушено вимоги чинного законодавства України, оскільки під час звільнення їй не було запропоновано працевлаштування в суд, до якого тимчасово переведено суддю, чи переведення на іншу посаду державної служби, або переведення на іншу посаду не державною служби. Також, позивач вказувала на те, що суддею подання щодо її звільнення не вносилось, що свідчить про незаконність звільнення позивача з займаної посади. З урахуванням викладеного просила задовольнити позовні вимоги.

Від відповідача 1 відзив на позовну заяву до суду не надходив. Однак 31.03.2023 від Голови комісії з реорганізації (злиття) Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області-начальника ТУ ДСА України в Запорізькій області І.В. Бєлікової надійшов відзив, в якому зазначено, що відповідно до приписів Положення про помічника судді, трудові відносини з помічником судді припиняються, зокрема на підставі наказу про відрахування безпосереднього керівника зі штату суду, вибуття судді у відрядження як тимчасове переведення судді. Вважає, що наказ про відрядження судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області до іншого суду є самостійною підставою для звільнення позивача з займаної посади. Просить у задоволенні позову відмовити.

Відповідач 2 проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень представник відповідача вказав на те, що звільнення позивача відбулось із дотриманням положень чинного законодавства України. Зазначає, що відповідно до приписів Положення про помічника судді, трудові відносини з помічником судді припиняються, зокрема на підставі наказу про відрахування безпосереднього керівника зі штату суду, вибуття судді у відрядження як тимчасове переведення судді. Відповідач 2 вважає, що наказ про відрядження судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області до іншого суду є самостійною підставою для звільнення позивача з займаної посади. Також, відповідач 2 вказував і на те, що у нього не було підстав для пропонування позивачу посади помічника судді в іншому суді, оскільки відповідно до Положення про помічника судді, позивача могло бути призначено на посаду виключно за поданням відрядженого судді, проте суддя у якої працювала позивачка з відповідним поданням не зверталась. Крім того, відповідач посилався і на те, що у нього не було змоги запропонувати позивачу іншу посаду у Мелітопольському міськрайонному суду Запорізької області, оскільки зазначений суд не функціонує, а у його роботі встановлено простій. З урахуванням викладеного у позовній заяві, представник відповідача 2 просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 27.12.2022 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Від представника Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області до суду надійшло клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та про залишення позовної заяви без розгляду.

Враховуючи клопотання представника відповідача 2, значення справи для сторін та необхідність надання додаткових доказів, ухвалою суду від 18.01.2023 вирішено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 20.02.2023

Розглянувши клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, суд зазначає наступне.

Статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строки звернення до суду із адміністративним позовом.

Частинами першою, другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Так, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Разом із тим, у відповідності до частини п`ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Частиною першою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суд звертає увагу, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Суд враховує, що Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні з 24 лютого 2022 року №64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської федерації в Україні введений воєнний стан. На теперішній час в Україні продовжено дію воєнного стану з 21 листопада 2022 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента №757/2022 від 07.11.2022.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року №75 (зі змінами) затверджено Перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), до якого станом на 10.11.2022 віднесена Мелітопольська міська територіальна громада, на території якої зареєстрований позивач.

24 лютого 2022 року Рада Суддів України прийняла рішення щодо вжиття невідкладних заходів для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні в умовах припинення повноважень ВРП та воєнного стану у зв`язку зі збройною агресією з боку РФ, а 02 березня 2022 року опублікувала рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану. Так, судам, зокрема, рекомендовано по можливості продовжувати процесуальні строки щонайменше до закінчення воєнного стану.

В той же час Верховний Суд в Огляді «Особливості здійснення правосуддя на території, на якій введено воєнний стан» від 04 березня 2022 року зауважив, що запровадження воєнного стану на певній території є поважною причиною для поновлення процесуальних строків.

Отже, враховуючи що процесуальний строк, який позивачем пропущено, припав на період дії воєнного стану на території України та беручи до уваги існуючі обмеження та перешкоди, які встановлені під час вказаного особливого правового режиму, суд дійшов висновку про поважність причин пропуску для подання позовної, у зв`язку із чим клопотання представника відповідача 2 про залишення позовної заяви без розгляду не підлягає задоволенню.

Протокольною ухвалою суду від 20.02.2023 відкладено підготовче засідання на 13.03.2023.

Ухвалою суду від 13.03.2023 відкладено підготовче засідання на 27.03.2023.

Ухвалою суду від 27.03.2023 продовжено підготовче засідання та призначено наступне на 03.04.2023.

Протокольною ухвалою суду від 03.04.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 02.05.2023.

Від позивачки та відповідача 2 надійшли клопотання про розгляд справи без їх участі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.

04.08.2015 ОСОБА_1 працювала в Мелітопольському міськрайонному суді Запорізької області.

17.07.2020 ОСОБА_1 за поданням судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області Юрлагіної Т.В. була призначена на посаду помічника судді в Мелітопольському міськрайонному суді Запорізької області, про що є запис у трудовій книжці.

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента №64/2022 "Про введення воєнного стану", було постановлено вести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.

Діяльність суду було призупинено у зв`язку з окупацією міста Мелітополя та відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, Верховний суд розпорядженням від 10.03.2022 № 4/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ Мелітопольського міськрайонного суду на Томаківський районний суд Дніпропетровської області, потім розпорядженням від 14.09.2023 №49/0/9-22 до Комунарського районного суду м. Запоріжжя

На підставі Наказу від 18.05.2022 №7-відр суддя Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області ОСОБА_2 тимчасово переведена шляхом відрядження на роботу на посаду судді Чутівського районного суду Полтавської області.

Як зазначає позивачка 28.10.2022 керівник апарату суду повідомила її про майбутнє звільнення та запропонувала в терміновому порядку надати документи для здійснення остаточного розрахунку, що і було зроблено позивачкою.

31.10.2022 наказом №35-к ОСОБА_1 було звільнено з посади помічника судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області на підставі пункту 2 статті 36 КЗпП України у зв`язку із закінченням строку трудового договору.

Не погоджуючись зі своїм звільненням позивачка звертає увагу на те, що будь-яких інших пропозицій стосовно місця роботи відповідно до Положення помічника, їй запропоновано не було, зазначає про те, що була позбавлена можливості подати заяву про призначення її на посаду помічника судді Юрлагіної Т.В., також не було запропоновано переведення її, як помічника судді на іншу посаду працівника апарату суду або виконання повноважень додаткового помічника іншого судді чи переведення на іншу посаду державної служби, або переведення на іншу посаду не державної служби, зокрема зазначає, що суддею Юрлагіною Т.В. подання про її звільнення не приймалось на час її відрядження, з огляду на це, вважає протиправним наказ про звільнення, тому звернулася з позовом до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Щодо аргументів позивачки про несподіваність її звільнення, не дотримання трудових гарантій та відсутності підстав вважати укладений договір строковим, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст..23 КЗпП України трудовий договір може бути:

1) безстроковим, що укладається на невизначений строк;

2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;

3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Згідно із ч.1 ст.92 Закону України «Про державну службу» до посад патронатної служби, зокрема, належать посади помічників суддів.

У відповідності до ч.2 ст.92 Закону України «Про державну службу» працівник патронатної служби призначається на посаду на строк повноважень особи або на час діяльності депутатської фракції (депутатської групи) у Верховній Раді України, працівником патронатної служби якої він призначений.

Отже, працівник патронатної служби перебуває на посаді на строк повноважень особи, працівником патронатної служби якої він є. Тобто, факт його трудових відносин оформлюється саме строковим трудовим договором і строк дії цього договору обмежується виконанням повноважень особою, працівником патронатної служби якої він є.

Відповідно до статті 157 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», кожний суддя має помічника (помічників), статус і умови діяльності якого (яких) визначаються цим Законом та Положенням про помічника судді, затвердженим Радою суддів України.

Рішенням Ради суддів України від 18.05.2018 №21 затверджено Положення про помічника судді (далі - Положення), яке розроблено відповідно до вимог Законів України «Про судоустрій і статус суддів», «Про державну службу» та визначає єдині засади й умови діяльності, правовий статус особи, яка займає посаду помічника судді.

Відповідно до пункту 1 Положення, відповідно до частини першої статті 157 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожний суддя має помічника (помічників), статус і умови діяльності якого (яких) визначаються цим Законом та Положенням про помічника судді, затвердженим Радою суддів України. Правовий статус, умови діяльності помічників судді визначаються Законом України «Про судоустрій і статус суддів», статтею 92 Закону України «Про державну службу», нормативно-правовими актами з питань оплати праці працівників патронатних служб і цим Положенням.

Посади помічників судді належать до посад патронатної служби, на які не поширюється дія Закону України «Про державну службу», крім статті 92 Закону України «Про державну службу».

Згідно пункту 2 Положення, помічник судді - це працівник патронатної служби у суді, який забезпечує виконання суддею повноважень щодо здійснення правосуддя.

Відповідно до пункту 4 Положення, помічник судді з питань підготовки та організаційного забезпечення судового процесу підзвітний лише відповідному судді. Суддя є його безпосереднім керівником.

Пунктом 5 Положення передбачено, що на помічника судді поширюється дія законодавства про працю, крім статей 39-1, 41 43-1, 49-2 та частини 3 статті 184 Кодексу законів про працю України.

Згідно пункту 8 Положення помічник судді призначається на посаду на строк повноважень безпосереднього керівника та не довше ніж на період перебування безпосереднього керівника у штаті суду.

З наведених положень норм права вбачається, що помічник судді призначається на посаду за строковим трудовим договором, який діє не довше ніж на період перебування безпосереднього керівника - судді у штаті суду.

Таким чином, сам факт вибуття безпосереднього керівника - судді зі штаті суду свідчить про закінчення строку трудового договору, який укладено з помічником судді.

Отже, аргументи позивачки про не прогнозованість її звільнення, у зв`язку з вибуттям її безпосереднього керівника зі штату суду, є безпідставними, оскільки вказані підстави припинення трудових відносин працівника патронатної служби прямо передбачені наведеними положеннями законодавства.

Щодо застосування норм Положення про помічника судді, які були прийнятті вже після вирішеного питання щодо відрядження безпосереднього керівника судді, суд зазначає наступне.

Так, 06 жовтня 2022 року Радою суддів України прийнято рішення №32, яким внесено зміни до Положення про помічника судді, зокрема Абзац перший пункту 12 Положення викласти у новій редакції:

«Трудові відносини з помічником (помічниками) судді припиняються в день припинення повноважень безпосереднього керівника та/або в день відрахування безпосереднього керівника зі штату суду, або в день вибуття/прибуття судді у відрядження як тимчасового переведення судді до іншого суду того самого рівня і спеціалізації відповідно до статті 55 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», або в день ухвалення з`їздом суддів України рішення про обрання Ради суддів України в новому складі. Наказ про звільнення помічника (помічників) судді видається керівником апарату відповідного суду на підставі подання безпосереднього керівника та/або на підставі наказу про відрахування безпосереднього керівника зі штату суду, вибуття судді у відрядження як тимчасове переведення судді».

З огляду на зміст внесених змін до Положення не можливо стверджувати про те, що вказані зміни суттєво погіршують становище особи, як про те зазначала позивачка, запроваджують нові підстави звільнення працівника патронатної служби чи звужують зміст та сутність вже існуючих прав працівника патронатної служби.

Вказані зміни фактично конкретизують дату припинення трудових відносин з помічником судді у випадку припинення виконання повноважень суддею з тих чи інших обставин, а також визначають документи, які є підставою для видання наказу про звільнення помічника судді. При цьому, внесені зміни до Положення не свідчать про те, що було запроваджено нові підстави для звільнення помічника судді. Такі підстави залишилися незмінними - факт вибуття безпосереднього керівника - судді зі штаті суду.

Щодо аргументів позивачки про незаконність її звільнення під час перебування суду у простої та не вирішення питання щодо її працевлаштуванні в інший суд або до якого відбула суддя Юрлагіна Т.В.

Факт перебування суду в простої не може бути підставою для висновку про неправомірність звільнення позивачки з посади помічника судді, оскільки вказані обставини (простій та звільнення) є різними та не пов`язані між собою, оскільки виникають за різних для цього підстав. При цьому, чинне законодавство не містить застережень щодо неможливості звільнення працівника під час перебування установи в простої.

Щодо аргументів позивачки про те, що їй не було запропоновано іншу роботу в Мелітопольському міськрайонному суді Запорізької області на інших посадах, суд зазначає наступне.

Пунктом 5Положення про помічника судді, встановлено, що посада помічника судді, як працівника патронатної служби, має свої особливості, зокрема, на помічника судді не поширюється дія статей 39-1, 41 43-1, 49-2 та частини 3 статті 184 Кодексу законів про працю України, а саме положення трудового законодавства України щодо попередження про майбутнє звільнення та переважного права на залишення на роботі.

Щодо працевлаштування позивачки у суд який було переведено суддю ОСОБА_2 , суд зазначає, що до компетенції відповідачів таке питання взагалі не відноситься, оскільки для вирішення цього питання необхідна не лише згода самої позивачки, а і подання відрядженого судді, якого у спірному випадку подано не було.

Під час розгляду справи судом встановлено, що станом на момент прийняття оскаржуваного наказу про звільнення позивачки з займаної посади, суддя ОСОБА_2 вибула у відрядження до Чутівського районного суду Потавської області.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що наказ про звільнення позивачки з займаної посади прийнято з дотриманням пункту 12 Положення, оскільки безпосередній керівник позивача вибула у відрядження до іншого суду.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 11 Положення, у разі відрядження як тимчасового переведення судді до іншого суду того самого рівня і спеціалізації відповідно до статті 55 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» помічник такого судді може бути призначений на посаду до суду, до якого відряджається суддя (за його особистою заявою на час відрядження судді). Рішення про призначення помічника судді приймається за поданням відрядженого судді керівником апарату суду, до якого відряджається суддя.

Тобто, пунктом 11 Положення передбачена можливість призначення помічника судді до суду якого відряджено його керівника, проте, для такого призначення необхідно дотримання двох основних умов, а саме наявність про це особистої заяви помічника судді та подання відрядженого судді, яке подається за новим місцем роботи судді.

Наявність подання судді є імперативною умовою з огляду на те, що відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судді самостійно здійснюють добір помічника, а керівник апарату виконує формальну функцію щодо видання наказу про призначення особи на посаду, у разі якщо така особа відповідає встановленим у законі вимогам.

А відтак, з огляду на відсутність подання судді Юрлагіної Т.В. на призначення ОСОБА_1 її помічником у штаті Чутівського районного суду Потавської області та відсутності згоди на це позивачки, жоден з відповідачів не мав повноважень щодо вирішення питання про призначення позивача помічником судді в порядку проведення процедури відрядження судді.

Суд погоджується з доводами представника відповідача 2 з приводу того, що позивачу не могло бути запропоновано жодну з посад державної служби, оскільки помічники суддів відносяться до працівників патронатної служби у системі правосуддя, а тому можуть вступити на державну службу лише на загальних умовах визначених Законом України «Про державну службу».

Щодо можливості пропонування позивачу інших посад, суд зазначає, що посада помічника судді, як працівника патронатної служби, має свої особливості, зокрема на помічника судді не поширюється дія статей 39-1, 4143-1, 49-2 та частини 3 статті 184 Кодексу законів про працю України, а саме положення трудового законодавства України щодо попередження про майбутнє звільнення та переважного права на залишення на роботі.

Щодо можливості призначення позивачки на іншу посаду і ту обставину, що Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області не функціонує та перебуває на тимчасово окупованій території України, а тому переведення позивача на іншу посаду у цьому суді є неможливим.

Крім того, слід звернути увагу і на те, що у пункті 11 Положення передбачена можливість, а не обов`язок, переведення помічника судді на іншу посаду працівника апарату суду, яка не належить до посад державної служби, що оформлюється відповідним наказом керівника апарату суду за наявності згоди помічника судді на таке переведення.

В даному випадку, позивачку не було переведено на іншу посаду яка не належить до посад державної служби, а прийнято рішення про звільнення, що не суперечить пунктам 11 та 12 Положення про помічника судді.

Стосовно вимоги позивачки про стягнення моральної шкоди суд зазначає, що дана вимога нічим не доведена та не обгрунтована, крім посилань на норми законодавства, також позивачка не зазначає в чому саме проявлялося заподіяння страждань або втрат нематеріального характеру, з чого виходить позивачка зазначаючи суму моральної шкоди. Враховуючи наведене суд вважає, що дана вимога задоволенню не підлягає

За таких обставин, суд дійшов висновку, що під час прийняття наказу про звільнення позивачки з займаної посади, відповідачами дотримано приписів чинного законодавства України, а тому відсутні підстави для скасування наказу та задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Так як у позові відмовлено, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 78, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ід. номер НОМЕР_1 ) до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізькій області (72309, Запорізька область, м.Мелітополь, вул.Шмідта, буд.11, код ЄДРПОУ 36969096), Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області (69035, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 168, код ЄДРПОУ 26316700) - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення виготовлено в повному обсязі 09.05.2023.

Суддя О.В. Конишева