Рішення № 110732880, 09.05.2023, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 травня 2023 року Справа № 280/6400/22 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши за правилами спрощеного провадження, без виклику учасників справи (у письмовому провадженні), адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (майдан Волі, 3, м. Тернопіль, 46001) та Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (Центральна площа, буд. 3, м. Чернівці, 58000) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі відповідач 1, ГУ ПФУ в Тернопільській області) та Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Ухвалою від 14.11.2022 позов був залишений без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позову.

23.11.2022 від позивача до суду надійшов уточнений позов, в якому в якості другого відповідача визначене Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі відповідач 2, ГУ ПФУ в Чернівецькій області), позовні вимоги викладені в такій редакції:

визнати протиправними та скасувати рішення відповідача 1 від 16.09.2022 №084150004604, відповідача 2 від 20.10.2022 №084150006404 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, згідно пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

зобов`язати відповідача 1, відповідача 2 зарахувати до пільгового підземного стажу позивача період роботи з 12.04.2005 по 28.02.2017;

зобов`язати відповідача 1, відповідача 2 повторно розглянути заяву позивача від 09.09.2022 та від 12.10.2022 відповідно, про призначення пенсії на пільгових умовах за віком, згідно пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням наявних записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 та індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5), призначити та виплачувати таку пенсію, починаючи з 12 липня 2022 року пожиттєво.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідачами протиправно не було враховано до пільгового стажу за Списком №1 період його роботи з 12.04.2005 по 28.02.2017, із посиланням на відсутність атестації робочих місць та відсутність уточнюючих довідок. Проте позивач вважає, що пенсійним законодавством не передбачено обов`язку особи подавати безпосередньо накази про атестацію робочих місць на підприємстві. Крім того, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення. В даному випадку вся інформація щодо стажу позивача, в оскаржуваний період, є в його трудовій книжці та в системі персоніфікованого обліку, а тому ці періоди роботи мають бути зараховані до пільгового стажу позивача без будь-якого додаткового підтвердження. Просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою від 28.11.2022 відкрито спрощене позовне провадження у справі, справа призначена до розгляду без виклику сторін. Встановлено відповідачам п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання суду відзиву на позовну заяву.

14.12.2022, через систему «Електронний суд» від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві ГУ ПФУ в Тернопільській області заперечило проти позовних вимог та на обґрунтування заперечень зазначило, що страховий стаж позивача становить - 22 роки 03 місяці 20 днів. За доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди. Відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 згідно пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю пільгового стажу, оскільки позивач не надав пільгові довідки, передбачені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 12.08.1993 року №637 та накази по підприємству про результати проведеної атестації робочих місць за умовами праці. Вважає, що у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи - підстав для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 у позивача - немає. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

22.12.2022 від відповідача 2 надійшов відзив, майже аналогічний за змістом відзиву відповідача 1. У відзиві додатково зазначено, що при опрацюванні наданих позивачем документів по обчисленню страхового стажу для призначення пенсії, ГУ ПФУ в Чернівецькій області розраховано стаж, який склав 26 років 7 місяців 20днів, пільговий стаж особи - 5 років 3 місяці 28 днів. Враховуючи вказане, вважає, що в діях органу Пенсійною фонду не вбачається протиправних дій по відношенню до позивача. ГУ ПФУ в Чернівецькій області проведено розрахунок стажу позивачу згідно вимог чинного законодавства. Отже, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити, оскільки у позивача відсутній пільговий стаж роботи.

23.12.2022 та 30.12.2022 відповідно від позивача надійшли відповіді на відзив.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

09 вересня 2022 року ОСОБА_1 вперше звернувся до органів Пенсійного фонду України для призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах.

Рішенням відповідача 1 від 16.09.2022 №084150004604 у призначенні пенсії було відмовлено.

Підставою для прийняття такого рішення стало те, що відповідно до п. 10 Порядку застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах, який затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно надати виписку по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та уточнюючу довідку, передбачену Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.

Також у рішенні роз`яснено, що у разі коли підприємство, установа, організація або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

12 жовтня 2022 року позивач повторно звернувся із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Рішенням відповідача 2 від 20.10.2022 №084150004604 відмовлено у призначенні пенсії.

Зі змісту спірного рішення вбачається, що підставою для відмови у призначенні пенсії стало те, що відповідачем 2 не зараховано до пільгового стажу період роботи з 12.04.2005 по 28.02.2017, а саме: згідно довідки від 01.09.2022 №14/442, оскільки при атестації робочих місць від 03.12.2001 №772-а та від 01.12.2006 №954-а по дільниці №6 шахти «Експлуатаційна» не атестовано посади «гірник підземний» та «підземний машиніст навантажувальної машини», також в атестації робочих місць від 29.11.2011 №1268 по дільниці №8 шахти «Експлуатаційна» відсутня посада «підземний машиніст навантажувальної машини», в атестації робочих місць від 29.11.2011 №1268 та від 14.07.2016 №456 по шахті «Прохідницька» відсутня інформація про атестацію робочого місця «підземний машиніст навантажувальної машини» по дільницях №1 та №3.

Не погоджуючись з відмовою відповідачів у призначенні пенсії за віком, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Пунктом «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (Закон №1788-XII) визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах мають незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, чоловіки після досягнення 50 років і при загальному стажі роботи - 20 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі. Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 20 Порядку №637 встановлено, що у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Отже, суд зазначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. І лише у разі її відсутності, або відсутності в ній відповідних записів, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема, уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 у справі №233/2084/17, від 16.05.2019 у справі №161/17658/16-а, від 27.02.2020 у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 у справі №446/656/17, від 21.05.2020 у справі №550/927/17, від 05.11.2020 у справі №607/6457/17, від 10.12.2020 у справі №195/840/17, від 25.02.2021 у справі №683/3705/16-а, від 24.06.2021 у справі №758/15648/15-а та інших.

Відповідно до п. 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383 (далі - Порядок №383) при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

Згідно з п. 10 Порядку №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену п. 20 Порядку №637.

Як вже зазначалось вище, пунктом 20 Порядку №637 передбачено, що у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або вислугу років, встановлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, в яких має бути зазначені періоди, що зараховуються до спеціального трудового стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, що зараховується до спеціального трудового стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, на підставі яких видана довідка.

Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 у справі №233/2084/17, від 31.03.2020 у справі №678/65/17, від 10.12.2020 у справі №195/840/17, від 25.02.2021 у справі №683/3705/16-а, від 24.06.2021 у справі №758/15648/15-а та інших.

Судом встановлено, що позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться записи про відповідний трудовий стаж із відомостями, які відповідають вимогам законодавства на підтвердження права на пенсію на пільгових умовах, відповідно до №1788-XII.

Посилання відповідачів на необхідність надання ОСОБА_1 довідки про уточнюючий характер роботи та документи про атестацію робочого місця, суд вважає безпідставними з огляду на наявність відповідних записів у трудовій книжці позивача, яка в свою чергу є основним доказом на підтвердження відповідного трудового стажу працівника при вирішенні питання призначення пільгової пенсії за віком, уточнюючі довідки та документи про атестацію робочого місця є допоміжними доказами, які варто пропонувати надати особі виключно в випадках передбачених пенсійним законодавством.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 24 червня 2021 року у справі №758/15648/15-а (адміністративне провадження №К/9901/18253/18).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах щодо атестації робочого місця у подібних правовідносинах, а саме:

« особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку №2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку №442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.

особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком №2, відповідно до пункту «б» статті 13 Закону №1788-XII.

Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №1.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник».

Частиною 5 ст.242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, за приписами Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) - це організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб, Пенсійний фонд України (далі - Пенсійний фонд) - це орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом.

Статтею 16 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», визначено, що державний реєстр створюється для забезпечення в тому числі ведення обліку платників і застрахованих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та їх ідентифікації.

За приписами статті 20 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», передбачено, які відомості містить реєстр застрахованих осіб. Зі змісту даної статті вбачається, що вказаний реєстр містить відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості, в тому числі і відомості про особливі умови праці, що дають право на пільги із загальнообов`язкового державного соціального страхування, відомості про облік стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства.

Індивідуальні відомості про застраховану особу позивача, за формою ОК-5, які долучені до матеріалів справи, повністю підтверджують той факт, що період роботи з 12.04.2005 по 28.02.2017 відносяться до пільгового стажу, а тому має бути зарахований до пільгового стажу позивача та врахований при вирішенні питання щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Таким чином, рішення відповідача 1 від 16.09.2022 №084150004604, відповідача 2 від 20.10.2022 №084150006404 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, згідно пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є протиправними та підлягають скасуванню.

Проте вимоги позивача про зобов`язання відповідача 1, відповідача 2 повторно розглянути заяву позивача від 09.09.2022 та від 12.10.2022 відповідно, про призначення пенсії на пільгових умовах за віком, згідно пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням наявних записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 та індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5), призначити та виплачувати таку пенсію, починаючи з 12 липня 2022 року пожиттєво, підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Стосовно зобов`язання певного Пенсійного органу повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії на пільгових умовах.

Першим заяву позивача розглядало ГУ ПФУ в Тернопільській області, в зв`язку з чим, з урахуванням вимог абз.1 ч.1 ст.45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», щодо дати можливого призначення пенсії позивачу, слід зобов`язати саме відповідача 1 повторно розглянути заяву позивача від 09.09.2022 про призначення пенсії на пільгових умовах за віком.

Стосовно зобов`язання пенсійного органу призначити пенсію.

Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10.09.2019 у справі №818/985/18 та від 26.12.2019 у справі №810/637/18.

Статтею 58 Закону №1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, тобто Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Верховним Судом у постанові від 07.03.2018 у справі №233/2084/17 зазначено, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду.

Таким чином в задоволенні вимоги щодо зобов`язання Пенсійного органу призначити пенсію слід відмовити.

Стосовно вимоги позивача виплачувати йому пенсію з 12 липня 2022 року пожиттєво.

Суд зауважує, що судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання. При цьому, судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду: від 14.09.2020 (справа №560/2120/20), від 19.08.2021 (справа №420/3284/20), від 17.09.2021 (справа №580/1285/20) та інших.

В даному випадку пенсійним органом ще не вирішене питання щодо призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням висновків суду викладених в цьому рішенні, та не прийняте рішення з цього приводу на виконання рішення суду, а тому дана вимога позивача є передчасною та не підлягає задоволенню.

При цьому суд зазначає, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

З урахуванням наведеного, з метою належного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати рішення відповідача 1 від 16.09.2022 №084150004604, відповідача 2 від 20.10.2022 №084150006404 та зобов`язати відповідача 1 повторно розглянути заяву позивача від 09.09.2022 про призначення пенсії на пільгових умовах за віком, згідно пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням наявних записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5) та висновків суду.

Щодо інших доводів сторін, то в даному випадку суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) заява №18390/91; пункт 29).

Інші доводи сторін не впливають на суть спору, а отже не потребують детальних відповідей.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.

При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір в розмірі 992,40 грн., який слід стягнути солідарно за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.

Інші судові витрати позивачем до стягнення не заявлялись.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (майдан Волі, 3, м. Тернопіль, 46001) та Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (Центральна площа, буд. 3, м. Чернівці, 58000) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 16.09.2022 №084150004604, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 20.10.2022 №084150006404 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, згідно пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до пільгового стажу за Списком №1 ОСОБА_1 період його роботи з 12.04.2005 по 28.02.2017.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.09.2022 про призначення пенсії на пільгових умовах за віком, згідно пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням наявних записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5) та висновків суду.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 496 (чотириста дев`яносто шість) гривень 20 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 496 (чотириста дев`яносто шість) гривень 20 копійок.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано «09» травня 2023 року.

СуддяР.В. Кисіль