Рішення № 1107309, 19.10.2007, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль С.М.,

при секретарі Хімороді В.Г.,

з участю представників сторін:

від позивача –не з’явився;

від відповідача –Бортик Р.О., довіреність № 312 від 12.01.2007 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 17/760/07

за позовом відкритого акціонерного товариства „Миколаївське обласне підприємство автобусних станцій”, м. Миколаїв, пр. Жовтневий, 21,

до комунального підприємства „Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації”, м. Миколаїв, вул. Шевченка, 40,

про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач обгрунтовує позовні вимоги тим, що ВАТ „Миколаївське обласне підприємство автобусних станцій” на підставі права власності належить нерухоме майно, що розташовано за адресою: пр-т Жовтневий, 21 у м. Миколаєві.

Право власності виникло у ВАТ „Миколаївське обласне підприємство автобусних станцій” на підставі рішення виконкому Миколаївської міської ради від 25.11.2005 року за № 2218, про що свідчить Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 12.04.2006 року серія ЯЯЯ № 911002 та Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 12.04.2006 року за №10372324.

З метою здійснення господарської діяльності ВАТ „Миколаївське обласне підприємство автобусних станцій” здійснило реконструкцію та будівництво нерухомого майна, а саме: будівля автовокзалу літ. А 3, проведено реконструкцію з збільшенням кількості приміщень та переобладнанням їх у торгівельні, в результаті чого загальна площа 3 771,6 кв.м., основна площа 2 949,8 кв.м., торговельна площа 273,4 кв.м., будівля каси літ.З1, загальна площа 8,5 кв.м., основна площа 7,1 кв.м.

Вищенаведене будівництво було здійснено без відповідного дозволу, належно затвердженого проекту та дозволу на виконання будівельних робіт, що у свою чергу суперечить приписам ст.ст. 24, 28, 29 Закону України „Про планування і забудову територій”.

За таких обставин, відповідно до ст. 376 Цивільного кодексу України, вищевказане будівництво вважається самочинним. Про самочинну забудову також свідчить штамп у технічному паспорті КП ММБТІ від 10.09.2007 року за № 23194 та довідка КП ММБТІ від 10.09.2007 року за № 2671.

ГУ МНС України в Миколаївської області своїм висновком від 17.09.2007 року за № 69/5977 не заперечує проти реконструкції та оформлення самовільного будівництва нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Миколаїв, пр-т Жовтневий, 21.

Миколаївська обласна санітарно-епідеміологічна станція своїм висновком від 17.09.2007 року за № 3016/6-1 погоджує реконструкцію та оформлення самовільного будівництва нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Миколаїв, пр-т. Жовтневий, 21.

Своїм висновком від 27.09.2007 року за № 17-5855 Головне управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради також погодило реконструкцію та оформлення самовільного будівництва нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Миколаїв, пр-т Жовтневий, 21.

Позивачем надано також технічний висновок про стан конструкцій виробничих будівель по пр-ту Жовтневий, 21 у м. Миколаєві від 26.09.2007 року за № 1025, виконаного ліцензованим підприємством.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного:

Статтею 376 Цивільного кодексу України передбачено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки, суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Під державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обмежень слід розуміти офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (ст.2 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав та їх обмежень”). Отже, названі у цьому Законі органи єдиної системи реєстрації відповідних прав можуть бути відповідачами за позовами про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна, пред'явленими згідно зі ст. 392 Цивільного кодексу України. Оскільки відповідно до пункту 5 розділу V „Прикінцеві положення” Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації, останні можуть бути відповідачами у таких справах (п. 18 Інформаційного листа ВГСУ 31.01.2001 № 01-8/98 „Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом”, в редакції Інформаційного листа ВГСУ від 22.11.2005р. №01-8/2167).

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог не заперечує.

Відповідно до приписів ст. 331 Цивільного кодексу України, Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги відкритого акціонерного товариства „Миколаївське обласне підприємство автобусних станцій” задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати за відкритим акціонерним товариством „Миколаївське обласне підприємство автобусних станцій” (ЄДРПОУ 03117820) право власності на нерухоме майно (в результаті самовільного реконструювання та будівництва), а саме: будівля автовокзалу літ. А 3 загальною площею 3771,6 кв.м., основною площею 2949,8 кв.м., торговельна площа 273,4 кв.м., будівля каси літ. З1 загальною площею 8,5 кв.м., основною площею 7,1 кв.м., що розташовані за адресою: пр-т Жовтневий, 21 у м. Миколаєві.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.