Рішення № 110721803, 08.05.2023, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 759/17361/22

Провадження № 2/369/2671/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

08.05.2023 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Пінкевич Н.С.,

секретаря Середенко Б.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа служба у справах дітей Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області, служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав, призначення опікуна, стягнення аліментів -

в с т а н о в и в :

У листопаді 2022 року позивачка звернулась до суду з даним позовом до Святошинського районного суду міста Києва. Свої вимоги мотивувала тим, що вона є бабусею малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3. Батьки дитини - відповідачі по справі, які не виконують свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, проживають без реєстрації шлюбу в АДРЕСА_3. Через постійні сварки, застування фізичного та психологічного насильства мати дитини перебувала на лікуванні, триває досудове розслідування. Оскільки побиття відбувалось на очах у дитини, орган опіки та піклування сільської ради заборонив матері та дитині проживати разом з батьком. Після виписки з лікарні мати проживала разом з нею та дитиною до квітня 2021 року. А у квітні повідомила, що її викликають на роботу, поїхала, та до подання позову не поверталась. Фактично ОСОБА_2 повернулась до свого чоловіка ОСОБА_3 . А дитина весь час проживає з нею та дідусем, перебуває на їх повному утриманні, вони створили всі умови для розвитку та проживання ОСОБА_4 . Вважає, що відповідачі фактично самоусунулись від виконання своїх батьківських обов`язків, жодним чином не цікавляться інтересами дитини, не утримують її матеріально та взагалі не спілкуються. Тому мають бути позбавлені батьківських прав, а над дитиною слід встановити опіку, призначивши її опікуном. Вказала, що позбавлення батьківських прав не позбавляє обов`язку батьків утримувати дитину, тому з відповідачів на її користь мають бути стягнені аліменти на утримання дитини в розмірі частини всіх доходів відповідачів.

Просила суд:

позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав по відношенню до малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

встановити опіку над малолітньою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та призначити її опікуном ОСОБА_1 ;

стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3, в розмірі частини усіх видів заробітку з дати подання позову та до повноліття дитини;

стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3, в розмірі частини усіх видів заробітку з дати подання позову та до повноліття дитини.

Ухвалою Святошинського районного суду м.Києва від 06 грудня 2022 року цивільне справу направлено для розгляду за підсудністю до Києво-Святошинського районного суду Київської області.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 січня 2023 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

07 березня 2023 року до суду надійшов висновок служби у справах дітей та сім`ї Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації про доцільність позбавлення батьківських прав громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відносно малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 березня 2023 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до розглядую

У судове засідання позивачка не з`явилась. Про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Подала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала, проти заочного розгляду справи не заперечувала. Також надала суду заяви підписані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо не заперечення останніх позбавлення батьківських прав.

У судове засідання відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не з`явилися. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Причини неявки суду не повідомили, відзив на позов суду не подали. Причини неможливості подати відзив суду не повідомили. До суду будь-яких заяв, клопотань від відповідачів станом на час прийняття рішення до суду не надходило.

При розгляді справи представник служби у справах дітей Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області позовні вимоги про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів підтримала. Проти задоволення вимог щодо призначення опікуна заперечувала. Просила прийняти рішення відповідно до вимог законодавства.

При розгляді справи представник служби у справах дітей та сім`ї Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації позовні вимоги підтримав. Просив слухати справу у їх відсутність, позовні вимоги вирішити відповідно до вимог закону та поданого висновку про доцільність позбавлення батьківських прав.

Відповідно до вимог ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи..

За таких обставин суд, враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі відповідачів та ухвалити по справі заочне рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини, частин 7, 8 ст. 7 СК України, під час вирішення будь - яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно із ч.1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Обов`язок утримувати дітей є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька.

При розгляді справи судом встановлено, що батьками неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 , виданого Святошинським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в місті Києві).

За ст. 164 СК України мати, батько можуть бути судом позбавленні батьківських прав, якщо вона, він ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

ОСОБА_1 є бабусею малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

З листа служби у справах дітей та сім`ї Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації від 14 вересня 2022 року вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 само ухилилися від виконання обов`язків, дитину взято на облік служби як таку, що перебуває у складених життєвих обставинах, та відповідно до п.31 постанови Кабінету Міністрів України №866 від 24 вересня 2008 року «Про порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини» прийнято рішення про тимчасове влаштування малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3, до родини бабусі ОСОБА_1 та дідуся ОСОБА_7 .

Факт перебування неповнолітньої ОСОБА_4 на утриманні та вихованні бабусі підтверджується також матеріалами справи у своїй сукупності, зокрема працівники служби у справах дітей та сім`ї Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації встановили, що за адресою проживання бабусі, дитині створені всі умови для нормального проживання та розвитку, у дитині окрема кімната, у помешканні чисто та прибрано, та не оспорювалось сторонами при розгляді даної справи.

Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

Відповідно до статей 3, 18 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладено у пункті 8 статті 7 СК України та у статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів дитини.

На необхідності дотримання вказаного принципу неодноразово наголошено у практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка застосовується судами України на підставі частини четвертої статті 10 ЦПК України та положень Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (рішення ЄСПЛ від 06 липня 2010 року у справі «Neulinger and Shuruk v. Switzerland», заява № 41615/07, п. 135; рішення ЄСПЛ від 11 жовтня 2017 року у справі «M.S. v. Ukraine», заява № 2091/13, п. 77). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Mamchur v. Ukraine» («Мамчур проти України»), заява № 10383/09, п. 100).

У якості правової підстави позову про позбавлення відповідачів батьківських прав щодо їх малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3, посилалася на ст.164 СК України, відповідно до якого мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини та статті 150 СК України батьки несуть основну відповідальність щодо виховання та розвитку дитини.

У частині першій статті 151 СК України закріплено переважне право батьків перед іншими особами на особисте виховання дитини. Права батьків щодо виховання дитини розцінюються як засіб виконання ними своїх обов`язків щодо неї.

Положеннями частини другої статті 151 СК України передбачено право батьків залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам.

У частині першій статті 257 СК України визначено, що баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні.

На переважності права саме батьків на особисте виховання дитини, порівняно із вихованням бабою, дідом, наголошено, у тому числі, у практиці ЄСПЛ. Так, відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Kruskic v. Croatia» від 25 листопада 2014 року положення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено право на повагу до сімейного життя, поширюються у тому числі і на відносини між бабою, дідом та онуками, якщо між ними існують достатньо тісні зв`язки. Разом з цим, відносини між бабою, дідом і онуками за своїм характером відрізняються від відносин між батьками і дітьми і, зокрема вимагають меншого ступеня захисту. Право на повагу до сімейного життя баби, діда у відносинах з їхніми онуками передбачає, у першу чергу, право підтримувати звичайні стосунки з онуками, навіть якщо такий контакт зазвичай відбувається за згодою особи, яка має батьківську відповідальність» (Рішення ЄСПЛ «Bogonosovy v. Russia» від 05 березня 2019 року).

Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (частина четверта статті 155 СК України), - у тому числі позбавлення батьківських прав з підстав та у порядку, що визначені статтею 164 СК України.

У пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Відповідно до правових висновків, викладених у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц (провадження № 61-36905св18), від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17 (провадження № 61-12023св18), від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17 (провадження № 61-11607св19), від 17 січня 2020 року у справі № 712/14772/17 (провадження № 61-18550св19), від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18 (провадження № 61-22060св19), від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17 (провадження №61-4149св19), від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18 (провадження № 61-20399св19), від 13 жовтня 2021 року у справі № 359/8130/19 (провадження № 61-9758св21), позбавлення батьківських прав за пунктом 2 частини першої статті 164 СК України має такі особливості:

- ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками;

- позбавлення батьківських прав є виключною мірою, що тягне за собою правові наслідки, як для батька (матері), так і для дитини, передбачені статтею 166 СК України;

- розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення матері спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

07 березня 2023 року до суду надійшов висновок служби у справах дітей та сім`ї Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації про доцільність позбавлення батьківських прав громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відносно малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Зокрема, у поданому висновку вказано, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за місцем проживання в АДРЕСА_1 характеризуються негативно, офіційно не працевлаштовані, схильні до вживання алкогольних напоїв, у будинку відсутні умови для проживання дитини, її виховання та розвитку. До служби жодного разу не зявились, будь-яких пояснень не надали.

Згідно акту обстеження умов проживання від 18 липня 2022 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 проживають в АДРЕСА_1 . Житловий будинок має чотири кімнати, пічне опалення, водопостачання та водовідведення відсутнє, необхідний косметичний ремонт, санітарний стан кімнат не відповідає нормам, не створені умови для проживання дитини, батьки останній раз спілкувались з дитиною у травні 2022 року.

З поданих позивачем заяв ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вбачається, що останні погоджуються з невиконанням батьківських обов`язків, не заперечують щодо позбавлення їх батьківських прав. Просять розглядати справу у їх відсутність. Заяви датовані 22 лютого 2023 року та написані у присутності головного спеціаліста служби у справах дітей Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області Біла Л.О.

Оскільки відповідачі ухиляються від виконання обов`язків матері та батька, не піклуються про духовний розвиток дитини, не забезпечують її матеріально тривалий час, дій, що свідчили б про усвідомлення ними своїх вчинків відповідачі не вчинили, суд вважає за доцільне позбавити відповідачів батьківських прав щодо їх неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3. Матеріали не містять жодного доказу того, що мати та батько виправились та дбають (починають дбати) про дитину, як того вимагає їх батьківський обов`язок. Вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Щодо встановлення опіки.

За ст. 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

За правилом ст. 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

Відповідно до ст. 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування. Суд встановлює піклування над фізичною особою у разі обмеження її цивільної дієздатності і призначає піклувальника за поданням органу опіки та піклування. Суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування. Суд встановлює піклування над неповнолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає піклувальника за поданням органу опіки та піклування.

Разом з тим, на час розгляду до суду не надходило відповідного подання, тому вимоги про призначення ОСОБА_1 опікуном є передчасними та задоволенню не підлягають.

Обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття визначено у ст.180 СК України.

Відповідно до ч.2 ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або з власної ініціативи вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.

Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. (ст.181 СК України).

Згідно ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

За ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Ст.184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч.1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Тому позовні вимоги підлягають задоволенню з 28 листопада 2022 року.

Разом з тим, суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов`язання щодо утримання.

З огляду на те, що неповнолітня дитина проживає з позивачем, вартість продуктів харчування, інших речей першої необхідності, розмір прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, відсутність відомостей про доходи чи витрати відповідача, відсутність заперечення щодо заявленого розміру аліментів, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3, у розмірі частина доходу, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму щомісячно до досягнення дитиною повноліття, як це передбачено ч. 2 ст. 183 СК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд вважає необхідним допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Судові витрати суд розподіляє на підставі ст.141 ЦПК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 75, 81, 84, 181, 182, 191 Сімейного Кодексу України, статтями 10, 13, 247, 258, 263, 267, 273, 355, 430 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа служба у справах дітей Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області, служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної у місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав, призначення опікуна, стягнення аліментів задовольнити частково.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав по відношенню до малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі частини усіх видів заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 28 листопада 2022 року.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі частини усіх видів заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 28 листопада 2022 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір в дохід держави у сумі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві грн. 40 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в дохід держави у сумі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві грн. 40 коп.).

Інформація про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянки України, що проживає за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

Інформація про відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 .

Інформація про відповідача: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код.

Заочне рішення може бути переглянуто Києво-Святошинським районним судом Київської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлено 08 травня 2023 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ