Рішення № 110721372, 12.04.2023, Богуславський районний суд Київської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2023 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Романенко К.С.,

за участі секретаря судових засідань Шпак К.М.,

дистанційно представника позивача ОСОБА_9,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах та як законний представник малолітньої ОСОБА_2 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» про відшкодування шкоди, завданої правопорушенням та стягнення страхового відшкодування, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , яка діє в інтересах та як законний представник малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) звернулася до суду з позовом, вимоги якого уточнила (а.с. 123-125), в якому просить стягнути з відповідача - Товариства з додатковою відповідальністю «СК «Альфа-Гарант» (код СДРІІОУ 32382598, адреса місцезнаходження: м.Київ, Печерський район, бульвар Лесі Українки, будинок 26):

- страхове відшкодування утриманцю в розмірі 117 500 (сто сімнадцять тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок;

- пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 34 763 (тридцять чотири тисячі сімсот шістдесят три) гривні 68 копійки, три відсотки річних у розмірі 2 085 (дві тисячі вісімдесят п`ять) гривень 83 копійки, інфляційні втрати 12 743 (дванадцять тисяч сімсот сорок три) гривні 75 копійок, а всього разом - 49 593 (сорок дев`ять тисяч п`ятсот дев`яносто гри) гривні 26 копійок;

- понесені судові витрати у зв`язку із розглядом справи на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 28 листопада 2020 року ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки «Skoda Fabia» д.н.з. НОМЕР_2 у м. Київ, вул. Кловський узвіз біля буд. 10, скоїв наїзд на припаркований праворуч по ходу руху автомобіля марки «Subaru Legacy» д.н.з. НОМЕР_3 . Внаслідок ДТП пасажир автомобіля марки «Subaru Legacy» д.н.з. НОМЕР_4 - ОСОБА_4 загинула на місці події.

За фактом вказаної дорожньо-транспортної пригоди 28 листопада 2020 року були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020100000001059 та розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «Skoda Fabia» д.н.з. НОМЕР_2 застрахована згідно полісу №148079372 у ТДВ «СК «Альфа-Гарант».

Відповідно до ст. 22.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

27 січня 2021 року на адресу ТДВ «СК «Альфа-Гарант» надіслано заяву про виплату страхового відшкодування в інтересах доньки загиблої - ОСОБА_2 у розмірі 30 000,00 грн. моральної шкоди та 180 000, 00 грн. відшкодування утриманцю, тобто 210 000,00 грн. загально, а також в інтересах матері загиблої - ОСОБА_1 у розмірі 30 000,00 грн. моральної шкоди.

Листом від 25 лютого 2022 року відповідач повідомив позивача про необхідність долучення документів із відповідним переліком.

15 листопада 2022 року відповідачу направлено заяву про долучення документів, якою до матеріалів страхової справи долучено копію вироку Печорського районного суду м. Києва від 02.11.2021, копію свідоцтва про смерть батька загиблої - ОСОБА_5 , копію свідоцтва про народження загиблої, копію свідоцтва про шлюб загиблої ОСОБА_6 із ОСОБА_7 , копію свідоцтва про шлюб батьків загиблої ОСОБА_5 із ОСОБА_8 .

Листом від 15 лютого 2022 року відповідач повідомив про прийняте рішення про виплату страхового відшкодування моральної шкоди в інтересах ОСОБА_1 у розмірі 30 000 грн., а також вказано на те, що виплату страхового відшкодування в інтересах ОСОБА_2 буде сплачено на користь останньої після надання документів про призначення офіційного опікуна.

11 травня 2022 року на адресу відповідача також направлено заяву, якою до матеріалів страхової справи долучено копію рішення Шполянського районного суду Черкаської області про позбавлення батьківських прав батька ОСОБА_2 та копію рішення виконкому Богуславської міськради від 22.04.2022 №50/5 про призначення опікуном ОСОБА_2 - ОСОБА_1 .

Листом від 07 червня 2022 року відповідач повідомив про прийняте рішення щодо проведення виплати страхового відшкодування відповідно до ліміту та у порядку ст. 27 Закону заявникам, а саме, що у зв`язку із ненаданням довідки про доходи загиблої, наступні розрахунки страхового відшкодування шкоди пов`язаної з втратою годувальника для ОСОБА_2 , до досягнення вісімнадцяти років у розмірі, що становить 50% мінімальної заробітної плати станом на дату ДТП, яка складала 5 000 грн.

14 червня 2022 року па банківські реквізити ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 надійшло 77 500,00 грн., з яких: 30 000 грн - моральна шкода та 47 500, 00 грн. - відшкодування утриманцю.

В подальшому виплати відповідачем проводились у розмірі по 2 500 грн. щомісячно, а саме: 22 липня 2022 року, 02 серпня 2022 року, 02 вересня 2022 року, 06 січня 2022 року, 01 листопада 2022 року та 08 грудня 2022 року.

На думку позивача, відповідач незаконно затягує виплату страхового відшкодування, адже відповідно до розрахунку, страхове відшкодування, належне донці загиблої, буде виплачене не раніше ніж через 2 роки. При цьому, розрахунок, виконаний відповідачем, не враховує інфляційних витрат, що суттєво занижує фактичний розмір відшкодування.

Зазначає, що позивач не оспорює суму страхового відшкодування, а просить суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування однією виплатою у зв`язку із вище наведеним та тим, що позивач представляє інтереси малолітньої дитини, яка є непрацездатною, тому потребує постійної матеріальної допомоги, якої остання позбулась у зв`язку із втратою годувальника. ОСОБА_2 є малолітньою, а відтак потребує постійної матеріальної допомоги, яку вона отримувала від матері, а страхове відшкодування у розмірі по 2 500 грн. не є достатнім для забезпечення всіх необхідних благ та матеріальної захищеності останньої, оскільки вказана сума є меншою ніж 36 мінімальних заробітних плат.

Зважаючи на те, що з моменту отримання страховою компанією заяви про виплату страхового відшкодування пройшло більше 90 днів, а потерпіла так і не отримала належного страхового відшкодування в результаті втрати годувальника в повному розмірі, позивач вважає, що страховик порушив матеріальне право ОСОБА_2 на отримання страхового відшкодування у повному обсязі.

Ухвалою судді Богуславського районного суду Київської області від 02 січня 2023 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно зі статтею 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Заяв із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та клопотань про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін до суду не надходило.

Відповідно до положень статті 274 ЦПК України справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач в судове засідання не з`явилася, про місце, дату та час розгляду справи повідомлена належним чином. До суду направила свого представника.

Представник позивача ОСОБА_9 в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився. До суду подав відзив, в якому просив в задоволенні позову відмовити. Вважає, що позовні вимоги до ТДВ СК «Альфа-Гарант» є незаконними та необґрунтованими, оскільки позовна заява не містить обґрунтованих доводів про те, що Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачена виплата лише одноразового страхового відшкодування, та така позиція взагалі є помилковою, оскільки, п.27.5 ст.27 вказаного Закону, який містить словосполучення «може бути» не має імперативного характеру, а встановлює лише право, але не обов`язок страхувальника здійснити виплату одноразовим платежем.

Стверджують, що в даному випадку положення ЦК України та Закону не суперечать одне одному, а підлягають субсидіарному застосуванню.

Зазначають, що ТДВ СК «Альфа-Гарант» станом на дату подання цього відзиву (10.02.2023) на позовну заяву сплачено всього сплачено 125 000,00 грн., а саме:

- 11.02.2022 - 30 000,00 грн - моральна шкода ОСОБА_1 ;

- 08.06.2022 - 77500,00 грн. - відшкодування доньці загиблої моральної шкоди та 19 місяців за утримання (з розрахунку 2500,00 в місяць);

- 20.07.2022 - 2500,00 утримання дитини;

- 01.08.2022 - 2500,00 утримання дитини;

- 01.08.2022 - 2500,00 утриманця дитини;

- 05.10.2022 - 2500,00 утримання дитини;

- 04.11.2022 - 2500,00 утримання дитини;

- 07.12.2022 - 2500,00 утримання дитини;

- 10.01.2023 - 2500,00 утримання дитини.

Страхова сума на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю і здоров`ю становить 260 000,00 грн.

Страхова сума на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну становить 130 000,00 грн.

Позовні вимоги позивача зводяться до того, що він не згодний з тим, що ТДВ СК «Альфа-Гарант» сплачує відшкодування за утримання дитини загиблої ОСОБА_4 щомісячними платежами. Однак, позивачем не надано доказів та не наведено жодних аргументів того, чому шкоду по страті годувальника має бути сплачено одним платежем. Оскільки сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більше як за три роки наперед, як виключення - за наявності обставин, які мають істотне значення та з врахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди.

Щодо розрахунку розміру страхових платежів в сумі 2500,00 грн., сторона відповідача зазначає про те, що оскільки, загибла ОСОБА_4 на дату смерті офіційно не працювала, статусу безробітної до ДТП не мала, враховуючи те, що інформацію про отримувані доходи Товариству не надано, враховуючи те, що батьки дитини були розлучені, батько дитини позбавлений батьківських прав та не сплачує аліменти, тому прийнято рішення про виплату відшкодування в даному розмірі: 5000,00 / 2 (частка матері та доньки) = 2500,00 грн. щомісячного платежу.

Стверджують, що страховиком прийнято законне та обґрунтоване рішення про здійснення страхового відшкодування, яке належним чином виконується, адже, кожного місяця на користь утриманця сплачується страхове відшкодування належним чином.

Доводи позивача про порушення прав, свобод чи інтересів доньки загиблої є абстрактними, не містять обґрунтування, а доводи, викладені в позовній заяви свідчать лише про незгоду позивача з указаним рішенням страховика виплачувати утриманцю потерпілого щомісячне відрахування, з непорушно обґрунтованим бажанням опікуна отримати суму страхового відшкодування одноразово, не є тотожним порушенню права, свободи чи інтересу особи, інтереси якої вона захищає.

Щодо вимог позивача про стягнення витрат, то в цій частині сторона відповідача зазначає, що вони своєчасно та повно виконали свої обов`язки, передбачені чинним законодавством України, а позивач при розрахунку штрафних санкцій обґрунтовує порушенням ТДВ СК «Альфа-Гарант» вимог чинного законодавства, яке фактично не мало місце в даній справі.

Також, представник відповідача в даному відзиві заявляє клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки справа є малозначною, так як ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а відтак, витрати у розмірі 12 000,00 грн. порівняно з сумою позовних вимог до Товариства та складністю справи є не співмірними та достатньо завищеними.

Представник позивача надіслала до суду відповідь на відзив, в якому просила задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 відповідно до уточнених позовних вимог в повному обсязі (а.с. 103-108). Зазначила, що загальний розмір страхового відшкодування особам стосовного одного померлого становить 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, що відповідно на час ДТП становив: 36 х 5 000.00 грн. = 180 000,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 27 Закону, страховик (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ѓ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим).

Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами. Тобто, загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, що відповідно на час ДТП становив: 12 x 5 000,00 грн. = 60 000,00 грн.

Зазначаємо, що п. 27.3 та 27.4 ст. 27 Закону передбачено лише мінімальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди та відшкодування утриманцям.

Розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) моральної шкоди цим особам стосовно одного померлого становить по 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами. Відтак, Законом чітко передбачено розмір виплати на одного потерпілого, який не підлягає зменшенню, а невиплачена частина страхового відшкодування утриманцю підлягає стягненню із відповідача у повному обсязі у відповідності до вимог ст. 36 Закону у 90-денний строк.

Тому, враховуючи те, що належного розміру страхового відшкодування, передбаченого вимогами п. 27.3 ст.27 Закону позивач по даний час не отримала, відповідач як страховик, порушив вимоги Закону та ЦК України.

Вважають, що вимоги позивача щодо стягнення відшкодування утриманцю є належним чином обґрунтованими та підтвердженими нормами Закону, відтак підлягають до відшкодування на користь позивача так як в даній ситуації має місце порушення відповідачем прав дитини, оскільки на нього покладено обов`язок відшкодування саме витрат на утримання малолітньої ОСОБА_2 , оскільки розтермінування виплати відповідачем порушує матеріальне право малолітньої.

Щодо штрафних санкцій та витрат на професійну правничу допомогу, представник позивача вказала, що стороною позивача було направлено на адресу страхової компанії всі необхідні документи, що дозволяло останньому провести виплату страхового відшкодування, відповідач свого обов`язку не виконав, що на думку позивача є підставою для застосування я нього наслідків, передбачених п. 36.5 Закону.

Щодо витрат на правову допомогу, представник позивача зазначає, що граничний розмір вказаної допомоги визначено відповідним законом та стягується не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад, копіювання документів). Факт надання професійної правничої допомоги є підтвердженим поданою позовною заявою та даною відповіддю на відзив, а повноваження представника - належним чином сформовано та подано до суду одночасно із подачею позовної заяви, відтак у даному випадку не вбачають підстав зменшення заявленого розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу, як це вважає за належне представник відповідача.

25.01.2023 від представника позивача за договором про надання правничої допомоги ОСОБА_9 надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій просить збільшити розмір позовних вимог з урахуванням суми нарахованої пені, трьох відсотків річних інфляційних втрат за кожен день прострочення виплати страхового відшкодує проте зменшити розмір в частині страхового відшкодування з врахуванням щомісячних платежів, а саме: стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «СК «Альфа-Гарант (код ЄДРПОУ 32382598, страхове відшкодування утриманцю в розмірі 115 000 (сто п`ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок та пеню з розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 41 356 (сорок одна триста п`ятдесят шість) гривень 14 копійки, три відсотки річних у розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) гривню 38 копійок, інфляційні втрати 12 743 (дванадцять тисяч сімсот сорок три) гривні 75 копійок, а всього разом - 56 581 (п`ятдесят шість тисяч п`ятсот вісімдесят одну) гривню 27 копійок. (а.с. 64-66).

28.02.2023 від представника позивача за договором про надання правничої допомоги ОСОБА_9 знову надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій просить збільшити розмір позовних вимог з урахуванням суми нарахованої пені, трьох відсотків річних т інфляційних втрат за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування, проте зменшити розмір в частині страхового відшкодування з врахуванням щомісячних платежів, в якій вона просить стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «СК «Альфа-Гарант (код ЄДРПОУ 32382598, страхове відшкодування утриманцю в розмірі 115 000 (сто п`ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок та пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 45 609 (сорок п`ять тисяч шістсот дев`ять) гривень 57 копійок, три відсотки річних у розмірі 2 736 (дві тисячі сімсот тридцять шість) гривень 58 копійок, інфляційні втрати 14 486 (чотирнадцять тисяч чотириста вісімдесят шість) гривень 25 копійок, а всього разом - 62 832 (шістдесят дві тисячі вісімсот тридцять дві) гривні 40 копійок (а.с. 110-112).

Суд, дослідивши письмові докази по справі, приходить до наступного висновку.

Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з мето ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Цією ж статтею визначено загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів.

Під час з`ясування характеру спірних правовідносин, предмету і підстав позову, наявності чи відсутності порушеного права чи інтересу та можливості його поновлення або захисту в обраний позивачем спосіб, суд прийшов до наступних висновків.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV), який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Згідно ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується, в разі настання певної події (страхового випадку), - виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Частиною 1 ст. 990 ЦК України визначено, що страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч.2 ст.1187 ЦК України).

Згідно зі ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Відповідно до ст. 1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи, суд, за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ, тощо), або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

П. 22.01 ст. 22 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV від 01.07.04р. встановлено, що в разі настання страхового випадку, страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Шкодою, заподіяною у результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, є, зокрема, шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу (стаття 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Позивач ОСОБА_1 є бабою неповнолітньої ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Нечаєве, Шполянського району Черкаської області, Україна. Батьками неповнолітньої ОСОБА_2 записані: ОСОБА_7 та ОСОБА_4 .

Вказані обставини підтверджуються даними: свідоцтва про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_5 , виданого 23 липня 2008 року виконкомом Нечаєвської сільської ради Шполянського району Черкаської області, актовий запис № 2 (а.с. 21), свідоцтва про народження ОСОБА_10 серії НОМЕР_6 , виданого 01 листопада 1986 року Радинською сільською радою Поліського району Київської області, актовий запис № 15 (а.с.13), свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_7 , виданого 08 березня 2008 року виконкомом Нечаєвської сільської ради Шполянського району Черкаської області, актовий запис № 1, де дружині ОСОБА_6 присвоєно прізвище - ОСОБА_11 (а.с.22), свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_8 , виданого 07 серпня 1991 року Радинською сільською радою Поліського району Київської області, актовий запис № 11 (а.с.15).

ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 34 роки в м. Києві померла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_9 , виданого 01 грудня 2020 року Богуславським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 351 (а.с. 12).

28 листопада 2020 року приблизно о 09 годині 45 хвилин, ОСОБА_3 , 1995 року народження, керуючи автомобілем марки «Skoda Fabia» д.н.з. НОМЕР_2 , рухаючись по Кловському узвозу в м. Києві, зі сторони вул. Інститутської в бік вул. Мечникова, напроти будинку № 10, скоїв наїзд на припаркований праворуч по ходу руху автомобіля марки «Subaru Legasy» д.н.з. НОМЕР_10 . Внаслідок ДТП пасажир автомобіля марки «Subaru Legacy» д.н.з. НОМЕР_4 - ОСОБА_4 загинула на місці події.

За фактом вказаної дорожньо-транспортної пригоди 28 листопада 2020 року були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020100000001059 та розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України (а.с. 10).

Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «Skoda Fabia» д.н.з. НОМЕР_2 застрахована згідно полісу №148079372 у ТДВ «СК «Альфа-Гарант» (а.с. 11).

Листом від 15 лютого 2022 року за № 12/568, відповідач повідомив позивача про прийняте рішення про виплату страхового відшкодування моральної шкоди в інтересах ОСОБА_1 у розмірі 30 000 грн, а також вказано на те, що виплату страхового відшкодування в інтересах ОСОБА_12 буде сплачено на користь останньої після надання документів про призначення офіційного опікуна над неповнолітньою ОСОБА_2 (а.с. 28).

11 травня 2022 року позивач, через уповноваженого представника, подала до ТДВ СК «Альфа - Гарант» заяву про долучення додаткових документів і виплату страхового відшкодування, у якій просила здійснити виплату страхового відшкодування для доньки потерпілої ОСОБА_2 в розмірі: моральної шкоди - 30 000,00 грн.; відшкодування утриманцю - 180 000,00 грн. (5000,00 х 36), а всього у розмірі, який не може бути меншим ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку станом на 28.11.2020 року (а.с. 32).

Рішенням Шполянського районного суду Київської області від 22 лютого 2022 року у справі № 358/958/21, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 було позбавлено батьківських прав відносно його малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 призначено опікуном над ОСОБА_2 (а.с. 34-38).

22 квітня 2022 року, рішенням виконавчого комітету Богуславської міської ради за №50/5, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування у зв`язку зі смертю матері дитини та позбавленням батьківських прав батька дитини. (а.с. 33).

ТДВ СК «Альфа - Гарант» 07 червня 2022 року направило повідомлення № 12/937 щодо виплати страхового відшкодування, за даними якого рішення про виплату страхового відшкодування прийнято, виходячи із норм статті 1200 ЦК України, та повідомлено, що є документи, згідно яких право на отримання моральної шкоди є дві особи: мати - ОСОБА_1 та донька - ОСОБА_2 та 11.02.2022 було здійснено виплату моральної шкоди, що належить ОСОБА_1 в розмірі 30 000,00 грн. та прийнято рішення про виплату моральної шкоди, що належить ОСОБА_2 в розмірі 30 000,00 грн. Також повідомлено, що товариству не надано інформації про доходи загиблої, тому прийнято рішення про виплату відшкодування, пов`язаного з втратою годувальника в розмірі 50 % мінімальної заробітної плати, яка на дату випадку складала 5000,00 грн. щомісячно до досягнення вісімнадцяти років ОСОБА_2 (а.с. 39).

Довідкою про рух коштів по картці від 15.06.2022 підтверджується, що 08.06.2022 року ТДВ СК «Альфа - Гарант» на рахунок ОСОБА_1 було перераховано суму страхового відшкодування в розмірі 77 500,00 грн. (а.с. 40).

Згідно графіку сплати та платіжних інструкцій, на рахунок ОСОБА_1 згідно страхового акту № ЦВ/21/0674 за договором страхування № 148079372 від 03.12.2019, відповідачем були перераховані наступні суми страхового відшкодування:

- 11 лютого 2022 року в розмірі 30 240,00 грн.;

- 08 червня 2022 року в розмірі 77 500,00 грн.;

- 21 липня 2022 року в розмірі 2 500,00 грн.;

- 02 серпня 2022 року в розмірі 2 500,00 грн.;

- 01 вересня 2022 року в розмірі 2 500,00 грн.;

- 05 жовтня 2022 року в розмірі 2 500,00 грн.;

- 04 листопада 2022 року в розмірі 2 500,00 грн.;

- 07 грудня 2022 року в розмірі 2 500,00 грн.;

- 10 січня 2023 року в розмірі 2 500,00 грн.

Вказані обставини підтверджуються даними платіжних інструкцій № 27104 від 11.02.2022; № 28875 від 08.06.2022; № 29750 від 20.07.2022; № 29936 від 01.08.2022; № 30539 від 01.09.2022; № 31148 від 05.10.2022; № 31563 від 04.11.2022; № 32125 від 07.12.2022; №32756 від 10.01.2023 (а.с. 85-93).

ОСОБА_1 факту отримання вказаних сум не оспорює.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, станом на 14 березня 2023 року, сума недоплаченого страхового відшкодування становить 115 000,00 грн., пені - 50 178,06 грн., 3% річних - 3 010,69 грн., інфляційні втрати - 15 297,69 грн. (а.с. 123-125).

Відповідно до пункту 2.1 статті 2 Закону № 1961-IV, відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до пункту 23.1 статті 23 Закону № 1961-IV, шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Статтею 27 Закону № 1961-IV визначено порядок здійснення та розміри страхових виплат за шкоду, пов`язану зі смертю потерпілого.

Пунктом 27.1 статті 27 Закону № 1961-IV передбачено, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.

Пунктом 27.2 статті 27 Закону № 1961-IV визначено, що страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік», місячний розмір мінімальної заробітної плати станом на 28.11.2020 року становив 5000,00 грн. Таким чином, загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) становить 180 000,00 грн. (5000,00х36).

Крім цього, пунктом 27.5 статті 27 Закону № 1961-IV передбачено, що відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати.

Згідно з частиною першою статті 1200 ЦК України, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується, зокрема, дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років).

Відповідно до частини другої статті 1200 ЦК України, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.

Статтею 1202 ЦК України передбачено, що відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами.

Положеннями пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV передбачено, що страховик у разі визнання вимог заявника обґрунтованими, зобов`язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його не пізніше ніж через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування. Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

Тобто вказана норма Закону встановлює обов`язок страховика виплатити страхове відшкодування не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, та не дає право страховику на розтермінування виплати страхового відшкодування поза межами 90-денного строку з моменту отримання заяви про виплату страхового відшкодування.

Суд зазначає, що у даному випадку ЦК України є загальним нормативно-правовим актом, а Закон № 1961-IV є спеціальним нормативно-правовим актом та регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України. При розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом. Тобто Закон № 1961-IV визначає спеціальні до ЦК України строки виплати страхових відшкодувань у сфері обов`язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а тому саме спеціальний закон підлягає застосуванню при відшкодуванні страховиком шкоди, заподіяної смертю особи при експлуатації наземних транспортних засобів.

Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду № 747/522/19 від 25 листопада 2020 року та № 304/936/19 від 05 грудня 2022 року.

Вказані висновки, відповідно до вимог частини 4 статті 263 ЦПК України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», підлягають врахуванню при виборі й застосуванні норми права до спірних правовідносин.

З матеріалів справи вбачається, що заява про виплату страхового відшкодування направлена на адресу страховика 27 січня 2021 року, а 11 травня 2022 року відповідачу були направлені інші додаткові документи. Таким чином з моменту подання потерпілим заяви та пакету документів про виплату страхового відшкодування, відповідно до правила, встановленого пунктом 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV, відповідач повинен був виплатити страхове відшкодування не пізніше 90 днів з часу отримання вказаних документів.

Страхове відшкодування частково, у розмірі 30 240,00 грн. сплачене 11.02.2022 та в розмірі 77 500,00 грн. сплачене 08.06.2022. Крім того, в подальшому оплата страхового відшкодування відбувалася щомісячно в розмірі 2500,00 грн.

Таким чином, відповідач ТДВ СК «Альфа - Гарант», всупереч пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV, станом на 14 березня 2023 року (дата останньої заяви позивача про збільшення позовних вимог), здійснило лише часткову виплату страхового відшкодування, хоча вказаним спеціальним законом не передбачено виплату страхового відшкодування щомісячними платежами чи шляхом розтермінування його виплати.

Виходячи із мінімального розміру страхового відшкодування (регламентної виплати), втановленого пунктом 27.2 статті 27 Закону № 1961-IV та, з урахуванням частково сплаченої відповідачем суми страхового відшкодування, станом на 14 березня 2023 року несплаченою залишається сума страхового відшкодування у розмірі 115 000,00 грн.

Пунктом 36.5 статті 36 Закону № 1961-IV передбачено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Крім того, відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно пункту 18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» №5 від 30 березня 2012 року вбачається, що за змістом статті 552, частини другої статті 625 ЦК України інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та три проценти річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому суд має виходити з того, що ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Представником позивача розрахунку вбачається, що за період з 07.06.2022 по 22.12.2022 в зв`язку з простроченням виплати страхового відшкодування обраховано пеню у розмірі 50 178,06 грн., 3% річних у розмірі 3 010,69 грн., інфляційні втрати у розмірі 15 297,69 грн., всього на загальну суму 68 486,44 грн. (а.с.124, 125). Зазначений не розрахунок відповідач не спростував.

Доводи відповідача, що одноразова виплата страхового відшкодування є його правом, а не обов`язком та щодо правомірності розтермінування виплати страхового відшкодування та здійснення відшкодування шкоди щомісячними платежами, на підставі статті 1200 ЦК України, не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки вони суперечать положенням Закону № 1961-IV, якими визначено строки, порядок здійснення та розміри страхових виплат за шкоду, пов`язану зі смертю потерпілого, та положеннями якого виплата відшкодування щомісячними платежами не передбачена.

Так, згідно правил статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 № 14, у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частин 1 та 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За правилами статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналіз наведених норм процесуального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, сторона, яка звернулася до суду, повинна довести належними та допустимими доказами вимоги, що нею заявлені, суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення страхового відшкодування у розмірі 115 000,00 грн., пені у розмірі 50 178,06 грн., 3% річних у розмірі 3 010,69 грн., інфляційних втрат у розмірі 15 297,69 грн., підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За нормами частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Статтею 60 ЦПК України встановлено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України, представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частинами 1, 2 статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Позивачем були понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 12000 грн. Обсяг наданих послуг і виконаних робіт визначено в детальних описах наданих послуг на підставі договору про надання правової допомоги № 15.06.22 від 15 червня 2022 року (а.с. 41-45).

Відповідачем у своєму відзиві заявлено клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Клопотання обґрунтоване тим, що спір у справі не є складним, не містить двозначних доказів чи обставин, які б потребували додаткового їх вивчення, розгляд спору здійснюється у спрощеному провадження, без виклику сторін, а підготовка позову не зайняла великого обсягу правових знань та часу, позовна заява не обґрунтована та не містить посилань на норми права, які порушені відповідачем або ж ним не виконуються.

Посилання представника відповідача на те, що понесені позивачем витрати на професійну правничу правову допомогу не відповідають критеріям розумності та не є співмірними із складністю справи та виконаними адвокатом роботами, не підтверджені жодними доказами, та по суті є загальними фразами.

Разом з тим, вирішуючи питання про стягнення судових витрат, понесених ОСОБА_1 , суд вважає, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати ВСУ від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та додатковій постанові Великої Палати ВСУ від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

Частинами 3-5 ст. 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України№ (заява №19336/04) зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п.268). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд вважає, що заявлений розмір судових витрат на загальну суму 12 000 грн. є значно завищеним та не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), не відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

З урахуванням наведених норм права, конкретних обставин справи, обґрунтованості та реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, заперечень представника відповідача, принципу співмірності судових витрат, розміру наданої правової допомоги, складністю справи та виконаними адвокатом послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання робіт з надання правової допомоги, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову і значенням справи для сторін, результатами розгляду справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимоги позивача в частині стягнення витрат на професійну правову допомогу в розмірі 10 000 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, - у межах суми стягнення за один місяць.

Частиною 2 цієї ж статті визначено, що суд, ухвалюючи рішення, може допустити негайне його виконання у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті.

Предметом позову є відшкодування шкоди, заподіяної смертю фізичної особи. Як зазначалося вище, відповідно до Закону № 1961-IV, що регулює строки та порядок виплати відшкодування пов`язаного зі смертю потерпілого, виплата відшкодування щомісячними платежами не передбачена. На цій підставі рішення у цій справі підлягає негайному виконанню в частині стягнення суми несплаченого відшкодування у розмірі 115 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 76 - 81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263 - 265, 268, 280, 354, 355, 430 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , яка діє в інтересах та як законний представник малолітньої ОСОБА_2 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» про відшкодування шкоди, завданої правопорушенням та стягнення страхового відшкодування задовольнити.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія» Альфа - Гарант» на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах та як законний представник малолітньої ОСОБА_2 , страхове відшкодування у розмірі 115 000 (сто п`ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія» Альфа - Гарант» на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах та як законний представник малолітньої ОСОБА_2 , пеню в розмірі 50 178,06 грн., 3% річних у розмірі 3 010,69 грн., інфляційні втрати у розмірі 15 297,69 грн., а всього разом 68 486 (шістдесят вісім тисяч чотириста вісімдесят шість) гривень 44 копійки.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія» Альфа - Гарант» в дохід держави 1670 гривень 93 копійок судового збору.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія» Альфа - Гарант» на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах та як законний представник малолітньої ОСОБА_2 , витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення в частині стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія» Альфа - Гарант» на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах та як законний представник малолітньої ОСОБА_2 , страхового відшкодування у розмірі 115 000 (сто п`ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Складення повного судового рішення відповідає даті його ухвалення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа - Гарант», код ЄДРПОУ 32382598, адреса місцезнаходження: будинок під номером 26, бульвар Лесі Українки, Печерський район, місто Київ.