Ухвала суду № 110709022, 08.05.2023, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 752/10989/22-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" травня 2023 р. Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Бусик О.Л.

при секретарі судових засідань - Музика В.Т.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Національний банк України

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України про захист прав споживача та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що АТ «Міжнародний резервний банк» є фінансовою установою, через яку ОСОБА_1 виплачували заробітну плату.

На підставі рішення правління Національного Банку України від 25 лютого 2022 року №91-рш/БТ «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «Міжнародний резервний банк»» відповідач відкликав банківську ліцензію та почав ліквідувати вказаний банк.

Вказував, що зазначеному Банку залишилось 400 000 грн. заробітної плати позивача.

При цьому зазначав, що підставою для відкликання ліцензії та початку ліквідації АТ «Міжнародний резервний банк» є те, що контролером цього Банку є опосередковано через ПАТ «Сбербанк Росії» (російська федерація), яка є державою-агресором та здійснює військову агресію стосовно держави України.

Внаслідок прийняття рішення про ліквідацію АТ «Міжнародний резервний банк» відповідач діяв всупереч чинного законодавства України, за якими майно вказаного банку підлягає вилученню, а також на шкоду вкладникам банку, оскільки прийняв рішення не влучати майно Банку, а ліквідувати його зі всім майном щоб Рада національної безпеки і оборони України не змогла прийняти рішення про примусове вилучення в Україні об`єктів права власності російської федерації та її резидентів, чим позбавив вкладників АТ «Міжнародний резервний банк» власних грошей.

Також вказував, що позивач запропонував відповідачу здійснити захист прав споживачів, як його, позивача, так і інших громадян України шляхом надіслання до АТ «Міжнародний резервний банк» обов`язкові до виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про фінансові послуги щодо поцупленої заробітної плати громадян. Однак вказане звернення позивача залишилось нерозглянуте та було переслано до Фонду гарантування вкладів, проте Фонд гарантування вкладів не уповноважений на вчинення такої дії.

Посилаючись на викладене, просив задовольнити позов та зобов`язати відповідача розглянути звернення позивача по суті, зобов`язати відповідача скасувати рішення Правління Національного Банку України від 25 лютого 2022 року №91-рш/БТ «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «Міжнародний резервний банк», зобов`язати відповідача здійснити захист прав споживачів, надіслати до АТ «Міжнародний резервний банк» обов`язкові до виконання розпорядження про відновлення роботи та усунення порушень законодавства про фінансові послуги щодо поцупленої заробітної платні громадян та стягнути з відповідача у рахунок відшкодування моральної (немайнової) шкоди у розмірі 400 000 грн.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 05 вересня 2022 року вказану справу передано на розгляд до Печерського районного суду м. Києва за підсудністю.

Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва від 20 березня 2023 року відкрито провадження у даній справі для розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

28 квітня 2023 року від представника відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відповідно до статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За правилом п.п.1,2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є характер спору. Публічно-правовим спором, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спір між учасниками публічно-правових відносин, що стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, або такий, що йому не суперечить. Спір є приватноправовим навіть у тому разі, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Помилковим є застосування статті 17 КАС (у відповідній редакції) та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень), натомість визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. (постанова Великої палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 803/858/16).

Спір у цій справі виник у зв`язку з ненаданням Національним Банком України, відповідачем по справі) розглянути звернення позивача по суті щодо надіслання відповідачем до АТ «Міжнародний резервний банк» розпоряджень про усунення порушень законодавства про фінансові послуги щодо заробітної плати громадянам, які є обов`язковими, зобов`язання відповідача скасувати рішення правління Національного банку України «Про відкликання банківської ліцензії АТ «Міжнародний резервний банк».

Отже, вказані вимоги пов`язані з виконанням Національним банком України своїх повноважень, як державного органу, а тому позовні вимоги є вимогами до суб`єкта владних повноважень щодо здійснення ним владних повноважень щодо здійснення ним владних управлінських функцій.

Вимога про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої такими діями відповідача, є похідною вимогою від вирішення позовних вимог про зобов`язання відповідача вчинити певні дії, яка у відповідності до вимог ст. 21 КАС України, розглядається адміністративним судом, якщо така вимога заявлена в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно з ч.1 ст. 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Враховуючи наведене, а також характер правовідносин, з яких виник спір, суд приходить до висновку про те, що заявлені позивачем вимоги не підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства, а повинні розглядатись в порядку адміністративного судочинства, в зв`язку з чим провадження у справі підлягає закриттю. Роз`яснити позивачеві його право на звернення до суду з даними позовом за правилами адміністративного судочинства до відповідного адміністративного суду за встановленою підсудністю.

Керуючись ст. ст. 255 ч. 1 п. 1, 256 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України про захист прав споживача та зобов`язання вчинити дії - закрити.

Роз`яснити позивачеві його право на звернення до суду з даними позовом за правилами адміністративного судочинства до відповідного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: О.Л. Бусик