Рішення № 110701131, 08.05.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1462/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, військової частини НОМЕР_1 в особі командира полковника ОСОБА_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, військової частини НОМЕР_1 в особі командира полковника ОСОБА_2 , в якій позивач просить суд:

- визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень Міністерства оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 ;

- контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу від 12.06.2020 р. між Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу ОСОБА_1 розірвати.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що між позивачем та Міністерством оборони України в особі Командира військової частини НОМЕР_1 12.06.2020 було укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України на посадах осіб рядового складу строком на три роки.

Позивач зазначає, що внаслідок зарахування його до Вищого навчального закладу студентом денної форми навчання з 01.09.2022 року, він неодноразово звертався до відповідача з рапортом про дострокове розірвання контракту, однак станом на час звернення до суду з даним позовом, рапорт не розглянутий керівництвом по суті та позивач не отримав жодної відповіді.

Позивач вважає, що відповідач протиправно не вчиняє дій щодо розірвання контракту про проходження військової служби, у зв`язку з чим звернувся з цим позовом до суду.

Ухвалою від 30.01.2023 року адміністративний позов залишено без руху, позивачу наданий строк на усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 14.02.2023 року відкрито провадження в адміністративній справі та визначено, що розгляд справи буде проводитись за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи на підставі ст. 262 КАС України у межах строків, визначених ст. 258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.

До суду 03.03.2023 року за вх.№ 6466/23 від військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що позивач є військовослужбовцем, проходить військову службу за контрактом осіб рядового складу. Контракт про проходження військової служби укладено 12.06.2020 року терміном на три роки. Враховуючи, що в Україні 24.02.2022 введено воєнний стан, дія контракту на підставі п. 2 ч. 9 ст. 23 Закону №2232-ХІІ продовжується понад встановлені строки - до оголошення демобілізації.

Відповідач стверджує, що порядок звільнення військовослужбовців під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації). Зазначає, що зважаючи на те, що в Україні з 24.02.2022 введено воєнний стан, звільнення військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, під час дії воєнного стану можливе лише з підстав вказаних у п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону №2232-ХІІ.

Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.06.2020 №133 матроса ОСОБА_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 12.06.2020 №88-РС на посаду оператора взводу протитанкових керованих ракет батареї протитанкових керованих ракет протитанкового артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_1 , 16 червня 2020 року було зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення. Проте позивач порушив та не виконав умови укладеного контракту 12.06.2020 року між Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_1 , відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України було укладено контракт Про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу, строком на 3 (три) роки та 25 листопада 2022 року вчинив самовільне залишення військової частини НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 05 грудня 2022 року №244-РС оператора взводу протитанкових керованих ракет батареї протитанкових керованих ракет протитанкового артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_2 -6 старшого матроса ОСОБА_1 у відповідності до пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, з 05 грудня 2022 року увільнено від займаної посади і зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 у зв`язку із самовільним залишенням військової частини.

Також відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.12.2022 №324 старшого матроса ОСОБА_1 , оператора взводу протитанкових керованих ракет батареї протитанкових керованих ракет протитанкового артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , 05 грудня 2022 року увільнено від займаної посади і зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 у зв`язку із самовільним залишенням військової частини на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 05 грудня 2022 року №244-РС.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 27.11.2022№1244 було призначено службове розслідування за фактом самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 старшим матросом ОСОБА_1 .

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 15.12.2022 №637 «Про результати службового розслідування проведеного за фактом самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 старшим матросом ОСОБА_1 », матеріали службового розслідування було скеровано до ТУ ДБР розташованого у м. Миколаєві, у зв`язку з тим, що в діях старшого матроса ОСОБА_1 формально вбачаються ознаки кримінальних правопорушень передбачених частиною 5 ст. 407, ст. 413 Кримінального кодексу України.

Також факт вчинення кримінального правопорушення старшим матросом ОСОБА_3 підтверджується повідомленням «Про кримінальне правопорушення» начальника Південного територіального управління Військової служби правопорядку направлене Директору ТУ ДБР розташованого у місті Полтаві від 26,01.2023 року №327/1.

Станом на 02 березня 2023 року старший матрос ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 з самовільного залишення військової частини не повертався.

З огляду на вищевикладене відповідач вважає, що вимоги позивача щодо визнання бездіяльності відповідача по не розірванню контракту та звільненню з військової служби за його рапортом є необґрунтованими.

До суду 07.03.2023 року за вх.№ 6822/23 від Міністерства оборони України надійшов відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що враховуючи введення в Україні 24.02.2022 воєнного стану, дія контракту на підставі п. 2 ч. 9 ст. 23 Закону №2232-ХІІ продовжується понад встановлені строки - до оголошення демобілізації. Крім того, законодавством не передбачено навчання громадянина України на денній формі у Вищому учбовому закладі як поважну причину для розірвання контракту про проходження військової служби в Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу.

Також відповідач вказує, що Військовослужбовцям, які прийняті на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу після здобуття базової або повної вищої освіти за державним замовленням, дозволяється навчатися в інших вищих навчальних закладах без відриву від служби після проходження ними строку служби, який дорівнює часу їхнього навчання для здобуття попередньої вищої освіти. Іншим категоріям військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, дозволяється навчатися в інших вищих навчальних закладах без відриву від служби в порядку, визначеному відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України.»

Пунктом 172 «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року, зазначено, що особи рядового складу, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та продовжили строк військової служби за новим контрактом, мають право навчатися без відриву від військової служби у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, а у разі відсутності можливості підготовки за спеціальностями у цих навчальних закладах, - в інших вищих навчальних закладах з метою здобуття вищої освіти.

Отже, згідно з діючим законодавством ОСОБА_1 , який проходить військову службу на посадах рядового складу, міг реалізувати своє право на отримання вищої освіти після продовження строку військової служби за новим контрактом шляхом вступу до вищого військового навчального закладу (ВВНЗ), без відриву від військової служби. Будь-яких правових підстав для розірвання контракту про проходження військової служби за контрактом на посадах рядового складу немає, а тому вказані позивачем позовні вимоги не підлягають задоволенню по причині їх незаконності.

За приписами ч.5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України, та має реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії № НОМЕР_4 виданим Управлінням персоналу штабу Командування ВМС ЗС України.

12.06.2020 року між Міністерством оборони України в особі тимчасово виконуючого обов`язки командира Військової частини НОМЕР_1 та громадянином ОСОБА_1 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України на посадах осіб рядового, сержантського та старшинського складу строком на 3 (три) роки. Контракт може бути достроково припинено (розірвано) з ініціативи Міністерства оборони України або громадянина України в порядку та на підставах, визначених Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу» та Положенням про проходження громадянами України військової служби в Збройних силах України.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.06.2020 року №133 матроса ОСОБА_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 12.06.2020 №88-РС на посаду оператора взводу протитанкових керованих ракет батареї протитанкових керованих ракет протитанкового артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи військової частини НОМЕР_1 , 16 червня 2020 року було зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення. Позивач порушив та не виконав умови укладеного контракту 12.06.2020 року між Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_1 , відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та 25 листопада 2022 року вчинив самовільне залишення військової частини НОМЕР_1 .

Таким чином позивач з 16.06.2020 року проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Відповідно до рапорту від 18.11.2022 на ім`я командира Військової частини НОМЕР_1 , позивач просив відповідача звільнити його з військової служби.

Проте, як зазначено у позовній заяві, на час подання позову до суду, позивач так і не отримав жодної відповіді на поданий рапорт, що і стало підставою звернення до суду з даною позовною заявою.

Спірним питанням у даній справі є бездіяльність відповідача щодо не розірвання (припинення) контракту та не звільнення позивача з військової служби.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Відповідно до частини першої статті першої Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною другою статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", зокрема, встановлено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Згідно з частиною 6 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" видами військової служби є: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Відповідно до положень частини 2 статті 23 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" для громадян України, які приймаються на військову службу за контрактом та призначаються на посади, установлюються такі строки військової служби в календарному обчисленні, зокрема, для осіб рядового складу - 3 роки.

Статтею 24 "Про військовий обов`язок і військову службу"передбачено, що початком проходження військової служби вважається, зокрема, день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом. Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Як встановлено судом, позивач проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 за контрактом на посадах осіб рядового складу. Контракт був укладений строком на 3 (три) роки та набрав чинності з 16.06.2020 року (день зарахування до списків особового складу військової частини).

24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України Законом України №2105-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 №65/2022 «Про загальну мобілізацію», відповідно до якого оголошено та проведено загальну мобілізацію.

Підстави для припинення (розірвання) контракту з військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом з моменту оголошення мобілізації визначено пунктом 3 частини п`ятої статті 26 Закону №2232-ХІІ. Так, контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах, зокрема, з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації:

а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;

б) за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку;

в) у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання;

г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв`язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років; у зв`язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров`я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, але якій не встановлено інвалідність; у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я; у зв`язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною; у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи; у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд; військовослужбовці-жінки - у зв`язку з вагітністю; військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;

один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років; військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років;

ґ) за власним бажанням (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України).

Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону №2232-ХІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Указом Президента України 10.12.2008 №1153/2008 затверджено «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», яким визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі.

Відповідно до пункту 34 зазначеного Положення контракт припиняється (розривається):

у день закінчення строку контракту;

у день набрання чинності новим контрактом - у разі зміни військовослужбовцем одного виду військової служби на інший;

у день, зазначений у наказі командира (начальника) військової частини по стройовій частині про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (у разі дострокового припинення (розірвання) контракту, звільнення з військової служби або направлення для проходження військової служби до іншого військового формування з виключенням зі списків особового складу Збройних Сил України);

у день набрання чинності контрактом про навчання у разі вступу особи рядового складу, сержантського та старшинського складу, яка проходить військову службу за контрактом, до вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти;

у день, що настає після дня смерті (загибелі) військовослужбовця або дня визнання його судом безвісно відсутнім чи оголошення померлим;

у день видачі свідоцтва про смерть військовослужбовця на підставі проведеної генетичної експертизи, якщо військовослужбовця не було визнано судом безвісно відсутнім чи оголошено померлим.

Відповідно до пункту 233 зазначеного Положення військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:

підстави звільнення з військової служби;

думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;

районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Отже, враховуючи зазначене, необхідною умовою для звільнення військовослужбовця зі служби є подання ним відповідного рапорту та документів, які підтверджують підстави звільнення.

Так, частина 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачає підстави, за яких припиняється (розривається) Контракт та звільнення з військової служби та диференціює їх залежно від того чи це відбувається в мирний час, чи під час дії особливого періоду (крім періодів з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації), чи з моменту оголошення мобілізації.

Особливий період в Україні розпочався з 17 березня 2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 р. № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Відповідно до Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженого встановленим порядком, оголошено часткову мобілізацію, у зв`язку з чим в Україні настав особливий період. Від зазначеного часу Президент України відповідного рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу не приймав. Завершення заходів мобілізації також не припиняє особливого періоду.

Як встановлено судом, відповідно до рапорту від 18.11.2022 року на ім`я командира Військової частини НОМЕР_1 позивач, просив відповідача звільнити його з військової служби.

Разом із цим, судом встановлено, що на екземплярі рапорту від 18.11.2022, копію якого надано позивачем до суду, відсутня печатка або будь-яка інша відмітка Військової частини НОМЕР_1 із зазначенням номеру та дати вхідного документа. Крім того, позивачем не наданий будь-який інший доказ на підтвердження надсилання та отримання відповідачем вказаного рапорту.

За таких обставин, наявними матеріалами справи не підтверджено допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо не розірвання (припинення) з позивачем контракту та не звільнення його з військової служби за його рапортом.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки позивачем не наведено обґрунтованих доводів щодо допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо не розірвання (припинення) контракту та не звільнення його з військової служби, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для відмови в задоволенні позову.

Відповідно до положень статті 139 КАС України судові витрати не підлягають стягненню.

Керуючись статтями 2, 4, 7-14, 19, 143, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Міністерства оборони України (Повітрофлотський проспект, 6, м. Київ, 03168, Код ЄДРПОУ 00034022), військової частини НОМЕР_1 в особі командира полковника ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , Код ЄДРПОУ 26622472) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.

Суддя Самойлюк Г.П.

.