Рішення № 110700961, 08.05.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1854/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Одеської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ), інтересах якого діє адвокат Сизоненко Віктор Сергійович, звернувся до суду з адміністративним позовом до Одеської митниці Державної митної служби України (далі - відповідач, Одеська митниця), в якому просить:

визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості №UA500390/2022/000001/2 від 13.08.2022, №UA500390/2022/000002/2 від 13.08.2022, №UA500390/2022/000003/2 від 14.08.2022, №UA500390/2022/000004/2 від 19.08.2022, №UA500390/2022/000005/2 від 19.08.2022, №UA500390/2022/000006/2 від 20.08.2022, №UA500390/2022/000007/2 від 20.08.2022;

визнати протиправними та скасувати картки відмови у митному оформленні товарів №UA500390/2022/000037 від 13.08.2022, №UA500390/2022/000039 від 13.08.2022, №UA500390/2022/000038 від 13.08.2022, №UA500390/2022/000040 від 14.08.2022, №UA500390/2022/000044 від 19.08.2022, №UA500390/2022/000045 від 19.03.2022, №UA500390/2022/000047 від 20.03.2022, № UA500390/2022/000050 від 20.08.2022.

В обґрунтування своїх вимог ФОП ОСОБА_1 вказує, що 02.05.2022 уклав контракт з дочірнім підприємством турецького виробника солі SC MDSGRUP SRL за № 36/2.05.2022, предметом якого було постачання солі морської харчової нейодованої в мішках по 25 кг в обсязі 1080 тон на умовах FCA RO Galati. З метою доставки товару позивач також уклав договір про надання транспортно-експедиторських послуг від 09.08.2022 № С0908. По мірі доставки товару автомобільним транспортом позивач подавав відповідачу митні декларації на відповідні частини партії товару. Заявлена митна вартість складалася з фактурної вартості і транспортних витрат. Поставка товару здійснювалася на умовах 100% передоплатою. З огляду на зазначені обставини та враховуючи вимоги ч. 2 ст.57 та ст.58 Митного кодексу України позивач визначив і заявив митну вартість товару із застосуванням 1 методу визначення митної вартості - за ціною договору. На підтвердження заявленої митної вартості Позивач надав декларацію митної вартості (п.1 ч.2 ст.53 МК України), зовнішньоекономічний договір (ч. 2 ч. 2 ст.53 МК України), рахунок-фактуру (ч.3 ч.2 ст. 53 МК України), колію митної декларації країни відправлення (п.7 ч.3 ст.53 МК України). За результатами розгляду наданих документів відповідач направив декларанту запит про надання додаткових документів. У відповідь на запит митниці позивач надав додаткові документи і детальні пояснення до них. 13.08.2022 після розгляду додаткових документів та пояснень відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості UA500390/2022/000001/2. У зв`язку з винесенням вказаного рішення відповідач також прийняв картку відмови у митному оформленні товарів № UA500390/2022/000037 від 13.08.2022.

В цей же день в порядку ч. 3 ст. 52, ч. 6 ст. 255 МК України позивач задекларував товар 39 вартістю, визначеною митницею. Митниця завершила митне оформлення товару позивача за митною декларацією UA500390/2022/007390. За вказаною декларацією позивач сплатив до державного бюджету всі митні платежі, у тому числі й різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною відповідачем.

Аналогічна ситуація мала місце і за рішеннями про відмову №UA500390/2022/000002/2 від 13.08.2022, №UA500390/2022/000003/2 від 14.08.2022, №UA500390/2022/000004/2 від 19.08.2022, №UA500390/2022/000005/2 від 19.08.2022, №UA500390/2022/000006/2 від 20.08.2022, №UA500390/2022/000007/2 від 20.08.2022.

У своїх рішеннях Відповідач не навів належного обґрунтування причин неприйняття ним документів позивача і невизнання заявленої митної вартості.

У зв`язку із зверненням до суду з адміністративним позовом, який не відповідає вимогам процесуального законодавства, ухвалою суду від 06.02.2023 вказаний позов було залишено без руху з надання позивачу строку на усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання ухвали.

Ухвалою суду від 13.03.2023 позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Одеської митниці Державної митної служби України в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування карток відмови у митному оформленні товарів №UA500390/2022/000037 від 13.08.2022, №UA500390/2022/000039 від 13.08.2022, №UA500390/2022/000038 від 13.08.2022, №UA500390/2022/000040 від 14.08.2022, №UA500390/2022/000044 від 19.08.2022, №UA500390/2022/000045 від 19.03.2022, №UA500390/2022/000047 від 20.03.2022, № UA500390/2022/000050 від 20.08.2022 повернуто позивачу.

Ухвалою від 13.03.2023 провадження у справі відкрито та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідачем 28.03.2023 подано відзив на позовну заяву, за змістом якого він не погоджується з заявленими позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та зазначає, що на виконання вимог статті 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митними деклараціями (МД): № UA500390/2022/007328 від 13.08.2022, № UA500390/2022/007063 від 09.08.2022, № UA500390/2022/007335 від 13.08.2022, № UA500390/2022/007652 від 18.08.2022, № UA500390/2022/007665 від 18.08.2022, № UA500390/2022/007707 від 19.08.2022, № UA500390/2022/007753 від 20.08.2022 встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 рішень про коригування митної вартості товарів № UA500390/2022/000001/2 від 13.08.2022, № UA500390/2022/000002/2 від 13.08.2022, № UA500390/2022/000003/2 від 14.08.2022, № UA500390/2022/000004/2 від 19.08.2022, № UA500390/2022/000005/2 від 19.08.2022, № UA500390/2022/000006/2 від 20.08.2022, № UA500390/2022/000007/2 від 20.08.2022, а саме:

1) наявні два інвойси, згідно пункту 4.2 контракту від 02.05.2021 № 36/2.05.2022 покупець здійснює передплату у розмірі 100 відсотків, сума за наданими платіжними документами від 03.06.2022 №1519 не відповідає 100 відсоткам, ані від проформи від 01.06.2022 № P0083 ані від інвойсів від 05.08.2022 № MDS7147 та від 05.08.2022 № MDS7148, наданими до митного оформлення.

2) до митного оформлення разом з поданою митною декларацією для підтвердження заявленої митної вартості товарів подано рахунок-фактуру, контракт, довідка про транспортні витрати. Зазначені документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема:

для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МКУ та наказу Мінфіну від 24.05.2012 №599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та правил її заповнення подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: 1. рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; 2. банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до встановленого рахунка-фактури; 3. калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту;

згідно частини 2 статті 53 МКУ, якщо рахунок сплачено, декларантом для підтвердження митної вартості подаються банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

згідно статті 368 МКУ при визначенні фактурної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України.

Таким чином, згідно частини 6 статті 54 МКУ не подані основні документи, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість.

На підставі ч.3 статті 53 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, п. 2.3 Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, Одеською митницею повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: (МД) № UA500390/2022/007328 від 13.08.2022, № UA500390/2022/007063 від 09.08.2022, № UA500390/2022/007335 від 13.08.2022, № UA500390/2022/007652 від 18.08.2022, № UA500390/2022/007665 від 18.08.2022, № UA500390/2022/007707 від 19.08.2022, № UA500390/2022/007753 від 20.08.2022

1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Додатково декларанта повідомлено про те, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленою ним митної вартості товарів.

Вказані вище розбіжності усунені не були. Декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ.

Оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митними деклараціями (МД) № UA500390/2022/007328 від 13.08.2022, № UA500390/2022/007063 від 09.08.2022, № UA500390/2022/007335 від 13.08.2022, № UA500390/2022/007652 від 18.08.2022, № UA500390/2022/007665 від 18.08.2022, № UA500390/2022/007707 від 19.08.2022, № UA500390/2022/007753 від 20.08.2022 містились розбіжності, та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, були підставою для прийняття митницею рішень про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Відповідно до частини другої статті 58 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митну вартість товарів не можна визначити шляхом використання методу, зазначеного у статтях 58, 59 МКУ та за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, було обрано другорядний метод визначення митної вартості метод за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішень про коригування митної вартості товару № UA500390/2022/000001/2 від 13.08.2022, № UA500390/2022/000002/2 від 13.08.2022, № UA500390/2022/000003/2 від 14.08.2022, № UA500390/2022/000004/2 від 19.08.2022, № UA500390/2022/000005/2 від 19.08.2022, № UA500390/2022/000006/2 від 20.08.2022, № UA500390/2022/000007/2 від 20.08.2022 та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову ФОП ОСОБА_1 .

Позивачем 10.04.2023 подано відповідь на відзив. У відповіді позивач вказує, що доводи відповідача щодо "розбіжностей" зводяться до розбіжностей в інвойсах, однак ці доводи спростовуються додатками 8 та 12 до позовної заяви, які підтверджують, що оплата відповідала виставленому постачальником загальному інвойсу. У своєму відзиві відповідач без зазначення конкретного пункту посилається на Методику, затверджену наказом Державної фіскальної служби України від 11 вересня 2015 року N 689, однак, зазначений нормативний акт є недіючим з 01.07.2021. Згідно із Примітками до ст. 2 (Додаток І) Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року прямо вказано, що для цілей статті 2 контрактна вартість ідентичних імпортних товарів означає митну вартість, скориговану, як це передбачено підпунктом "b" пункту 1 та пунктом 2, яка вже прийнята згідно зі статтею 1. Тобто, коли митний орган визначає митну вартість з використанням резервних методів, то він не може брати за основу інформацію про митну вартість товарів, яка вже була визначена за іншим резервним методом. Відповідач надав декларації на підставі яких він застосовував другий метод, це декларації №№ UA500390/2022/006511, UA500390/2022/006512, UA500390/2022/006513, UA500390/2022/006533 від 31.07.2022 р. і № UA500390/2022/006630 від 01.08.2022 і всі вони подавалися позивачем в рамках того самого контракту щодо тих самих товарів. Всі вони визначають митну вартість за 6 резервним методом (графи 43 відповідних МД). Тобто, відповідач спочатку скорегував контрактну вартість заявлену позивачем за 6 резервним методом, а потім, на підставі таких МД почав застосовувати другий метод в межах того ж самого контракту.

Враховуючи, що учасниками справи подані необхідні для розгляду справи заяви по суті спору та докази, суд вважає за можливе ухвалити у справі рішення.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини, суд приходить до таких висновків.

Як встановлено судом, 02.05.2022 між SC MDS GRUP S.R.L (Продавець) та ФОП ОСОБА_1 (Покупець) укладено договір купівлі-продажу № 36/2.05.2022, відповідно до якого предметом договору є зобов`язання продавця продавати в межах наявного товарного запасу та в порядку надходження замовлень продукцію, далі іменовану «Товар». Продаж «Товару» здійснюється на умовах FCA, INCOTERMS-2010.

Відповідно до п. 3.1, 3.3 договору купівлі-продажу № 36/2.05.2022 від 02.05.2022 рахунок-фактура є невід`ємною частиною цього договору.

Ціна поставленого товару встановлюється у вартісній формі, згідно з рахунком-фактурою, для кожної окремої партії та включає вартість пакування, завантаження, розмитнення товару.

Відповідно до п. 4.1. договору від 02.05.2022 № 36/2.05.2022 оплата Покупцем товару здійснюється на підставі Проформи або рахунку-фактури, протягом 5 календарних днів з дати її отримання від Постачальника.

З метою митного оформлення товару - «сіль морська, харчова, нейодована, розфасована у мішки по 25 кг, в біг-бегах» декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці подані митні декларації (МД) № UA500390/2022/007328 від 13.08.2022, № UA500390/2022/007063 від 09.08.2022, № UA500390/2022/007335 від 13.08.2022, № UA500390/2022/007652 від 18.08.2022, № UA500390/2022/007665 від 18.08.2022, № UA500390/2022/007707 від 19.08.2022, № UA500390/2022/007753 від 20.08.2022.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією № UA500390/2022/007328 від 13.08.2022, позивачем подані документи, які зазначені у графі 44 МД, а саме:

зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу від 02.05.2022 № 36/2.05.2022 з додатком №1 від 01.06.2022;

пакувальний лист від 09.08.2022 № 177;

проформа-інвойс від 01.06.2022 №Р0083;

рахунок-фактура (інвойс) від 09.08.2022 № MDS7172;

CMR від 09.08.2022;

сертифікат про походження товару від 09.08.2022 № 772;

банківські платіжні документи, що стосується товару від 14.06.2022 № 1446, від 07.06.2022 № 1501, від 10.06.2022 № 1509, від 03.06.2022 № 1519;

рахунок на транспортні витрати від 10.08.2022 № 10/08/2022;

копія митної декларації країни відправлення від 09.08.2022 №22ROGL3800E0059584;

висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією від 10.08.2023 № 0323-inf;

договір (контракт) про перевезення від 09.08.2022 № С0908;

інші некласифіковані документи від 09.08.2022 №1;

інші некласифіковані документи від 09.08.2022 б/н;

інші некласифіковані документи від 30.05.2022 б/н.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією № UA500390/2022/007063 від 09.08.2022, позивачем подані документи, які зазначені у графі 44 МД, а саме:

зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу від 02.05.2022 № 36/2.05.2022 з додатком від 01.06.2022;

пакувальний лист від 05.08.2022 № 169;

проформа-інвойс від 01.06.2022 №Р0083;

рахунок-фактура (інвойс) від 05.08.2022 № MDS7147 та від 05.08.2022 № MDS7148;

CMR від 05.08.2022 № 083813;

сертифікат про походження товару від 09.08.2022 № 769;

банківський платіжний документ, що стосується товару від 03.06.2022 № 1519;

рахунок на транспортні витрати від 05.08.2022 № 1;

копія митної декларації країни відправлення від 05.08.2022 №22ROGL3800E0058108;

договір (контракт) про перевезення від 04.08.2022 № С0408;

інші некласифіковані документи від 05.08.2022 б/н.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією № UA500390/2022/007335 від 13.08.2022, позивачем подані документи, які зазначені у графі 44 МД, а саме:

зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу від 02.05.2022 № 36/2.05.2022 з додатком від 01.06.2022;

пакувальний лист від 09.08.2022 № 176;

проформа-інвойс від 01.06.2022 №Р0083;

рахунок-фактура (інвойс) від 09.08.2022 № 7171;

CMR від 09.08.2022 №501203;

сертифікат про походження товару від 09.08.2022 № 771;

банківські платіжні документи, що стосується товару від 14.06.2022 № 1446, від 07.06.2022 № 1501, від 10.06.2022 № 1509, від 03.06.2022 № 1519;

рахунок на транспортні витрати від 10.08.2022 № 10/08/2022;

копія митної декларації країни відправлення від 09.08.2022 №22ROGL3800E0059579;

висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією від 10.08.2023 № 0323-inf;

договір (контракт) про перевезення від 09.08.2022 № С0908;

інші некласифіковані документи від 09.08.2022 №2;

інші некласифіковані документи від 09.08.2022 б/н.

інші некласифіковані документи від 30.05.2022 б/н.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією № UA500390/2022/007652 від 18.08.2022, позивачем подані документи, які зазначені у графі 44 МД, а саме:

зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу від 02.05.2022 № 36/2.05.2022 з додатком від 01.06.2022 № 1;

пакувальний лист від 16.08.2022 № 188;

проформа-інвойс від 01.06.2022 №Р0083;

рахунок-фактура (інвойс) від 16.08.2022 № 7209;

CMR від 16.08.2022 №000690;

сертифікат про походження товару від 16.08.2022 № 775;

банківські платіжні документи, що стосується товару від 14.06.2022 № 1446, від 07.06.2022 № 1501, від 10.06.2022 № 1509, від 03.06.2022 № 1519;

рахунок на транспортні витрати від 17.08.2022 № 15;

копія митної декларації країни відправлення від 16.08.2022 №22ROGL3800E0061740;

висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією від 10.08.2023 № 0323-inf;

договір (контракт) про перевезення від 02.05.2022 № С1205;

інші некласифіковані документи від 09.08.2022 №2;

інші некласифіковані документи від 09.08.2022 б/н;

інші некласифіковані документи від 30.05.2022 б/н.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією № UA500390/2022/007665 від 18.08.2022, позивачем подані документи, які зазначені у графі 44 МД, а саме:

зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу від 02.05.2022 № 36/2.05.2022 з додатком від 01.06.2022 № 1;

пакувальний лист від 17.08.2022 № 193;

проформа-інвойс від 01.06.2022 №Р0083;

рахунок-фактура (інвойс) від 17.08.2022 № MDS7218;

CMR від 17.08.2022 №000679;

сертифікат про походження товару від 17.08.2022 № 776;

банківські платіжні документи, що стосується товару від 07.06.2022 № 1501, від 10.06.2022 № 1509, від 03.06.2022 № 1519;

довідка на транспортні витрати від 17.08.2022 № 16;

копія митної декларації країни відправлення від 17.08.2022 №22ROGL3800E0062009;

висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією від 10.08.2023 № 0323-inf;

договір (контракт) про перевезення від 02.05.2022 № С1205;

інші некласифіковані документи від 18.08.2022 №1;

інші некласифіковані документи від 30.05.2022 б/н.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією № UA500390/2022/007707 від 19.08.2022, позивачем подані документи, які зазначені у графі 44 МД, а саме:

зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу від 02.05.2022 № 36/2.05.2022 з додатком від 01.06.2022;

пакувальний лист від 09.08.2022 № 176;

проформа-інвойс від 01.06.2022 №Р0083;

рахунок-фактура (інвойс) від 17.08.2022 № MDS7219;

CMR від 17.08.2022 №000575;

сертифікат про походження товару від 17.08.2022 № 777;

банківські платіжні документи, що стосується товару від 14.06.2022 № 1446, від 07.06.2022 № 1501, від 10.06.2022 № 1509, від 03.06.2022 № 1519;

рахунок про транспортні витрати від 17.08.2022 № 17;

копія митної декларації країни відправлення від 17.08.2022 №22ROGL3800E0062017;

висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією від 10.08.2023 № 0323-inf;

договір (контракт) про перевезення від 02.05.2022 № С1205;

інші некласифіковані документи від 18.08.2022 №1;

інші некласифіковані документи від 30.05.2022 б/н.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією № UA500390/2022/007753 від 20.08.2022, позивачем подані документи, які зазначені у графі 44 МД, а саме:

зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу від 02.05.2022 № 36/2.05.2022 з додатком № 1 від 01.06.2022;

пакувальний лист від 16.08.2022 № 189;

проформа-інвойс від 01.06.2022 №Р0083;

рахунок-фактура (інвойс) від 16.08.2022 № MDS7202;

CMR від 16.08.2022 №000689;

сертифікат про походження товару від 17.08.2022 № 774;

банківські платіжні документи, що стосується товару від 14.06.2022 № 1446, від 07.06.2022 № 1501, від 10.06.2022 № 1509, від 03.06.2022 № 1519;

рахунок про транспортні витрати від 17.08.2022 № 14;

копія митної декларації країни відправлення від 16.08.2022 №22ROGL3800E0061732;

висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією від 10.08.2023 № 0323-inf;

договір (контракт) про перевезення від 02.05.2022 № С1205;

інші некласифіковані документи від 18.08.2022 №1;

інші некласифіковані документи від 19.08.2022 №10;

інші некласифіковані документи від 20.08.2022 №10/1;

інші некласифіковані документи від 30.05.2022 б/н.

Крім того, декларантом додатково до митного органу надано пояснення.

Розглянувши подані документи, Одеською митницею прийняті рішення про коригування митної вартості товарів № UA500390/2022/000001/2 від 13.08.2022, № UA500390/2022/000002/2 від 13.08.2022, № UA500390/2022/000003/2 від 14.08.2022, № UA500390/2022/000004/2 від 19.08.2022, № UA500390/2022/000005/2 від 19.08.2022, № UA500390/2022/000006/2 від 20.08.2022, № UA500390/2022/000007/2 від 20.08.2022.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні обставини та приписи законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.

Таким чином, суд з`ясовує, чи використане повноваження, надане суб`єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою..

За приписами частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Як встановлено частиною 1 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною 1 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 4 статті 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний:

1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;

4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:

у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

У відповідності з частиною 5 статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Згідно з частиною 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини 2 статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Така правова позиція наведена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 31.03.2015р. у справах № 21-127а15 та № 21-53а15 та у постанові Верховного Суду від 21.03.2018 р. у справі № 803/407/16.

Опрацювавши надані позивачем документи, митний орган прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, застосувавши резервний метод визначення митної вартості.

Наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, поданих документів було достатньо для прийняття рішення на їх підставі, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом визначення митної вартості та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, з огляду на наступне.

Так, відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, зокрема: виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

Основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору. Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 12.03.2019 у справі № 803/3649/15.

Щодо посилання відповідача на те, що згідно пункту 4.2 контракту від 02.05.2021 № 36/2.05.2022 покупець здійснює передплату у розмірі 100 відсотків, сума за платіжними документами не відповідає 100 відсоткам, ані від проформи від 01.06.2022 № P0083, ані інвойсам, наданим до митного оформлення, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4.1. договору від 02.05.2022 № 36/2.05.2022 оплата Покупцем товару здійснюється на підставі Проформи або рахунку-фактури, протягом 5 календарних днів з дати її отримання від Постачальника.

Згідно з проформою-інвойсом №Р0083 від 01.06.2022 сума за 1080 т Товару становить 140400 EUR, яка є загальною сумою.

Відповідно до платіжних документів № 1446 від 14.06.2022 на суму 2200 EUR, № 1509 від 10.06.2022 на суму 30000 EUR, № 1501 від 07.06.2022 на суму 38000 EUR, № 1519 від 03.06.2022 на суму 70200 EUR загальна сума становить 140400 EUR.

Таким чином, твердження відповідача не відповідають дійсності.

Також, оскаржувані рішення ґрунтуються, у тому числі, на зауваженнях митного органу про те, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 до зазначених документів можуть належати:- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Відповідно до положень ч.10 ст.58 МКУ складовою митної вартості товару, яка повинна при розрахунку митної вартості товару додаватись до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари є, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України (п.5 ч.10 ст.58 МКУ).

Згідно з п.6 ч.2 ст.53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість товарів та обов`язково подаються до митниці, є, зокрема, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Відповідно до розділу III Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст. 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Наказ МФУ від 24.05.2012 № 599 містить, у тому числі, посилання на перелік (приклади) документів які можуть містити в собі відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Отже, вказаний акт не встановлює вичерпний перелік документів, а лише наводить їх приклади.

Також, у вказаному наказі зазначено, що якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.

При цьому, судом враховано, що декларантом до митного органу надано рахунок фактуру, контракт, а також довідку про транспортні витрати.

Таким чином, зважаючи на вище окреслене, суд доходить висновку, що декларантом були надані усі необхідні документи, котрі давали змогу митному органу визначити митну вартість товару, підтверджують числове значення митної вартості товару, та не містять будь - яких розбіжностей, натомість митним органом не наведено достатніх переконливих підстав, за яких заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено, як і не окреслено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості, та як наслідок прийняття спірних рішень про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Таким чином, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що надані документи містили розбіжності є необґрунтованими. Крім того, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої митної вартості товару судом не встановлено.

Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача, що висновки відповідача є протиправними та не відповідають наявним в матеріалах справи доказам та умовам поставки, визначеними сторонами зовнішньоекономічного контракту, оскільки подані позивачем для митного оформлення документи не містять розбіжностей в частині визначення загальної вартості товару з урахуванням транспортних витрат, а наявні розбіжності не впливають на правильність визначення митної вартості товару.

Щодо обраного відповідачем методу митної вартості, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

За змістом статті 64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 55 МКУ прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів повинно містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію, у тому числі щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. При коригуванні митної вартості товарів за другорядними методами, передбаченими статями 59, 60 та 64 цього Кодексу, у рішенні обов`язково зазначаються помер та дата митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів (пункту 2.1 розділу II Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598).

При цьому в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 19.06.2018 у справі №826/6346/16.

Оскільки раніше суд дійшов висновку про відсутність у спірному випадку підстав для коригування митної вартості, то і обрання відповідачем резервного методу замість обраного позивачем є необґрунтованим.

Посилання відповідача в рішеннях про коригування митної вартості товару на відомості з довідкової інформації не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.

Слід зазначити, що Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) Держмитслужби України закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості довести задекларовану митну вартість. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС Держмитслужби України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Аналогічна правова позиція викладена в Рішенні Верховного Суду від 21.02.2018 року у справі № 820/17417/14, від 04.09.2018 року у справі № 818/1186/17.

Отже, вказані позивачем при декларуванні товару відомості та подані документи не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених позивачем у митній декларації, та не свідчать, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом.

Висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товару та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товару.

Суб`єктом владних повноважень не доведено, що подані декларантом документи для визначення митної вартості товару свідчать, що митна вартість товару занижена, як і не доведено неможливість визначення митної вартості за ціною договору, та необхідність застосування додаткового методу визначення митної вартості товару.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржувані рішення, прийняті Одеською митницею, є необґрунтованими, а відтак позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи задоволення позовних вимог та згідно із ст.139 КАС України судові витрати позивача зі сплати судового збору у сумі 1946,85 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Одеської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості №UA500390/2022/000001/2 від 13.08.2022, №UA500390/2022/000002/2 від 13.08.2022, №UA500390/2022/000003/2 від 14.08.2022, №UA500390/2022/000004/2 від 19.08.2022, №UA500390/2022/000005/2 від 19.08.2022, №UA500390/2022/000006/2 від 20.08.2022, №UA500390/2022/000007/2 від 20.08.2022.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (65078, Одеська область, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, будинок №21А, код ЄДРПОУ 44005631) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1946 (одна тисяча дев`ятсот сорок шість) грн 85 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя А.С. Пекний