Рішення № 110700936, 08.05.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/665/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко O.A., розглядаючи за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 12.01.2023 надійшов позов ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції,, в якому позивач просить суд:

1. Визнати протиправною бездіяльність Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції щодо несвоєчасного проведення з ОСОБА_1 розрахунку при звільненні;

2. Зобов`язати Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12 червня 2021 року по 27 грудня 2022 року включно.

Ухвалою від 17.01.2023 прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі та визначено її розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 11.06.2021 відповідачем внесені зміни до наказу від 09.03.2021 №40/ОС, а саме звільнено позивача відповідно до п.2 ч.1 ст.77 Закону України «Про національну поліцію», однак не було виплачено одноразову грошову допомогу. Вказує, що таку допомогу позивачу було виплачено лише 28.12.2022. Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо своєчасного розрахунку при звільненні протиправною та вважає, що до даних правовідносин повинні застосовуватись норми КЗпП України, які регламентують порядок стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.

Ухвалу від 17.01.2023 відповідачем отримано, однак відзив на позов до суду від відповідача станом на дату прийняття даного рішення не надійшов.

21.03.2023 ухвалою суду доручено Південному міжрегіональному управлінню з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції надати до Одеського окружного адміністративного суду: довідку про розмір грошового забезпечення, яке отримувала ОСОБА_1 за два останні місяці перед звільненням (квітень та травень 2021 року), яка складена відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (із зазначенням розміру середньоденної заробітної плати та кількості фактично відпрацьованих днів, складових грошового забезпечення); довідку про розмір грошового забезпечення, виплаченого ОСОБА_1 при її звільненні 11.06.2021 (із зазначенням його складових); довідку про суму грошового забезпечення, нарахованого та виплаченого ОСОБА_1 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.04.2022 по справі № 420/19344/21 із зазначенням дати їх виплати; зупинено провадження по справі №420/665/23 до надходження відповіді на судове доручення.

Ухвалою суду від 08.05.2023 поновлено провадження у справі.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги, та перевіривши їх наданими з боку учасників справи доказами, судом встановлено наступне.

Відповідно до витягу з наказу Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 09.03.2021 №40О/С «Про особовий склад» звільнено відповідно до пункту 4 (у зв`язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» капітана внутрішньої служби ОСОБА_1 старшого інспектора чергового відділу оперативного чергування Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, 09 березня 2021 року.

Відповідно до змісту витягу з наказу Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 11.06.2021 №66/о/с наказано внести до наказу Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 09.03.2021 року №40 О/С «Про особовий склад» такі зміни: 1.підпукт 1.2 пункту 1 викласти в такій редакції: «Звільнити відповідно до пункту 2 (через хворобу за рішенням медичної комісії про непридатність до служби) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», капітана внутрішньої служби ОСОБА_1 старшого інспектора чергового відділу оперативного чергування Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, 11 червня 2021 року».

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20.04.2022 по справі №420/19344/21: адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції щодо не виплати ОСОБА_1 в день звільнення одноразової грошової допомоги у розмірі 50% місячного грошового забезпечення; зобов`язано Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні із військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, згідно частини 2 статті 15 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2022 по справі №420/19344/21: апеляційну скаргу Південного Міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції залишено без задоволення; рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2022 року змінено, виключивши з третього абзацу його резолютивної частини слова «згідно частини 2 статті 15 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"»; в іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2022 року залишено без змін.

Відповідно до наданої позивачем виписки по рахунку відповідачем 28.12.2022 виплачено ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу за рішенням суду у справі №420/19344/21 в сумі 33392,57 грн.

Позивач, вважаючи, що при виплаті вищевказаної суми одноразової грошової допомоги у відповідача виник обов`язок виплати середнього грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 12 червня 2021 року по 27 грудня 2022 року, звернулася до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України встановлено: кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

За приписами ч.5 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських.

Право позивача на виплату їй одноразової грошової допомоги при звільненні встановлено у рішення суду по справі № 420/19344/21.

Відповідно до статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

За правилами статті 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України, в редакції, яка була чинною до 18.07.2022), при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України обумовлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, застосування передбаченої статтею 117 КЗпП України відповідальності здійснюється у разі невиплати згаданої компенсації на день звільнення з підприємства.

Указані висновки корелюються з позицією Великої Палати Верховного Суду, наведеною в постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17, згідно з якою під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Статтею 117 КЗпП України визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Частиною першою цієї статті встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Синтаксичний розбір текстуального змісту цієї норми дає підстави суду зробити висновки про те, що відповідальність у розмірі середнього заробітку застосовується лише в разі невиплати всіх належних працівникові сум (заробітної плати, компенсацій тощо). Такий правовий висновок прямо випливає із цієї норми.

Аналіз такого правового врегулювання дає змогу суду зробити правовий висновок, який непрямо випливає з приписів частини першої статті 117 КЗпП України, про те, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується відповідно розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку.

Тобто залежно від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум прямо пропорційно належить виплаті розмір середнього заробітку, однак за весь час їх затримки по день фактичного розрахунку.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця (постанова від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц).

Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 27 квітня 2016 року у справі №6-113цс16; висновки Великої Палати Верховного Суду, висловлені у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, щодо відступлення від частини висновків Верховного Суду України, наведених у постанові від 27 квітня 2016 року у справі №6-113цс16).

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц):

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

За обставин цієї справи суд вважає за необхідне застосувати критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до пункту 8 Порядку №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Таким чином, при обчисленні середньоденного грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні позивача суд враховує суми, які були виплачені за квітень та травень 2021 року, без урахування одноразової грошової допомоги при звільненні, яка виплачена на виконання рішення суду у 2022 році.

Відповідно до довідки відповідача від 23.03.2023 №3.1/79 грошове забезпечення позивача за квітень та травень 2021 року склало 20404,00 (10202+10202) грн.

У квітні та травні 2021 року було всього 40 робочих дні.

Таким чином, середньоденна заробітна плата позивача складає 510,10 грн. (20404,00 (отримана позивачем заробітна плата)/40 (кількість робочих днів).

Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Затримка у розрахунку утворилася за період з 12.06.2021 по 28.12.2022, що складає 396 робочих днів (з урахуванням того, що у період дії воєнного стану не застосовуються норми статті 73 КЗпП України згідно із Законом № 2136-IX від 15.03.2022).

Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку складає 201999,60 грн. (396 робочих дні х 510,10 грн.).

Істотність частки складових заробітної плати в порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку складає 33392,57 грн./ 201999,60 грн. (сума одноразової грошової допомоги при звільненні /середній заробіток за весь час затримки розрахунку) = 0,17.

Водночас суд враховує, що з 19.07.2022 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» №2352-IX від 01.07.2022 (далі - Закон № 2352-ІХ), яким викладено в новій редакції норму статті 117 КЗпП України, а саме:

«У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті».

Тобто, з 19.07.2022 законодавцем встановлене обмеження щодо розміру відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні шестимісячним терміном.

Суд зазначає, що в даному випадку правовідносини щодо розрахунку при звільненні закінчились виплатою відповідачем позивачу 28.12.2022 одноразової грошової допомоги. Тобто такий розрахунок відбувся в період дії поточної редакції ст. 117 КЗпП України.

Отже, до спірних правовідносин необхідно застосовувати поточну редакцію зазначеної норм.

З урахуванням дати проведення остаточного розрахунку з позивачем (28.12.2022), суд вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню норма статті 117 КЗпП України в редакції Закону № 2352-IX. А відтак, позивач має право на отримання середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні починаючи з 12.06.2021 (наступного після звільнення), проте не більш як за шість місяців, що становить 126 робочих дні.

Із цього слідує, що середній заробіток позивача за час затримки розрахунку при звільненні в межах визначеного статтею 117 КЗпП України шестимісячного терміну та з врахуванням принципу співмірності становить 10926,34 грн. (510,10 грн х 126 робочих дні х 0,17).

Відтак з врахуванням принципу справедливості та співмірності, середній заробіток за час затримки розрахунку має бути перерахований та виплачений позивачу у розмірі 10926,34 грн., з урахуванням істотності частки недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком працівника.

Відтак, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково з урахуванням вимог ч.2 ст.9 КАС України шляхом:

- визнання протиправною бездіяльність Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції щодо несвоєчасного проведення з ОСОБА_1 розрахунку при звільненні;

- зобов`язання Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12 червня 2021 року по 28 грудня 2022 року включно у сумі 10926,34 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на встановлені у справі обставини, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції щодо несвоєчасного проведення з ОСОБА_1 розрахунку при звільненні.

Зобов`язати Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12 червня 2021 року по 28 грудня 2022 року включно у сумі 10926,34 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ).

Відповідач Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (вул. Люстдорфська дорога, 9, м.Одеса, 65017, код ЄДРПОУ 40867311).

Суддя О.А. Вовченко