Рішення № 110698727, 08.05.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2023 року Справа № 160/3838/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бухтіярової М.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

28.02.2023 Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до фізичної особи ОСОБА_1 (далі відповідач), в якій позивач просить:

- стягнути податковий борг з фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до бюджету у розмірі 262951,09 грн.

В обґрунтування позовної заяви зазначається, що на обліку в Головному управління ДПС у Дніпропетровській області перебуває фізична особа ОСОБА_1 , у якої в інтегрованих картках платника податків обліковується не заявлений до суду податковий борг у розмірі 262951,09 грн., який виник в результаті не сплати по строку оплати задекларованих податкових зобов`язань по податковим деклараціям про майновий стан і доходи № 9431404474 від 08.02.2022 та № 8664197 від 05.02.2021. З урахуванням вимог ст.ст.56, 57 Податкового кодексу України та у зв`язку з несплатою відповідачем у встановлені строки задекларованих сум, грошові зобов`язання набули статусу податкового боргу. В порядку статті 59 Податкового кодексу України була сформована та надіслана відповідачу податкова вимога форми «Ф» від 25.11.2020 №76285-13. Однак, податковий борг відповідачем не сплачений і не списаний, що зумовило звернення до суду із цим позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.03.2023 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі №160/3838/23, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали.

Цією ж ухвалою суду було витребувано у фізичної особи ОСОБА_1 докази погашення боргу (за наявності).

Копія ухвали суду від 02.03.2023 надіслана позивачу засобами електронного зв`язку через підсистему «Електронний суд» та доставлена в електронний кабінет (довідка про доставку електронного листа); крім цього, вручена позивачу у паперовому вигляді 07.03.2023 згідно із розпискою, що міститься в матеріалах справи; відповідачу копія ухвали суду надіслана засобами поштового зв`язку.

06.04.2023 на адресу суду повернувся конверт з поштовим відправленням, яким на адресу відповідача надсилалася вказана ухвала суду, з відміткою поштового відділення про невручення. При цьому адреса, на яку здійснено відправлення судом, збігається з адресою місця реєстрації відповідача.

Відповідно до пункту 5 частини шостої статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, згідно з частиною 11 статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Як наслідок, застосовуючи по аналогії закону до спірних правовідносин частину 11 статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи положення частини першої статті 131 Кодексу адміністративного судочинства України, а також те, що направлену відповідачеві копію ухвали суду від 02.03.2023 повернуто до суду з незалежних від суду причин, відповідач вважається таким, що був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №804/575/18.

За змістом частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідач своїм правом подати відзив на позов не скористалась, витребувані ухвалою суду від 02.03.2023 докази не надала, а також будь-які заяви, клопотання, повідомлення, в яких би виклала своє бажання надати до суду їх в більш пізній термін.

За приписами частиною шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини п`ятої та восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з частиною п`ятою статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) була зареєстрована фізичною особою-підприємцем з 17.07.2017 та перебувала на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області (Лівобережне управління, Лівобережна ДПІ (Індустріальний район м. Дніпра); адреса місцезнаходження фізичної особи-підприємця: АДРЕСА_1 .

04.07.2022 внесено запис №20022440060001117628 про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за її рішенням.

Згідно із розрахунком, наведеного у позовній заяві, розрахунком податкового боргу, доданого до позовних матеріалів (а.с.15), та за даними інтегрованої картки платника податків за відповідачем рахується податкова заборгованість, що підлягає стягненню, у сумі 262951,09грн. по наступним платежам:

- код платежу 18050400 у сумі 7462,09грн., залишку задекларованих зобов`язань по єдиному внеску з фізичних осіб за податковою декларацією платника єдиного внеску №8664197 від 05.02.2021, не сплачених по терміну оплати 19.02.2021;

- код платежу 11010500 у сумі 235836грн. - задекларованих зобов`язань по податку на доходи за податковою декларацією про майновий стан і доходи за звітний 2021 рік від 08.02.2022 №9431404474, не сплачених по терміну сплати 21.02.2022;

- код платежу 11011001 у сумі 19653,00 грн. задекларованих зобов`язань по військовому збору за податковою декларацією про майновий стан і доходи за звітний 2021 рік від 08.02.2022 №9431404474, не сплачених по терміну сплати 21.02.2022.

Щодо підстав виникнення податкової заборгованості з єдиного податку фізичних осіб.

Згідно з наданою до позовної заяви декларацією та даними інтегрованої картки платника податків за платежем 18050400 «єдиний податок з фізичних осіб», відповідач має податкову заборгованість у загальному розмірі 7462,09грн. по єдиному податку, що виник внаслідок несплати у повному обсязі самостійно задекларованих грошових зобов`язань за:

за податковою декларацією платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за звітний 2020 рік від 05.02.2021 №8664197 по терміну сплати на 19.02.2021 (а.с.25).

Щодо підстав виникнення податкової заборгованості з податку на доходи фізичних осіб.

Згідно з наданою до позовної заяви декларацією та даними інтегрованої картки платника податків за платежем 11010500 «податок на доходи фізичних осіб за результати річного декларування» (а.с.18), відповідач має податкову заборгованість у загальному розмірі 235836грн. по податку на доходи фізичних осіб, що виник внаслідок несплати самостійно задекларованих грошових зобов`язань за:

за податковою декларацією про майновий стан і доходи за звітний 2021 від 08.02.2022 №9431404474 по терміну сплати на 21.02.2022 в сумі 235836,00грн. (а.с.13).

Щодо підстав виникнення податкової заборгованості з військового збору.

Згідно з наданими до позовної заяви декларацією та даними інтегрованої картки платника податків за платежем 11011001 «військовий збір, що сплачується фізичними особами за результати річного декларування» (а.с.16), відповідач має податкову заборгованість у розмірі 19653,00грн. по військовому збору, який виник внаслідок несплати самостійно задекларованих грошових зобов`язань за:

за податковою декларацією про майновий стан і доходи за звітний 2021 від 08.02.2022 №9431404474 по терміну сплати на 21.02.2022 в сумі 19653,00грн. (а.с.13).

Відповідачу виставлена податкова вимога форми «Ф» №76285-13 від 25.11.2020 на суму 53927,09грн., яка надіслана на податкову адресу, що підтверджується матеріалами справи, однак конверт повернувся до контролюючого органу, яким воно надсилалося, із відміткою відділення поштового зв`язку про неможливість вручення «за закінченням строку зберігання» (а.с.6, 12).

На момент вирішення спору в суді доказів сплати заявленої до стягнення суми заборгованості надано не було.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Згідно з пунктами 36.1 - 36.3 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Виконанням податкового обов`язку згідно з пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом (п.15.1 ст. 15 зазначеного Кодексу).

Платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 ПК України).

Пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України встановлено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом162.1 статті 162цьогоКодексу.

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Розділом IV Податкового кодексу України встановлено порядок сплати податку на доходи фізичних осіб.

Відповідно до підпункту162.1.1 пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України платником податку є, у тому числі фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України (пункт163.1 статті 163 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 177.11. статті 177 ПК України фізичні особи - підприємці подають річну податкову декларацію у строк, визначений підпунктом 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 цього Кодексу, в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи, а також відомості про суми єдиного внеску, нарахованого на доходи від підприємницької діяльності в розмірах, визначених відповідно до закону.

Фізичні особи, стосовно яких проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням, подають податкову декларацію за останній базовий податковий (звітний) період, в якій відображаються виключно доходи від проведення підприємницької діяльності, у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

У разі проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням останнім базовим податковим (звітним) періодом є період з дня, наступного за днем закінчення попереднього базового податкового (звітного) періоду до останнього дня календарного місяця, в якому проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності.

Порядок нарахування, строки сплати, ставки та групи платників єдиного податку встановлені главою 1 розділу XIV ПК України.

Відповідно до пункту 291.2 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п.297.1 ст. 297цьогоКодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Згідно з пунктом 291.3 статті 291 Податкового кодексу України юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

За змістом пункту 293.1 статті 293 Податкового кодексу України ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Відповідно до п.295.3, п.295.4 ст.295 Податкового кодексу України платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал. Сплата єдиного податку платниками першої третьої груп здійснюється за місцем податкової адреси.

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Відповідно до пункту 59.4 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення (пункт 59.5 статті 59.5 ПК України).

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податковим боргом визнається сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Положенням підпункту 41.1.1. пунктів 41.1, 41.4 статті 41 ПК України визначено, що контролюючими органами є: податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

Згідно з підпунктом 20.1.34. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41цьогоКодексу, мають право звертатися вертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

В ході судового розгляду встановлено та матеріалами справи підтверджено, що сума податкової заборгованості по податку на доходи у сумі 235836,00грн. та військовому збору у сумі 19653,00грн. виникла за відповідачем за рахунок не сплачених у строк самостійно задекларованих зобов`язань по податковій декларації про майновий стан і доходи за звітний 2021 рік від 08.02.2022 №9431404474; заборгованість по єдиному внеску у сумі 7462,09грн. є залишком задекларованих зобов`язань по податку за податковою декларацією платника єдиного внеску №8664197 від 05.02.2021, не сплачених по терміну оплати 19.02.2021.

З метою погашення податкового боргу контролюючим органом було сформовано відповідачу податкову вимогу Ф» №76285-13 від 25.11.2020.

В матеріалах справи наявні докази надіслання відповідачу вказаної податкової вимоги на податкову адресу відповідачу та відсутні докази її оскарження.

За таких обставин, позивачем доведено наявність у відповідача податкового боргу у розмірі 262951,09грн. та здійснення всіх передбачені чинним законодавством заходи щодо стягнення такого податкового боргу.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом положень частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідачем не спростовано обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, докази оплати суми податкового боргу також не надано.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню, тому кошти в розмірі 262951,09грн. підлягають стягненню з відповідача на користь державного бюджету.

Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз, не здійснювались, тому підстави для розподілу таких витрат відсутні, а судові витрати на сплату судового збору позивачу - суб`єкту владних повноважень відповідно до приписів статті 139 КАС України не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст.77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 44118658, місцезнаходження: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а) до фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення суми податкового боргу - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з платника податків фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до бюджету податковий борг у сумі 262 951,09грн. (двісті шістдесят дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят одна гривня 09 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя М.М. Бухтіярова