Ухвала суду № 110698706, 08.05.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

08 травня 2023 р. Справа № 160/2141/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бухтіярової М.М.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

07.02.2023 ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо не призначення службового розслідування на підставі заяви адвоката Трофімова Дмитра Юрійовича в інтересах ОСОБА_1 від 25.08.2022 року;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву адвоката Трофімова Дмитра Юрійовича в інтересах ОСОБА_1 від 25.08.2022 року та призначити службове розслідування за фактами, викладеними в цій заяві.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що 26.08.2022 він за допомогою засобів поштового зв`язку звернувся до відповідача із заявою від 25.08.2022, в якій просив призначити службове розслідування щодо дій слідчого у кримінальному провадженні №12021041030001148 від 05.10.2021, яким не виконуються посадові обов`язки та вимоги чинного законодавства України щодо неповернення тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні. Листом від 19.09.2022 №2/Т-540Ад Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області повідомлено, що вказані у його заяві від 25.08.2022 підстави для проведення службового розслідування відсутні та по суті відмовлено у призначені службового розслідування. Позивач вважає, що Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області не належним чином розглянуто його заяву про невчинення слідчим передбачених КПК України процесуальних дій та вказує, що його права порушуються тим, що він має явний інтерес у призначенні за наявності достатніх підстав службового розслідування щодо дій слідчого у кримінальному провадженні, в ході якого у позивача було вилучено майно, а також право на розгляд його заяви у відповідності до вимог законодавства. При цьому, позивачем акцентовано, що хоча у справі є дотичними до неї кримінально-процесуальні відносини (існує кримінальне провадження), його права порушено саме діями відповідача при здійсненні ним публічно-владних управлінських функцій, а не здійснення повноважень у кримінально-процесуальній формі. З огляду на те, що порушення КПК України є дисциплінарним проступком, а тому підставою для призначення службового розслідування, дії відповідача щодо не призначення службового розслідування за наявності очевидних ознак дисциплінарного проступку є цілком протиправними, тому просить задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.02.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачеві строк - десять днів з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків позову.

20.02.2023 позивачем усунено недоліки позову.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/2141/23; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Копія ухвали від 27.02.2023 скерована сторонам через підсистему «Електронний суд» та доставлена в електронний кабінет (довідки про доставку електронного листа). Крім того, копію ухвали суду від 27.02.2023 разом із копією позовної заяви з додатками вручено відповідачу у паперовому вигляді 06.03.2023, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою про отримання.

23.03.2023 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, просить у їх задоволенні відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначає наступне. 26.08.202 на ім`я начальника ГУНП було надіслано заяву адвоката Трофімова Д.Ю., який діяв в інтересах ОСОБА_1 , щодо призначення службового розслідування за фактом можливого порушення працівниками органів досудового розслідування Кримінально процесуального кодексу України, а саме: щодо неповернення тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 12021041030001148. Подальший розгляд вказаної заяви був доручений керівництву слідчого управління ГУНП. 19.09.2022 за вих. № 2/Т-540Ад адвокату Трофімову Д.Ю. було спрямовано відповідь на його заяву. Відповідачем вказано, що керівництвом слідчого управління ГУНП було вивчено матеріали кримінального провадження № 12021041030001148 від 05.10.2021 встановлено, що ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надано дозвіл слідчому СВ Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області Сеніну В.В. на проведення обшуку з метою відшукання та вилучення пристроїв та систем, що є компонентами комп`ютера та будь-якого обладнання, яке працює спільно з комп`ютером. Під час обшуку вилучене у ОСОБА_1 майно відповідало переліку вказаного в ухвалі суду, тобто воно не вважається тимчасово вилученим. Тому порушень в діях слідчого не встановлено. Також, додатково по кримінальному провадженню надано вказівки та встановлено контроль за їх виконанням. Щодо позовних вимог в частині призначення службового розслідування відповідач зазначив, що підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Призначення службового розслідування є переважним (дискреційним) правом керівника (начальника ГУНП). З огляду на те, що відомості у заяві адвоката Трофімова Д.Ю. від 25.08.2022 (в інтересах ОСОБА_2 ) не містили у собі ознак вчинення працівниками ГУНП дисциплінарного проступку, крім цього в процесі перевірки працівниками слідчого управління ГУНП матеріалів кримінального провадження № 12021041030001148 будь-яких порушень службової дисципліни з боку поліцейських, які здійснюють досудове розслідування у вказаному провадженні не виявлено, а також враховуючи те, що призначення службового розслідування є дискреційним правом начальника ГУНП, відповідач вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку про неможливість вирішення даного спору в порядку адміністративного судочинства та про наявність підстав для закриття провадження в адміністративній справі, з огляду на наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджено паспортом громадянина України № НОМЕР_1 , виданого 28.03.2019, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

В провадженні Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області знаходиться кримінальне провадження №12021041030001148, яке розпочато 15.10.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.301 КК України.

28.10.2021 до слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшло клопотання слідчого СВ Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області Сеніна В.В., за погодженням з прокурором Центральної окружної прокуратури м. Дніпра Чернявського Є.О., по кримінальному провадженню №12021041030001148 від 15.10.2021, в якому сторона обвинувачення просила надати дозвіл на проведення обшуку в квартирі за адресою: «…», за місцем фактичного проживання ОСОБА_1 .

Ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28.10.2021 у справі №932/9022/21 (провадження №1-кс/932/4529/21) клопотання задоволено частково, надано слідчому СВ Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області Сеніну Віталію Володимировичу дозвіл на проведення обшуку у житловому приміщенні, а саме квартирі за адресою: «…», за місцем проживання ОСОБА_1 .

03.11.2021 в рамках кримінального провадження №12021041030001148 був проведений обшук за адресою: «…», за місцем проживання ОСОБА_1 .

В ході обшуку було виявлено та вилучено майно.

23.06.2022 адвокат Трофімов Д.Ю. звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із адвокатським запитом про надання інформації щодо перебування в провадженні суду справи за клопотання органів досудового слідства під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №12021041030001148 від 05.10.2021 про накладення арешту на майно, яке було вилучено під час обшуку на підставі ухвали слідчого судді від 28.10.2021 у справі №932/9022/21 (провадження №1-кс/932/4529/21).

Листом від 29.06.2022 №02-13/1/197/2022-вих Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська повідомив, що перевіркою реєстраційних даних в автоматизованій системі документообігу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська КП «Д-3», відомості щодо запитуваної інформації відсутні.

25.08.2022 адвокат Трофімов Д.Ю. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до начальника Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області із заявою щодо протиправної бездіяльності слідчого, в якій просив призначити службове розслідування за фактом неповернення протягом більш ніж 10 місяців тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні №12021041030001148 від 05.10.2021.

Листом Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 19.09.2022 №2/Т-540Ад повідомлено, що заява від 25.08.2022 в інтересах ОСОБА_1 про неповернення тимчасово вилученого майна під час проведення обшуку, санкціонованого Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська у кримінальному провадженні № 12021041030001148 від 05.10.2021, розглянута та встановлено, що під час обшуку було вилучене майно, яке зазначено в ухвалі № 932/9022/21, №1-кс/932/4529/21, на яке судом було надано дозвіл на відшукання та вилучення, тобто зазначене майно не вважається тимчасово вилученим. З метою повного, всебічного та неупередженого розслідування вказаного злочину, по кримінальному провадженню надано відповідні вказівки та встановлено контроль за їх виконанням.

Не погодившись з відмовою у призначенні службового розслідування за фактом протиправної бездіяльності слідчого у кримінальному провадженні, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Частиною другою статті 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частиною другою статті 124 Конституції України встановлено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у передбачені цією нормою способи (частина перша статті 5 КАС України).

Пунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС України закріплено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Вжитий у Кодексі адміністративного судочинства України термін «суб`єкт владних повноважень» означає: орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

При цьому, сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту, юридичної природи обставин у справі та реалізації суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах владних управлінських функцій.

Визначальним для розуміння спору як адміністративно-правового є не тільки участь суб`єкта владних повноважень, але й характер відповідного спору та його наслідки для суб`єкта спірних правовідносин.

Спір набуває ознак публічно-правового за умов здійснення органом публічної влади та/або їх посадовими особами у цих відносинах владних управлінських функцій.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні №12021041030001148 був проведений обшук за місцем проживання позивача, в ході якого було вилучено майно.

Позивач через свого адвоката Трофімова Д.Ю., керуючись ст.ст.7, п.3 ч.1 ст. 169, ч.5 ст. 171 КПК України, звернувся до ГУНП в Дніпропетровській області із заявою від 25.08.2022 щодо призначення службового розслідування за фактом неповернення тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні №12021041030001148, стверджуючи протиправну бездіяльність слідчого у виконанні ним обов`язку, передбаченого п.3 ч.1 ст.169, ч.5 ст. 171 КПК України.

Отже, зазначену заяву було подано за правилами кримінально-процесуального закону на дії (бездіяльність) слідчого у кримінальному провадженні за фактом неповернення тимчасово вилученого майна, на яку Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області надано відповідь листом від 19.09.2022 за вих.№2/Т-540Ад.

Звернення до суду із цим позовом обумовлене неналежним, на думку позивача, реагуванням посадових осіб ГУНП в Дніпропетровській області на його заяву щодо невчинення слідчим передбачених КПК України процесуальних дій.

Вказані обставини вказують на те, що предметом дослідження у цій справі є дії службових осіб відповідача, які за своїм змістом не є управлінською діяльністю, яка створює безпосередньо для позивача певні правові наслідки, у зв`язку з чим із таких правовідносин не може виникати публічно-правовий спір, який віднесено до юрисдикції адміністративного суду, характер спірних правовідносин та вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади.

За таких обставин, спір у цій справі не може бути предметом розгляду в адміністративному суді.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.

Згідно із частиною першою статті 1 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України) порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (пункт 10 частини першої статті 3 КПК України).

Завданням кримінального провадження відповідно до частини першої статті 2 КПК України є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Пунктом 5 частини першої статті 3 КПК України визначено, що досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження.

Згідно з положенням статті 218 КПК України досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення.

Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування встановлено статтями 303, 314-316 КПК України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора: бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.

Згідно із частиною другою цієї ж статті скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.

Наведеними правовими нормами КПК України визначено суб`єктний склад, процедуру ініціювання і початку досудового розслідування, а також порядок оскарження дій чи бездіяльності слідчого або прокурора у разі нездійснення ними процесуальних дій, які вони зобов`язані вчинити у визначений цим Кодексом строк.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 808/3351/17.

Суд зазначає, що та обставина, що відповідь на заяву позивача, з якою він не погоджується, надана Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, не змінює суті спірних правовідносин, оскільки незалежно від того, якими нормами керувався відповідач, надаючи відповідь на заяву позивача щодо проведення службового розслідування, це не впливає на його процесуальний статус та статус особи (слідчого), дії (бездіяльність) якого оскаржуються, а відтак і на те, що його дії (бездіяльність) в рамках досудового провадження можуть бути оскаржені лише за правилами і в порядку, визначеному КПК України.

Вказані висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 705/406/18 (№11-1199апп18), від 27 березня 2019 року у справі № 818/1421/18 (№ 11-1476апп18), від 13 березня 2019 року у справі № 813/1596/18 (№ 11-1478апп18), від 21 серпня 2019 року у справі № 160/7546/19 (№ 11-294апп19), від 03 квітня 2019 року у справі №813/1595/18 (№ 11-1391апп18), від 21 квітня 2021 року у справі №640/13968/20, та враховуються судом в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України,

Конституційний Суд України в Рішенні від 23 травня 2001 року № 6-рп/2001 зазначив, що кримінальне судочинство - це врегульований нормами КПК України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів. Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості при розслідуванні кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватись у порядку, встановленому КПК України, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості та не належить до управлінської сфери.

У Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 Конституційний Суд України вказав, що, здійснюючи перевірку заяв і повідомлень про злочини, прокурор, слідчий, орган дізнання діють до порушення кримінальної справи, однак вдаються до тих же способів і прийомів, що й під час збирання доказів у кримінальній справі. Отже, правовідносини, що мають місце під час розгляду заяв про злочини, за своєю правовою природою є кримінально-процесуальними. Тому перевірка скарг на рішення, дії чи бездіяльність указаних суб`єктів владних повноважень має відбуватися у тому ж процесуальному порядку і тим же судом, на який відповідно до закону покладені повноваження щодо перевірки й оцінки доказів у кримінальній справі, тобто судом із розгляду кримінальних справ. Зазначене обумовлює висновок, що компетентним національним судом, до юрисдикції якого належить розгляд скарг щодо прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності суб`єктом владних повноважень стосовно заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини, є суд, який спеціалізується на розгляді кримінальних справ.

При цьому, Конституційний Суд України в цій справі вирішив, що скарги осіб стосовно прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності суб`єктом владних повноважень щодо заяв і повідомлень про вчинені або підготовлювані злочини суди повинні розглядати і вирішувати у кримінальному судочинстві.

За таких обставин, оскільки фактично спір у цій справі виник у зв`язку з протиправною, на переконання позивача, дією (бездіяльністю) слідчого під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №12021041030001148, перевірка їх правомірності (не повернення тимчасово вилученого майна) з огляду на положення пункту 2 частини другої статті 19 КАС України знаходиться поза межами юрисдикції адміністративного суду, адже їхнє оскарження має здійснюватися у порядку, установленому КПК України.

За змістом частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978 у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд не є судом, який «встановлений законом» при розгляді даної справи.

Враховуючи викладене, а також предмет спору, характер спірних правовідносин, юридичну природу обставин у справі, суд вважає, що даний спір має розглядатись за правилами кримінального судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для закриття провадження у адміністративній справі.

Керуючись ст.ст.2, 4, 19, 238, 239, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .) до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 40108866, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Троїцька, буд. 20-А) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - закрити.

Суд роз`яснює позивачу, що розгляд даної справи відноситься до юрисдикції місцевого загального суду в порядку кримінального судочинства.

Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про закриття провадження, не допускається.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.М. Бухтіярова