Рішення № 110697204, 13.03.2023, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/3224/22 Провадження № 2/450/255/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"13" березня 2023 р. Пустомитівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Добош Н.Б.

при секретарі Гев`як Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Ролідас» про (предмет позову): визнання недійсним попереднього договору купівлі-продажу транспортного засобу між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авто Ролідас", укладений 30 листопада 2021 року; стягнення з відповідача на користь позивача суму сплаченого авансу в розмірі 430 923,67 грн., суму інфляційних втрат в розмірі 84 172,35грн., пеню в розмірі 2 339 915,52 грн., а всього 2 855 011,54 грн.,-

стислий виклад позиції позивача та відповідача :

підстава позову (позиція позивача): у листопаді 2021 року позивач для особистих потреб та потреб членів своєї родини вирішив придбати легковий автомобіль. Здійснюючи пошуки потрібної моделі в мережі Інтернет, Позивач знайшов оголошення про продаж Товариством з обмеженою відповідальністю "Авто Ролідас" (надалі - Відповідач) автомобіля потрібної йому марки. З метою придбання автомобіля в найкоротший термін, позивач зателефонував до відповідача, де позивачеві запропонували укласти попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу. Необхідність укладення попереднього договору відповідач обгрунтував необхідністю транспортування автомобіля з іншого міста в якому він знаходиться на складі відповідача. Попередній договір відповідач вислав позивачу поштою на адресу міста проживання, який було підписано позивачем та відправлено на адресу відповідача. Таким чином, 30 листопада 2021 року між позивачем (Сторона 2) та відповідачем (Сторона 1) на відстані було укладено попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу (далі - Договір), згідно з умовами якого Сторона-1 і Сторона-2 зобов`язалися укласти в майбутньому договір купівлі-продажу (Основний договір) на належний Стороні-1 транспортний засіб строком до 31 березня 2022 року (п. 1.1. та 1.2. Договору). Відповідно до пункту 2.1 Договору, продаж транспортного засобу вчиняється між Сторонами за ціною (вартістю) в розмірі 430 923,71 грн., у тому числі ПДВ - 71 820,62 грн.,та сплачується Стороною-2 в безготівковій формі на поточний рахунок Сторони-1 в національній валюті України гривні. Згідно пункту 2.3 Договору Сторона-2 сплачує в день підписання цього Договору Стороні-1 на розрахунковий рахунок Сторони-1 в розмірі 275 652,04 грн., у тому числі ПДВ - 45 942,10 грн. На виконання зазначеного Договору позивачем було сплачено на користь відповідача грошові кошти: 01 грудня 2021 року 275 652,00 грн., 11 січня 2022 року 155 271,67 грн., а всього 430 923,67 грн. Відповідно до умов договору та з урахуванням оплати послуг Сторона-1 повинна була укласти зі Стороною-2 Основний договір на належний Стороні-1 автомобіль (п.1.1) до 31 березня 2022 року (п.1.2), однак прострочив виконання такого зобов`язання на 181 день. Крім того, як виявилось пізніше, транспортний засіб Стороні-1 взагалі не належить і до теперішнього часу, право власності Сторона-1 на цей транспортний засіб не набула, що робить неможливим виконання в подальшому умов Договору з боку Сторони-1. Відповідно до пункту 4.1 на теперішній час, термін дії договору закінчився, позивач сплатив кошти, але відповідач свої зобов`язання не виконав. Позивачем неодноразово були ініційовані спроби вирішити конфлікт з відповідачем у позасудовому порядку шляхом усного спілкування, однак відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав. На сьогодні позивач не отримав від відповідача жодного письмового чи усного повідомлення із зазначенням конкретної календарної дати, часу і місця укладення Основного Договору. Спірні правовідносини, які склались між позивачем та відповідачем підлягають регулюванню Законом України «Про захист прав споживачів». Укладаючи попередній договір, позивач бажав настання реальних наслідків у виді якнайшвидшого отримання у власність бажаного автомобіля. У випадку повідомлення позивачу правдивої інформації про те, що автомобіль на час укладання попереднього договору не належить відповідачу, а також про те, що позивач не отримає автомобіль у власність в строки, передбачені Договором, позивач ніколи не укладав би з Відповідачем спірного договору. Крім того, пізніше виявилось та стало очевидним, що за спірним договором відповідач фактично зобов`язався надати послуги позивачу з викупу транспортного засобу за кошти позивача з аукціону в США, транспортування його до України та розмитнення. Про це свідчить пункт 1.5. договору та розрахунок вартості автомобіля, який був наданий відповідачем. Цей розрахунок складається з наступного: вартість лоту + аукціонний збір;доставка суша + море; брокерські послуги; вигрузка з порту; розмитнення; дилерські послуги; сертифікація. Отже відповідач не мав на меті здійснювати продаж належного йому транспортного засобу. Його метою було надання послуг, які зазначені в розрахунку вартості як «Дилерські послуги», чим відповідач також ввів в оману позивача. Зважаючи навикладене,вважає,що попереднійдоговір купівлі-продажутранспортного засобу,укладений міжсторонами,є нікчемнимчерез введенняпозивача воману щодоістотних йогоумов,а томупросить визнатинедійсним попереднійдоговір купівлі-продажутранспортного засобу.Та оскільки сплачена позивачем сума коштів згідно п. 2.3. попереднього договору по своєї суті є авансом, то вона підлягає поверненню Позивачу у повному обсязі. Також просить стягнути з відповідача інфляційні втрати та пеню.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, однак представник позивача подав клопотання про розгляд справи у його відсутності, заявлені позовні вимоги підтримує, просить такі задоволити, щодо постановлення судом заочного рішення не заперечує.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, не повідомив суд про причини своєї неявки, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Проаналізувавши матеріали цивільної справи, з`ясувавши думку представника позивача висловлену у письмовій заяві, суд вважає, що існує достатньо підстав визначених ст.280ЦПК України для проведення судового розгляду справи, без участі відповідача, у відповідності до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, за наявними у ній доказами та ухвалення за його результатом заочного рішення, відповідно до ст. 282 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд на підставі позовної заяви, а також долучених письмових доказів, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

30.11.2021 року між позивачем ОСОБА_1 (сторона-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто Ролідас» (сторона-1) було укладено попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу ПКП-10681 (далі - Договір), згідно з п. 1.1. якого сторона-1 і сторона-2 зобов`язалися укласти в майбутньому договір купівлі-продажу (Основний договір) на належний Стороні-1 транспортний засіб марки «Audi», моделі «A7», 2012 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 .

Згідно з п. 1.2 і 1.3 Договору сторони зобов`язуються до 31.03.2022 року укласти основний договір. Сторона-1 гарантує, що на момент укладення Основного договору транспортний засіб, визначений у п. 1.1. цього Договору, буде належати їй та не буде знаходитись під забороною відчуження, арештом, не буде предметом застави чи іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними та юридичними особами, а також не буде обтяжений будь-яким чином, передбаченим чинним законодавством.

Відповідно п. 1.5 Договору Сторона-1 здійснила викуп транспортного засобу з онлайн-аукціону автомобілів після його погодження зі Стороною-2. Сторона-2 жодних заперечень та претензій щодо викупу транспортного засобу з метою подальшого укладення Основного договору не має.

Відповідно до пункту 2.1 Договору, продаж транспортного засобу вчиняється між Сторонами за ціною (вартістю) в розмірі 15858 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ на дату укладення Договору становить 430 923, 71 грн., у тому числі ПДВ 71820, 62 грн., та сплачується Стороною-2 в безготівковій формі на поточний рахунок Сторони-1 в національній валюті України гривні згідно з офіційним курсом НБУ на дату виставлення рахунку.

Згідно з пунктами 2.3 та 2.5 Договору Сторона-2 сплачує в день підписання цього Договору Стороні-1 в якості завдатку першу частину суми вартості транспортного засобу на розрахунковий рахунок Сторони-1 в розмірі 10 144, 64 грн. доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ на дату укладення Договору становить 275652, 04 грн., у тому числі ПДВ 45942. 10 грн. Сторона, яка необгрунтовано ухиляється від укладення Основного договору, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням.

В пунктах 4.1-4.3 Договору зазначено, що цей Договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами, а саме з 30.11.2021 і діє до 31.03.2022 або укладення Основного договору. Термін виконання цього Договору може бути продовжений за взаємною згодою Сторін за письмовим повідомленням від Сторони-1 до Сторони-2, у разі виникнення обставин, які Сторона не могла уникнути або подолати під час виконання зобов`язань або перешкод, що стали наслідком дій/обставин, що знаходяться поза контролем не виконуючої Сторони. Якщо Сторона-2 після отримання від Сторони-1 тексту даного Договору для його укладення здійснила оплату, зазначену в п. 2.3 Договору, вважається, що здійснення такої оплати є прийняттям Стороною-2 пропозиції укласти Договір та Сторона-2 вступила у договірні відносини зі Стороною-1.

ТзОВ «Авто Ролідас» направило ОСОБА_1 рахунки на оплату № 10681-АР0223 від 30.11.2021 року із зазначенням реквізитів за попереднім договором купівлі продажу від 30.11.2021 року, на суму 430923, 71 грн., у тому числі ПДВ 275652, 04 грн. та № 10681-АР0008 від 30.11.2021 року із зазначенням реквізитів за попереднім договором купівлі продажу від 30.11.2021 року, на суму 430923, 71 грн., у тому числі ПДВ 155271, 67 грн.

На виконання зазначеного Договору, ОСОБА_1 було внесено на рахунок відповідача ТзОВ «Авто Ролідас» грошові кошти, а саме 01.12.2021 року в розмірі 275652, 04 грн., що стверджується квитанцією від 01.12.2021 року та 11.01.2022 року в розмірі 155271, 87 грн., що стверджується дублікатом квитанції від 11.01.2022 року.

Таким чином, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 на виконання умов Договору на рахунок відповідача ТзОВ «Авто Ролідас» вніс грошові кошти в загальному розмірі 430923, 67 грн.

Частина 1 ст. 509 ЦК України дає визначення поняття зобов`язання, а саме, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до частин 1 і 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Отже договір є правочином.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також: усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу, одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

З наведеної норми права випливає, що предметом договору купівлі-продажу може бути, в тому числі і товар, який продавець набуде в майбутньому.

Згідно ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором (ч. 1 ст. 635 ЦК України).

Згідно з ч. 2 і 3 ст. 635 ЦК України сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Відповідно до ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку з вчиненням цього правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язується повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користування майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину, другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

З преамбули Закону України «Про захист прав споживачів» (далі - Закон) вбачається, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності.

Пункт 7 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону визначає договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном, розрахунковим документом, передбаченим Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», або іншими документами (далі - розрахунковий документ).

Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Оскільки за договором, укладеним між сторонами, ОСОБА_1 виступав саме як споживач, правовідносини, що виникли, регулюються саме Законом України «Про захист прав споживачів».

Щодо питання про визнання попереднього договору купівлі-продажу недійсним та стягнення сплачених грошових коштів.

Відповідно до пункту 4.1 Договору на теперішній час, термін дії договору закінчився, позивач сплатив кошти, але відповідач свої зобов`язання не виконав.

Відповідно до п. 1.1. Договору, сторона-1 і сторона-2 зобов`язалися укласти в майбутньому договір купівлі-продажу (Основний договір) на належний Стороні-1 транспортний засіб марки «Audi», моделі «A7», 2012 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 .

Відповідачем не доведено, що транспортний засіб належав та належить ТОВ «АВТО РОЛІДАС», що робить неможливим виконання в подальшому умов Договору з боку ТОВ «АВТО РОЛІДАС».

У п. 1.5. Договору ТОВ «АВТО РОЛІДАС» вказало, що здійснило придбання транспортного засобу з онлайн-аукціону автомобілів після його погодження з ОСОБА_1 , що не відповідає дійсності. Таким чином відповідач навмисно ввів позивача в оману, фактично заперечуючи наявність тієї обставини, що вказаний автомобіль не придбаний ТОВ «АВТО РОЛІДАС». Саме ця обставина суттєво вплинула на вчинення ОСОБА_1 попереднього правочину, який, в іншому випадку, позивач не погодився б, та на повну оплату ціни транспортного засобу.

В свою чергу, ТОВ «АВТО РОЛІДАС» не вчинило жодних дій для виконання умов попереднього договору, що свідчить про відсутність у нього намірів до реального настання правових наслідків, передбачених оспорюваним правочином.

В п. 2 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність, що вводить споживача в оману.

Відповідно до п.п. 1 та 3 ч. 2 ст. 19 Закону якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився би, така практика вводить в оману стосовно, зокрема, основних характеристик продукції, таких як наявність переваги, небезпека, склад, методи використання, гарантійне обслуговування, метод і дата виготовлення або надання, поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати та основні характеристики тестів або перевірок товару, ціни або способу розрахунку ціни чи наявності знижок або інших цінових переваг.

Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, для здійснення свідомого вибору.

Частиною 6 даної статті передбачено, що правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Крім того, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 18 Закону продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків не шкоду споживача.

Аналізуючи норму ст. 18 цього Закону, можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п.6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 18 Закону несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлює лише власним розсудом виконавця.

З аналізу пунктів 1.2, 2.1 та 2.3 попереднього Договору вбачається жорсткий імперативний обов`язок споживача в день підписання договору оплатити вартість завдатку в розмірі повної вартості транспортного засобу, в той час, як обов`язок відповідача щодо строків придбання транспортного засобу та наслідків зволікання з виконанням такого обов`язку відповідачем взагалі не конкретизовані.

Відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», перелік несправедливих умов у договорі зі споживачем не є вичерпним.

Зважаючи на вищевикладене, попередній Договір купівлі-продажу транспортного засобу, укладений між сторонами є недійсним через введення позивача в оману.

Судом встановлено, що станом на 31.03.2022 р. зобов`язання ТОВ «АВТО РОЛІДАС» щодо укладення основного договору та передання автомобіля не виконано.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до вимог ст.ст. 77-80 ЦПК України, докази повинні бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.

Відповідно до ч.1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі зазначеного, суд приходить до висновку, що попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу ПКП-10681 укладеного 30.11.2021 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто Ролідас», слід визнати недійсним.

Отже, сплачена ОСОБА_1 сума коштів згідно попереднього договору підлягає поверненню позивачу у повному обсязі.

Встановлено, що сума, яку отримав ТОВ «АВТО РОЛІДАС» від ОСОБА_1 та узгоджується з рахунками від 01.12.2021 року та від 11.01.2022 року, становить 430923, 67 грн. Саме ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі.

Питання про стягнення відшкодування збитків у подвійному розмірі, що передбачено ст. 230 ЦК України, судом не вирішується, оскільки відповідної позовної вимоги не було заявлено ОСОБА_1 (ст. 13 ЦПК України).

Вирішуючи питання щодо стягнення індексу інфляції та пені, суд керується наступним.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статті 1 Закону України від 03.07.1991 року N 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Така позиція відповідає правовому висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04.08.2021 р. у справі № 587/823/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК одним із видів забезпечення виконання зобов`язання є неустойка.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина перша статті 549 ЦК України).

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (абзац перший частини другої статті 551 ЦК України).

Правові наслідки визнання судом Договору недійсним передбачені ч. 1 ст. 216 ЦК України, відповідно до якої недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язується повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Законом встановлені особливі умови застосування вимог ч.ч. 1 та 2 ст. 216 ЦК України та особливі правові наслідки щодо недійсного попереднього договору купівлі-продажу автомобіля, якими містяться в ч. 2 цієї статті, а саме, що сторона, яка застосувала обман, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку з вчиненням цього правочину.

Відповідно до ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Тому ТОВ «АВТО РОЛІДАС» не відповідає за невиконання інших цивільних обов`язків, встановлених договором або законом, наприклад щодо прострочення виконання грошового зобов`язання, щодо відшкодування другій стороні збитків, завданих простроченням (статті 620-625 ЦК України). Тому позовні вимоги про стягнення інфляції та пені задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, сплаті підлягає судовий збір у розмірі - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, немайнового - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України про «Державний бюджет на 2022 рік» установлено у 2022 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2481 гривня.

Враховуючи ціну позову 2855 011, 54 грн., 1 відсоток якої становить 28550, 12, що більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 12405 грн., судовий збір за подання цього позову в частині майнових вимог буде становити 12405 грн., а за позовну вимогу немайнового характеру 992, 40 грн.

Беручи до уваги, що позов ОСОБА_1 , якого було звільнено від сплати судового збору при поданні позовної заяви, містить дві позовні вимоги: 1 вимогу немайнового характеру та майнового характеру, задоволено частково: першу позовну вимогу задоволено повністю, другу - майнового характеру, задоволено частково (430923, 67 х 100 : 2855011, 54 (ціна позову) = 15, 09 %.), з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2864, 32 грн. (992, 40 + 1871, 92).

На підставінаведеного такеруючись ст.ст.259,247,263,265,268,280-283, 315ЦПК України, суд,-

ухвалив:

позовні вимоги ОСОБА_1 ,,- задоволити частково.

Визнати недійсним попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу ПКП-10681, укладений 30 листопада 2021 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто Ролідас».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Ролідас», ЄДРПОУ 44015943 на користь ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 грошові кошти в розмірі 430923, 67 (чотириста тридцять тисяч дев`ятсот двадцять три гривні 67 коп.) грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Ролідас», ЄДРПОУ 44015943 в дохід держави судовий збір у розмірі 2864, 32 грн. (дві тисячі вісімсот шістдесят чотири гривні 32 коп.) грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог,- відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його переглядякщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Пустомитівський суд Львівської області в 30-денний строк з дня проголошення рішення, а учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом 30-денного строку з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановленихЦПК Українине подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач : ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Відповідач : Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто Ролідас", ЄДРПОУ 44015943, м. Рівне, вул. Поповича, 11, офіс 31.

Повний текст судового рішення складено 13.03.2023 року.

СуддяН. Б. Добош