Рішення № 110697192, 31.03.2023, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/411/22 Провадження № 2/450/49/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" березня 2023 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Добош Н.Б.

при секретарі Гев`як Ю.С.

за участі представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Зимноводівської сільської ради Львівського району Львівської області, ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Друга Львівська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування,-

стислий виклад позиції позивача та відповідача :

підстава позову (позиція позивача): ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_4 . Після смерті батька відрилася спадщина, до складу якої окрім іншого увійшло право власності на земельну ділянку загальною площею 0, 06 га, кадастровий № 4623686200:03:000:0125, з цільовим призначенням для ведення садівництва, яка розташована на території садового товариства «Черемшина» (територія колишньої Скнилівської сільської ради) Львівського району, Львівської області. Після смерті ОСОБА_4 . Другою Львівською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу та з`ясовано коло спадкоємців першої черги за законом, до якого входили дружина ОСОБА_5 (мати позивача), син ОСОБА_3 та донька - позивач. Після смерті батька спадщину прийняла лише матір ОСОБА_5 , оскільки позивач у визначений законом строк подала відмову від прийняття спадщини на користь матері, а брат не звернувся із заявою про прийняття спадщини, та є таким, що не прийняв спадщину, оскільки в 2000 роках виїхав на постійне місце проживання до Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, де проживає із своєю сім`єю по теперішній час. Незважаючи на те, що спадщину після смерті прийняла лише матір, державним нотаріусом видано свідоцтво про право на спадщину 09.07.2007 року лише на 2/3 частки земельної ділянки. Нотаріус свої дії мотивував тим, що оскільки брат позивача ОСОБА_3 не відреагував на звернення нотаріуса, щодо оформлення спадкових прав після смерті батька, з яким був зареєстрований за однією адресою (хоча на день смерті батька разом з ним фактично не проживав), тому неможливо встановити факт прийняття ним спадщини. Таким чином вбачається, що ОСОБА_5 не змогла оформити 1/4 частку земельної ділянки. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 . Після її смерті відрилася спадщина, до складі якої окрім іншого увійшло право на 3/4 частки земельної ділянки та 1/4 частка цієї ж земельної ділянки, право власності на яку за час свого життя остання не встигла оформити. Єдиним спадкоємцем хто прийняв спадщину після ОСОБА_5 , є позивач. Брат позивача ОСОБА_3 із заявою про прийняття спадщини не звертався, та незважаючи на факт реєстрації в одній квартирі разом з матір`ю, не вважається таким, що прийняв спадщину в силу вимог ст. 1268 ЦК України, оскільки не проживав з нею за однією адресою, оскільки проживає за межами України. Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 30.09.2016 року за позивачем визнано право власності на 3/4 частки земельної ділянки. Що стосується іншої 1/4 частки земельної ділянки, позивач звернулася до державного нотаріуса із завоюю про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину, яку матір позивача успадкувала після смерті свого чоловіка, однак не встигла оформити право власності. 28.12.2005 року державним нотаріусом було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/4 частку земельної ділянки, оскільки брат позивача не відреагував на звернення нотаріуса, щодо оформлення спадкових прав після смерті матері, з якою був зареєстрований за однією адресою (хоча на день смерті матері з нею не проживав, тому не вважається таким, що не прийняв спадщину), тому неможливо встановити факт прийняття ним спадщини, з огляду на це нотаріус рекомендував звернутися з заявою до суду про визнання права власності в порядку спадкування. Позивач вважає вказану відмову нотаріуса незаконною та такою, що порушує права позивача, оскільки ОСОБА_3 на день смерті батька та і день смерті матері з ними фактично не проживав за адресою реєстрації, тому не може вважатися таким, що прийняв спадщину. ОСОБА_3 з 2003 року не давав про себе жодної звістки, ні позивачу, ні батькам, за час їхнього життя, позивачу невідома доля його подальшого життя після 2003 року. Обставини, що ОСОБА_3 не проживає за адресою реєстрації з 2003 року підтверджується актом про не проживання складеного 02.08.2021 року комісією ОСББ «Електрон-1». Також рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 24.11.2021 року, ОСОБА_3 , визнано таким, що втратив право користування житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_1 , з підстав не проживання останнім з 2003 року у вказаній квартирі. На підставі вищенаведеного просить визнати за позивачем право власності на 1/4 частку земельної ділянки площею 0, 06 га, кадастровий № 4623686200:03:000:0125, з цільовим призначенням для ведення садівництва, яка розташована за адресою : Львівська область, Львівський район, садове товариство «Черемшина» в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач в судове засідання не з`явилася, однак з`явився її представник, який заявлені позовні вимоги підтримав, просив такі задоволити з підстав викладених в позовній заяві. Вказав, що доказом неприйняття відповідачем спадщини є рішення Залізничного суду м.Львова від 24.11.2021р., яким ОСОБА_3 визнано таким, що право користування квартирою АДРЕСА_2 , оскільки сам факт реєстрації не можу бути доказом вступу спадкоємця у спадщину.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, не повідомив суд про причини своєї неявки, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, не повідомив суд про причини своєї неявки, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином.

Представник третьої особи Другої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області в судове засідання не з`явився, однак скерував на адресу суду заяву про розгляд справи у відсутності їхнього представника.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріли позовної заяви, а також долучені письмові докази, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 04.11.20006 року. (а.с. 13)

У відповідності до вимог ст. 1220 ЦК України в день смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина після смерті останнього.

Згідно вимог ст. 1218 ЦК України у склад спадщини ОСОБА_4 увійшло, окрім іншого, право власності на земельну ділянку загальною площею 0, 0600 га, наданої для ведення садівництва, що розташована на території Скнилівської сільської ради, що стверджується копією державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЛВ № 028293, виданого 28.12.1995 року. (а.с. 16)

Після смерті ОСОБА_4 Другою Львівською державною нотаріальною конторю 29.01.2007 року заведено спадкову справу № 86. (а.с. 14)

09.07.2007 року державним нотаріусом Другої Львівської державної нотаріальної контори видано свідоцтво про право на спадщину за законом до 2/3 часток майна ОСОБА_4 , дружині ОСОБА_5 , з врахуванням 1/3 частки майна від якої відмовилася ОСОБА_2 . Спадкове майно, на яке у вказаній частці видано свідоцтво складається з : земельної ділянки площею 0, 06 га, кадастровий № 4623686200:03:000:0125 наданої для ведення садівництва, що розташована в садовому товаристві «Черемшина» на території Скнилівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області. Свідоцтво на 1/3 частку спадково майна не видавалося. Вказана обставинна стверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 09.07.2007 року, зареєстровано в реєстрі за № 1-1332. (а.с. 17)

Позивач ОСОБА_2 , донька спадкодавця ОСОБА_4 , факт родинних відносин підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 08.07.1961 року, прізвище змінила внаслідок укладення шлюбу, що стверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 22.10.2013 року. (а.с. 11, 12)

ОСОБА_2 як спадкоємець до майна ОСОБА_4 , відмовилася від належної частки спадкового майна після смерті батька на користь його дружина ОСОБА_6 , що стверджується заявою нотаріально посвідченою державним нотаріусом Другої Львівської державної нотаріальної контори 02.04.2007 року, зареєстровано в реєстрі за № 1-422. (а.с. 15)

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 20.04.2015 року. (а.с. 19)

У відповідності до вимог ст. 1220 ЦК України в день смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина після смерті останньої.

Згідно вимог ст. 1218 ЦК України у склад спадщини ОСОБА_5 увійшло, окрім іншого, право власності на 2/3 часки земельної ділянки площею 0, 06 га, кадастровий № 4623686200:03:000:0125 наданої для ведення садівництва, що розташована в садовому товаристві «Черемшина» на території Скнилівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, успадковане після смерті чоловіка ОСОБА_4 .

Встановлено, що за час свого життя ОСОБА_5 своїм майном на випадок смерті розпорядилася, склавши заповіт 17.03.2008 року, посвідчений державним нотаріусом Другої Львівської державної нотаріальної контори Щебивовк О.О., зареєстрований в реєстрі за № 1-483. Згідно вказаного заповіту ОСОБА_5 , все своє майно, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося, і все те, що буде їй належати на день смерті і на що за законом матиму право, заповіла дітям у таких частках : 1/4 частки сину ОСОБА_3 , 1969 року народження та 3/4 доньці ОСОБА_2 , 1961 року народження. (а.с. 21)

Позивач ОСОБА_2 , донька спадкодавця ОСОБА_5 , факт родинних відносин підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 08.07.1961 року, прізвище змінила внаслідок укладення шлюбу, що стверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 22.10.2013 року. (а.с. 11, 12)

Після смерті ОСОБА_5 Другою Львівською державною нотаріальною конторою 05.05.2015 року заведено спадкову справу № 2003/2015.(а.с. 20)

05.05.2015 року позивач ОСОБА_2 звернулася до Другої Львівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 . (а.с. 66)

27.10.2015 року позивач ОСОБА_2 звернулася до Другої Львівської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 , в тому числі на земельну ділянку площею 0, 06 га, яка надана для ведення садівництва, яка розташована на території Скнилівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області. (а.с. 76).

28.12.2015 року державним нотаріусом Другої Львівської державної нотаріальної контори надано відповідь на заяву позивача від 27.10.2015 року, щодо видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 , яка прийняла спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та в заяві про прийняття спадщини № 163 від 29.01.2007 року, вказала спадкоємцями позивача та сина померлого ОСОБА_3 , що як вказано в заяві, проживав за адресою АДРЕСА_3 , повідомила, що оскільки ОСОБА_3 не відреагував на звернення нотаріуса, щодо оформлення ним спадкових прав, нотаріусом неможливо встановити факт прийняття ним спадщини, а відтак коло спадкоємців, тому з метою реалізації своїх спадкових прав необхідно звернутися до суду про визнання права власності в порядку спадкування. (а.с. 75)

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 30.09.2016 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом на 1/3 частку квартири АДРЕСА_3 , земельну ділянку, площею 0,06 га, наданої для ведення садівництва, що розташована в садовому товаристві «Черемшина» Скнилівської сільської ради, Пустомитівського району Львівської області, грошові вклади, у задоволенні позову було відмовлено. У даному рішенні вказано, що суд вважає, що вимога позивачки успадкувати 1/3 частку спірної квартири після смерті ОСОБА_5 не ґрунтується на законі, оскільки зазначена частка була успадкована відповідачем після смерті батька ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідно до ч. 3 ст. 1272, ч. 3 ст. 1296 ЦК України та не належала на праві власності померлій ОСОБА_5 . Суд звертає увагу і на те, що ОСОБА_5 визнавала відповідача спадкоємцем майна свого померлого чоловіка, включила його в коло спадкоємців в своїй заяві нотаріусу. (а.с. 154-156)

Додатковим рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 30.09.2016 року, окрім іншого за позивачем ОСОБА_2 визнано право власності на 3/4 частки земельної ділянки площею 0,06 га, наданої для ведення садівництва, що розташована в садовому товаристві «Черемшина» Скнилівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області. (а.с. 22)

Рішення мотивоване тим, що ОСОБА_2 має право на спадкування за заповітом ОСОБА_5 на підставі ст. 1223 ЦК України у частках визначених в заповіті, а саме 3/4 частки земельної ділянки.

Судом встановлено, що спадкоємцями майна ОСОБА_7 згідно заповіту є ОСОБА_2 у розмірі 3/4 частки та відповідач ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частки.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогостаттею 1270цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Зазначена норма відображає загальний принцип недискримінації за ознакою наявності чи відсутності реєстрації місця проживання чи місця перебування особи.

Відповідно до пунктів 3.21, 3.22 Глави 10 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 № 296/5, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270Цивільного кодексу,він незаявив провідмову віднеї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем.

При цьому доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.

Судом встановлено, що відповідач у справі ОСОБА_3 , спадкоємець до майна за заповітом ОСОБА_5 , на момент смерті спадкодавця був зареєстрований разом з нею за адресою АДРЕСА_2 , з 1989 року, що стверджується довідкою за відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України у Львівській області від 25.10.2022 року. (а.с. 119)

Таким чином судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 у вважаться таким, що прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_5 .

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 24.11.2021 року, ОСОБА_3 , визнано таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_4 . (а.с. 24-25)

Згідно акту складеного ОСББ «Електрон-1» 02.08.2021 року, ОСОБА_3 починаючи з 2003 року, фактично не проживає за місцем реєстрації АДРЕСА_3 . (а.с. 26)

Основні докази на які покликається сторона позивача, на підтвердження факту неприйняття спадщини ОСОБА_3 , є рішення Залізничного районного суду м. Львова 24.11.2021 року, однак вказане рішення не може бути доказом на підтвердження факту не проживання ОСОБА_3 разом із спадкодавцем, оскільки вказаним рішенням не встановлено часу з якого такий не проживав за місцем реєстрації, такий факт не був предметом розгляду у даній справі.

ОСОБА_3 визнано втратившим право користування квартирою в якій був зареєстрований на момент смерті як спадкодавця ОСОБА_4 так і спадкодавця ОСОБА_5 , рішенням суду, через п`ятнадцять та шість років після смерті спадкодавця відповідно.

Матеріалами справи підтверджується, що на час відкриття спадщини, ОСОБА_5 визнавала за відповідачем ОСОБА_3 право на 1/3 частки у спадщині після смерті ОСОБА_4 , що стверджується вище згаданою заявою ОСОБА_5 до нотаріальної контори про прийняття спадщини (а.с.23), отриманням нею свідоцтв про право на спадщину за закономсаменана 2/3 земельної ділянки - з урахуваннямсаме1/3 частки від якої відмовилася позивачка ОСОБА_2 на користь мами, і до дня своєї смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_2 - протягом майже 9-ти років) ОСОБА_5 права відповідача на згадану 1/3 частку у спадщині не оспорювала: будь-які докази про протилежне у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до частини першоїстатті 8 Конституції Українив Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення вКонституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права (пункт 4.1.Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Згідно пункту 6статті 3 ЦК Українизагальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Тлумачення якстатті 3 ЦК Українизагалом, так і пункту 6статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

Схожий по суті висновок зроблений в пункті 8.26. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19), в якій вказано, що «водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах».

Добросовісність (пункт 6статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Якщо особа, яка має право на оспорення документу (наприклад, свідоцтва про право на спадщину) чи юридичного факту (зокрема, правочину, договору, рішення органу юридичної особи), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права.

Таким чином ОСОБА_5 за час життя визнавала за відповідачем ОСОБА_3 право на 1/3 частки у спадщині після смерті ОСОБА_4 , про що висловила як прямо (в заяві від 29.01.2007 року), так і своєю поведінкою (оскільки протягом майже 9 років не оспорювала факту прийняття спадщини відповідачем ОСОБА_3 ). За таких обставин, право на оспорення належної частки спадкування спірної земельної ділянки ОСОБА_3 , яке мала ОСОБА_5 , припинилося, відповідно його не успадкувала позивач ОСОБА_2 .

Протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, відповідач до нотаріальної контори заяви про відмову від своєї частки у спадщині після смерті батька не подав.

Також акт про непроживання ОСОБА_3 за місцем реєстрації від 02.08.2021 року, суд не бере до уваги як доказ не проживання ОСОБА_3 на момент смерті разом із спадкодавцем, оскільки такий складений на підставі показів свідків, які у судовому засіданні не було допитано.

Також покликання сторони позивача на припустимий виїзд відповідача ОСОБА_3 за межі України, не спростовує факту прийняття ним спадщини, оскільки стороною позивача не надано належним та допустимих доказів на підтвердження факту неприйняття спадщини ОСОБА_3 .

Враховуючи, що 1/3 частина спірної земельної ділянки належала відповідачу з дня відкриття спадщини після смерті його батька ОСОБА_4 , до складу спадкового майна після смерті матері ОСОБА_5 вона не входила і тому не може бути визнана за позивачем в порядку спадкування на підставі заповіту ОСОБА_4 .

Тому з врахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог, слід відмовити.

На підставі наведеного та керучись ст.ст. 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 ,- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного суду через Пустомитівський районний суд Львівської області або безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Позивач : ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_5 .

Відповідач : Зимноводівська сільська рада Львівського району Львівської області, ЄДРПОУ 04372282, Львівська область, Львівський район, с. Зимна Вода, вул. Шухевича, 83.

Відповідач : ОСОБА_3 , АДРЕСА_3 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Друга Львівська державна нотаріальна контора, м. Львів, вул. Ст. Бандери, 3.

Повний текст судового рішення складено 10.04.2023 року.

СуддяН. Б. Добош