Ухвала суду № 110695998, 18.02.2021, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/18861/20

Провадження № 4-с/761/12/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Юзькової О.Л.

при секретарі Буцан Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за скаргою представника ОСОБА_1 про визнання дій неправомірними та скасування постанов державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Ясінської Катерини Михайлівни, стягувач: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра»,-

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_1 звернувся до суду з даною скаргою, зважаючи на наступне. Дніпровським районним відділом державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві здійснюється примусове виконання виконавчого листа від 16 жовтня 2013 року, виданого Шевченківським районним судом міста Києва у справі №2-12919, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 1835943,80 грн. 25 жовтня 2019 року ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва, яка набрала законної сили 12 листопада 2019 року, частково задоволено скаргу ОСОБА_1 у справі № 761/29643/19 за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», державний виконавець Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Ясінська Катерина Михайлівна, про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії. Вказаною ухвалою постановлено визнати неправомірними дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві Рудьковської Олени Сергіївни по прийняттю постанови від 17.11.2015 року про скасування процесуального документу у виконавчому провадженні НОМЕР_1. Постановлено скасувати постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві Рудьковської Олени Сергіївни від 17.11.2015 року про скасування процесуального документу у виконавчому провадженні НОМЕР_1. Таким рішенням суду було фактично відновлено дію постанови від 14 вересня 2015 року про повернення виконавчого документа стягувачеві та вказано на необхідність застосування правових наслідків такого відновлення - необхідність винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1. 29 листопада 2019 року представником боржника було отримано копію ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 25 жовтня 2019 року у справі №761/29643/19, засвідчену гербовою печаткою суду, та в той же день разом із заявою про необхідність повернення виконавчого документа стягувачеві і винесення ухвали про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1 передано через канцелярію старшому державному виконавцю Дніпровської районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Ясінській К.М. Оскільки державним виконавцем не було виконано вимог частини другої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», представником боржника 03 грудня 2019 року було подано до Шевченківського районного суду міста Києва скаргу про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії (копія долучається). Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 17 січня 2020 року, яка набрала законної сили 04 лютого 2020 року, задоволено скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції м. Київ Ясінської Катерини Михайлівни, заінтересована особа - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра». Визнано неправомірними дії державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції м. Київ Ясінської Катерини Михайлівни стосовно не розгляду заяви представника боржника від 29 листопада 2019 року та невинесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 4764810 у встановлений законодавством строк. Зобов`язано державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції м. Київ Ясінську Катерину Михайлівну або будь-якого іншого державного виконавця в провадженні якого перебуватиме на примусовому виконанні виконавчий лист від 16 жовтня 2013 року, виданий Шевченківським районним судом м. Києва у справі №2-12919/10 (виконавче провадження НОМЕР_1) [здійснити] повернення стягувачу Публічному акціонерному товариству «Комерційний банк «Надра» виконавчий документ - виконавчий лист від 16 жовтня 2013 року, виданого Шевченківським районним судом м. Києва у справі №2-12919/10, та винести постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1. 18 травня 2020 року представником боржника було направлено державному виконавцю заяву про закінчення виконавчого провадження, до якої було долучено засвідчену копію ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 17 січня 2020 року у справі №761/46774/19. Разом з тим, 23 червня 2020 року старшим державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ясінською К.М. у виконавчому провадженні НОМЕР_1 були винесені наступні постанови: постанова про поновлення вчинення виконавчих дій; постанова про стягнення виконавчого збору, якою стягнуто з боржника ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 183594,38 грн.; постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, якою визначено для боржника ОСОБА_1 розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у загальній сумі 369,00 грн.; постанова про повернення виконавчого документа стягувачу. Представник скаржника вважає, що державним виконавцем у постанові від 23 червня 2020 року про повернення виконавчого документа стягувачу неправомірно зазначено у мотивувальній частині посилання на пункт 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», що мало наслідком винесення незаконної постанови від 23 червня 2020 року про стягнення виконавчого збору, а також незаконно винесено постанову від 23червня 2020 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження. За таких обставин представник ОСОБА_1 просить суд визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ясінської Катерини Михайлівни, які виразились у мотивуванні постанови від 23 червня 2020 року про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні НОМЕР_1 пунктом 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження»; визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ясінської Катерини Михайлівни, які полягають у винесенні постанови від 23 червня 2020 року про стягнення виконавчого збору та постанови від 23 червня 2020 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у виконавчому провадженні НОМЕР_1; Скасувати постанову від 23 червня 2020 року про стягнення виконавчого збору та постанову від 23 червня 2020 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, винесені старшим державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ясінською Катериною Михайлівною у виконавчому провадженні НОМЕР_1.

Представник ОСОБА_1 просив розглянути скаргу за його відсутності та задовольнити.

Державний виконавець Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Ясінська К.М., представник стягувача ПАТ «КБ «Надра» в судове засідання не з`явились, про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином.

Неявка, належним чином повідомлених учасником процесу, відповідно до положень ч. 2 ст. 450 ЦПК України, не є перешкодою для розгляду по суті.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Так, в провадженні Дніпровським районним відділом державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві здійснюється примусове виконання виконавчого листа від 16 жовтня 2013 року, виданого Шевченківським районним судом міста Києва у справі №2-12919 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ Надра» заборгованості в сумі 1835943,80 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.11.2015 р. у зв`язку із відсутністю майна на підставі положень п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець повернув виконавчий лист стягувачу.

17.11.2015 р. державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві у зв`язку з помилкою та на підставі ст. 83 Закону України «Про виконавче провадження» скасовано документ «Постанова про повернення виконавчого документа» від 14.09.2015 року.

Дії державного виконавця було оскаржено та 25.10.2019 р. Шевченківським районним судом м. Києва частково задоволено скаргу ОСОБА_1 у справі № 761/29643/19 скарга ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра», державний виконавець Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Ясінська Катерина Михайлівна, про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії.

Визнано неправомірними дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві Рудьковської Олени Сергіївни по прийняттю постанови від 17.11.2015 року про скасування процесуального документу у виконавчому провадженні НОМЕР_1.

Скасовано постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві Рудьковської Олени Сергіївни від 17.11.2015 року про скасування процесуального документу у виконавчому провадженні НОМЕР_1.

В задоволенні іншої частини скарги відмовлено.

Крім того, в ухвалі суду зазначено про відсутність підстав для задоволення скарги в частині зобов`язання державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві Ясінську Катерину Михайлівну або будь-якого іншого державного виконавця в провадженні якого перебуватиме на примусовому виконанні виконавчий лист від 16.10.2013 року, виданий Шевченківським районним судом м. Києва у справі №2-12919/10 (виконавче провадження НОМЕР_1) виконати (реалізувати) постанову від 14.09.2015 року про повернення виконавчого документа стягувачеві шляхом повернення у встановлений законодавством строк Публічному акціонерному товариству «Комерційний банк «Надра» виконавчого листа від 16.10.2013 року, виданого Шевченківським районним судом м. Києва у справі №2-12919/10, оскільки скасування постанови від 17.11.2015 року, яка прийнята з порушенням Закону України «Про виконавче провадження», є підставою для закінчення виконавчого провадження.

Ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 25.10.2019 року набрала законної сили.

29.11.2019 р. представником боржника до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві з заявою про виконання (реалізацію) постанови відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві від 14.08.2015 р. про повернення виконавчого листа стягувачу ПТ «Комерційний банк «Надра».

Зважаючи на те, що виконавчий лист повернутий стягувачеві не був, представник ОСОБА_1 звернувся до суду із відповідною скаргою.

17.01.2020 року Шевченківський районний суд м. Києва задовольнив вимоги заявника.

Визнано неправомірними дії державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції м. Київ Ясінської Катерини Михайлівни стосовно не розгляду заяви представника боржника від 29 листопада 2019 року та невинесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 4764810 у встановлений законодавством строк.

Зобов`язано державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції м. Київ Ясінську Катерину Михайлівну або будь-якого іншого державного виконавця в провадженні якого перебуватиме на примусовому виконанні виконавчий лист від 16 жовтня 2013 року, виданий Шевченківським районним судом м. Києва у справі №2-12919/10 (виконавче провадження НОМЕР_1) здійснити повернення стягувачу Публічному акціонерному товариству «Комерційний банк «Надра» виконавчий документ - виконавчий лист від 16 жовтня 2013 року, виданого Шевченківським районним судом м. Києва у справі №2-12919/10, та винести постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1.

На виконання ухвали суду, яка набрала чинності, в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 старшим державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Ясінською К.М., на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 17.01.2019 р. винесено постанову про поновлення вчинення виконавчих дій, постанову про стягнення виконавчого збору з боржника ОСОБА_1 у розмірі 183 594,38 грн. на підставі ст. ст. 3,27,40 Закону України «Про виконавче провадження, постанову про розмір мінімальних витрат державного виконавця та постанову про повернення виконавчого документу стягувачу відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Представник ОСОБА_1 вказує, що держаним виконавцем порушено положення Закону України «Про виконавче провадження», що порушує права скаржника.

Як свідчать матеріали справи, в мотивувальній частині постанови про повернення виконавчого листа стягувачу від 23.06.2020 року як на підставу здійснення таких дій у виконавчому провадженні вказано п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (Закон № 1404-VIII від 02.06.2016 р.) визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Разом з тим, і дана обставина була встановлена під час розгляду 25.10.2019 р. скарги представника ОСОБА_2 Шевченківським районним судом м. Києва, у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 14.09.2015 р. здійснено пунктом 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21 квітня 1999 року (в редакції, діючій на момент винесення постанови) у зв`язку із відсутністю у боржника майна.

Так, ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 р. містить п. 2, яким визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Слід зазначити, що відокремлення законодавцем підстав, визначених п. 1 та п. 2 ст. 37 Закону для повернення виконавчого документа стягувачу, має різні правові наслідки, які зазначені у статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження», передбачено, що Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Приймаючи рішення по суті скарги, суд має зауважити, що матеріали справи не містять доказів, які дають суду підстави вважати, що стягувач ПАТ «КБ «Надра» звертався до державного виконавця з заявою про повернення виконавчого документа.

За таких обставин, беручи до уваги вищенаведені норми матеріали справи, повернення виконавчого листа стягувачу з підстав передбачених п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» не відповідає його вимогам.

Також суд погоджується з доводами зазначеними у скарзі, що повернення виконавчого документа з вищезазначених підстав, призвело до прийняття державним виконавцем постанов про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 183594,38 грн. та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження для боржника, які становлять 369,00 грн.

Відповідно до частини третьої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Отже, відсутність у зазначеному вище переліку підстав для повернення виконавчого документа стягувачу пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» означає, що в такому випадку (коли у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними) стягнення виконавчого збору та винесення відповідної постанови державним виконавцем не здійснюється.

Відповідно до статті 42 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

Відповідно до пункту 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.

Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).

Витрати, пов`язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження: виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари); пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв`язку)).

До додаткових витрат виконавчого провадження належать витрати виконавчого провадження, які не визначені цим пунктом як мінімальні витрати виконавчого провадження.

Якщо під час примусового виконання рішення органом державної виконавчої служби (приватним виконавцем) було здійснено додаткові витрати виконавчого провадження, виконавець на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами Закону виносить постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає розміри та види додаткових витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні.

Якщо у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6, 8 частини першої статті 37 Закону, чи закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 6, 7, 9-15 частини першої статті 39 Закону, витрати виконавчого провадження не були стягнуті, державний виконавець виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає види та суми витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні.Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

Вищенаведений перелік, не містить в собі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», отже застосування державним виконавцем п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону, як підставу для повернення виконавчого документу стягувачу призвело до порушення прав боржника і в частині винесення постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 441 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

За приписами ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Зважаючи на вищенаведене, обставини встановлені під час розгляду скарги, наявність підстав вважати, що дії державного виконавця відповідають Закону України «Про виконавче провадження, суд приходить до висновку про задоволення скарги.

Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст. 261, 353 , 447-452 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд -

УХВАЛИВ:

Скаргу представника ОСОБА_1 про визнання дій неправомірними та скасування постанов державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Ясінської Катерини Михайлівни, стягувач: Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» задовольнити.

Визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ясінської Катерини Михайлівни, які виразились у мотивуванні постанови від 23 червня 2020 року про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні НОМЕР_1 пунктом 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ясінської Катерини Михайлівни, які полягають у винесенні постанови від 23 червня 2020 року про стягнення виконавчого збору та постанови від 23 червня 2020 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у виконавчому провадженні НОМЕР_1.

Скасувати постанову від 23 червня 2020 року про стягнення виконавчого збору та постанову від 23 червня 2020 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, винесені старшим державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ясінською Катериною Михайлівною у виконавчому провадженні НОМЕР_1.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до вказаного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень ЦПК України.

Повний текст рішення суду виготовлений 23.03.2021 року.

Суддя: