Ухвала суду № 110695776, 05.05.2023, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/18223/23-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2023 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора другого відділу першого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтриманням публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Держаного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12012000060000073 від 22.11.2012, -

ВСТАНОВИВ

05.05.2023 прокурор другого відділу першого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно, яке має ознаки речових доказів у кримінальному провадженні № 12012000060000073 від 22.11.2012.

В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що вказане у клопотанні майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України та містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Метою накладення арешту є забезпечення збереження речових доказів.

З наданих в обґрунтування матеріалів вбачається, що Офісом Генерального прокурора України здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 12012000060000073, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань від 22.11.2012 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. ч. 3, ч. 4 ст. 190, ч. 3, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 110, ч. 3 ст. 206, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 258-5, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 365-2, ч. 3 ст. 212 КК України.

За версією сторони обвинувачення, на території України починаючи з 2001 року, і до теперішнього часу здійснює систематичну протиправну діяльність злочинна організація, що організована та представлена громадянами російської федерації.

Злочинною організацією протиправно консолідувано на території України частину об`єктів енергетичної критичної інфраструктури, у сфері енергетики, а саме, які контролюються через підконтрольні підприємства: власниками акцій ПрАТ «КІРОВОГРАДОБЛЕНЕРГО»(ЄДРПОУ 23226362) є: компанія з обмеженою відповідальністю «ВС ЕНЕРДЖІ ІНТЕРНЕШНЛ Н.В.» (НІДЕРЛАНДИ) у розмірі 51.6431 %; ТОВ «ВС ГРУП МЕНЕДЖМЕНТ» (ЄДРПОУ 33947089) у розмірі 21.2559 %; Власником 99,9998 % акцій АТ «ХЕРСОНОБЛЕНЕРГО» (ЄДРПОУ 05396638) є ТОВ «ВС ГРУП МЕНЕДЖМЕНТ» (ЄДРПОУ 33947089); Власниками акцій АТ «РІВНЕОБЛЕНЕРГО» (ЄДРПОУ 05424874) є: ТОВ «ВС ГРУП МЕНЕДЖМЕНТ» (ЄДРПОУ 33947089) у розмірі 9.9156 %; компанія «WASHINGTON HOLDINGS B.V.» (НІДЕРЛАНДИ) у розмірі 83.3267 %. Власником 96,7802 % акцій АТ «ЧЕРНІВЦІОБЛЕНЕРГО» (ЄДРПОУ 00130760) є ТОВ «ВС ГРУП МЕНЕДЖМЕНТ» (ЄДРПОУ 33947089); Власниками акцій АТ«ЖИТОМИРОБЛЕНЕРГО»(ЄДРПОУ 22048622) є: ТОВ «ВС ГРУП МЕНЕДЖМЕНТ» (ЄДРПОУ 33947089) у розмірі 19.9822 %; компанія з обмеженою відповідальністю «ВС ЕНЕРДЖІ ІНТЕРНЕШНЛ Н.В.» (НІДЕРЛАНДИ) у розмірі 75.5581 %.

На даний час існують підстави вважати, що організатори протиправної діяльності, а також учасники (службові особи, тощо) групи компаній «VS Energy» та низка інших пов`язаних осіб, протягом тривалого часу вчиняли та продовжують вчиняти системні заплановані заходи, направлені на шкоду та підрив суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України, а також колабораційної діяльності - публічного заперечення здійснення збройної агресії російською федерацією проти України, встановлення та утвердження тимчасової окупації частини території України або публічних закликів до підтримки рішень та/або дій держави-агресора, збройних формувань та/або окупаційної адміністрації держави-агресора, до співпраці з державою-агресором, збройними формуваннями та/або окупаційною адміністрацією держави-агресора, до невизнання поширення державного суверенітету України на тимчасово окуповані території України.

Окрім цього, за версією сторони обвинувачення, вказане злочинне угрупування протягом тривалого часу, з моменту набуття у власність активів та до теперішнього часу вчиняє дії направлені на заволодіння грошовими коштами підконтрольних енергетичних підприємств АТ «ЖИТОМИРОБЛЕНЕРГО», АТ «ХЕРСОНОБЛЕНЕРГО», ПрАТ «КІРОВОГРАДОБЛЕНЕРГО», АТ «ЧЕРНІВЦІОБЛЕНЕРГО», АТ «РІВНЕОБЛЕНЕРГО», які акумулюються на рахунках вказаних підприємств за рахунок надходжень у вигляді комунальних платежів за електроенергію та її постачання від кінцевих споживачів - громадян України та юридичних осіб.

Прокурор зазначає, що в ході досудового слідства встановлено, що грошові кошти, які виводилися з енергетичних підприємств ПрАТ «КІРОВОГРАДОБЛЕНЕРГО» (код ЄДРПОУ 23226362), АТ «ХЕРСОНОБЛЕНЕРГО» (код ЄДРПОУ 05396638), ПрАТ «РІВНЕОБЛЕНЕРГО» (код ЄДРПОУ 05424874), АТ «ЧЕРНІВЦІОБЛЕНЕРГО» (код ЄДРПОУ 00130760), АТ «ЖИТОМИРОБЛЕНЕРГО» (код ЄДРПОУ 22048622), ПАТ «КИЇВОБЛЕНЕРГО» (код ЄДРПОУ 23243188), ПАТ «ОДЕСАОБЛЕНЕРГО» (код ЄДРПОУ 23243188) відповідають критеріям речових доказів, визначеному ст. 98 КПК України, за декількома підставами:

1. вказані гроші, набуті кримінально протиправним шляхом, внаслідок зловживання службовим становищем власниками енергетичних компаній та менеджментом цих компаній;

2. були об`єктом кримінально протиправних дій, пов`язаних із легалізацією доходів одержаних злочинним шляхом, за результатами придбання цінних паперів у підконтрольних фінансових установ, учасники злочинної групи одержують можливість неконтрольовано виводити кошти з підприємств енергетичної інфраструктури, які надходять у вигляді платежів за комунальні послуги та постачання електроенергії;

3. проведення видаткових операцій, шляхом придбання цінних паперів, надає можливість енергетичним підприємствам зменшити базу оподаткування, що в свою чергу, призводить до зменшення частини коштів одержаних у якості прибутку від господарської діяльності та ухилення від сплати податків.

В судове засідання прокурор не з`явився, про місце і час розгляду клопотання повідомлений належним чином. Прокурор подав до суду заяву про розгляд вказаного клопотання у відсутність сторони обвинувачення, клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Вивчивши клопотання та долучені до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить наступного висновку.

Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Положення даної норми КПК України узгоджуються із ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані і мають міститись і у клопотанні слідчого, прокурора, який звертається з клопотанням про арешт майна, оскільки у відповідності до п.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

А також, згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до ч.3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Як вбачається з долученого до клопотання витягу з кримінального провадження №12012000060000073, в рамках означеного кримінального провадження про підозру не повідомлено жодній особі та відсутні будь-які відомості, які б переконливо свідчили про необхідність накладення арешту на вказане майно, разом з тим, прокурором не спростовано тих обставин, що зазначені банківські рахунки не відповідають ознакам визначеним абзацом четвертим пункту 3 ст. 170 КПК України.

А тому з викладеного вбачається, що прокурор звернувся передчасно з даним клопотанням та не довів необхідності застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, для досягнення визначеної ним в клопотанні мети.

Вирішуючи питання про наявність підстав для накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках, слідчий суддя виходить з того, що відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Під час судового розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що Офісом Генерального прокурора України здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 12012000060000073, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань від 22.11.2012 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. ч. 3, ч. 4 ст. 190, ч. 3, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 110, ч. 3 ст. 206, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 258-5, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 365-2, ч. 3 ст. 212 КК України.

Разом з тим, матеріалами клопотання не підтверджено, що дане майно містить відомості, які можуть слугувати доказами у розслідуваному кримінальному провадженні або мають відношення до нього та існує необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

В той же час, в матеріалах клопотання відсутня постанова про визнання речовим доказом зазначеного в клопотанні майна.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання.

З урахуванням наведеного та керуючись ст.98,167, 170-173,175,309,372,392,532 КПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора другого відділу першого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтриманням публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Держаного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12012000060000073 від 22.11.2012 залишити без задоволення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Слідчий суддя ОСОБА_1