Ухвала суду № 110695661, 04.05.2023, Оболонський районний суд міста Києва

04.05.2023 Справа № 756/1819/23

Унікальний № 756/1819/23

Провадження № 2-з/756/61/23

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

04 травня 2023 року

Суддя Оболонського районного суду м. Києва Яценко Н.О. розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради, про визначення місця проживання дитини та встановлення днів для спілкування, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач у лютому 2023 року звернувся до Оболонського районного суду м. Києва з позовом в порядку цивільного судочинства до ОСОБА_1 та просить суд: визначити місце проживання доньки ОСОБА_3 , 2012 року народження разом з батьком ОСОБА_2 , а для матері ОСОБА_1 встановити дні для спілкування та виховання дитини.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 09.02.2023 року головуючим у справі визначено суддю Шевчука А.В .

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 21.02.2023 року відкрито загальне позовне провадження.

03.05.2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про забезпечення позову та просить суд: зобов`язати ОСОБА_2 надавати ОСОБА_1 можливість безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу з малолітньою донькою - ОСОБА_3 , 2012 року народження, кожної першої та третьої суботи місяця з 10 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв., кожної другої та четвертої неділі місяця з 10 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв., з правом перебування дитини за місцем проживання матері за адресою: АДРЕСА_1 , з моменту постановлення ухвали та до набрання рішенням у справі законної сили.

В обґрунтування заяви вказує, що ОСОБА_2 не надає можливості ОСОБА_1 вже протягом 6 місяців зустрічатися з донькою ОСОБА_3 , не надає можливості матері виховувати та дбати про доньку.

Не зважаючи на усі прохання відповідача, за 6 місяців, ОСОБА_2 надав можливість тільки 15.03.2023р. (на день народження дитини), побути ОСОБА_1 , разом з донькою протягом 2 годин. Зазначає, що одного разу вона отримала інформацію від класного керівника доньки, що відбудеться шкільна екскурсія, і в неї була ще одна можливість побачити та побути з донькою.

Покликається на ту обставину, що умисними діями батька ОСОБА_2 - дитину фізично та морально відчужують від матері, намагаючись створити передумови, щоб донька її забула. Від ОСОБА_1 приховується будь-яка інформація про дитину, про стан її здоров`я, безпеку, місце перебування, умови проживання, харчування та інша важлива інформація. З кожним днем, між ОСОБА_1 і донькою ОСОБА_3 немає будь-якого контакту (спілкування, побачення), втрачаються психологічні та емоційні зв`язки між ними, дитина забуває свою маму та відвикає від неї.

Вказує, що батько ОСОБА_2 намагається усіма своїми діями, шляхом придбання для дитини різних подарунків, психологічно максимально приблизити доньку до себе та донести доньці недостовірну та негативну інформацію відносно матері.

Зазначає, що на фоні того, що дитина поза її волею та всупереч її інтересам навмисно відчужується від матері (протягом 6 місяців), існують реальні ризики того, що у разі, якщо у справі і буде ухвалено рішення про визначення місця проживання дитини разом з матір`ю та відібрання дитини від батька виконати таке рішення ефективно та без завдання шкоди дитині буде складно (істотно ускладнить чи унеможливить навіть виконання такого рішення суду).

В порядку ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи у встановлений законом строк.

Заяву про забезпечення позову подано до суду з дотриманням порядку, встановленого ч.1 ст.152 ЦПК України.

Суд, дослідивши зміст та вимоги заяви про забезпечення позову, додані до неї документи, приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до положень ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Забезпечення позову - це заходи цивільного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Метою забезпечення позову є негайні, проте, тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання завдавання шкоди позивачу.

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Вжиття таких заходів не повинно мати наслідком заподіяння шкоди заінтересованим особам.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» встановлює, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Судом встановлено, що між сторонами існує спір щодо місця проживання дитини - ОСОБА_3 , 2012 року народження.

Суд вважає, що вказаний спір не може бути забезпечений у спосіб, визначений ОСОБА_1 , оскільки визначення порядку участі у вихованні дитини є самостійним предметом спору, і таке право може бути захищене шляхом подачі іншого позову в порядку ст. 159 Сімейного кодексу України.

У свою чергу ініційований відповідачем вид забезпечення позову фактично є вирішенням нових позовних вимог поза межами судового засідання без встановлення обставин та ухвалення рішення по суті.

Обраний відповідачем спосіб забезпечення позову, вважаю, що суперечить змісту самого інституту заходів забезпечення позову, меті його застосування, не відповідає позовним вимогам, на забезпечення яких його має бути вжито та на переконання суду протирічить п.72, 73 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 року № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини».

Крім того, ОСОБА_1 належним чином не обґрунтовано ймовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття такого заходу.

Одночасно суд роз`яснює, що ОСОБА_1 не позбавлена можливості звернутись до Органу опіки та піклування із відповідною заявою про встановлення графіку участі матері у спілкуванні з дитиною, у зв`язку з чим матиме можливість спілкуватись з малолітньою донькою.

Враховуючи викладене, необґрунтованість вимог заяви про забезпечення позову, суддя приходить до висновку про необхідність відмови в її задоволенні.

Керуючись ст.ст.149 - 153 ЦПК України, суддя, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Ірпінської міської ради, про визначення місця проживання дитини та встановлення днів для спілкування - відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м. Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 04 травня 2023 року.

Суддя Н.О. Яценко