Рішення № 110691922, 08.05.2023, Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 502/351/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

08 травня 2023 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області

у складі: головуючого судді Масленикова О.А.

за участю:

секретаря судового засідання Скрипкіної А.Ю.,

розглянувши цивільну справу за позовом

Керівника Ізмаїльської окружної прокуратури

в інтересах держави в особі:

Управління державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області

(Одеський рибоохоронний патруль)

до

ОСОБА_1

про

відшкодування шкоди, завданої рибним запасам , -

В С Т А Н О В И В :

10.03.2023 року до Кілійського районного суду Одеської області надійшов позов керівника Ізмаїльської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Управління державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області (Одеський рибоохоронний патруль) до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої рибним запасам.

В обґрунтування поданого позову зазначено, що постановою Кілійського районного суду Одеської області у справі № 502/970/22 від 18.07.2022 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 85 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 680 грн. Зазначена постанова в апеляційного порядку не оскаржена та набрала законної сили.

Відповідно до вказаної постанови вбачається, що 04.06.2022 о 05:30 годині на річці Дунай - Білгородський канал в м. Вилкове, ОСОБА_1 здійснював вилов водних живих ресурсів забороненим знаряддям лову, під час весняно-літньої нерестової заборони, а саме сіткою, виловивши рибу карась сріблястий в кількості 12 шт., чим порушив вимоги п.3.15 «Правил любительської і спортивної рибалки» та заподіяв шкоду рибним запасам України.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.4 ст. 85 КУпАП.

Відповідно до оцінки заподіяної шкоди рибним запасам, внаслідок порушення природоохоронного законодавства, згідно до розрахунку, розробленого відповідно до Постанови Кабміну від 21.11.11 № 1209 року «Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення цінних видів водних біоресурсів», ОСОБА_1 заподіяв державі шкоду у розмірі 18 972 гривні. Розмір шкоди, розраховано службовими особами Чорноморського басейнового управління державного агентства меліорації та рибного господарства (Чорноморський рибоохоронний патруль) 04.06.2022 року.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 85 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення № 003660/164 від 04.06.2022 року, описом вилучених знарядь лову та водних біоресурсів, довідкою розрахунком шкоди заподіяної шкоди, актом прийому № 21, яким виявлено та вилучено сітку ліскову. Під час розгляду Кілійським районним судом Одеської області справи про адміністративне правопорушення № 502/970/22, докази завдання ОСОБА_1 збитків рибним запасам, досліджувалися судом, однак питання щодо відшкодування ОСОБА_1 шкоди, не вирішувалось.

Постанова Кілійського районного суду Одеської області у справі № 502/970/22 від 18.07.2022 року набрала законної сили 29.07.2022 року. Крім того, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення № 003660/164 від 04.06.2022 року службовими особами з Чорноморського басейнового управління державного агентства меліорації та рибного господарства (Чорноморський рибоохоронний патруль) повідомлено ОСОБА_1 про спричинену його діями шкоду у розмірі 18 972 гривні, а також на його адресу направлено претензію щодо необхідності відшкодування спричинених збитків. Однак, згідно з інформацією Чорноморського басейнового управління державного агентства меліорації та рибного господарства від 20.01.2023 року на даний час завдані ОСОБА_1 збитки добровільно не відшкодовано.

На підставі вищевказаного, прокурор просить суд:

-стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь держави в особі Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області (номер рахунку UA288999980333189331000015596, ЄДРПОУ -37607526, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. по дат.) отримувач - ГУК в Одеській обл./ОТГ м. Вилкове, код доходів - 24062100, шкоду завдану рибним запасам у розмірі 18 972 гривні.

-стягнути з відповідача на користь Одеської обласної прокуратури за наступними реквізитами:розрахунковий рахунок UA808201720343100002000000564, ЄДРПОУ 03528552 (юридична та поштова адреса Одеської обласної прокуратури: 65026 м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, неприбуткова організація) сплачений судовий збір за подачу позову.

Ухвалою судді Кілійського районного суду Одеської області від 13.03.2023 року прийнято позов, відкрито спрощене провадження по справі.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про строк подання відзиву та не подав відзив, суд ухвалює заочне рішення по справі.

Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи в порядку спрощеного провадження за відсутністю всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши позовну заяву, в процесі встановлення обставин справи та перевірки їх доказами, судом встановлено наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини:

Згідно з ч. 1ст. 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1ст. 4 ЦПК Українивизначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ч. 1ст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 1ст. 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. 4. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі «Ф.В. проти Франції» (F.W. v. France) від 31 березня 2005 року, заява № 61517/00, пункт 27).

Водночас, Європейський Суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам «Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятих 19 вересня 2012 року на 1151-му засіданні заступників міністрів (далі Рекомендації), якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

У пункті 7 Рекомендацій передбачено, що ілюстрацією повноважень публічних обвинувачів у системі загального права є визнання або анулювання шлюбів, захист дітей або недієздатних осіб і реєстрацію або припинення діяльності асоціацій та фондів. Іншою групою повноважень публічних обвинувачів є правовий контроль публічної адміністрації та інших юридичних осіб під кутом зору відповідності їх діяльності закону. В цілому, ці повноваження покладені на публічного обвинувача з міркувань публічного інтересу та захисту прав людини і, як правило, здійснюється в суді.

З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Крім того, відповідно до ч. 3, 5 ст. 16 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища та інші державні органи, до компетенції яких законами України віднесено здійснення зазначених функцій.

Як зазначив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом «суд знає закони» під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (пункт 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19).

Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.03.2023 року за вих. № 59-1333ВИХ-23 Ізмаїльською окружною прокуратурою на адресу Державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області (Одеський рибоохоронний патруль) направлено повідомлення про те, що на виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Ізмаїльською окружною прокуратурою прийнято рішення про представництво інтересів держави шляхом звернення до суду з позовом в інтересах держави про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного вилову водних біоресурсів, /а. с. 41-44/.

У зв`язку з чим, суд приходить до висновку про належний та передбачений законодавством порядок звернення прокурором з відповідним позовом.

Відповідно до протоколу № 003660/164 від 04.06.2022 року, складеного провідним держінспектором відділу рибоохоронного патруля № 2 Чорноморського рибоохоронного патруля встановлено, що 04.06.2022 року о 05 годині 30 хвилин на р. Дунай-Білгородський канал в м. Вилкове Ізмаїльського району Одеської області, ОСОБА_1 здійснював вилов водних живих ресурсів забороненим знаряддям лову, підчас весняно-літньої нерестової заборони, а саме сіткою, виловивши рибу карась сріблястий в кількості 12 шт., чим порушив вимоги п.3.15 «Правил любительської і спортивної рибалки» та заподіяв шкоди рибним запасам України на суму 18972 грн., відповідальність за що передбачена ч.4 ст.85 КУпАП, /а. с. 17-18/.

Постановою Кілійського районного суду Одеської області від 18.07.2022 року по справі № 502/970/22, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 85 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 40 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 (шістсот вісімдесят) гривень 00 копійок, з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушення, також стягнуто судовий збір на користь держави у розмірі 496 (чотириста дев`яносто шість) гривень 20 копійок, /а. с. 21/.

Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно листа Чорноморського басейнового управління Державного агентства меліорації та рибоохоронного господарства (Чорноморський рибоохоронний патруль) Державного агентства меліорації та рибного господарства України за вих. № 2-8-9/60-23 від 20.01.2023 року, встановлено, що Чорноморським рибоохоронним патрулем не вживалися заходи щодо ОСОБА_1 для відшкодування шкоди заподіяної незаконним виловом риби у порядку цивільного судочинства. Також повідомлено, що Чорноморським рибоохоронним патрулем направлено претензію ОСОБА_1 , щодо відшкодування збитків у добровільному порядку, /а. с. 34/.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються Законом України «Про тваринний світ»; Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища»; Законом України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», Постановою КМ України № 1209 від 21.11.2011 «Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення цінних видів водних біоресурсів».

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про тваринний світ», громадяни відповідно до закону мають право: на загальне і спеціальне використання об`єктів тваринного світу; мати у власності окремі об`єкти тваринного світу; на компенсацію шкоди, завданої дикими тваринами. Громадяни відповідно до закону зобов`язані: охороняти тваринний світ і середовище перебування диких тварин; сприяти відтворенню відновлюваних об`єктів тваринного світу; використовувати об`єкти тваринного світу відповідно до закону; відшкодовувати шкоду, заподіяну ними тваринному світу внаслідок порушення вимог законодавства про охорону, використання і відтворення тваринного світу.

Відповідно до ст.ст. 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Як вбачається із ст. 20 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» шкода, завдана рибному господарству внаслідок знищення або погіршення стану водних біоресурсів та середовища їх перебування внаслідок господарської та іншої діяльності, підлягає відшкодуванню за рахунок осіб, які безпосередньо здійснювали або замовляли здійснення такої діяльності.

Належність водних біоресурсів визначається Законом України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», ст. 37 якого передбачає, що водні біоресурси, що знаходяться у внутрішніх водних об`єктах, територіальному морі, у виключній (морській) економічній зоні України, на континентальному шельфі, є об`єктами права власності Українського народу, від імені якого права власника на ці ресурси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією України та законами України. Статтею 13 Конституції України, статтями 3-5 Закону України «Про тваринний світ» та статтею 39 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що об`єкти тваринного світу (в тому числі риби, ссавці, членистоногі, молюски та інші) знаходяться під охороною держави та належать до природних ресурсів загальнодержавного значення.

Відповідно до ст. ст. 27, 34 Закону України «Про тваринний світ», користувачі об`єктів тваринного світу зобов`язані використовувати тваринний світ у способи, що не допускають порушення цілісності природних угрупувань. У порядку загального використання об`єктів тваринного світу громадянам, у випадках, передбачених законодавством, дозволяється безоплатне любительське і спортивне рибальство для особистого споживання (без права реалізації) у визначених відповідно до законодавства водних об`єктах загального користування у межах встановлених законодавством обсягів безоплатного вилову і за умови додержання встановлених правил рибальства і водокористування. В інших випадках любительське і спортивне рибальство здійснюються на праві спеціального використання об`єктів тваринного світу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України відповідно до цього та інших законів.

Відповідно до п. 9 Порядку здійснення любительського і спортивного рибальства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.1998 № 1126, вимоги щодо здійснення любительського і спортивного рибальства та застосування знарядь і способів лову (добування), норми, заборонені місця і його терміни, встановлюються правилами любительського і спортивного рибальства за басейно-територіальним принципом, які затверджуються Мінагрополітики за поданням Держрибагентства, погодженим з Мінприроди.

Відповідно до п. 3.14 Правил любительського і спортивного рибальства, затверджених наказом Державного комітету рибного господарства України № 19 від 15.02.1999 р., (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 квітня 1999 за № 269/3562), забороняється лов водних живих ресурсів із застосуванням вибухових і отруйних речовин, електроструму, колючих знарядь лову, вогнепальної та пневматичної зброї (за винятком гарпунних рушниць для підводного полювання), промислових та інших знарядь лову, виготовлених із сіткоснастевих чи інших матеріалів усіх видів і найменувань, а також способом багріння, спорудження гаток, запруд та спускання води з рибогосподарських водойм.

Згідно п. 2 Правил промислового рибальства в рибогосподарських водних об`єктах України, затверджених наказом Державного комітету рибного господарства України № 33 від 18.03.1999 року, сітки відносяться до промислових знарядь лову.

Пунктом «б» статті 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 69-1 Бюджетного кодексу України встановлено, що місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством.

Згідно із ст.ст. 47, 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» шкода, завдана порушенням природоохоронного законодавства підлягає стягненню та зарахуванню на спеціальні рахунки місцевого бюджету, у даному випадку до фонду охорони навколишнього природного середовища Уманської міської ради.

Згідно з ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно довідки розрахунку шкоди, заподіяної ОСОБА_2 , відповідно до протоколу № 003660 від 04.06.2022 року встановлено, що внаслідок незаконного добування біоресурсів завдано шкоди державі у розмірі 18972, 00 гривень, /а. с. 20/.

Аналізуючи досліджені докази, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 порушив норми законодавства України законодавства про охорону навколишнього природного середовища та своїми діями спричинив шкоду інтересам держави на суму 15810, 00 гривні, а тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись Законами України «Про тваринний світ», «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», ст. ст. 324, 1166 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 56, 76, 81, 89, 141, 263-265, 274, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 на користь держави в особі Вилківської міської ради Ізмаїльського району Одеської області (номер рахунку UA288999980333189331000015596, ЄДРПОУ - 37607526, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. по дат.) отримувач -ГУК в Одеській обл./ОТГ м. Вилкове, код доходів - 24062100, шкоду завдану рибним запасам у розмірі 18972, 00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП: НОМЕР_1 на користь Одеської обласної прокуратури за наступними реквізитами: розрахунковий рахунок НОМЕР_2 , ЄДРПОУ 03528552 (юридична та поштова адреса Одеської обласної прокуратури: 65026 м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, неприбуткова організація) сплачений судовий збір за подачу позову, а саме - 2684, 00 гривень.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня складення рішення.

Суддя Кілійського районного суду О. А. Маслеников