Ухвала суду № 110689539, 08.05.2023, Господарський суд Тернопільської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

08 травня 2023 року м. ТернопільСправа № 921/164/23 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л. розглянувши в нарадчій кімнаті заяву відповідача без номера від 08.05.2023 про відвід судді у справі

за позовом: Кременецько-Почаївського державного історико-архітектурного заповідника, вул. Козубського, 6, м. Кременець, Тернопільської обл., 47003

до відповідача: Релігійної громади "Парафія Святителя Миколая" Свято-Миколаївського собору Тернопільсько-Кременецької єпархії Української Православної Церкви, вул. Шевченка, 51, м. Кременець, Тернопільська обл., 47003

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міністерство культури та інформаційної політики України, вул. І. Франка, 19, м. Київ, 01601

про зобов`язання вчинити дії

За участі представників:

Позивача: керівник Микулич Вадим Володимирович, виписка з ЄДР, Деревінський Ігор Миколайович , виписка з ЄДР;

Відповідача: адвокат Серафимов Ілля Миколайович, ордер на надання правничої (правової) допомоги серія АН №1115921 від 21.03.2023 (договором про надання правової (правничої) допомоги повноваження адвоката не обмежуються);

Третьої особи: Олексієнко Валентина Миколаївна, виписка з ЄДР.

1. Розгляд заяви про відвід судді.

У провадженні Господарського суду Тернопільської області перебуває справа №921/164/23.

У підготовчому засіданні 08.05.2023 представником відповідача заявлено заяву без номера від 08.05.2023 про відвід судді, у якій відповідач просить суд відвести суддю Господарського суду Тернопільської області Гевка В.Л. від розгляду справи №921/164/23.

Суд розглянувши подану заяву має за необхідне зазначити таке.

Згідно ч.1 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Положеннями статті 7 ГПК України передбачено, що правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Відповідно до ч. 1,3 ст.7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Згідно ч.1,2,3 ст. 38 ГПК України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. З підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі (ч.1 ст.39 ГПК України).

Згідно до ч. 2 ст. 39 ГПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Відповідно до ч. 3 ст. 39 ГПК України у випадку, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід; якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Таким чином, відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участь у конкретній справі. Підстави відводу судді - це обставини, за наявності яких суддя не може брати участі в розгляді конкретної справи. Ці обставини можуть бути суб`єктивного характеру і стосуватися особистих зв`язків судді з особами, які беруть участь у справі, або його особистої поведінки щодо розгляду справи, чи об`єктивного характеру і стосуватися процесуального статусу судді у справі, яка розглядалася раніше.

Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді (аналогічна правова позиція, викладена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2018р. у справі №901/22/17).

Як передбачено Бангалорськими принципами поведінки суддів (схвалені резолюцією Економічною та Соціальною радою ООН від 27.07.2006 р. №2006/23), об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. Тому при розгляді заяви про відвід судді слід виходити саме з суб`єктивної оцінки сторони у справі щодо дій головуючого у справі.

У Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», яка ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997р., передбачено, що кожна людина має право на справедливий і відкритий розгляд справи незалежним і безстороннім судом упродовж розумного строку, встановленого законом (п. 1 ст.6).

У рішенні ЄСПЛ у справі "Мироненко і Мартиненко проти України" зазначено, що згідно з усталеною практикою Суду, наявність безсторонності має визначатися, для цілей п.1 ст.6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (рішення у справах "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) та "Веттштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland).

Правова позиція ЄСПЛ передбачає, що об`єктивно безстороннім є судовий орган, діяльність якого відповідає таким критеріям: забезпечується не лише здійснення правосуддя, а й зовнішній вияв того, що відбувається; суддею створено достатні гарантії для усунення об`єктивно виправданих підстав (і навіть потенційної можливості) побоюватися, що він, незалежно від особистої поведінки, не є безстороннім. Тому важливою є та довіра, яку суди в демократичному суспільстві повинні викликати у громадськості (див.: Hauschildt v. Denmark judgment of 24 May 1989, Series A, №154, p.48).

Вимога «безсторонності», згідно з судовою практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Білуха проти України», «Салов проти України», «Мироненко проти України», «Фельдман проти України»), характеризується двома критеріями: перший полягає у намаганні визначити особисте переконання судді у конкретній справі, а другий - у з`ясуванні того, чи забезпечив суддя достатні гарантії для виключення будь-якого розумного сумніву з цього приводу у сторін.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, наявність безсторонності, відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.

Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див. рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) та у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland).

Крім того, відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі ("Бочан проти України"). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду ("Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. United Kingdom).

У контексті об`єктивного критерію окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії", та рішення у справі "Ферантелі та Сантанжело проти Італії").

Конкретизуючи суб`єктивний критерій, Європейський суд підкреслює, що поки не доведено інше, діє презумпція особистої безсторонності судді. Таку презумпцію спростувати досить складно. Критерієм суб`єктивної безсторонності є відсутність з боку судді умисних або необережних дій чи висловлювань, які б свідчили про пряму чи опосередковану особисту зацікавленість у вирішенні справи або іншим чином давали б підстави сумніватися в його неупередженості. Суб`єктивна упередженість полягає, як правило, в умисних чи необережних діях або висловлюваннях суддів (присяжних) перед початком чи під час судового розгляду справи.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного (див. рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. United Kingdom), від 10.06.1996, п. 38).

Відповідно до ст.2 Основних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї від 29.11 та 13.12.1985р., судові органи вирішують передані їм справи безсторонньо на основі фактів та відповідно до закону, без будь-яких обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, загроз або втручання, прямого чи непрямого, з боку будь-кого або з будь-якої причини. За ст.8 Основних принципів судді повинні завжди поводити себе таким чином, щоб забезпечити повагу до своєї посади і зберегти безсторонність та незалежність судових органів.

Згідно з міжнародно-правовими гарантіями незалежності судів суддя має здійснювати свої суддівські функції незалежно, на основі власної оцінки фактів і відповідно до усвідомленого розуміння права, вільно від будь-якого впливу. Він має бути незалежним від суспільства в цілому і від конкретних сторін спору, який вирішує. Здійснюючи суддівські функції, суддя має бути незалежним від інших суддів у зв`язку з рішеннями, які зобов`язаний ухвалювати незалежно. Він повинен виявляти і пропагувати високі стандарти суддівської поведінки, щоб підвищувати рівень довіри громадськості до суду, яка є головною умовою для підтримання незалежності суддів.

Слід зазначити про обов`язок судді здійснювати судочинство, не допускаючи впливу на нього сторонніх осіб та життєвих обставин, будь-яких інших суб`єктивних чинників, відсутність у нього заздалегідь сформованої думки щодо обставин справи та готовність сприймати інформацію об`єктивно, вирішуючи справу лише відповідно до закону на підставі фактично встановлених обставин, виходячи з власного внутрішнього переконання.

Отже, безсторонній суд означає: позбавлений упередженості, незацікавлений, об`єктивний, безпристрасний, нейтральний.

Судді повинні приймати свої рішення цілком незалежно і мати змогу діяти без обмежень, без неправомірного впливу, підбурення, тиску, погроз, неправомочного прямого чи непрямого втручання, незалежно, з чийого боку та з яких мотивів воно б не здійснювалось, мають бути цілком вільними у винесенні неупередженого рішення у справі, яку вони розглядають, покладатись на своє внутрішнє переконання, власне бачення фактів та тлумачення чинного законодавства з дотриманням вимог процесуального закону.

Слід зазначити, що ГПК України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ`єктивність та/чи упередженість судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.

При цьому, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, необхідно довести наявність зазначених суб`єктивних та об`єктивних критеріїв (зокрема, особисті переконання та поведінку конкретного судді, які вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах вирішення даної справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав та свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі, тощо).

Як вказав Верховний Суд в ухвалі від 26.10.2020р. у справі №910/3480/20, істинність твердження про упередженість та/чи небезсторонність судді має бути доведена, адже суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв`язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов`язані з прийняттям суддями рішень з інших справ (аналогічний правовий висновок міститься в ухвалі Верховного Суду від 08.02.2022р. у справі №916/442/21).

Як підстави для відводу заявником наводиться те, що відповідач просив суд розглянути підстави для самовідводу, за відсутності яких просив суд надати відповіді учасникам на такі питання:

1) чи є суддя Гевко В.Л. або члени його сім`ї прихильниками Православної Церкви України,

2) чи приймає суддя Гевко В.Л. або члени його сім`ї участь у богослужіннях, які проводяться Православною Церквою України,

3) чи вважає суддя Гевко В.Л., що Українську Православну Церкву необхідно заборонити або ліквідувати в Україні,

4) чи вважає суддя Гевко В.Л., що духовенство Української Православної Церкви під керівництвом Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія таємно співпрацює з російськими спецслужбами або будь-яким іншим чином допомагає російським окупантам.

Проте, на думку відповідача, головуючий суддя не надав відразу відповіді на вказані питання та оголосив перерву, пізніше суддя не надав вичерпних відповідей на вказані питання, які б свідчили про його об`єктивність, чим викликав ґрунтовні сумніви в його неупередженості.

Проте, суд критично розглядає наведені відповідачем підстави для відводу, з огляду на таке.

Щодо надання судом відповіді на поставлені відповідачем питання, то суд повторно відхиляє таке, в силу того, що ГПК України не передбачено, таких процесуальних дій, за яких суд повинен надавати відповіді на питання, які за їх змістом поставлені відповідачем.

При цьому суддя вирішуючи питання про наявність чи відсутність питань для самовідводу у господарському спорі, керується, в першу чергу, положеннями статей 35,36,37,38,39,40 ГПК України, та своїм внутрішнім переконанням, за яким і вирішує, чи є підстави вважати, що у даному випадку він діятиме безсторонньо, незалежно та неупереджено, чи ні !?

Крім заявлених питань судді, відповідач не навів жодних інших обґрунтованих обставин, які б свідчили про те, що у вказаному спорі суддя діє неупереджено.

Щодо процесуальних строків та оголошення перерви по розгляду клопотання від 20.04.2023, то суд в цьому випадку керувався правилами ГПК України, який дозволяє у випадках подання заяв та клопотань безпосередньо у судових засіданнях, чи у скорочені строки учасниками, оголосити перерву чи відкласти розгляд справи, в межах визначених ГПК строків, з метою мати більше часу для ґрунтовного та якісного вивчення змісту таких клопотань/заяв та надання їм вірної оцінки, і, відповідно їх задоволенні чи відмові у їх задоволенні. Така якісна оцінка клопотань/заяв сприяє справедливому та об`єктивному їх розгляду, у чому зацікавлені усі учасники справи та суд.

Також, суд критично розцінює подану заяву про відвід, виходячи із змісту зазначених вище питань, які відповідач сформулював, як у клопотанні від 20.04.2023, так і у поданій у судовому засіданні 08.05.2023 заяві про відвід судді.

Так, суд має за необхідне звернути увагу на те, що згідно статті 7 ГПК України передбачено, що правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Суд не вважає, що є підстави вважати, що ним порушено зазначений принцип, та що є підстави для відводу судді у даному випадку.

Враховуючи зазначене вище, суд вважає необґрунтованою заяву Релігійної громади "Парафія Святителя Миколая" Свято-Миколаївського собору Тернопільсько-Кременецької єпархії Української Православної Церкви про відвід судді Гевка В.Л. від розгляду справи №921/164/23.

Згідно ч .2 ст.39 ГПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Відповідно до ч.3 ст.39 ГПК України у випадку, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід; якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Враховуючи зазначене, заяву Релігійної громади "Парафія Святителя Миколая" Свято-Миколаївського собору Тернопільсько-Кременецької єпархії Української Православної Церкви про відвід судді Гевка В.Л. від розгляду справи №921/164/23 слід передати для визначення судді в порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 11 статті 39 ГПК України передбачено, що за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

Із змісту частини 3 статті 177 ГПК України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Враховуючи зазначене, з ініціативи суду продовжено строк підготовчого провадження у даній справі по 15.05.2023.

Відповідно до частини 2 статті 183 ГПК України, суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках: 1) визначених частиною другою статті 202 цього Кодексу; 2) залучення до участі або вступу у справу третьої особи, заміни неналежного відповідача, залучення співвідповідача; 3) в інших випадках, коли питання, визначені частиною другою статті 182 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.

З метою правильного і об`єктивного розгляду справи та надання сторонам, передбаченого статтями 42-46 ГПК України, рівного права на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів, суд ухвалив відкласти підготовче засідання на 15.05.2023 о 12 год. 00 хв.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст.2, 7, 32, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 177, 183, 234, 235 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Визнати необґрунтованою заяву Релігійної громади "Парафія Святителя Миколая" Свято-Миколаївського собору Тернопільсько-Кременецької єпархії Української Православної Церкви про відвід судді Гевка В.Л. від розгляду справи №921/164/23.

2. Заяву Релігійної громади "Парафія Святителя Миколая" Свято-Миколаївського собору Тернопільсько-Кременецької єпархії Української Православної Церкви про відвід судді Гевка В.Л. від розгляду справи №921/164/23 передати для визначення судді в порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

3. Продовжити строк підготовчого провадження у справі №921/164/23 до 15.05.2023.

4. Відкласти підготовче засідання у справі №921/164/23 на 15.05.2023 о 12 год. 00 хв. Засідання відбудеться у приміщенні господарського суду, який знаходиться за адресою м. Тернопіль, вул. Князя Острозького, 14 а, зал судових засідань № 4, 5-й поверх.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення суддею, з 08.05.2023 та ухвалу може бути оскаржено чи заперечено з підстав та у порядку визначених статтями з 253 по 259 ГПК України.

6. Повний текст ухвали виготовлено - 08.05.2023.

7. Копію ухвали направити рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення:

- позивачу - Кременецько-Почаївському державному історико-архітектурному заповіднику, вул. Козубського, 6, м. Кременець, Тернопільської обл., 47003;

- відповідачу - Релігійній громаді "Парафія Святителя Миколая" Свято-Миколаївського собору Тернопільсько-Кременецької єпархії Української Православної Церкви, вул. Шевченка, 51, м. Кременець, Тернопільська обл., 47003;

- третій особі - Міністерству культури та інформаційної політики України, вул. І. Франка, 19, м. Київ, 01601.

Інформацію по справі, що розглядається учасники справи можуть отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за Веб-адресою сторінки https://court.gov.ua/sud5022/.

Суддя В.Л. Гевко