Вирок № 110684593, 08.05.2023, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/2606/22

Провадження № 1-кп/175/130/22

Вирок

Іменем України

08 травня 2023 року

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

при секретареві ОСОБА_2

за участю сторін:

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

потерпілої ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Слобожанське обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12022041440000366 відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м.Цілиноград Казахстана, громадянина України, з незакінченою початковою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст.89 КК України раніше не судимого

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 15, ч.1 ст.115 КК України -

встановив:

Обвинувачений ОСОБА_4 23.07.2022 року о 14 год. 20 хв. прийшов за місцем проживання своєї співмешканки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме до домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , з метою з`ясувати стосунки на ґрунті триваючого сімейного конфлікту. В процесі бесіди у присутності малолітніх дітей зокрема: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_8 та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , на ґрунті неприязних відносин, що склалися раніше, виник конфлікт, в ході якого ОСОБА_4 наніс один удар правою рукою зжатою в кулак в область нижньої щелепи ОСОБА_6 , намагаючись уникнути подальшого спричинення їй тілесних ушкоджень ОСОБА_6 намагалась відійти від ОСОБА_4 , однак останній маючи прямий умисел на завдання тілесних ушкоджень, схопив ОСОБА_6 за волосся. Усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання негативних наслідків у вигляді тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_6 та бажаючи їх настання, тримаючи ОСОБА_6 лівою рукою за волосся та нахиливши її, обвинувачений ОСОБА_4 правою рукою дістав з карману брюк предмет схожий на викрутку та наніс один удар в область спини між лопатками у життєво важливий орган, а саме легені та наніс другий удар вищевказаною викруткою в область спини ОСОБА_6 з лівого боку в районі грудної клітини.

Обвинувачений ОСОБА_4 злякавшись галасу ОСОБА_14 , яка почала кликати на допомогу свого чоловіка ОСОБА_15 , покинув місце вчинення кримінального правопорушення.

Внаслідок протиправних дій ОСОБА_4 були спричинені потерпілій ОСОБА_6 наступні тілесні ушкодження:

- проникаюче колоте поранення грудної клітини ліворуч, яке розпочинається раною по задній поверхні грудної клітини дещо ліворуч по навколохребтовій лінії в проекції 3 міжребер`я (на відстані 130 см. вгору від підошовної поверхні стоп та на 0,5 см ліворуч від умовної серединної ліній тіла) переходить у раньовий канал, який направлений ззаду наперед з ушкодженням по ходу якого: шкіри, підшкірно-жирової клітковини, проникає у плевральну порожнину, з ушкодженням верхньої частки лівої легені, з розвитком лівостороннього гемо-, пневмотораксу (кров та повітря у плевральній порожнині);

- проникаюче колоте поранення грудної клітини ліворуч, яке розпочинається по задній поверхні грудної клітини ліворуч мiж лопатковою та серединою лініями тіла в проекції б міжребер;я (на відстані 117 см вгору від підошовної поверхні стоп та на 2,5 см ліворуч від умовної серединної ліній тіла) переходить у раньовий канал, який направлений ззаду наперед з ушкодженням по ходу якого: шкіри, підшкірно-жирової клітковини, проникає у плевральну порожнину, з ушкодженням нижньої частки лівої легені, з розвитком лівостороннього гемо-, пневмотораксу (кров та повітря у плевральнiй порожнині).

За своїм характером виявлені тілесні ушкодження у вигляді: проникаючих колотих поранень грудної клітини ліворуч відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні провину в інкримінованому йому правопорушенні за ч.3 ст. 15, ч.1 115 КК України не визнав та пояснив, що він визнає свою провину повністю у завданні потерпілой тяжких тілесних ушкоджень, та в нього не було умислу на вбивство про це він казав з самого початку затримання, та під час розслідування.

Він на час інкримінованих подій працював охоронцем, а з потерпілою ОСОБА_6 мешкали 12 років. Мають чотирьох дітей, але в шлюбі не складаються ому, що у циган не прийнято реєструвати шлюб. За довгі роки сумісного життя вони сварилися, та після сварок цого дружина забирала дітей та уходила проживати в будинок рідного брата ОСОБА_15

23 липня 2022 року приблизно біля 15 години він прийшов АДРЕСА_3 , з метою з`ясувати стосунки на ґрунті триваючого сімейного конфлікту, та мав намір в той день помиритися з нею. У нього в кармані брюк була викрутка. Під час розмови у дворі неподалік були їх діти, які гралися з іншими дітьми. Він став висловлювати потерпілій ОСОБА_6 свої претензії та вимагав повернутися з дітьми додому. На його думку потерпіла під час розмови образила його та він її вдарив її кулаком в обличчя. Коли потерпіла стала уходить схопив лівою рукою ОСОБА_6 за волосся та нахилив, а правою рукою дістав з карману брюк викрутку, та наніс два удари викруткою в спину. В нього не було умислу на її вбивство, він мав намір в той день помиритися з нею. Він під час нанесення їй ударів не мав наміру попасти в конкретний орган, його дії були у стані шоку. Він не бажав спричинити смерть потерпілої. Не заперечував, що він мав заборону поліції наближатися до потерпілої, але він ревнував дружину.

Просить суд врахувати його каяття та не позбавляти можливості виховувати дітей на волі.

На підставі аналізу усіх досліджених під час судового розгляду доказів, суд приймає до уваги пояснення обвинуваченого ОСОБА_4 в розумінні складу злочину, а саме суб`єктивної сторони - умислу на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень і вважає, що його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст. 121 КК України - на підставі письмових доказів, пояснень свідків, потерпілої.

Потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні підтвердила, що обвинувачений є її цивільним чоловіком вони мають четверо спільних дітей: найменшому 4 роки, а найстаршому 12 років. Її чоловік працював охоронцем. По характеру він нервовий, тому у них часто виникали сварки, зокрема на підставі ревнощів. Обвинувачений займався вихованням дітей, фінансово допомагав. Після сварки вона з дітьми мешкала у будинку свого батька в смт. Обухівка.

23 липня 2022 року вона була на полі, де працювала збираючи малину. Коли повернулась додому близько о 14.30 годині то її діти на подвір`ї гралися з іншими дітьми. Старший син повідомив, що прийшов батько, коли вона зайшла до будинку та у них почалась сварка з підстав, що вона не може бажає їхати за кордон. Вона повідомила йому про відсутність наміру поїхати. Обвинувачений почав їй погрожувати та виражався нецензурною лайкою, потім він кулаком завдав їй удар по обличчю, вона намагалась втекти, а він схопив її за волосся. В руках в нього була викрутка і він завдав їй удар нею в область спини між лопатками. Вона намагалась вирватись, але він її тримав. Сварка завершилась бо на допомогу прийшла дружина брата ОСОБА_14 . Заперечувала факт намагання з боку обвинуваченого завдати удар викруткою у бік живота.

Додатково повідомила суду, що це не перший її конфлікт з обвинуваченим. Просила суд призначити обвинуваченому м`яке покарання , так як він є батьком чотирьох дітей. Зауважила, що її чоловік не мав наміру її вбивати.

Показаннями свідка ОСОБА_14 , яка в судовому засіданні повідомила, що проживає у смт.Обухівка з цивільним чоловіком ОСОБА_15 , та дітьми. По сусідству з ними, а саме за адресою: АДРЕСА_3 , проживає сестра чоловіка потерпіла ОСОБА_6 , зі своїми дітьми, батьком яких є обвинувачений ОСОБА_4 , але у зв`язку з постійними конфліктами останні разом вже не проживають. Вона сама була неодноразово свідком вищевказаних конфліктів після яких потерпіла йде з дітьми жити до хати батька, зі слів потерпілої конлікти в них через гроші на утримання дітей, які обвинувачений забирає у неї.

23 липня 2022 року вона була на подвірї разом зі своєю донькою, коли вона пішла на город копати картоплю, та почула на подвір`ї крик потерпілої. Він лунав з вулиці і вона відразу вибігла на подвір`я та зрозуміла, що це кричить ОСОБА_6 . Вона оббігла паркан з боку городу та зайшла на територію подвір`я ОСОБА_6 , так як їх ділянки межують між собою та почачила, що стоїть обвинувачений, який лівою рукою тримає за волосся потерпілу, та правою рукою наносить два удари по спині ОСОБА_6 , як їй здалося предметом схожим на ніж. Побачивши, як ОСОБА_4 наніс два удари, вона почала бігти до них. В цей час обвинувачений відпустив ОСОБА_6 та почав бігти за нею. Злякавшись вона починаю бігти до себе у двір, вслід за ОСОБА_6 . В момент коли вона тікала, обвинувачений кинув у до гонку дерев`яну табуретку, яка пролетіла поряд з нею. Коли вона була уже у себе на подвір`ї, вибіг її чоловік, а ОСОБА_4 побачивши його почав тікати. Далі вони звернули увагу на ОСОБА_6 , яка лежала майже без тями на траві біля на спині. Поверх одягу була пляма крові, її чоловік підняв одяг та вони побачили два поранення як порізи. Вона відразу відійшла та викликала поліцію. Додатково повідомила суду, що обвинувачений раніше неодноразово ревнував потерпілу та застосовував силу. Їй відомо, що потерпіла збиралася виїхати до Німеччини.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні підтвердив поянення свідка ОСОБА_14 , додатково повідомив суду, що потерпіла ОСОБА_18 є його сестрою, яка має чотирьох дітей від обвинуваченого. Вона мешкала біля нього і коли з обвинуваченим були сварки то вона йшла жалітися братові неодноразово. Сварки у них були через гроші та ревнощі. 23 липня 2022 року він був вдома і спав, а потім невістка повідомила йому, що обвинувачений порізав ОСОБА_6 і він вибіг на подвір`я, де вже була його дружина і потерпіла з пораненням. Як саме обвинувачений завдавав їй удари він не бачив. Обвинувачений дітей забезпечує, іноді вживає алкоголь.

Свідок ОСОБА_19 в судовому засіданні пояснила, що вона є психологом і працює в КЗ «Добре вдома» і працювала з дітьми обвинуваченого та потерпілої. Обставини події 23 липня 2022 року, а саме спричинення тілесних пошкоджень потерпілій вона не знає і не була свідком тих подій.

Підстав сумніватися в правдивості наведених вище показань свідків, які судом попереджені про кримінальну відповідальність, передбачену ст.ст. 384, 385 КК України, судом не встановлено.

Провина обвинуваченого ОСОБА_4 , крім пояснень потерпілої, свідків, підтверджена письмовими доказами, а саме матеріалами кримінального провадження №12022041440000366:

- витягом з ЄРДР від 24 липня 2022 року із якого вбачається, що 23 липня 2022 до ВП №8 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області надійшло повідомлення про те, що 23 липня 2022 приблизно о 4:38 год. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_3 , умисно наніс тяжкі тілесні ушкодження гр. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄО 7445) (а.с.к.п.1);

- рапортом начальника чергової частини ВП №8 Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області від 23 липня 2022 року, в якому зазначено, що «23 липня 2022 року о 14:39 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що 23 липня 2022 року о 14:38 за адресою: Дніпровський (Сільський) район смт. Обухівка, вулиця Тернова буд.№48, щойно сусідку ОСОБА_6 1974 вдарив ножем співмешканець ОСОБА_4 , 58 років. У чоловіка у руках є ще тесак. Чоловік наніс поранення у спину, район легенів. Жінка втратила свідомість. Вдома 4 дітей. ШМД викликали самостійно. ШМД продубльовано - 90. Заявник: ОСОБА_14 .» (а.с.к.п. 7);

- протоколом огляду місця події від 23 липня 2022 року із додатками до нього у вигляді схеми, фото-таблиці та диску з яких встановлено, що у період часу з 17 год. 00 хв. до 18 год. 20 хв., у присутності понятих ОСОБА_21 , і ОСОБА_22 було оглянуто домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 в ході огляду нічого не вилучалось (а.с.к.п.11-24);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 24 липня 2022 року з додатком до нього, де у період з 16 год. 15 хв. до 16 год. 25 хв. свідок ОСОБА_14 на території домоволодіння АДРЕСА_3 відтворила механізм спричинення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_6 (а.с.к.п. 102- 105);

- висновком експерта №2384е від 05 вересня 2022 року із якого вбачається, що у потерпілої ОСОБА_6 виявлені наступні тілесні ушкодження: проникаючого колотого поранення грудної клітини ліворуч, яке розпочинається раною по задній поверхні грудної клітини дещо ліворуч по навколохребтовій лінії в проекції 3 міжребер`я (на відстані 130 см. вгору від підошовної поверхні стоп та на 0,5 см ліворуч від умовної серединної ліній тіла) переходить у раньовий канал, який направлений ззаду наперед з ушкодженням по ходу якого: шкіри, підшкірно-жирової клітковини, проникає у плевральну порожнину, з ушкодженням верхньої частки лівої легені, з розвитком лівостороннього гемо-, пневмотораксу (кров та повітря у плевральній порожнині); Проникаючого колотого поранення грудної клітини ліворуч, яке розпочинається по задній поверхні грудної клітини ліворуч між лопатковою та серединою лініями тіла в проекції 6 міжребер`я (на відстані 117 см вгору від підошовної поверхні стоп та н 2,5 см ліворуч від умовної серединної ліній тіла) переходить у раньовий канал, який направлений ззаду наперед з ушкодженням по ходу якого: шкіри, підшкірно-жирової клітковини, проникає у плевральну порожнину, з ушкодженням нижньої частки лівої легені, з розвитком лівостороннього гемо-, пневмотораксу (кров та повітря у плевральній порожнині). Локалізація та характер одного з виявлених тілесних ушкоджень у гр. ОСОБА_6 в області грудної клітини ліворуч (спини), не суперечить механізму його утворення, на який вказує свідок ОСОБА_14 в ході проведення слідчого експерименту за її участю (а.с.к.п.110-111);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 25 липня 2022 року з додатком до нього, де у період з 11 год. 23 хв. до 11 год. 37 хв. ОСОБА_4 , за участю захисника ОСОБА_5 та спеціаліста ОСОБА_23 у присутності понятих на території домоволодіння АДРЕСА_3 відтворив механізм спричинення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_6 (а.с.к.п. 113- 116);

- висновком експерта №2380е від 05 вересня 2022 року із якого вбачається, що локалізація та характер одного з виявлених тілесних ушкоджень у ОСОБА_6 в області грудної клітини ліворуч (спини), не суперечить механізму його утворення, на який вказує ОСОБА_4 в ході проведедення слідчого експерименту за його участю. Враховуючи характер та локалізацію виявлених у неї тілесних ушкоджень, можливо вказати, що вони спричинені від двох механічних дій гострого предмету (предметів), який (які) володіє (володіють) колючими властивостями, що діяв (діяли) в область грудної клітини ліворуч, що підтверджується характером ран та наявністю раньових каналів. Обстежена могла виконувати будь-які активні дії ( пересуватися, кричати, тощо) після отримання тілесних ушкоджень до моменту розвитку загрозливого для життя стану, але вказати на характер та об`єм активних дій не представляється можливим. (а.с.к.п. 122-124);

- протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 25 липня 2022 року, де ОСОБА_6 просить прийняти міри відносно ОСОБА_4 , який за адресою: АДРЕСА_3 наніс їй тілесні ушкодження (а.с.к.п. 125);

- протоколом огляду речей від 25 липня 2022 року із фото-таблицею до нього, де у період з 07 год. 41 хв. до 08 год. 06 хв. у присутності понятих ОСОБА_24 , і ОСОБА_25 та потерпілої ОСОБА_6 було оглянуто її особисті речі одягу, які було вилучено та поміщено до чорного поліетиленового пакету та скріплено біркою (а.с.к.п. 131-132);

- висновком експертизи №387 від 05 серпня 2022 року при дослідженні зразка крові ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , встановлена група В з ізогемаглютиніном анти-А за ізосерологічною системою АВ0 (а.с.к.п. 155-156);

- висновком експертизи №388 від 01 серпня 2022 року при дослідженні зразка крові ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлена група А з ізогемаглютинином анти-В за ізосерологичною системою АВО. (а.с.к.п. 162-163);

- висновком експерта №389 від 16 серпня 2022 року із якого вбачається, що на бюстгальтері (об`єкти №№1-3) встановлена наявність крові людини. При серологічному дослідженні одного сліду крові на бюстгальтері (об`єкт №1) виявлені антигени А і Н, та ізогемаглютинін анти-В, що вказує на походження крові у зазначеному об`єкті від особи (осіб) групи крові А з ізогемаглютиніном анти-В з супутнім антигеном Н. В двох слідах крові (об`єкти №№2,3) виявлені антигени А і Н, що не виключає межи походження крові у зазначених об`єктах від особи (осіб) групи крові ізогемаглютиніном анти-В з супутнім антигеном Н. Також не виключена можливість суміші крові від особи (осіб) групи крові А з ізогемаглютиніном анти-В з супутнім антигеном Н, або без нього та від особи (осіб) групи крові 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В. Відповідь про статеву принце крові буде надана експертом цитологом після дослідження у відділені судово-медичної цитології. Враховуючи результати серологічного дослідженні: крові на бюстгальтері (об`єкти №№1-3) і групову властивість крові потерпілої ОСОБА_6 , не виключена можливість походження крові у зазначених об`єктах від неї, оскільки виявлені антигени А і Н властиві її груповій характеристиці крові. Також не виключена можливість домішку крові особи (осіб) групи крові 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В. Оскільки антиген В, який є групоспецифічним антигеном, що характерний для кровіОСОБА_4. в слідах крові об`єктів №№1-3 не виявлений, даних про присутність його крові в вказаних слідах не отримано. На футболці (об`єкти №№4-14) встановлена наявність крові людини. При серологічному дослідженні деяких слідів крові на футболці (об`єкти №№4-9) виявлені антигени А і Н, та ізогемаглютинін анти- В, що вказує на походження крові у зазначених об`єктах від особи (осіб) групи рзві А з ізогемаглютиніном анти-В з супутнім антигеном Н. В інших слідах крові (об`єкти №№10-14) виявлені антигени А і Н, що не виключає можливості походження крові у зазначених об`єктах від особи (осіб) групи крові А з ізогемаглютиніном анти-В з супутнім антигеном Н. Також не виключена можливість суміші крові від особи (осіб) групи крові А з ізогемаглютиніном анти-В з супутнім антигеном Н, або без нього та від особи (осіб) групи крові 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В. Враховуючи результати серологічного дослідження слідів рові на футболці (об`єкти №№4-14) і групову властивість крові потерпілої ОСОБА_6 , не виключена можливість походження крові у зазначених об`єктах від неї, оскільки виявлені антигени А і Н властиві її груповій характеристиці крові. Також не виключена можливість домішку крові від особи (осіб) групи крові 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В. (а.с.к.п.173-177);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 25 сеерпня 2022 року з додатком до нього, де у період з 12 год. 02 хв. до 12 год. 08 хв. ОСОБА_6 у присутності понятих ОСОБА_28 , і ОСОБА_29 на території домоволодіння АДРЕСА_3 відтворила механізм спричинення їй тілесних ушкоджень (а.с.к.п. 199- 203);

- висновком експертизи №2315е від 30 серпня 2022 року із якого встановлено, що враховуючи характер, локалізацію та ступінь ознак загоєння виявлених у ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, дані медичної документації, можливо вказати, що ушкодження утворилися незадовго до надходження на стаціонарне лікування у КНП «МКЛ №16»ДМР», тобто можливо і в термін на який вказує обстежена та слідчий у постанові. Локалізація та характер виявлених тілесних ушкоджень гр. ОСОБА_6 в області грудної клітини ліворуч (спини), не суперечить механізму їх утворення, на який вказує остання в ході проведення слідчого експерименту за її участю. Враховуючи характер та локалізацію виявлених у неї тілесних ушкоджень, можливо вказати, що вони спричинені від двох механічних гострого предмету (предметів), який (які) володіє (володіють) колючими властивостями, що діяв (діяли) в область грудної клітини ліворуч, підтверджується характером ран та наявністю раньових каналів. (а.с.к.п. 208-212);

Аналізуючи зібрані в кримінальному провадженні докази в своїй сукупності, у суду немає підстав сумніватися в достовірності висновків проведених у справі експертиз, оскільки вони проведені з дотриманням встановленого процесуального порядку, компетентними фахівцями, що володіють спеціальними знаннями для вирішення поставлених перед ними питань і мають тривалий стаж експертної роботи, експертний висновок не суперечить іншим, зібраним по справі доказам, є науково обґрунтованим.

Наведені докази, які є належними, допустимими і достовірними, повністю узгоджуються між собою і у своїй сукупності є достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченого.

Суд не посилається у вироку, та не оцінює інші матеріали кримінального провадження, досліджені за письмовим клопотанням прокурора, оскільки даних щодо предмету доказування вони не містять.

За приписами ст. 15 КК України замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.

Замах на вчинення кримінального правопорушення є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.

Із суб`єктивної сторони замах на злочин можливий лише з прямим умислом, а згідно з ч. 2 ст. 24 КК України умисел є прямим, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 КК України умисним вбивством є умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. Визначальним для відмежування замаху на умисне вбивство від умисного завдання тілесних ушкоджень є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тілесного ушкодження наслідком є саме тілесні ушкодження, що були заподіяні потерпілому, а не позбавлення його життя.

Умисел має дві характерні ознаки - інтелектуальну і вольову. Інтелектуальна - це усвідомлення особою суспільно небезпечного характеру своєї дії чи бездіяльності та передбачення її суспільно небезпечних наслідків; вольова - наявність у суб`єкта бажання настання суспільно небезпечних наслідків від вчиненого ним діяння чи свідоме їх допущення.

Прямий умисел - це таке психічне ставлення до діяння і його наслідків, при якому особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання (ч. 2 ст. 24 КК України).

Питання про наявність умислу необхідно вирішувати з огляду на сукупність усіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного до, під час і після злочину, його взаємини з потерпілим, що передували події, а також спосіб вчинення злочину, засоби та знаряддя злочину.

При цьому, спосіб відображає насамперед причинний зв`язок між діяннями і наслідками. Певна залежність між способом і метою вчинення тих чи інших діянь виявляється в тому, що спосіб і засоби вчинення злочинів обираються особою відповідно до поставленої цілі. Ціль є передумовою усвідомлення особою результатів і наслідків своїх діянь, що проявляється у способі вчинення діянь.

Відповідно до ч. 1 ст. 115 КК України та п. п. 4, 22 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» від 07.02.2003 року замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом, безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, діяння передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. Питання про умисел необхідно вирішувати з огляду на сукупність усіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій. При цьому якщо винна особа відмовилась від убивства потерпілого вже після вчинення дій, які вважала за необхідне виконати для доведення злочину до кінця, але його не було закінчено з причин, що не залежали від її волі, діяння належить кваліфікувати відповідно до частини другої статті 15 КК України як закінчений замах на умисне вбивство, яке може бути вчинено лише з прямим умислом.

Якщо умисне вбивство може бути вчинено як з прямим, так і з непрямим умислом, то замах на умисне вбивство можливий лише з прямим умислом, тобто коли вчинене свідчило про те, що винний усвідомлював суспільну небезпечність своїх дій, передбачав можливість або неминучість настання смерті іншої людини і бажав її настання, однак смертельний результат не настав з незалежних від нього обставин. Зазначене кореспондується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 13 лютого 2020 року в справі №164/1826/17 (провадження № 51-6292 км 19).

Тобто із суб`єктивної сторони замах на злочин можливий лише з прямим умислом. А згідно з частиною другою статті 24 КК України умисел є прямим, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

Визначальним для відмежування замаху на умисне вбивство від умисного завдання тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження умислом винного охоплюється лише заподіяння таких ушкоджень за відсутності прямого наміру на вбивство. Наслідки, які не настали, інкримінуються особі у тому разі, якщо вони передбачалися ціллю його діяння і досягнення такої цілі було б неможливе без таких наслідків. Якщо ж винний діяв з непрямим умислом, він не може нести відповідальності за замах на вбивство. У випадку, коли особа, завдаючи іншій особі тілесні ушкодження, свідомо припускає настання будь-яких наслідків, у тому числі смерті, вона також не може бути притягнута до кримінальної відповідальності за замах на вбивство. Крім того, злочин не може бути кваліфікований як замах на вбивство і у випадках, коли винний діє з неконкретизованим умислом, допускаючи можливість як заподіяння будь-якої шкоди здоров`ю, так і настання смерті. Відповідальність у цих випадках настає лише за наслідки, які фактично були заподіяні. Зазначене кореспондується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 18 грудня 2018 року в справі № 569/2944/16-к (провадження № 51-4894км18).

Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово звертав увагу на те, що замах, безпосередньо спрямований на вчинення злочину, є його стадією та становить кінцеве діяння щодо реалізації умислу, рішення й наміру вчинити злочин, а тому він є актом, який виконується виключно з прямим умислом, за наявності цілі досягнення суспільно - небезпечного результату.

Під час розгляду справи встановлено, що обвинувачений та потерпіла є подружжям, які мешкали близько 12 років, мають спільних чотирьох дітей, між ними виникла суперечка, в ході якої обвинувачений ОСОБА_4 наніс потерпілій ОСОБА_6 тяжкі тілесні ушкодження, що є небезпечними в момент заподіяння.

Також слід зазначити, що після нанесення потерпілій ударів ОСОБА_4 бачив та усвідомлював, що потерпіла залишалась живою, він її не переслідував, щоб спричинити їй смерть чи тілесні ушкодження.

Тобто характер та локалізація тілесних ушкоджень, отриманих потерпілою, також підтверджують відсутність прямого умислу обвинуваченого на умисне вбивство потерпілої ОСОБА_6 . Доказів того, що обвинувачений мав умисел на спричинення смерті потерпілій відсутні.

На думку суду, вказані обставини свідчать про те, що у обвинуваченого був неконкретизований умисел при нанесенні тілесних ушкоджень. За неконкретизованого умислу винний, вчиняючи злочин, хоча і передбачає можливість настання різних шкідливих наслідків, але до кінця не усвідомлює їх характеру і тяжкості.

А оскільки особа за невизначеного умислу одночасно передбачає різні за характером і тяжкістю наслідки, але фактично реалізується лише один з них, кримінальна відповідальність настає за наслідки, що настали фактично.

Отже, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_4 є склад злочину, передбачений ч.1 ст.121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Суд, не приймає доводів органу обвинувачення про те, що обвинувачений мав намір завдати викруткою потрепілой удар в живіт тому, як це не знайшло підтвердження під час судового розгляду та приходить до висновку, що орган обвинувачення не врахував вишезнаначених положень загальної частини кримінального кодексу, та не зважаючи послідовних пояснень обвинуваченого помилково кваліфікував його дії за ч.3 ст. 15, ч.1 ст.115 КК України.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд виходить із того, що відповідно до статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання суд враховує те, що злочин, передбачений ч.1 ст.121 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, та при при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує особу винного, який в силу ст. 89 КК України раніше не судимий за скоєння тяжкого злочину, та відбував покарання у місцях позбавлення волі, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, задовільну характеристику за місцем мешкання, його ставлення до скоєного, позицію потерпілої .

Обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого, судом не встановлені.

Обставини, що обтяжують його покарання, є вчинення кримінального правопорушення у присутності дитини та вчинення щодо особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах.

Відповідно до п. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

За таких обставин, враховуючи характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, агресивну поведінку обвинуваченого до потерпілої суд вважає необхідним призначити мінімальне покарання у вигляді позбавлення волі в межах передбаченого законом строку.

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні з тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Суд переконаний, що таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та запобігання вчиненню ним нових злочинів.

Цивільний позов по справі не заявлений, а долю речових доказів суд вирішує у відповідності зі ст.100 КПК України.

Судові витрати відсутні.

Керуючись ст.ст. 369, 374, 376 КПК України, суд -

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України та піддати кримінальному покаранню у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою - залишити без змін.

Строк покарання обчислювати відповідно протоколу затримання, тобто з 23 липня 2022 року.

Судові витрати відсутні.

Речові докази по кримінальному провадженню № 12022041440000366, а саме: диски (а.с.к.п.25,43,50,105,117,203) - залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження, ніж складний з металу сірого кольору з рукояткою червоного кольору, який передано до камери схову речових доказів ВП №8 ДРУП, бюстгальтер кремового кольору зі слідами РБК, футболка у смужку зі слідами РБК, які поміщено до чорного поліетиленового пакету - після набрання вироком законної сили повернути власнику.

Зразок крові ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 (висновок судово-медичного експерта №387), поміщено до паперового конверту; зразок крові потерпілої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (висновок судово-медичного експерта №388), поміщено до паперового конверту; змиви з обох рук ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 (висновок судово-медичного експерту №455),поміщено до паперового конверту; піднігтьовий вміст ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 (висновок судово-медичного експерта №455), поміщено до паперового конверту; осади з об`єктів №1,2 на ниточках марлі з контролем марлі (висновок судово-медичного експерта №455), поміщено до паперового конверту; залишки змивів з об`єктів №1-3 на ниточках марлі з контролем марлі (висновок судово-медичного експерта №455), поміщено до паперового конверту - після набрання вироком законної сили знищити.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

На вирок сторонами може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду через Дніпропетровський районний суд протягом 30 діб з моменту його проголошення, а обвинуваченому - у той же строк з моменту вручення копії вироку.

Суддя ОСОБА_1