Рішення № 110684457, 28.04.2023, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа №173/873/22

Провадження №2/173/113/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2023 р. м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Бурхана С.М.,

за участі:

секретаря судового засідання Полєшко Т.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами загального позовного провадження, в місті Верхньодніпровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровської області, ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: комунальне підприємство "Верхньодніпровське БТІ", приватний нотаріус Кам?янського районного нотаріального округу Малашова Г.В., про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровської області про визнання права власності в порядку спадкування.

11.07.2022 року ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області відкрите провадження у справі та справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

16.09.2022 року позивач подала уточнену позовну заяву.

27.09.2022 року ухвалою суду до участі у справі як співвідповідача до участі у справі залучено ОСОБА_2 , а також витребувати копію спадкової справи після смерті ОСОБА_3

25.10.2022 року проведено підготовче судове засідання, справу призначено до розгляду.

Згідно поданої позовної заяви позивач ОСОБА_1 просить визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на садибний житловий будинок літера Б-1 площею 66,6 кв.м. з господарчими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3 . На день її смерті залишилось спадкове майно, яке складається з житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

За життя мати купила будинок за цією адресою та потім побудувала новий, проте право власності на нього не оформила.

Позивач звернулася до нотаріуса з метою оформлення спадкових прав, проте 09.06.2021 року отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки відсутній документ, що підтверджує право власності на спадкове майно.

У зв`язку з чим позивач не має можливості зареєструвати право власності на спадкове майно, що й стало підставою для звернення до суду.

В судовому засіданні позивач підтримала свої позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Відповідач - представник Верхньодніпровської міської ради, в судове засідання не з`явився, подавши заяву про розгляд справи у його відсутність, згідно якої будь-яких заперечень щодо задоволення позовних вимог не має. Відзив на позовну заяву не надав.

Відповідач, ОСОБА_2 , в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляд справи повідомлений належним чином, подав заяву про розгляд справи без його участі та про визнання позову.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, приватний нотаріус Кам?янського районного нотаріального округу Малашова Г.В. в судове засідання не з`явилась, про дату час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, просила суд розглядати справу без її участі. Письмові пояснення суду не надала.

Представник третьої особи, КП "Верхньодніпровське БТІ" в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Суд, з`ясувавши зміст позовних вимог, заслухавши пояснення учасників розгляду справи, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Між сторонами виникли правовідносини, що виникають із права власності на нерухоме майно та спадкування майна. Способом захисту порушених цивільних прав позивачами визначено визнання права власності на нерухоме майно, з яким погоджується суд. Даний спосіб захисту порушених прав передбачений ст. 16 ЦК України.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 . ОСОБА_3 є матір`ю позивача, що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_4 та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища, згідно з яким ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 30.01.1982 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 та змінила прізвище на ОСОБА_6 .

За життя ОСОБА_3 купила будинок за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією дубліката договору купівлі-продажу від 23.10.1979 року.

Згідно з копією технічного паспорту будинку садибного типу за вказаною адресою ОСОБА_3 побудувала новий будинок з господарчими будівлями та спорудами. Після завершення будівництва було складено акт про завершення будівництва будинку та введення його в експлуатацію. Проте за повідомленням КП "Верхньодніпровське БТІ" право власності на новий збудований будинок літера Б-1 не оформила.

Після смерті матері позивач звернулася до приватного нотаріуса Кам?янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області, Малашової Г.В., із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, проте постановою від 09.06.2021 року нотаріус відмовила у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа на спадкове майно, що підтверджується копією постанови нотаріуса.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК право власності вважається набутим правомірним, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Судом встановлено, що за життя у ОСОБА_3 виникло право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 на підставі укладеного правочину, що підтверджується правовстановлюючим документом, проте право власності на новий збудований будинок не було зареєстровано.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Підстави припинення права власності передбачені ст. 346, 378 ЦК України, ст. 140 ЗК України. Судом не встановлено підстав, які б свідчили про припинення права власності ОСОБА_3 на спірне майно.

Вирішуючи позовні вимоги про визнання за позивачами права власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщина) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1268, 1269 ЦК України спадкоємці за законом чи за заповітом мають право прийняти спадщину або не прийняти її.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судом встановлено, що за життя ОСОБА_3 склала заповіт, яким заповіла майно, що знаходиться по АДРЕСА_1 - ОСОБА_1 , а все майно, що знаходиться по АДРЕСА_2 - ОСОБА_2 , що підтверджується копією заповіту від 06.11.2009 року. Згідно з інформаційною довідкою зі спадкового реєстру, заповіт є чинним.

Таким чином позивач є спадкоємцем за заповітом та звернулась із заявою до нотаріуса про визнання за нею права на спадщину на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , тобто є такою, що прийняла спадщину.

Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_3 відсутні інші спадкоємці за законом або заповітом, що підтверджується матеріалами спадкової справи. ОСОБА_2 , син померлої ОСОБА_3 , також звертався до нотаріуса з відповідною заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину, проте згідно із заявою про визнання позову на спірне спадкове майно він не претендує.

Також суд приймає до уваги положення ст. 1223 ЦК України, згідно з якими право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Отже, єдиним спадкоємцем майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_3 є позивач.

Осіб, які за законом мають право на обов`язкову частку у спадщині відповідно до ст. 1241 ЦК України, не встановлено.

Відповідно до ч. 2, 3 п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України « Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року № 7 свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Оскільки нотаріус відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, з урахуванням наведених вище доводів та обставин, оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд приходить до висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню у відповідності із обраним позивачем способом захисту порушених прав.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за можливе визнати за спадкоємцем - позивачем ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Понесені судові витрати покласти на позивача, оскільки суд не вбачає вини відповідача у порушенні прав позивача.

Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги за позовом ОСОБА_1 до Верхньодніпровської міської ради Дніпропетровської області, ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: комунальне підприємство "Верхньодніпровське БТІ", приватний нотаріус Кам?янського районного нотаріального округу Малашова Г.В., про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) право власності на садибний житловий будинок літера Б-1 площею 66,6 кв.м. з господарчими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Понесені судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ).

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення.

Повний текст рішення виготовлений 05.05.2023 року.

Суддя С.М. Бурхан