Рішення № 110672951, 05.05.2023, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2023 року Справа № 280/1574/23 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Запорізького відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса)

про скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Запорізького відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (далі - відповідач), у якій позивач просить суд:

1) скасувати постанову №70913990 від 03.02.2023 відповідача про відкриття виконавчого провадження в розмірі 34000,00 грн.;

2) скасувати постанову №70913990 від 03.02.2023 відповідача про стягнення виконавчого збору в розмірі 3400,00 грн.;

3) скасувати постанову №70913990 від 03.02.2023 відповідача про арешт коштів в розмірі 37672,58 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що постановою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 10.01.2023 у справі №192/1167/22 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00 грн. Дана постанова позивачем не оскаржувалась. 03.02.2023 відповідачем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження, якою постановлено стягнути штраф в розмірі 34000,00 грн., постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 3400,00грн. та постанову про арешт коштів боржника. Позивач не погодився з сумою, яка підлягає сплаті за виконавчим провадженням, з огляду на непередбаченість нормами чинного законодавства подвоєння такої суми, та оскаржив дані постанови до Солонянського районного суду Дніпропетровської області, проте останнім відмовлено у відкритті провадження та повідомлено про належну підсудність справи. Позивач вважає оскаржувані постанови протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою від 04.04.2023 суд поновив пропущений строк звернення до адміністративного суду; відкрив спрощене позовне провадження в цій адміністративній справі та призначив судове засідання у справі на 14.04.2023.

07.04.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№14067), в якому представник виконавчої служби зазначає, що 02.02.2023 до Відділу надійшла заява стягувача (Солонянського районного суду Дніпропетровської області) про відкриття виконавчого провадження та примусове виконання рішення з оригіналом постанови по справі №192/1167/22 від 10.01.2023, виданого Солонянським районним судом Дніпропетровської області. Також вказує, що 03.02.2023 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №7091390 з примусового виконання постанови №192/1167/22 від 10.01.2023 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 34000 на користь держави. Одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження 03.02.2023 державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій 272,58 грн. та постанову про стягнення з боржника виконавчого збору 3400 грн.; також винесено постанову про арешт коштів боржника на загальну суму заборгованості (разом із витратами виконавчого провадження та виконавчим збором) 37672,58 грн. Крім того, звертає увагу позивача на положення статті 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою передбачено встановлення подвійного розміру штрафу у випадку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення. З огляду на викладене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

14.04.2023 на адресу суду надійшло клопотання представника відповідача про розгляд справи в порядку письмового провадження.

У судовому засіданні позивач наголосив на тому, що постанову Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 10.01.2023 у справі №192/1167/22 він не отримував, відповідно відкриття виконавчого провадження без надання можливості добровільної сплати штрафу вважає протиправним.

У зв`язку з виявленими обставинами суд ухвалою від 14.04.2023 витребував від Солонянського районного суду Дніпропетровської області інформацію щодо направлення ОСОБА_1 копії постанови Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 10.01.2023 у справі № 192/1167/22 разом з доказами її направлення та отримання (за наявності).

19.04.2023 на адресу суду надійшла витребувана судом інформація від Солонянського районного суду Дніпропетровської області (вх.№16514). В листі зазначено, що згідно даних автоматизованої системи документообігу суду та матеріалів справи № 192/1167/22 Пр3/192/2/23 копію постанови від 10.01.2023 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП направлено останньому на адресу АДРЕСА_1 16.01.2023 за вих.№ 192/1167/22/391/23. Підтвердження про отримання копії постанови відсутнє. Крім того, долучено супровідний лист 16.01.2023 та реєстр на відправлення простої пошти від 16.01.2023.

24.04.2023 до суду надійшло клопотання відповідача (вх.№16729), в якому представник просить провести судове засідання, призначене на 05.05.2023 без його участі.

05.05.2023 до суду надійшло клопотання позивача (вх.№ 18397) про розгляд справи в порядку письмового провадження за його відсутністі.

Відповідно до положень частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.

Відповідно до паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.39-41).

Постановою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 10.01.2023 у справі №192/1167/22 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один рік) (а.с.11-15).

Супровідним листом від 16.01.2023 № 192/1167/22/391/1023 Солонянським районним судом Дніпропетровської області направлено на адресу позивача копію постанови суду від 10.01.2023 засобами поштового зв`язку простим поштовим відправленням.

Супровідним листом від 25.01.2023 №192/11672/22/677/2023 Солонянським районним судом Дніпропетровської області направлено на адресу Запорізького відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) копію постанови суду у справі №192/1167/22 від 10.01.2023 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у вигляді стягнення штрафу на користь держави.

03.02.2023 державним виконавцем Запорізького відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Мантулою В.М. відкрито виконавче провадження ВП №70913990 з виконання постанови Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 10.01.2023 у справі №192/1167/22 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу у розмірі 34000,00 грн. (а.с.16). Вказану постанову направлено на адресу Солонянського районного суду Дніпропетровської області та ОСОБА_1 супровідним листом від 03.02.2023 №4402/2 до виконання та до відома (а.с.17).

03.02.2023 державним виконавцем було складено також постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 3400,00 грн., яку направлено стягувачу та боржнику супровідним листом від 03.02.2023 №4405/2 (а.с.18-19).

Крім того, 03.02.2023 було складено постанову про арешт коштів боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди, витрат виконавчого провадження, штрафів на суму 37672,58 грн. Зазначену постанову направлено сторонам виконавчого провадження супровідним листом від 03.02.2023 №4406/2 (а.с.20).

Ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 28.02.2023 у справі №192/1162/22 відмовлено у відкритті провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця, повідомлено про те, що така справа відноситься до юрисдикції відповідного адміністративного суду за правилами територіальної підсудності (а.с.24).

Не погоджуючись із зазначеними постановами, позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі Закон №1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗакону підлягають примусовому виконанню.

Частина перша статті 5 Закону №1404-VIII передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до частин першої та другої статті 18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Статтею 298 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) передбачено, що постанова про накладення адміністративного стягнення є обов`язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.

Постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншими законами України.

Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, крім постанов про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 цього Кодексу.

Постанова про накладення адміністративного стягнення звертається до виконання органом (посадовою особою), який виніс постанову (стаття 299 КУпАП).

Відтак, виконання постанови про накладення адміністративного стягнення є завершальною стадією провадження у справах про адміністративні правопорушення, зміст якої полягає в практичній реалізації обмежень особистого, морального і матеріального характеру, передбачених призначеним правопорушнику стягненням.

Отже, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення є виконавчим документом, який підлягає до примусового виконання.

Наведені норми КУпАП кореспондуються з приписами Закону №1404-VIII, яким регламентуються умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню.

Так, пунктом 6 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Приписами статті 26 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом.

Строки і порядок виконання постанови про накладення штрафу регламентовано статтею 307 КУпАП.

Так, згідно з частиною першою статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України (частина третя статті 307 КУпАП).

За частиною першою статті 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, встановлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 308 КУпАП).

Частиною п`ятою статті 26 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Отже, зміст звернення постанови до виконання становить певну діяльність органу (посадової особи), який виніс конкретну постанову і складається з наступного:

1) своєчасне вручення (надсилання) правопорушникові копії постанови про накладення адміністративного стягнення;

2) роз`яснення правопорушникові порядку та умов виконання постанови;

3) своєчасне надсилання постанови органу виконавцю;

4) здійснення контролю за виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення та вирішення інших питань відстрочка виконання, припинення виконання, давність виконання постанови тощо.

Як встановлено судом, постановою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 10.01.2023 у справі №192/1167/22 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000,00 грн. Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру судових рішень (далі ЄДРСР) вказана постанова не оскаржувалась та набрала законної сили 21.01.2023.

В розрізі викладеного, слід зазначити, що день оприлюднення судового рішення в ЄДРСР не прирівняно до дня вручення судового рішення. Можливість дізнатися про ухвалене судом першої інстанції рішення з ЄДРСР є лише правом заявника. При цьому оприлюднення судового рішення в ЄДРСР не скасовує обов`язок суду вчасно направляти копії судових рішень учасникам справи. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 752/24301/19, від 14.07.2022 у справі № 285/2686/20-ц (провадження № 61-2418св22), від 03.11.2021 у справі № 2-3552/10 (провадження № 61-13845св21), від 19.01.2022 у справі № 752/19105/21 (провадження № 61-17974св21), від 25.02.2021 у справі № 679/219/20 (провадження № К/9901/29453/20), від 11.08.2020 у справі № 404/4551/19 (провадження № К/9901/7347/20).

Разом з тим, копію постанови суду про притягнення до адміністративної відповідальності від 10.01.2023 Солонянський районний суд Дніпропетровської області направив ОСОБА_1 супровідним листом від 16.01.2023, а 25.01.2023 вказану постанову направлено на адресу Запорізького відділу державної виконавчої служби для її примусового виконання. При цьому суд акцентує увагу, що підтвердження отримання копії постанови в матеріалах справи № 192/1167/22 відсутнє.

Отримавши 02.02.2023 постанову Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 10.01.2023, враховуючи приписи частини п`ятої статті 26 Закону № 1404-VIII, державним виконавцем Запорізького відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) було відкрито виконавче провадження 03.02.2023 ВП №70913990 з виконання вказаної постанови.

В контексті вказаного суд зазначає, що тільки після закінчення строку для добровільної сплати штрафу, суд, яким винесено постанову, звертається до виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу шляхом надсилання для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби, за місцем проживання порушника, роботи або за місцем знаходження його майна, а відділ державної виконавчої служби уповноважений приступити до примусового стягнення подвійного розміру накладеного штрафу.

З матеріалів справи встановлено, що постанова суду винесена 10.01.2023, а вже через десять днів, 25.01.2023, її копію направлено до Запорізького відділу державної виконавчої служби. При цьому, за приписами статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів саме з дня вручення йому постанови про накладення штрафу. Водночас докази вручення ОСОБА_1 про зміст постанови Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 10.01.2023 у справі №192/1167/22 відсутні.

Отже, ОСОБА_1 фактично був позбавлений можливості на добровільну сплату штрафу у зв`язку з неврученням йому постанови суду, за якою на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку про протиправність винесення державним виконавцем постанов про відкриття виконавчого провадження та похідні рішення, про стягнення виконавчого збору та про арешт коштів, через що, задля поновлення порушеного права позивача, наявні підстави для скасування вказаних постанов.

Згідно висновку Верховного Суду, сформованого у постанові від 27.09.2022 у справі № 320/1510/20, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови безумовного дотримання ним передбаченої законом процедури прийняття такого рішення.

Колегія суддів Верховного Суду також наголосила, що встановлена належна (справедлива) процедура (fair procedures) як складова принципу верховенства права є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час ухвалення рішень та вчинення дій, що повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, № 303-A, пункт 29).

Згідно з пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Враховуючи положення частин першої, другої статті 77, 90 КАС України, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Квитанцією від 30.03.2023 №0.0.2925876992.1 підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 1 073,60 грн. За таких обставин, судові витрати на оплату судового збору у розмірі 1 073,60 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Запорізького відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Мантули В.М. від 03.02.2023 ВП № 70913990 про відкриття виконавчого провадження.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Запорізького відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Мантули В.М. від 03.02.2023 ВП № 70913990 про стягнення виконавчого збору.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Запорізького відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Мантули В.М. від 03.02.2023 ВП № 70913990 про арешт коштів боржника.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Запорізького відділу державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін:

Позивач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач Запорізький відділ державної виконавчої служби у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), місцезнаходження: 69114, м.Запоріжжя, вул.Героїв 93-ї Бригади, буд.16-А; код ЄДРПОУ 35036905.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 05.05.2023.

Суддя К.В.Мінаєва