Рішення № 110671178, 04.05.2023, Дніпровський районний суд міста Києва

Дата ухвалення
04.05.2023
Номер справи
755/1955/23
Номер документу
110671178
Форма судочинства
Цивільне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Справа №:755/1955/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" травня 2023 р. Дніпровський районний суд міста Києва, в складі головуючого судді Яровенко Н.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення боргу за договором страхування,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до відповідача, Моторне (транспортне) страхове бюро України, в якому просить стягнути з відповідача на користь завдані збитки в порядку регресу у розмірі: 47 887,93 грн та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 11 травня 2015 року у м. Києві відбулася дорожньо-транспортна пригода за участі т.з. «ЗАЗ», д.н.з. № НОМЕР_1 та «Nissan» д.н.з. № НОМЕР_2 , що підтверджується постановою у справі про адміністративне правопорушення. У результаті ДТП було пошкоджено транспортний засіб «Nissan» д.н.з. № НОМЕР_2 належний ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 . Цивільно-правова відповідальність винного в ДТП водія транспортного засобу «ЗАЗ», д.н.з. НОМЕР_4 , на момент ДТП була застрахована на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних зсобів № АІ/5630711 страховою компанією: ПрАТ «СК Україна». До ПрАТ «СК Україна» була подана заява про виплату страхового відшкодування. Розмір завданого збитку для позивача становить 37 486,85 грн. У строк визначений п.36.2, ст. 36ЗУ №1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відовідальності власників наземних транспортних засобів»» ПрАТ «СК Укаїна» не здійснило виплату страхового відшкодування. Відповідно, з 19.08.2015 р. у ПрАТ «СК Україна» крім обов`язку виплатити страхове відшкодування, також з`явився обов`язок виплатити позивачу пеню, яка передбачена п. 36.2 с. 36 ЗУ №1961-IV та інфляційний збиток і 3% річних передбачені ст.625 ЦК України.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду міста Києва від 16 лютого 2023 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Сторонам роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

Згідно вимог ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 16 лютого 2023 року з доданими додатками, відповідач МСБ України отримав, що підтверджується зворотнім поштовим-повідомленням.

01 березня 2023 року, надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову. У відзиві зазначено, що ст.41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає виключний перелік регламентних виплат, що здійснюється МТСБУ. Згідно полісу обов`язкового страхування АІ/5630711 ПАТ «СК «Україна» повинна була викнати своє зобов`язань відшкодувати шкоду нанесену потерпілій особі. Поряд з цим, звертає увагу, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 17 липня 2019 року у справі №910/842/18 ПАТ «СК «Україна» було ліквідовано та всі зобов`язання даного страховика вважаються погашеними, крім того позивач не звертався до Господарського суду з заявою про визнання грошових вимог внаслідок того, що ПАТ «СК »Україна» було ліквідовано, то на підставі Закону України № 1961-IV відповідач виконав зобов`язання ліквідованого банкруто з відшкодування шкоди на підтаві підп.г) п.41.1ст.41 Закону України № 1961-IV. Відповідно МТСБУ при здійснені регламентної виплати, передбаченої підп. г) п. 41.1 ст. 41 ЗУ № 196 -IV має повноваження лише у частині відшкодування шкоди за договором виду обов`язкового страхування. Закон № 196 -IV не передбачає покладання на МТСБУ обов`язку виконувати інші зобов`язання несплатоспроможного колишнього учасника МТСБУ, у тому числі, що виникли у зв`язку із невиконанням таким учасником свого обов`язку із своєчасного здійснення страхового відшкодування. МТСБУ не було стороною договору (полісу) №АІ/5630711 та жодним чином не порушувало прав позивача по договору №АІ/5630711. Позивач звернувся до МТСБУ із заявою про виплату відшкодування у зв`язку з ліквідацією ПрАТ «СК «Україна». Представник відповідача зазначає, що штрафні санкції у вигляді пені не можуть бути нараховані, оскільки МТСБУ не порушила 90-денний строк з дня отримання заяви про відшкодування. Таким чином, МТСБУ повністю виконало зобов`язання перед позивачем щодо відшкодування шкоди відповідно до п.ґ) п.41.1 ст.41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Також у відзиві зазначено, що позивач не звертався до господарського суду із заявою про визнання грошових вимог, отже позивач повинен довести звернення із заявою про виплату страхового відшкодування та порядок нарахування додаткових нарахувань, передбачених ст. 625 ЦК України. Крім того, в поняття виплати страхового відшкодування не входить відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Представник відповідача вважає, що покладення на МТСБУ обов`язку з виплати пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат порушує принцип індивідуальності покарання. Також у відзиві заявлено про пропуск позивачем позовної давності.

09 березня 2023 року позивач направив до суду відповідь на відзив, в якому вимоги зазначені в позові підтримує, просить задовольнити їх в повному обсязі.

Таким чином, суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику в судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, які на них ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов наступного висновку.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 11 травня 2015 року відбулася дорожньо-транспортна пригода за участі т.з. «ЗАЗ» д.н.з. № НОМЕР_4 та Nissan д.н.з. НОМЕР_2 , що підтверджується постановою у справі про адміністативне правопорушення.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 05 червня 2015 року визнано винним ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КаАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 20 (двадцяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 340 (триста сорок) гривень в дохід держави.

На момент ДТП автомобіль цивільно - правова відповідальність винного в ДТП водія транспортного засобу «ЗАЗ», д.н.з. НОМЕР_4 була застрахована на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/5630711 страховою компанією ПрАТ «СК Україна».

11 травня 2015 року виникло договірне зобов`язання на підставі договору страхування АІ/5630711.

Розмір завданого збитку для позивача становив 37 486, 85 грн., що підтверджується Звітом №62/15 з оцінки матеріального збитку транспортного засобу від 22.06.2015 року. (а.с.14)

21 травня 2015 року ОСОБА_1 звернувся з заявою про страхове відшкодування в результаті настання страхового випадку 11 травня 2015 року транспортного засобу Nissan Note, д.н.з. НОМЕР_2 .

17 липня 2019 року Господарським судом м.Києва було вирішено ліквідувати ПрАТ «СК «Україна».

У 2017 році ОСОБА_1 звернувся до МТСБУ про виплату, де останній в подальшому частково виконало зобов`язання.

Разом з тим, 22 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до МТСБУ з заявою про виплату за договором обов`язкового страхування, а саме здійснити виплату в розмірі 32 486,85 грн.

Однак, ОСОБА_1 звертаючись крім основної суми боргу страхового відшкодування МТСБУ просив здійснити обов`язок виплати інфляційних втрат, пені та 3% річних.

МТСБУ своїм листом повідомило позивача, що свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконали у відповідності до вимог Закону № 1961-ІV та зазначені нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання ПрАТ «СК Україна» зобов`язань, здійснені без урахування вимог, виузначених ч.6 стю 232 Господарського кодексу України і строк позовної давності їх пред`явлення сплив відповідно до ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу.

Згідно із ч.1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст. 901 ЦК України).

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується в разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов`язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

До сфери обов`язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV (далі - Закон № 1961-IV).

Закон № 1961-IV регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Пунктом 9.1. ст. 9 Закону № 1961-IV визначено, що страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Згідно з п. 22.1. ст. 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 511 ЦК України у випадках, встановлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Таким чином, грошовим зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У ч.3 ст. 510 ЦК України визначено, що якщо кожна зі сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Саме до таких грошових зобов`язань належить укладений договір про надання послуг, оскільки він установлює ціну договору - страхову суму.

З наведеного можна зробити висновок, що правовідносини з виплати страхового відшкодування, які склалися між сторонами у справі на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є грошовим зобов`язанням.

Таким чином, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія ч.2 ст. 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Така правова позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 06.06.2012 у справі № 303/2147/14-ц (провадження № 6-49цс12), а також Верховного Суду, викладеними у постановах від 30.01.2018 у справі № 910/17993/15, від 28.02.2018 у справі № 149/344/15-ц, від 06.06.2019 у справі № 758/8819/16-ц, від 26.06.2019 у справі № 760/2905/16-ц, від 04.09.2019 у справі № 280/2625/13-к, від 16.10.2019 у справі № 452/3519/15.

Крім того, у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 910/22034/15 зроблений висновок, що стаття 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, з яким погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18).

Враховуючи, що 02.06.2015 позивач звернувся із заявою до ПрАТ «СК «Україна» про виплату страхового відшкодування, яка не була здійснена протягом строку, встановленого Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальністю власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV, а також з урахуванням сталої судової практики Верховного Суду, суд дійшов висновку про обов`язок страхової компанії виконати грошове зобов`язання, передбачене договором страхування, зокрема виплатити суму страхового відшкодування, та, у разі прострочення боржником (страховою компанією) - на підставі частини другої статті 625 ЦК України сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.07.2019 у справі № 910/842/18 постановлено ліквідувати ПрАТ «СК «Україна» як юридичну особу у зв`язку з банкрутством.

22 грудня 2019 позивач звернувся до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування, а також виконання обов`язку з огляду на положення підпункту «ґ» пункт 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV, однак МТСБУ повідомив позивача лише про виконання рішення щодо виплати страхового відшкодування та відмову у здійсненні решти виплат у частині штрафних санкцій, пені та 3 % річних з посиланням на те, що Законом № 1961-IV не передбачено покладення на МТСБУ обов`язку виконувати інші зобов`язання платоспроможного страховика.

Щодо нарахування пені за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, суд враховує, що наслідки прострочення страховиком відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну, визначені нормами статті 36 Закону, згідно з пунктом 36.5 якої за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Отже, право постраждалої особи (іншої особи, яка набула таке право) щодо відшкодування не лише шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а й відповідальності за несвоєчасне виконання страховиком (у визначених законом випадках - МТСБУ) такого обов`язку (регламентної виплати), передбачене нормами чинного законодавства та підтверджується сталою судовою практикою.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача посилався на те, що позивач не звертався до Господарського суду м. Києва із заявою про визнання грошових вимог до боржника, а оскільки ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.07.2019 у справі№ 910/842/18 постановлено ліквідувати ПрАТ «СК «Україна» як юридичну особу у зв`язку з банкрутством, то зобов`язання ПрАТ «СК Україна» вважаються повністю погашеними на підставі ч. 5 ст. 45 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом».

Ключові доводи та позиція відповідача у цій справі полягають у тому, що він несе відповідальність за зобов`язаннями ліквідованих (у даному випадку із застосуванням процедури банкрутства) страховиків виключно в межах регламентних виплат (страхового відшкодування), натомість інші нарахування, а саме пов`язані з несвоєчасним виконанням такого зобов`язання (як то 3% річних, інфляційні втрати та пеня), зокрема визнані у справі про банкрутство ліквідованого страховика, мають бути списані - визнані погашеними в силу статті 45 Закону про банкрутство.

З огляду на викладене суд дійшов наступних висновків.

Правовідносини за договором страхування в процедурі ліквідації страховика і після її завершення врегульовані Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (згідно наведеного вище скорочення - Закон № 1961-IV) та Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом» (відповідно до приписів якого здійснювалось провадження у справі № 910/842/18 про банкрутство ПрАТ «СК «Україна»).

За загальним правилом, викладеним в пункті 3 статті 20 Закону України «Про страхування», при настанні страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Норми статті 87 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом» (відповідно до приписів якого здійснювалось провадження у справі № 910/842/18 про банкрутство ПрАТ «СК «Україна») не регулюють наслідки незадоволення вимог кредиторів в процедурі банкрутства страховика через недостатність у нього майна, а норма частини п`ятої статті 45 Закону про банкрутство встановлює, що вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

Натомість спеціальні норми Закону № 1961-IV встановлюють виняток з цього правила щодо страховиків та визначають порядок задоволення вимог кредиторів страховика, що не були задоволені у процедурі банкрутства страховика через недостатність майна страховика.

Зокрема, відповідно до пункту 20.3 статті 20 Закон № 1961-IV у разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов`язки за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов`язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов`язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом.

Підпунктом «ґ» пункту 41.1. статті 41 Закон № 1961-IV передбачено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

За змістом викладених норм, що регулюють правила переходу від ліквідованого страховика до МТСБУ обов`язків за договором страхування, МТСБУ виконує обов`язки цього страховика відповідно до умов договору страхування в повному обсязі.

При цьому преамбула статті 41 Закон № 1961-IV - щодо відшкодування МТСБУ шкоди на умовах, визначених цим Законом не може тлумачитись без взаємозв`язку із положеннями підпункту "ґ" пункту 41.1. цієї статті та із положеннями пункту 20.3 статті 20 Закону, пункту 3 статті 20 Закону України «Про страхування». Зазначені нормативні акти в цілому та наведені норми, зокрема, не передбачають винятків із загального правила про майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені) та відповідно до статті 625 ЦК України - сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми.

У спірних правовідносинах акцент потрібно ставити не на відшкодуванні шкоди, яка відшкодовується МТСБУ у випадках, передбачених статтею 41 Закону № 1961-IV, а саме на переході до МТСБУ обов`язків за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності тих страховиків, які ліквідовані, що передбачено положеннями пункту 20.3 статті 20 та статтею 41 цього Закону.

Отже, МТСБУ не звільняється від обов`язку сплачувати за страховика, що допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, передбачені законом (частина друга статті 625 ЦК України та пункт 36.5 статті 36 Закону № 1961-IV) суми 3 % річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, оскільки ці нарахування в силу закону (частина друга статті 625 ЦК України та пункт 36.5 статті 36 Закону № 1961-IV) є невід`ємною/складовою частиною боргу зі сплати страхового відшкодування за договором страхування.

Разом з тим, для підтвердження правильності цієї позиції позивачем не доведено факт визнання у справі про банкрутство його кредиторських вимог до ПрАТ «СК «Україна» на спірні у цій справі суми 3 % річних, інфляційних втрат та пені, оскільки за змістом ч. 8 ст. 87 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) страхувальник має право вимагати страхові виплати за договором страхування, за якими страховий випадок настав до дня прийняття господарським судом постанови про визнання страховика банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Положеннями ч. 1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), який також підлягає застосуванню до правовідносин, що виникли між сторонами (він є спеціальним і його положення є пріоритетними у цих правовідносинах), встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом 30 днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.

Також варто зауважити, для вирішення спору про покладення на МТСБУ (відповідно до пункту 20.3 статті 20 та підпункту «ґ» пункту 41.1. статті 41 Закону № 1961-IV) обов`язку сплачувати за ліквідованого страховика окрім суми страхового відшкодування також 3 % річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих в силу закону за прострочення виплати страхового відшкодування, допущене страховиком, обставини прострочення МТСБУ виплати страхувальнику цього страхового відшкодування не входять до предмету дослідження та доказування, як такі, що не мають значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, керуючись нормами вищенаведеного законодавства, діючого на час виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з МТСБУ на користь позивача 3 % річних, інфляційних втрат та пені, оскільки позивач із письмовою заявою до господарського суду з вимогами до боржника не звертався, ухвалою Господарського суду м. Києва кредитором боржника позивач визнаний не був, що виключає обов`язок відшкодування відповідачем 3 % річних, інфляційних втрат та пені.

У пункті 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц (провадження № 14-27цс21) зазначено, що у разі початку процедури банкрутства страховика, потерпіла особа може звернутися з вимогою про відшкодування шкоди у процедурі, передбаченій Кодексом України з питань банкрутства, та захистити своє право на відшкодування шкоди в такий спосіб.

Крім того, представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, оскільки позивачем пропущено строк позовної давності.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частинами першою, п`ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.

Згідно ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Як роз`яснено у п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року за № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», установивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для нього.

Виходячи з наведеного, позовна давність застосовується лише у випадку обґрунтованості позову. У разі якщо вимоги позову є необґрунтованими, то суд має відмовити в його задоволенні за необґрунтованістю.

З огляду на викладене, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення інфляційних втрат, трьох процентів річних та пені за прострочення виплати страхового відшкодування слід відмовити повністю за необґрунтованістю.

Оскільки судом ухвалене рішення про відмову у задоволенні позову, враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, суд відносить судові витрати по сплаті судового збору за рахунок позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 982, 998, 1166, 1187, 1194 ЦК України, Законом України «Про страхування», Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст.ст. 2, 4, 6-13, 19, 82, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення боргу за договором страхування - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст виготовлено 04 травня 2023 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Моторне (транспортне) страхове бюро України, код ЄДРПОУ 21647131, адреса місцезнаходження: м. Київ, Русанівський бульвар буд. 8.

Суддя Н.О.Яровенко

Часті запитання

Який тип судового документу № 110671178 ?

Документ № 110671178 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 110671178 ?

Дата ухвалення - 04.05.2023

Яка форма судочинства по судовому документу № 110671178 ?

Форма судочинства - Цивільне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 110671178 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 110671178, Дніпровський районний суд міста Києва

Судове рішення № 110671178, Дніпровський районний суд міста Києва було прийнято 04.05.2023. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні дані.

Судове рішення № 110671178 відноситься до справи № 755/1955/23

Це рішення відноситься до справи № 755/1955/23. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система забезпечує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 110671176
Наступний документ : 110671180