Рішення № 110671015, 04.05.2023, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/2266/23

Справа №754/2687/23

РІШЕННЯ

Іменем України

04 травня 2023 року Деснянський районний суд м. Києва у складі:

Головуючого судді - Галась І.А.

при секретарі - Париста А.С.

за участі представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення богів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місто Київ, вул. Симона Петлюри, 30) звернувся до Деснянського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості. Ціна позову - 21412,50 гривні.

Свої вимоги мотивує тим, що 11.05.2021 між ТОВ КУ «Європейська кредитна група» та відповідачем укладено кредитний договір №2257306873/680919, який підписаний електронним цифровим підписом, за умовами якого відповідач отримав в кредит 6500 грн 00 коп. строком на 30 днів (до 09.06.2021), з процентною ставкою 2,5% в день. Договір позики підписано електронним підписом Позичальника, відтворений шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону, про що свідчить п.7 Договору про надання фінансового кредиту № 2257306873/680919, реквізити та підпис сторін.

21 грудня 2021 року між ТОВ КУ «Європейська кредитна група» та ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 24122021, відповідно до умов якого, ТОВ КУ «Європейська кредитна група» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а останнє приймає належні ТОВ КУ «Європейська кредитна група» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Відповідно до витягу з реєстру боржників від 24.12.2021 до договору факторингу № 24122021 від 24 грудня 2021 року, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача на суму 21 412 грн. 50 грн.

Згідно з умовами Кредитного договору Позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених Договором. Незважаючи на це, позивач вважає, що відповідач не виконав свого обов`язку та припинив повертати наданий йому Кредит в строки, передбачені Кредитним договором.

На виконання та у зв`язку з істотними порушеннями відповідачем умов Кредитного договору, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 21 412 грн. 50 коп.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 27 лютого 2023 року відкрито провадження в справі. Призначено розгляд справи у порядку спрощеного провадження з викликом сторін.

Представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» в судове засідання не з`явився, про дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином. На адресу суду надіслав заяву, відповідно до змісту якої останній просить суд розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, не заперечує проти ухвалення судом заочного рішення.

В судове засідання з`явився представник відповідача, який заперечував проти задоволення позову, вважав що позов є необґрунтований, оскільки у позивача відсутнє право вимоги до відповідача.

Вивчивши матеріали позовної заяви та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, визнавши їх достатніми для вирішення справи, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Згідно із ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.05.2021 між ТОВ КУ «Європейська кредитна група» та відповідачем укладено кредитний договір №2257306873/680919, який підписаний сторонами електронним цифровим підписом, за умовами якого позивач надав відповідачу в кредит 6500 грн 00 коп. строком на 30 днів (до 09.06.2021), з процентною ставкою 2,5% в день.

Як передбачено пунктом 1.3 Договору, надання кредиту здійснюється в дату надання кредиту у безготівковій формі шляхом переказу (зарахування) суми кредиту на поточний рахунок (картку) ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 2.1 договору сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюється згідно з графіком розрахунків який є невід`ємною частиною договору.

Згідно додатку №1 від 11.05.2021 до договору про надання фінансового кредиту №2257306873/680919 сторони узгодили графік розрахунків та орієнтовну сукупну вартість кредиту, а саме: строк на який надано кредит - 30 днів, сума кредиту - 6500,00 грн., фіксована процента ставка - 2,5%, сума нарахованих процентів - 4875,00 грн., до оплати всього - 11375,00 грн.

Згідно пункту 3.3.3. позичальник може продовжити строк надання кредиту, оплативши не пізніше останнього дня терміну повернення кредиту, зазначеного в графіку розрахунків в повному обсязі нараховані проценти по кредиту.

Відповідно до пункту 5.2 кредитного договору сторони погодили, що всі зміни і доповнення до цього договору оформлюються шляхом підписання сторонами додатків і додаткових угод з використанням одноразового ідентифікатора відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію».

Також, позивачем долучено до матеріалів справи заявку від 08.06.2021 на продовження строку дії договору (пролонгацію кредиту) зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_1 станом на 08.06.2021 оплатив всі нарахування згідно Графіку розрахунків в Договорі.

Тобто, відповідач сплатив відсотки за користування кредитом за червень 2021 в сумі 4875 грн. 00 коп.

За умов цієї заяви продовжено строку дії договору фінансового кредиту (пролонгації кредиту).

Крім того, судом встановлено, що продовження строку дії договору фінансового кредиту можливо при дотриманні позичальником наступних умов: сплати нарахованих відсотків за користування кредитом, згідно зазначеного графіку розрахунків в договорі.

Позивачем також долучено додаткову угоду №2 до договору про надання фінансового кредиту №2257306873/680919 з якої вбачається, що сторони погодили продовження строку дії кредитного договору на 30 днів з 09.06.2021 до 09.07.2021.

Згідно змінених умов, позичальник зобов`язався повернути до 09.07.2021 тіло кредиту - 6500 грн 00 коп. та відсотки - 4875 грн 00 коп. сума до повернення - 11375 грн. 00 коп.

Статтею 512 ЦК України визначені загальні підстави та порядок заміни кредитора у зобов`язанні, відповідно якої кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е)вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання

ринків фінансових послуг». За договором факторингу фактор передає грошові кошти клієнту, за що отримує право вимоги за грошовим зобов`язанням боржника та плату за надані грошові кошти, а клієнт - отримує грошові кошти, за що передає право вимоги до боржника та сплачує плату за отримані кошти.

Договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.

Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

Якщо право вимоги відступається «за номінальною вартістю» без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов`язанні (частина третя статті 656 ЦК України).

Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому, сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.

Плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченої в договорі, право вимоги за яким передається.

Згідно з частиною першою статті 1084 ЦК України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Вищевказані правові висновки щодо кваліфікуючих ознак договору факторингу зроблені Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 11.09.2018 у справі № 909/968/16, від 31.10.2018 у справі № 465/646/11, від 11.10.2019 у справі № 910/13731/17 та від 10.11.2020 у справі № 638/22396/14-ц.

21 грудня 2021 року між ТОВ КУ «Європейська кредитна група» та ТОВ «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 24122021, відповідно до умов якого, ТОВ КУ «Європейська кредитна група» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а останнє приймає належні ТОВ КУ «Європейська кредитна група» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Відповідно до витягу з реєстру боржників від 24.12.2021 до договору факторингу № 24122021 від 24 грудня 2021 року, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача на суму 21 412 грн. 50 грн. з яких 6500 грн. 00 коп. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 14 912 грн. 50 коп. - сума заборгованості за процентами.

Судом встановлено, що строк, на який видавався кредит закінчився 09.07.2021, відповідно, кредитор не вправі нараховувати відсотки після спливу визначеного договором строку кредитування.

Відповідні правові висновки містяться в пункті 54 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 р. у справі №444/9519/12 в які зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України. Тобто, згідно з позицією Верховного Суду, припинення нарахування передбачених договором процентів можливо у двох випадках: закінчення строку кредитування, який визначений договором, та пред`явлення вимоги в порядку частини другої статті 1050 ЦК України.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).Тому, наданий розрахунок заборгованості не є належним доказом суми заборгованості, оскільки з нього не можливо встановити формування заборгованості та її складові.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Доказів повідомлення відповідача про відступлення права вимоги за договором № 2257306873/680919 від 11.05.2021 суду не надано.

Також, до справи долучено розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за період з 24.12.2021 по 31.01.2023.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість відповідача за період з 24.12.2021 по 31.01.2023 становить 21 412 грн 50 коп.

Розрахунок заборгованості є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 13 травня 2020 року, справа № 219/1704/17, провадження № 61-1211св19.

Тому, наданий розрахунок заборгованості не є належним доказом суми заборгованості, оскільки з нього не можливо встановити формування заборгованості та її складові.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Крім того, судом встановлено, що розрахунок містить лише відомості щодо загального розміру несплаченого кредиту та відсотків, без зазначення детального розрахунку, який включав би суми погашеного позичальником тіла кредиту та відсотків по кожному платіжному періоду.

Встановивши, що на підтвердження наявності в особи заборгованості за кредитним договором ТОВ ФК «Європейська агенція з повернення боргів» надало лише відомості щодо загального розміру несплаченого кредиту та відсотків, без зазначення детального розрахунку, який включав би суми погашеного позичальником тіла кредиту та відсотків по кожному платіжному періоду, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача боргу за спірним кредитним договором.

Відповідний правовий висновок міститься в Постанові Касаційного Цивільного Суду Верховного Суду від 01.02.2023 № 199/7014/20 (61-17825св21).

Позивачем на підтвердження позовних вимог надано договір факторингу №24120221 від 24.12.2021, акт прийому -передачі Реєстру боржників за договором Факторингу № 4120221 від 24.12.2021 року, витяг з реєстру боржників до договору факторингу №24122021 від 24.12.2021, розрахунок заборгованості за кредитним договором №2257306873/680919 від 11.05.2021.

З наданих позивачем документів судом не встановлено, що до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 в розмірі 21 412 грн. 50 коп.

Відповідно до договору факторингу одинична ціна - ціна придбання Фактором у Клієнта права грошової вимоги однієї із заборгованостей по конкретному боржнику яка визначається у відсотковому співвідношенні від заборгованості боржника.

Відповідно до п. 3.1 договору факторингу - загальна сума прав вимоги, що відступаються за цим договором, ціна продажу та одинична ціна визначаються в день передачі по акту прийому передачі реєстру боржників, який складається та підписується в день укладення даного договору.

Однак, позивачем не надано доказів визначення одиничної ціни придбання фактором у Клієнта права грошової вимоги заборгованості ОСОБА_1 , так як і не надано доказів сплати цієї ціни, що ставить під сумнів перехід права вимоги за кредитним договором відповідача саме до позивача, а не іншої фінансової установи.

Отже, якщо предметом та метою укладеного договору є відступлення права вимоги, а інші суттєві умови договору притаманні як договором факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату) попередньому кредитору, у суду немає підстав вважати такий договір договором факторингу.

Пунктом 1.1 договору факторингу визначено, що перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників, який формується згідно Додатку №1 та є невід`ємною частиною договору.

Натомість, позивачем замість Реєстру боржників (Додаток №1) надано суду «витяг з реєстру боржників до договору факторингу № 24122021 від 24.12.2021», який сформований позивачем, не містить підпису сторін фактору, які б підтверджували дійсність переходу права вимоги до боржника ОСОБА_1 .

Крім того, такий документ як «витяг з Реєстру боржників» не передбачений договором факторингу.

В пункті 9.8 договору факторингу визначено додатки, що складають його невід`ємну частину серед яких відсутній такий документ, як «витяг з Реєстру боржників».

Тому, даний витяг з реєстру боржників не є належним доказом, оскільки він не підтверджує підстави виникнення права вимоги у ТОВ ФК «ЄАПБ» саме до ОСОБА_1 , не підтверджує розміру заборгованості.

Наданий до матеріалів справи витяг з реєстру боржників суд не може взяти до уваги як належний доказ, оскільки суд має сумніви у достовірності інформації, зазначеної в ньому. Тим більше, вказаний витяг не підписаний обома сторонами договору, а сформований представником позивача.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно пункту 3.3 договору факторингу ціна продажу за даним договором становить певну суму, яка суду невідома.

Пунктом 3.6 договору факторингу визначено, що моментом виконання Фактором грошового зобов`язання сторони визначають момент надходження Ціни продажу за цим договором на рахунок Клієнта, зазначений в пункті 3.4. цього Договору.

Проте, позивачем не надано доказів сплати ціни продажу, що ставить під сумнів виконання зобов`язань фактором за договором факторингу, а відповідно і набуття права вимоги до відповідача.

Відповідно до статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Так обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Відповідно до вимог частин 3 та 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до вимог статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, надав докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, та не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.

Більше того, у своїй позовній заяві до суду ТОВ ФК "ЄАПБ" просив розглянути справу у його відсутність, просив ухвалити заочне рішення, клопотання про витребування додаткових доказів та інших документів не заявляв.

Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2020 року, справа №755/18920/18, провадження № 61-17205ск19.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Таким чином, з наданих позивачем документів, судом не встановлено розмір заборгованості та наявність у позивача права вимоги до відповідача за кредитним договором № 2257306873/680919 від 11.05.2021, тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до пункту другого частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Стаття 133 ЦПК України визначає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

У матеріалах справи міститься договір про надання професійної правничої допомоги № 10/11-22 від 10.11.2022, акт прийому-передачі наданих послуг №28 до Договору про надання професійної правничої допомоги № 10/11-22 від 10.11.2022, копія квитанції до прибуткового касового ордеру №52 від 31.03.2023, відповідно до якого ціна послуг складає 15 000,00 грн.

Досліджуючи надані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що наданих доказів достатньо для встановлення розміру витрат на правничу допомогу та факту надання адвокатом професійної правничої допомоги відповідачу у даній справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 515, 516, 530, 617, 628, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81,89 128-131, 141, 247, 259, 263-265, 280, 281 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 21 414 гривень 50 копійок відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місце знаходження - м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, ЄДРПОУ 35625014) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) витрати на правову допомогу в сумі 15000 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 04.05.2023 року.

Суддя: