Рішення № 110670979, 03.05.2023, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/2146/23 Справа №754/2241/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

03 травня 2023 року м. Київ

Суддя Деснянського районного суду міста Києва Бабко В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковальська-Житловервіс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що ТОВ «Ковальська-Житлосервіс» обслуговує будинок по АДРЕСА_1 на підставі актів про прийняття в експлуатацію житлового будинку від 21.11.2011, 06.12.2011 та надає його співвласникам житлово-комунальні послуги. Відповідач ОСОБА_1 проживає та є власником квартири АДРЕСА_2 . Як зазначає позивач, житлово-комунальні послуги у будинку надаються безперебійно. 08.11.2013 між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території. Однак, відповідач споживаючи житлово-комунальні послуги, протягом тривалого часу ухиляється від їх сплати, оплачує не в повній мірі, не дотримуючись умов договору, внаслідок чого за період з вересня 2020 року по грудень 2022 року утворилася заборгованість в розмірі 20055,98грн. У зв`язку з викладеним позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача основний борг в розмірі 20055,98грн, індекс інфляції в розмірі 1152,49грн та 3% річних від простроченої суми в розмірі 307,11грн.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 20.02.2023 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

24.02.2023 сторонам направлено лист з додатками до нього, а саме: позивачу копію ухвалу про відкриття провадження, а відповідачу копію ухвали про відкриття провадження та позовну заяву з додатками до неї.

Відповідач ОСОБА_1 повідомлявся про розгляд справи в спрощеному провадженні без виклику сторін за адресою зазначеною в позовній заяві ( АДРЕСА_2 ), однак від відповідача до суд не повернулося зворотнє рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

27.03.2023 відповідач ОСОБА_1 повторно повідомлялась про розгляд справи в спрощеному провадженні без виклику сторін за адресою зазначеною в позовній заяві. Від ОСОБА_1 до суду повернулося зворотнє рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідно до якого останній особисто отримав поштове відправлення 23.03.2023.

Однак, відповідачем у встановлений законом строк до суду не подано заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та не подано відзиву на позовну заяву.

Станом на 03.05.2023 закінчились строки для подання відзиву та відповіді на відзив, а відтак, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, що відповідає ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлені такі факти та їх правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ковальська-Житлосервіс» є експлуатуючою організацією будинку по АДРЕСА_1 на підставі актів про прийняття в експлуатацію житлового будинку від 21.11.2011, 06.12.2011 та виконує функції з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, надання житлово-комунальних послуг.

ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується Договором купівлі-продажу квартири від 31.10.2013 та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

08.11.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ковальська-Житлосервіс» та ОСОБА_1 укладено договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, відповідно до п.1 якого предметом договору є забезпечення підприємством надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у житловому будинку по АДРЕСА_1 , а споживачем - забезпечення своєчасної оплати таких послуг за встановленим тарифом у строк та на умовах, що передбачені цим договором.

Однак, відповідач споживаючи житлово-комунальні послуги, протягом тривалого часу ухиляється від їх сплати, сплачує не в повній мірі, не дотримуючись умов договору, внаслідок чого за період з вересня 2020 року по грудень 2022 року утворилася заборгованість в розмірі 20055,98грн.

Вказаний розмір заборгованості підтверджений наданими до суду розрахунками.

Однак, відповідачем вказаний розрахунок жодними доказами не спростований та доказів на підтвердження належного виконання вимог договору з боку відповідача суду надано не було.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року № 1875-IV (у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) та Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII (введений в дію з 01 травня 2019 року, крім: ст. 1, ч. 1 ст. 2, ст. ст. 3-7, 9, 11, 12, ч. 2 ст.26, ст. 27 та 29 (в частині регулювання послуги з управління багатоквартирним будинком), ч. 2 ст. 2, ч. ч. 3 та 4 ст. 8, ч. ч. 2 та 3 ст. 10, ст. 15, ч. ч. 1, 3 та 5 ст. 16, ст. 18, ч. 5 ст. 28, які введені в дію 10 червня 2018 року).

Суб`єктами Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року №1875-IV є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень, будинків, споруд, житлових комплексів або комплексів будинків і споруд (ст. 1, ч. 2 ст. 3, ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року № 1875-IV).

Згідно із ч. 1 ст. 6 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року № 1875-IV залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Частиною 1 статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року № 1875-IV та ч. 1 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Проте відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року № 1875-IV, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Водночас такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року № 1875-IV та п. 5 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Даним Законом передбачено, що під договором слід розуміти усну чи письмову угоду між споживачем та виконавцем послуг. Цей Закон також передбачає оформлення письмової угоди через посередництво квитанцій та інших розрахункових документів.

Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За змістом ч. 1 ст. статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 151 ЖК України передбачено, що громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.

Відповідно до ст. 162 ЖК України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Крім того, відповідно до статей 156, 162 ЖК України, власники квартир зобов`язані брати участь у витратах по утриманню квартири і придомової території, проведенню ремонту та своєчасно і в повному обсязі вносити плату за отримані комунальні послуги.

Обов`язок на власників жилого приміщення по несенню витрат на утримання будинку і при будинкової території, сплаті комунальних послуг покладений також нормами ст. 322 ЦК України та Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношенням, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України. Згідно з диспозицією зазначеної статті цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. За таких обставин, вбачається, що відповідач зобов`язаний сплачувати житлово-комунальні послуги, а позивач має право вимагати від відповідача виконання обов`язку щодо оплати наданих послуг.

Відповідно до ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно із ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню про стягнення з відповідача на користь позивача борг за період з вересня 2020 року по 31 грудня 2022 року в розмірі 20055,98грн, індекс інфляції в розмірі 1152,49грн та 3% річних від простроченої суми в розмірі 307,11грн.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 2684,00грн.

Керуючись Конституцією України, Законом України "Про житлово-комунальні послуги", статтями 151, 156, 162, Житлового кодексу України, статтями 509, 526, 625, 610, 714, 901, 903 ЦК України, статтями 10, 12, 19, 81, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковальська-Житловервіс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковальська-Житлосервіс» борг в розмірі 20055,98грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковальська-Житлосервіс» індекс інфляції в розмірі 1152,49грн та 3% річних від простроченої суми в розмірі 307,11грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковальська-Житлосервіс» судовий збір в розмірі 2684,00грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ковальська-Житлосервіс», місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Є.Чавдар, буд. 3, ЄДРПОУ 32912720; рахунок: НОМЕР_1 в АТ КБ «ПриватБанк».

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено та підписано 03.05.2023.

Суддя В.В. Бабко