Рішення № 110670543, 25.04.2023, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/2236/23

Справа №754/2613/23

РІШЕННЯ

Іменем України

25 квітня 2023 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Таран Н.Г.

секретаря судового засідання:Довгань Г.А.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав

В с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , про позбавлення батьківських прав. Позовні вимоги обґрунтувала наступним, що відповідач є матір`ю малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 11.04.2018. Протягом останніх трьох років відповідач спільно із своєю донькою не проживає, не бере жодної участі у вихованні дитини, не провідує доньку, не цікавиться здоров`ям та розвитком дитини Відповідач впродовж тривалого часу фактично ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання малолітньої доньки. Крім цього, відповідач веде аморальний спосіб життя який повністю виключає належне виховання та матеріальне забезпечення малолітньої дитини. Так, відповідач за зареєстрованою адресою не проживає, не має постійного місця проживання, не працює. Не має будь-яких законних джерел постійного доходу, достатнього для забезпечення мінімальних потреб малолітньої дитини. Позивачу відомо, що відповідач на регулярній основі, витрачає майже всі власні кошти на придбання наркотичних та психотропних речовин, а також на азартні комп`ютерні ігри. За наявною інформацією, відповідачу було вручене повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 КК України. За інформацією, Автоматизованої системи виконавчого провадження, на даний час, здійснюється виконавче провадження, в якому відповідач є боржником. В той же час позивач є рідною бабусею малолітньої ОСОБА_3 . Внучка постійно проживає з позивачем, та її чоловіком ОСОБА_4 . Позивачка займається вихованням малолітньої доньки відповідачки, ретельно організовує та вирішує всі можливі питання, пов`язані зі здоров`ям внучки, відвідуванням нею дитячого садку. Позивачка забезпечує матеріальні потреби внучки, але і робить все можливе, щоб внучка відчувала тепло, затишок, і любов, які вона мала б отримувати від матері (відповідачки). Нажаль, відповідачка, як матір, внаслідок обраного нею способу життя, не тільки не має можливості виконувати материнські обов`язки, але і умисно не бажає їх виконувати. Про факти ухилення відповідачки від виконання нею обов'ёязків щодо виховання малолітньої доньки відомо, також, органу опіки і піклування - Службі у справах дітей і сім`ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації. Так, за заявою позивачки, на підставі відповідного наказу від 13.12.2021, малолітню ОСОБА_3 було тимчасово влаштовано в сім`ю позивача за адресою проживання позивача. Позивач неодноразово зверталася до відповідачки з проханням змінити своє ставлення до дитини, але результату це не дало.

Ухвалою суду від 24.02.2023 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Позивач в судове засідання не з`явилася, однак, надала до суду заяву, відповідно до змісту якої вбачається, що остання підтримує позовні вимоги та просить суд їх задовольнити. Не заперечує проти розгляду справи у її відсутність.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про час і місце слухання справи повідомлялась належним чином. Надала до суду заяву про згоду на позбавлення її батьківських прав щодо неповнолітньої доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Представник третьої особи: Органу опіки та піклування в особі Служби у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, в судове засідання не з`явилась. В заяві від 24.04.2023 року представник третьої особи просила слухати справу у її відсутність та прийняте законне рішення в інтересах дитини.

В зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов висновку про можливість задоволення позову з таких підстав.

Положенням ч.4 ст. 200 ЦПК України передбачено, що ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому статтею 206 цього кодексу.

Статтею 206 ЦПК України передбачено, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи та інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову в прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Оскільки визнання відповідачем позову у даному випадку не суперечить закону та не порушує права свободи та інтереси інших осіб, тому суд приходить до висновку про прийняття визнання позову відповідачем та про винесення рішення по суті справи у підготовчому засіданні.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оцінюючи аргументи, викладені в позовній заяві суд в тому числі керується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, який зазначав, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, № 303-A, параграф 29).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Як вбачається з копії свідоцтв по народження, серії НОМЕР_1 від 11.04.2018 року народилася ОСОБА_3 , матір`ю записана відповідач - ОСОБА_2 .

Відповідно до положень п. п. 2, 3 ст. 150 СК України, які кореспондуються з положеннями абз. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

П. 2 ч. 1 ст. 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини. Позивачем у такій справі, згідно ст. 165 СК України та абз. 1 п. 18постанови пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», може бути один з батьків.

Відповідно до ч. 5 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також інших документів, які стосуються справи.

Як вбачається з висновку Органу опіки та піклування в особі Служби у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_3 від 21.04.2023 № 102102/38-1771,

Відповідно до ст. 165 СК України право звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інших заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківський прав» від 30.03.2007 року зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Всупереч закону та моральним засадам суспільства відповідач жодного з покладеного законом на батька обов`язків не виконує, він належним чином не піклується про дітей, не спілкується з ними, не проявляє до них батьківської турботи, не цікавиться їх долею, не відвідує, не турбується про фізичний та духовний розвиток, не надає матеріальної допомоги на виховання, тобто останній у цілому ігнорує факт споріднення з дітьми.

Оскільки вказані факти як кожен окремо, так і в сукупності, розцінюються судом як ухилення відповідача та свідомим нехтуванням батьківськими обов`язками, суд приходить до висновку про необхідність позбавлення відповідача батьківських прав відносно її малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки відповідач до початку розгляду справи по суті визнала позовні вимоги на користь позивача з відповідача стягується 50 відсотків судового збору, а інші 50 відсотків повертаються позивачу з державного бюджету.

Зважаючи на вищенаведене, відповідно до ст.ст. 19, 150, 164, 165 Сімейного кодексу України, ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», п. п. 15, 16, 18 постанови пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» та, керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 50 відсотків понесених нею судових витрат зі сплати судового збору в сумі 536,80 грн.

Повернути ОСОБА_1 50 відсотків понесених нею судових витрат зі сплати судового збору в сумі 536,80 грн. з державного бюджету України, сплачених нею по квитанції № 32528798800006353201 від 20.02.2023 року.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Сторони по справі:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 )

Відповідач: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ),

третя особа: служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації (код ЄДРПОУ 37501695, місцезнаходження: м. Київ, проспект Червоної Калини , 21-Г)

Повний текст рішення складено 03.05.2023 року.

Суддя: Н.Г.Таран