Рішення № 110667903, 03.05.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.05.2023Справа № 910/293/23Господарський суд міста Києва у складі судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у закритому судовому засіданні справу в порядку загального позовного провадження

за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, місто Київ, ВУЛИЦЯ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО, будинок 6) до проТовариства з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» (03065, місто Київ, пр.Гузара Любомира, будинок 44) визнання одностороннього правочину недійним

Представники:

від Позивача: Пушкар І.А. (представник на підставі довіреності);

від Відповідача: Пилипчук В.Є. (представник на підставі довіреності);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (надалі також - «Позивач») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» (надалі також - «Відповідач») про визнання одностороннього правочину недійним.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для визнання одностороннього правочину з припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог недійним.

Також, разом з позовною заявою Позивачем подано клопотання про розгляд справи у закритому судовому засіданні та витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2023 року відкрито провадження у справі №910/293/23, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 01.02.2023 року.

30.01.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким просив Суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

31.01.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

01.02.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи для долучення до матеріалів справи.

У підготовче засідання 01.02.2023 року з`явився представник позивача; представник відповідача не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2023 року, яка занесена до протоколу судового засідання, встановлено Позивачу строк до п`яти днів з 02.02.2023 року для надання відповіді на відзив; встановлено Відповідачу строк до п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив для надання заперечень; задоволено клопотання Позивача про розгляд справи в закритому судовому засіданні, задоволено клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи та відкладено підготовче судове засідання на 01.03.2023 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2023 року поставлено розглядати справу №910/293/23 у закритому судовому засіданні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2023 року клопотання Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про витребування доказів у справі задоволено. Зобов`язано Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надати:

- належним чином засвідчену копію укладеної з Публічним акціонерним товариством "Газпром" угоди про надання послуг з організації транспортування природного газу територією України від 30.12.2019 року;

- належним чином засвідчені копії листів Публічного акціонерного товариства "Газпром" від 19.05.2022 №05-499; від 01.07.2022 №03-1812; від 14.07.2022; №05-762 на адресу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

08.02.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла відповідь на відзив.

13.02.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи.

15.02.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли заперечення.

27.02.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшла заява про зупинення провадження у справі.

01.03.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли заперечення проти зупинення провадження у справі.

У підготовче засідання 01.03.2023 року з`явились представники позивача та відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2023 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено розгляд клопотання Відповідача про зупинення провадження у справі, встановлено Відповідачу строк до 3 днів з 02.03.2023 року для надання копії позовної заяви з додатками у справі 910/12377/22, разом із копіями заяв про зміну предмету або підстав позову за наявності, продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче судове засідання на 29.03.2023 року.

06.03.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про долучення копії позовної заяви з додатками у справі 910/12377/22.

У підготовче засідання 29.03.2023 року з`явились представники позивача та відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2023 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовлено в задоволенні клопотання Відовідача про зупинення провадження у справі, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.05.2023 року.

В судовому засіданні 03 травня 2023 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Представник Відповідач заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 03 травня 2023 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.12.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» (оператор) та Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (замовник) було укладено Договір транспортування природного газу №012020/1912000543, за умовами якого оператор надає замовнику послугу транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлені в цьому договорі вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні (п. 2.1. Договору). (т.1 а.с.40-79)

У п. 2.8. Договору сторони дійшли згоди, що взаємовідносини між замовником (позивач) та оператором (відповідач) при забезпеченні (замовленні, наданні, супроводженні) послуг транспортування за цим договором здійснюються сторонами через інформаційну платформу оператора відповідно до вимог Кодексу ГТС. Замовник набуває права доступу до інформаційної платформи з моменту підписання цього договору, а його уповноважені особи - з моменту їх авторизації, що оформлюється наданим замовником повідомлення на створення облікового запису уповноважених осіб користувача платформи за формою, визначеною Кодексом. Після набуття права доступу до інформаційної платформи замовник зобов`язується дотримуватися порядку взаємодії з інформаційної платформою, визначеного Кодексом.

Пунктом 4.1 Договору сторони погодили, що замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг.

За умовами п. 8.2 Договору вартість послуг договірної потужності визначається виходячи з обсягу замовленої потужності Замовника згідно з додатком 1 до цього Договору (розподіл потужності) та/або додатком 2 до цього Договору (розподіл потужності з обмеженнями) та/або обсягу підтвердженої номінації у випадку замовлення потужності на період однієї газової доби.

Вартість договірної потужності Замовника, крім замовника послуг транспортування, на якого в установленому порядку рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до статті 11 Закону України «Про ринок природного газу» покладено спеціальні обов?язки з постачання природного газу, у межах виконання ним таких спеціальних обов?язків, на період газового місяця (Р) визначається як сума вартості договірних потужностей за кожен день газового місяця. (п.8.2 Договору)

Положеннями п. 9.6. Договору визначено, що розбіжності щодо вартості щодобових небалансів підлягають врегулюванню відповідно до умов цього договору або в суді. До прийняття рішення суду вартість добових небалансів, яку замовник зобов`язаний сплатити, визначаються за даними оператора.

За умовами п. 11.4. Договору врегулювання щодобових небалансів оформлюються одностороннім актом за підписом оператора на весь обсяг щодобових небалансів. В акті зазначаються щодобові обсяги небалансів, а також ціни, за якими оператор врегулював щодобові небаланси (у розрізі кожної доби).

Додатковою угодою від 01 грудня 2020 року № 5 сторони виклали пункт 8.2. розділу VIII Договору в редакції вказаної додаткової угоди, згідно з якою послуги доступу до потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи на період газового місяця, кварталу та/або року надаються на умовах 100 % попередньої оплати у розмірі вартості замовленої потужності на період газового місяця за п`ять банківських днів до початку газового місяця, у якому буде забезпечуватись доступ до потужностей.

Додатковою угодою №6 від 22.11.2021 року до Договору транспортування природного газу №012020/1912000543 від 30.12.2019 року викладено п.8.2 договору в новій редакції: «Вартість договірної потужності Замовника, крім замовника послуг транспортування, на якого в установленому порядку рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до статті 11 Закону України «Про ринок природного газу» покладено спеціальні обов?язки з постачання природного газу, у межах виконання ним таких спеціальних обов?язків, на період газового місяця (Р) визначається як сума вартості договірних потужностей за кожен день газового місяця.

Перерахунок вартості переривчастої потужності та/або потужності з обмеженнями за формулою розрахунку вартості відповідної потужності, яка була перервана, із застосуванням знижувального коефіцієнту.

Перерахунок вартості потужності з обмеженнями здійснюється щомісяця до 14 числа місяця, наступного за місяцем надання послуг.

Оператор направляє рахунки-фактури на електронну адресу Замовника.

Послуги доступу до потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи на період газового місяця, кварталу та/або року надаються на умовах 100 % попередньої оплати (крім замовника послуг транспортування, на якого в установленому порядку рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до статті 11 Закону України «Про ринок природного газу» покладено спеціальні обов?язки з постачання природного гачу, у межах виконання ним таких спеціальних обов?язків, або оператора газорозподільної системи) у розмірі вартості замовленої потужності на період газового місяця за п?ять банківських днів до початку газового місяця, у якому буде забезпечуватись доступ до потужностей, крім випадків, передбачених цим пунктом.

У випадку якщо розподіл потужності на період газового місяця на переривчастій основі проводиться менше ніж за 5 банківських днів до початку газового місяця, у якому буде забезпечуватись транспортування природного газу, замовник послуг транспортування зобов?язаний здійснити 100 % попередню оплату в розмірі вартості розподіленої потужності. При цьому така оплата має бути отримана оператором газотранспортної системи на його рахунок не пізніше ніж за три години до кінцевого строку подання номінації на першу газову добу відповідного газового місяця надання послуг транспортування.

Для послуг доступу до потужності на період однієї газової доби Замовник зобов`язаний здійснити 100 % попередню оплату (крім замовника послуг транспортування, на якого в установленому порядку рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до статті 11 Закону України «Про ринок природного газу» покладено спеціальні обов?язки з постачання природного газу, у межах виконання ним таких спеціальних обов?язків, або оператора газорозподільної системи) у розмірі не менше від вартості послуги доступу до потужності на період газової доби, яка планується для використання згідно з номінацією. При цьому така оплата має бути отримана оператором газотранспортної системи на його рахунок не пізніше ніж за три години до кінцевого строку подання номінації.

Замовник сплачує Оператору вартість замовленої потужності, як зазначено в цьому розділі, незалежно від того, чи була повністю використана замовлена потужність.

У платіжних дорученнях Замовник повинен обов?язково вказувати номер Договору, дату його підписання та звітний період (місяць, рік), за який здійснюється оплата. У разі якщо у платіжних дорученнях Замовника не зазначено номер Договору, дату його підписання, звітний період (місяць, рік), за який здійснюється оплата, Оператор зараховує кошти, що надійшли від Замовника, у першу чергу як погашення заборгованості за надані послуги з транспортування газу, що виникла в попередніх періодах.».

Заявою №ТОВВИХ-22-7017 від 04.07.2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» повідомило Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, яка була отримана останнім за вх. №197/17-22 від 08.07.2022 року. (т.1 а.с.29-30)

У вказаній заяві Оператор ГТС на підставі та в порядку ст. 601 Цивільного кодексу України повідомив НАК «Нафтогаз України» про припинення шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог 63 288 018,91 грн грошових зобов`язань Оператора ГТС перед НАК «Нафтогаз України» за договором транспортування природного газу від 23.12.2019 №1907000468 в тому числі:

- в сумі 2 547 191,81 грн на підставі акту врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць лютий 2022 року від 28.02.2022 №02-2022-1907000468,

?к в сумі 17 017 163,38 грн на підставі акту врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць березень 2022 року від 31.03.2022 № 03-2022-1907000468,

- в сумі 1562 923,37 грн на підставі акту врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць квітень 2022 року від 30.04.2022 №04-2022-1907000468,

- в сумі 534,17 грн на підставі акту врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць травень 2022 року від 31.05.2022 №05- 2022-1907000468,

- в сумі 42 160 206,18 грн, які є грошовими коштами, що надійшли на рахунок Оператора ГТС як попередня оплата послуг замовленої потужності (ДОБА) 10.03.2022, з урахуванням вимоги НАК «Нафтогаз України» щодо повернення коштів від 20.06.2022 №23/3-291-22

та 63 288 018,91 грн грошових зобов`язань НАК «Нафтогаз України» перед Оператором ГТС за договором транспортування природного газу від 30.12.2019 №012020/1912000543 та згідно Додатку 1 до договору і рахунку на розподіл річної потужності №Рахунок/Рік 07.2022.

Після зарахування зустрічних однорідних вимог зобов`язання Оператора ГТС перед НАК «Нафтогаз України» за договором транспортування природного газу від 23.12.2019 №1907000468 в сумі 63 288 018,91 грн та зобов`язання НАК «Нафтогаз України» перед Оператором ГТС за договором транспортування природного газу від 30.12.2019 №012020/1912000543 в сумі 63 288 018,91 грн вважаються припиненими.

Після здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог за вказаною заявою, залишок невиконаних грошових зобов?язань НАК «Нафтогаз України» перед Оператором ГТС за договором транспортування природного газу від 30.12.2019 №012020/1912000543 та згідно Додатку 1 до договору і рахунку на розподіл річної потужності №Рахунок/Рік 07.2022 складатиме суму в розмірі 191 819 424,99 грн.

У відповідь на вказану заяву Позивач листом №23/3-1582/1.4-22 від 14.07.2022 року повідомив про непогодження із заявою про зарахуванням зустрічних однорідних вимог, оскільки не погоджується з сумами заборгованості, зокрема, заперечував наявність заборгованості станом на 30.06.2022 за договором від 30.12.2019 року №012020/1912000543 в сумі 255107443,90 грн., оскільки у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин послуги розподілу потужності на точках виходу потребують корегування і в обсягах, зазначених в актах від 31.05.2022 р., 30.06.2022 р., не надавались. (т.1 а.с.31-33)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що односторонній правочин з припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, вчинений Товариством з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ», є недійсним, оскільки станом на 10.06.2022 р. заборгованість Оператора ГТС перед Позивачем за договором транспортування природного газу №1907000468 від 23.12.2019 р. становила 21127278,56 грн. й зобов`язання мали припинитися шляхом виконання. Стосовно грошових зобов`язань Оператора ГТС перед Позивачем з повернення попередньої оплати послуг замовленої потужності за договором транспортування природного газу №1907000468 від 23.12.2019 р. в сумі 42160206,18 грн. існував спір, оскільки з 01.04.2022 по 01.07.2022 Компанія не закуповувала імпортований газ та не отримувала від Відповідача послугу замовлення потужностей в точках міждержавного з`єднання. Стосовно грошових зобов`язань НАК «Нафтогаз України» перед Оператором ГТС з оплати замовленої потужності за договором транспортування природного газу 30.12.2019 №012020/1912000543 в сумі 255107443,90 грн. існував спір, оскільки у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин (а саме неможливістю подальшого транспортування природного газу через ГВС «Сохранівка» до точок виходу з ГТС) розмір оплати послуги потужності потребує корегування, оскільки фактично послуги з транспортування природного газу в обсягах, зазначених в Актах від 31.05.2022 р., 30.06.2022 р., не надавались. За таких підстав, просить Суд визнати недійсним з моменту його вчинення односторонній правочин з припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, вчинений Товариством з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ», шляхом надіслання Акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» заяви про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог №ТОВВИХ-22-7017 від 04.07.2022 року.

В обґрунтування заперечень на позовну заяву Відповідач зазначав, що Позивачем не надано жодного обґрунтування або документального підтвердження розбіжностей та спірності сум, не оскаржено в судовому порядку питання щодо вартості щодобових небалансів за лютий-квітень 2022 р., вартість послуг з оплати замовленої (договірної) потужності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Стаття 6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За змістом статті 15 Цивільного кодексу України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

При цьому під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 зі справи № 912/1856/16, від 14.05.2019 зі справи № 910/11511/18.

За приписом статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Пунктом 2.1. Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За змістом п.2.9 Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Одночасно, за змістом п.2.5.2 вказаної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України необхідно з урахуванням приписівст.215 Цивільного кодексу України та ст.207 Господарського кодексу України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, ч.1 ст.220, ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.207 Господарського кодексу України), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора.

Такої саме позиції дотримується Вищий господарський суд України і у п.18 Інформаційного листа №01-8/211 від 07.04.2008р. «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України», за змістом вимога про визнання недійсним правочину та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Цивільний кодекс України не дає визначення поняття «заінтересована особа». Тому коло заінтересованих осіб має з`ясовуватись в кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов`язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов`язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов`язану сторону певних обов`язків.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання правочину недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено Судом, заявою №ТОВВИХ-22-7017 від 04.07.2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» повідомило Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, яка була отримана останнім за вх. №197/17-22 від 08.07.2022 року. (т.1 а.с.29-30)

У вказаній заяві Оператор ГТС на підставі та в порядку ст. 601 Цивільного кодексу України повідомив НАК «Нафтогаз України» про припинення шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог 63 288 018,91 грн грошових зобов`язань Оператора ГТС перед НАК «Нафтогаз України» за договором транспортування природного газу від 23.12.2019 №1907000468 в тому числі:

- в сумі 2 547 191,81 грн на підставі акту врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць лютий 2022 року від 28.02.2022 №02-2022-1907000468,

- в сумі 17 017 163,38 грн на підставі акту врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць березень 2022 року від 31.03.2022 № 03-2022-1907000468,

- в сумі 1562 923,37 грн на підставі акту врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць квітень 2022 року від 30.04.2022 №04-2022-1907000468,

- в сумі 534,17 грн на підставі акту врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць травень 2022 року від 31.05.2022 №05- 2022-1907000468,

- в сумі 42 160 206,18 грн, які є грошовими коштами, що надійшли на рахунок Оператора ГТС як попередня оплата послуг замовленої потужності (ДОБА) 10.03.2022, з урахуванням вимоги НАК «Нафтогаз України» щодо повернення коштів від 20.06.2022 №23/3-291-22

та 63 288 018,91 грн грошових зобов`язань НАК «Нафтогаз України» перед Оператором ГТС за договором транспортування природного газу від 30.12.2019 №012020/1912000543 та згідно Додатку 1 до договору і рахунку на розподіл річної потужності №Рахунок/Рік 07.2022.

Після зарахування зустрічних однорідних вимог зобов`язання Оператора ГТС перед НАК «Нафтогаз України» за договором транспортування природного газу від 23.12.2019 №1907000468 в сумі 63 288 018,91 грн та зобов`язання НАК «Нафтогаз України» перед Оператором ГТС за договором транспортування природного газу від 30.12.2019 №012020/1912000543 в сумі 63 288 018,91 грн вважаються припиненими.

Після здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог за вказаною заявою, залишок невиконаних грошових зобов?язань НАК «Нафтогаз України» перед Оператором ГТС за договором транспортування природного газу від 30.12.2019 №012020/1912000543 та згідно Додатку 1 до договору і рахунку на розподіл річної потужності №Рахунок/Рік 07.2022 складатиме суму в розмірі 191 819 424,99 грн.

У відповідь на вказану заяву Позивач листом №23/3-1582/1.4-22 від 14.07.2022 року повідомив про непогодження із заявою про зарахуванням зустрічних однорідних вимог, оскільки не погоджується з сумами заборгованості, зокрема, заперечував наявність заборгованості станом на 30.06.2022 за договором від 30.12.2019 року №012020/1912000543 в сумі 255107443,90 грн., оскільки у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин послуги розподілу потужності на точках виходу потребують корегування і в обсягах, зазначених в актах від 31.05.2022 р., 30.06.2022 р., не надавались. (т.1 а.с.31-33)

За приписами ч. 1-3 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особам.

У статті 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що "стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню".

Відповідно до ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Аналогічні положення закріплені також у ст. 601 ЦК України, згідно з якою зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Положеннями ч. 5 ст. 202 ЦК України визначено, що до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Таким чином, зважаючи на приписи статей 202 та 601 ЦК України, вбачається можливим встановити, що спірна заява Відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог за своєю правовою природою є одностороннім правочином, направленим на припинення взаємних грошових зобов`язань сторін у справі.

Відтак, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань: тобто, боржник у першому зобов`язанні - є кредитором у другому.

Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов`язання. У такому випадку зобов`язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам (стаття 601 ЦК України):

- бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим);

- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);

- строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 22.01.2021 року по справі №910/11116/19 уточнив висновки наступним чином: безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором.

За дотримання умов, передбачених статтею 601 ЦК України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 ЦК України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов`язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним.

Заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог.

Наявність на момент зарахування іншого спору (спорів) в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за зобов`язанням не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника.

Наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення.

Щодо заборгованості Оператора ГТС перед НАК «Нафтогаз України» за договором транспортування природного газу від 23.12.2019 №1907000468 в тому числі: в сумі 2 547 191,81 грн на підставі акту врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць лютий 2022 року від 28.02.2022 №02-2022-1907000468, в сумі 17 017 163,38 грн на підставі акту врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць березень 2022 року від 31.03.2022 № 03-2022-1907000468, в сумі 1562 923,37 грн на підставі акту врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць квітень 2022 року від 30.04.2022 №04-2022-1907000468, в сумі 534,17 грн на підставі акту врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць травень 2022 року від 31.05.2022 №05- 2022-1907000468, Суд зазначає.

23.12.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» (оператор) та Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (замовник) було укладено Договір транспортування природного газу №1907000468, за умовами якого оператор надає замовнику послугу транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлені в цьому договорі вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні (п. 2.1. Договору). (т.2 а.с.9-35)

Відповідно до п.9.4 Договору у випадку, якщо загальна вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця, Оператор до 14 числа газового місяця, наступного за звітним, повідомляє Замовника про розмір грошових коштів, які підлягають виплаті Замовнику (розмір визначається як різниця між загальною вартістю щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця та загальною вартістю щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця). Виплата грошових коштів здійснюється на рахунок Замовника у термін до 5 робочих днів з дня повідомлення. За заявою Замовника Оператор може здійснити зарахування плати за добовий небаланс на користь Замовника в якості попередньої оплати за добовий небаланс наступних періодів.

Згідно з п.9.6 Договору розбіжності щодо вартості добових небалансів підлягають урегулюванню відповідно до умов цього Договору або в суді. До прийняття рішення суду вартість добових небалансів, яку Замовник зобов?язаний сплатити у строк, визначений пунктом 9.3 цього Договору, визначається за даними Оператора.

Врегулювання щодобових небалансів оформлюються одностороннім актом за підписом Оператора на весь обсяг щодобових небалансів. В акті зазначаються щодобові обсяги небалансів, а також ціни, за якими Оператор врегулював щодобові небаланси (у розрізі кожної доби). (п.11.4 Договору)

Сторонами не заперечувався той факт, що Оператор ГТС надав НАК «Нафтогаз України» акти врегулювання щодобових небалансів за лютий - квітень 2022 року на загальну суму 21 127 278 грн. 56 коп.

При цьому, Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження оскарження Позивачем вартості щодобових небалансів за лютий - квітень 2022 року на загальну суму 21 127 278 грн. 56 коп.

Претензією №23/3-266-22 від 10.06.2022 року Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» просило Відповідача сплатити заборгованість за договором транспортування природного газу від 23.12.2019 №1907000468 за лютий 2022 року - квітень 2022 року у розмірі 21127278 грн. 56 коп. (т.1 а.с.23-25) У відповідь на яку останній листом №ТОВВИХ-22-6809 від 28.06.2022 року повідомив Позивача про настання форс-мажорних обставин з 24.02.2022 року. (т.1 а.с.26-28)

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. (т.1 а.с.111)

Указами Президента України неодноразово продовжувався вказаний строк, зокрема, Указом Президента від 6 лютого 2023 року №58/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

Частиною 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сиди) с надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, зокрема, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, тощо.

Наразі Торгово-промислова палата України ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин та з метою позбавлення обов`язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії воєнного стану, на сайті Торгово-промислової палати України розміщено загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин.

Зокрема, листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований «Всім кого це стосується», Торгово-промислова палата України на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Разом з цим, незважаючи на те, що такий загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин стосується невизначеного кола осіб, це не означає, що такий лист звільняє від цивільно-правової відповідальності сторону договору. Зокрема, у будь-якому разі стороні необхідно буде довести, що зобов`язання невиконане саме у зв`язку з воєнними діями.

13.05.2022 ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що в період дії воєнного стану у разі порушення зобов`язань згаданий вище лист від 28.02.2022 можна роздрукувати із сайту ТПП України та долучати до повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання договірних зобов`язань у встановлений термін, для спроможності обґрунтованого перенесення строків виконання зобов`язань та вирішення спірних питань мирним шляхом. Також вказується, що у разі необхідності сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов`язанням окремо.

З огляду на це, загальний лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією російської федерації проти України, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов`язання (а доведення причинно-наслідкового зв`язку в такому випадку є обов`язковим), доводи позивача та висновку суду першої інстанції з приводу чого є обґрунтованими.

Суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 01.06.2021 у справі № 910/9258/20, про те, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона повинна довести, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного випадку виконання зобов`язання».

Суд враховує правовий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду викладений у постанові від 21 вересня 2022 року у cправі №911/589/21, про те, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (п.5.21 постанови).

Суд враховує правовий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 31 серпня 2022 року у справі №910/15264/21, де вказано:

-відповідно до ч.1 ст.617 ЦК, ч.2 ст.218 ГК та ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об`єктивно унеможливлюють виконання особою зобов`язань за умовами договору, обов`язків, передбачених законодавством.

- надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

- невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

- між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, наведено висновок щодо застосування ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до якого:

- форс-мажорні обставини не мають преюдиціального характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання;

- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання; саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Суд враховує правовий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 30 травня 2022 року у cправі №922/2475/21, де Верховний Суд констатує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановлений) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Відповідно до ст.13, 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В той же час, з огляду на вищенаведені норми чинного законодавства України, Суд зазначає, що Відповідачем не надано доказів неможливості виконання ним свого зобов`язання з оплати вартості щодобових небалансів за лютий - квітень 2022 року на загальну суму 21 127 278 грн. 56 коп. за Договором транспортування природного газу від 23.12.2019 №1907000468 внаслідок настання форс-мажорних обставин, а тому Суд не приймає до уваги доводи Відповідача в цій частині. В той же час, Суд не приймає до уваги доводи Позивача стосовно того, що умовами вказаного договору передбачено обов`язок виконання грошового зобов`язання Відповідача лише шляхом його виконання, оскільки проведення зарахування зустрічних однорідних вимог не суперечить умовам вказаного договору й нормам чинного законодавства України.

Стосовно посилань Позивача на різницю в сумах, зазначених у претензії Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»№23/3-266-22 від 10.06.2022 року у розмірі 21127278 грн. 56 коп. й у заяві Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ»№ТОВВИХ-22-7017 від 04.07.2022 року у розмірі 21127812 грн. 79 коп., Суд зазначає, що вказана різниця виникла внаслідок неврахування Позивачем вартості щодобових позитивних небалансів за Актом від 31.05.2022 року №05-2022-1907000467 за травень 2022 року у розмірі 534 грн. 17 коп.

Щодо заборгованості Оператора ГТС перед НАК «Нафтогаз України» за договором транспортування природного газу від 23.12.2019 №1907000468 в сумі 42 160 206,18 грн., які є грошовими коштами, що надійшли на рахунок Оператора ГТС як попередня оплата послуг замовленої потужності (ДОБА) 10.03.2022, з урахуванням вимоги НАК «Нафтогаз України» щодо повернення коштів від 20.06.2022 №23/3-291-22, Суд зазначає, що надсилання Позивачем на адресу Відповідача претензій з вимогами про повернення грошових коштів не свідчить про спірність вказаних вимог, оскільки вказане не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони. Крім того, заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами, проте Позивачем в даному випадку не надано суду жодних доказів на підтвердження спірності вказаних вимог.

Щодо заборгованості НАК «Нафтогаз України» перед Оператором ГТС за договором транспортування природного газу від 30.12.2019 №012020/1912000543 та згідно Додатку 1 до договору і рахунку на розподіл річної потужності №Рахунок/Рік 07.2022 у розмірі 63 288 018,91 грн., Суд зазначає.

30.12.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» (оператор) та Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (замовник) було укладено Договір транспортування природного газу №012020/1912000543, за умовами якого оператор надає замовнику послугу транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлені в цьому договорі вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні (п. 2.1. Договору). (т.1 а.с.40-79)

Згідно з абзацом 1 пункту 2.7. Договору додаток 1 є невід`ємною частиною цього договору у випадку, коли Компанії надається право використання гарантованої та/або переривчастої потужності, крім випадку замовлення потужності наперед.

Пунктом 4.1 Договору сторони погодили, що замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг.

Пунктом 5.1. визначено, що порядок комерційного обліку природного газу (у тому числі приладового) та перевірки комерційних вузлів обліку, а також порядок приймання-передачі природного газу в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи та визначення і перевірки параметрів якості в цих точках здійснюються сторонами відповідно до вимог Кодексу та з урахуванням цього договору.

Відповідно до розділу VI Договору Оператор забезпечує наявність відповідних потужностей у точках входу до газотранспортної системи або в точках виходу з газотранспортної системи в обсязі, визначеному згідно з додатком 1 до цієї угоди (розподіл потужності). Розподіл потужності здійснюється в порядку, передбаченому положеннями Кодексу. Надання номінацій (реномінацій) для отримання транспортування здійснюється у порядку, встановленому Кодексом. Форми номінацій і реномінацій оприлюднюються Товариством на його власному вебсайті.

Додатковою угодою від 01 грудня 2020 року № 5 сторони виклали пункт 8.2. розділу VIII Договору в редакції вказаної додаткової угоди, згідно з якою послуги доступу до потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи на період газового місяця, кварталу та/або року надаються на умовах 100 % попередньої оплати у розмірі вартості замовленої потужності на період газового місяця за п`ять банківських днів до початку газового місяця, у якому буде забезпечуватись доступ до потужностей.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору транспортування природного газу №012020/1912000543 від 30.12.2019 року листом №ТОВВИХ-22-6580 від 22.06.2022 року Відповідач надіслав на адресу Позивача рахунок/Рік 07.2022 з оплати вартості замовленої потужності на суму в розмірі 2473703712 грн. 34 коп., що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 25.06.2022 р., накладної. (т.1 а.с.225-227)

Претензією №1 за вих. №ТОВВИХ-22-7049 від 06.07.2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» вимагало у Позивача перерахувати на поточний рахунок грошові кошти у розмірі 208288282 грн. 57 коп. за прострочення виконання зобов`язання з оплати вартості замовленої потужності на липень 2022 року, а саме вартість замовленої потужності на липень 2022 року становить 2473703712 грн. 34 коп. (т.1 а.с.181-186)

Листом №ТОВВИХ-22-7154 від 07.07.2022 року Відповідач просив Позивача уточнити інформацію щодо обсягів потужності та точки входу/виходу до/з ТГС, які були сплачені згідно з платіжним дорученням №0000029607 від 28.06.2022 року на суму 2149716636 грн. 16 коп. (т.1 а.с.187)

Крім того, на виконання умов Договору транспортування природного газу №012020/1912000543 від 30.12.2019 року листом №ТОВВИХ-22-8550 від 12.08.2022 року Відповідач надіслав на адресу Позивача Акт наданих послуг за липень 2022 року №07-22/ТРАНЗИТ/РІК на суму в розмірі 2521658404 грн. 70 коп., що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 15.08.2022 р., накладної, фіскального чеку. (т.1 а.с.228-230)

Абзацом 8 пункту 8.2 Договору сторони погодили, що замовник сплачує оператору вартість замовленої потужності, як зазначено в розділі VIII договору, незалежно від того, чи була повністю використана замовлена потужність.

Судом також встановлено, що 29 червня 2021 року сторонами підписано та скріплено печатками Додаток № 1 до договору, яким Товариство та Компанія визначили об`єми гарантованої потужності на точках входу/виходу на добу. Зі змісту цього додатку вбачається, що потужність точки входу/виходу за період з 1 жовтня 2021 року по 30 вересня 2022 року складає: точка входу "Суджа" - 77 200 000,00 куб.м на добу, точка входу "Сохрановка" - 32 400 000,00 куб.м на добу, точка виходу Ужгород/Великі Капушани - 69 100 000,00 куб.м на добу, точка виходу "Дроздовичі" - 10 200 000,00 куб.м на добу, точка виходу "Берегове" - 24 600 000,00 куб.м на добу, точка виходу "Гребеники" - 4 500 000,00 куб.м на добу, точка виходу "Олексіївка" - 1 200 000,00 куб.м на добу, точка входу "Каушани" та точка виходу "Орлівка/Ісакча" - 0 куб.м на добу.

Отже, підставою для оплати Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» послуги доступу до потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи на період газового місяця є наявність підписаного сторонами додатку 1 до договору, яким встановлений відповідний обсяг замовленої позивачем потужності. Разом із цим, сторони погодили, що обов`язок з оплати вказаної послуги виникає у відповідача за п`ять робочих днів до початку газового місяця, у якому буде забезпечуватись доступ до потужностей (абзац 8 пункту 8.2 договору) і не залежить від додаткових дій Відповідача, зокрема, щодо надіслання рахунків на оплату, підписання актів надання послуг.

Судом розглянуті та відхилені доводи Позивача, що стосовно грошових зобов`язань НАК «Нафтогаз України» перед Оператором ГТС з оплати замовленої потужності за договором транспортування природного газу 30.12.2019 №012020/1912000543 в сумі 255107443,90 грн. існував спір, так як у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин (а саме неможливістю подальшого транспортування природного газу через ГВС «Сохранівка» до точок виходу з ГТС) розмір оплати послуги потужності потребує корегування, оскільки фактично послуги з транспортування природного газу в обсягах, зазначених в Актах від 31.05.2022 р., 30.06.2022 р., не надавались. Так, Суд звертає увагу, що у рахунку/Рік 07.2022 з оплати вартості замовленої потужності та в Акті наданих послуг за липень 2022 року №07-22/ТРАНЗИТ/РІК Відповідач не нараховував плату за замовлену потужність по точці входу "Сохрановка". Крім того, листом від 10 травня 2022 року № 2784/17-22 Відповідач повідомив Позивача про настання форс-мажорних обставин та зазначив, що з 15:00 газової доби 10 травня 2022 року номінації для транспортування газу через фізичну точку з`єднання "Сохрановка" на газову добу 11 травня 2022 року і на наступні газові доби до припинення обставин непереборної сили будуть відхилені, на підтвердження чого також надано сертифікат про форс - мажорні обставини №3100-22-0130 від 23.05.2022 року. (т.1 а.с.85, 127-130)

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням встановлених обставин справи, Суд зазначає, що вимоги, які підлягають зарахуванню й викладені у заяві Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог №ТОВВИХ-22-7017 від 04.07.2022 року, відповідають умовам, викладеним у статті 601 ЦК України, а саме вказані вимоги є зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); однорідними (зараховуються вимоги про передачу речей одного роду), строк виконання яких настав й безспірними.

За таких підстав, Суд приходить до висновку, що у сторін в межах виконання договірних зобов`язань утворилася взаємна заборгованість, яка не була оскаржена в судовому порядку, а тому за відсутності спору, у відповідності до умов Договору транспортування природного газу №1907000468 від 23.12.2019 року та Договору транспортування природного газу №012020/1912000543 від 30.12.2019 року й в порядку ст. 601 Цивільного кодексу України, Відповідачем було правомірно проведено між Сторонами зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі Заяви №ТОВВИХ-22-7017 від 04.07.2022 року. Так, наявність у обох сторін заборгованості за договорами та її погашення Відповідачем шляхом зарахування між сторонами зустрічних однорідних вимог у відповідності до ст. 601 Цивільного кодексу України та ст. 203 Господарського кодексу України, у формі заяви про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог відповідає як положенням договору, так і вимогам чинного законодавства України щодо однорідності, зустрічності, безспірності та настання строку для оплати.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» про визнання одностороннього правочину недійним є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору залишаються за Позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ

1. У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» про визнання одностороннього правочину недійним - відмовити у повному обсязі.

2. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 05 травня 2023 року.

Суддя О.В. Чинчин