Рішення № 110660785, 01.05.2023, Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

___________________ Справа № 299/1305/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.05.2023 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Трагнюк В.Р., за участю секретаря судового засідання Конар В.М., представника позивача Холмогорової Л.В., представника відповідача Андрашка О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Виноградівської міської ради Закарпатської області про скасування постанови Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Виноградівської міської ради Закарпатської області № 42 від 21.02.2023 року,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Холмогорова Лариса Василівна, звернулася в суд з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Виноградівської міської ради Закарпатської області про скасування постанови Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Виноградівської міської ради Закарпатської області № 42 від 21.02.2023 року.

Позовні вимоги мотивує тим, що 10.02.2023 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інспектором ЮП Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 283149 за ч. 2 ст. 156 КУпАП.

21.02.2023 року Адміністративна комісія при Виконавчому комітеті Виноградівської міської ради за результатами розгляду матеріалів адміністративного правопорушення, що надійшли від Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.156 КУпАП, прийняла постанову № 42 про притягнення такої до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 156 КУпАП та застосування адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів, громадян, що становить 10 200 грн.

Представник позивача зазначає, що достатніх доказів про існування правопорушення у справі не було, Комісією справу розглянуто упереджено (у органу місцевого самоврядування при розгляді даної категорії справ наявний матеріальний інтерес з огляду на те, що штраф, який підлягає стягненню справляється в рахунок місцевого бюджету) та формально прийнято необґрунтоване рішення про притягнення до відповідальності та накладення на ОСОБА_1 штрафу.

Разом з тим зазначає, що постанова адміністративної комісії при Виконавчому комітеті Виноградівської міської ради від 21.02.2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.156 КУпАП є протиправна та просить її скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП (відсутність події і складу адміністративного правопорушення) з огляду на наступне.

1. ОСОБА_1 не роз`яснено права і обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП.

2. У матеріалах справи відсутні фото, відео-фіксація.

3. Протокол не містить свідків чи потерпілих.

4. Наявність виправлень у поясненнях, а саме: виправлення у даті з вказівкою на місяць «03 на 02» та у змісті самих пояснень вказано дату «10.03.2023 року» (а.с. 5); виправлення у даті народження особи, якій нібито, здійснено продаж товару, а саме: вказівка місяця у графі «Рік народження» (а.с. 4), документ на підставі якого встановлений вік особи не додано.

5. Алкогольний напій, який нібито було продано, взагалі поліцейським не вилучався як речовий доказ, його огляд не проводився.

6. Пояснення у неповнолітнього відібрані без присутності будь-кого з батьків, іншого законного представника, педагога чи психолога.

7. Протокол складено щодо неналежного суб`єкта та відсутності конкретизації суті обвинувачення (відсутність вказівки нормативного акту (назви, статті, частини та пункту)).

8. До матеріалів справи не було долучено жодних документів, які б підтверджували факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з підприємством (організацією) торгівлі або громадського харчування.

Крім того, представник позивача зазначає, що інформація яка міститься у чеку не підтверджує того, що проданий товар є алкогольним напоєм, більше того Фіскальний чек ІС 30804865 від 10.02.2023 року (прикріплений до справи (а.с. 2) та який відсутній у Описі матеріалів за підписом ОСОБА_2 ) підтверджує те, що товар містить позначку, умовне скорочення, - ПБ (пиво безалкогольне).

Фіскальний чек не може бути підтвердженням продажу алкогольного напою саме нібито ОСОБА_3 , останнього ОСОБА_1 взагалі не пам`ятає, щоб він придбавав щось у магазині. Чек залишається на прилавку, який видається покупцеві, тому для передачі особою, яка дійсно придбала відповідний товар іншій особі за межами магазину не існує ніяких перешкод, так як чек жодним чином не ідентифікує особу «Покупця».

А тому просить постанову Адміністративної комісії при виконавчому комітеті Виноградівської міської ради № 42 від 21.02.2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 156 КУпАП скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП (відсутність події і складу адміністративного правопорушення).

В свою чергу представник відповідача подав відзив на позовну заяву, яким заперечив позовні вимоги повністю, оскільки рішення прийнято законно та обґрунтовано, позивач висловлює свої домисли, що гр. ОСОБА_1 не роз`яснено інспекторами її права на юридичну допомогу, проте це твердження не має ніякого доказу, навіть навпаки у протоколі про адміністративне правопорушення відносно гр. ОСОБА_1 у графі «гр-ну(ці) роз`яснено її права та обов`язки передбачені статтями 56, 59, 63 Конституції України, статтею 268 КУпАП і повідомлено, що розгляд справи відбудеться...» стоїть підпис гр. ОСОБА_1 , що свідчить про її ознайомлення з своїми правами та обов`язками.

Разом з тим, називаючи носіння неповнолітньою особою документів, які встановлюють особу та зберігання фіскального чеку, який видається кожному без виняткові покупцеві, провокацією вчинення адміністративного правопорушення. Даний домисел нічим не підтверджений, адже в Україні відсутня заборона на носіння документів та зберігання чеків, тим більше це цілком адекватні дії, які громадяни роблять щодня.

Крім того, зазначений позивачем той факт, що адміністративне правопорушення скоєне о 12 год. 38 хв. нібито під час обідньої перерви не свідчить про те, що у магазині в той час перебували інші люди, від яких працівники поліції могли взяти пояснення.

Зазначений представником позивача факт того, що пояснення гр. ОСОБА_1 , які містяться у матеріалах адміністративної справи, написані власноруч від імені інспектора ЮПСП Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області капітаном поліції ОСОБА_4 зі слів гр. ОСОБА_1 не свідчить про упередженість дій працівників поліції, оскільки гр. ОСОБА_1 власноруч, своїм почерком, поставила свій короткий підпис, прізвище та ініціали під текстом «З моїх слів записано вірно, мною прочитано», що свідчить про те, що пояснення вона надала добровільно та запевнює у їх вірності.

Разом з тим, письмові пояснення ОСОБА_1 про визнання щодо продажу алкогольного напою неповнолітній особі є допустимим доказом, який підтверджується і іншим доказом - фіскальним чеком. А зауваження позивача стосовно того, що письмові пояснення є тотожними та ідентичними фабулі «складу адміністративного правопорушення» не варті уваги, оскільки у графі «склад адміністративного правопорушення» викладається стислий зміст здійсненого правопорушення, а зазначений текст у даній графі якнайкраще та всебічно описує здійснене правопорушення. У правопорушенні, передбаченому ч.2 ст.156 КУпАП, стосовно продажу неповнолітній особі пива, алкогольного напою чи тютюнового виробу іншого опису складу правопорушення ніж «здійснення продажу» не може бути, адже саме ці слова передають зміст порушення цієї статті.

Твердження про відсутність вини особи, що притягується до адміністративної відповідальності як елемент суб`єктивної сторони складу правопорушення через те, що неповнолітній особі майже за місяць після дати скоєння адміністративного правопорушення (10.02.2023р.) виповнюється 18 років, не дає підстави вважати відсутність факту здійснення правопорушення, адже на момент здійснення продажу особа була неповнолітньою.

Щодо зауваження в позові стосовно того, що обвинувачення яке інкримінується ОСОБА_1 є неконкретизованим, оскільки у протоколі не вказано який саме нормативний акт порушено, а відповідальність передбачається за порушення «правил торгівлі» спростовується тим, що гр. ОСОБА_1 була притягнута до відповідальності не за «порушення правил торгівлі», а саме за факт продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, тютюнових виробів, електронних сигарет, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння особі, яка не досягла 18-річного віку підтверджується фіскальним чеком. До того ж, у протоколі про адміністративне правопорушення чітко прописано, що ОСОБА_1 здійснила правопорушення, передбачене частиною 2 статті 156 КУпАП, тим самим зазначено, який саме нормативний акт вона порушила.

Доводи представника позивача, що у фіскальному чеку міститься позначка, умовне скорочення - ПБ пиво безалкогольне, не відповідає дійсності, оскільки на такому зазначено «Пиво 1-ша ПБ Закарпатське оригінальне», де «1-ша ПБ» означає Перша Приватна Броварня - ТОВ Торгово-виробнича компанія «Перша приватна броварня» - підприємство яке виготовляє пиво марки «Закарпатське оригінальне».

А тому, Виноградівська міська рада вважає, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності відповідає чинному законодавству та прийнята з дослідженням, детальним вивченням всіх матеріалів, доказів по адміністративній справі (а.с.45-52).

В свою чергу представником позивача ОСОБА_5 подано відповідь на відзив у якій зазначено, що з доводами та міркуваннями, викладеними відповідачем - Виконавчим комітетом Виноградівської міської ради у відзиві на позов не погоджуються та вважають такі необґрунтованими з огляду на наступне (а.с.61-74).

Працівниками ювенальної превенції замість того, щоб сприяти перевихованню неповнолітнього ОСОБА_3 , та унеможливити ризики вчинення ним адміністративних правопорушень, використовують неповнолітнього для провокацій правопорушень, маючи на цьому власну вигоду - подання звітності, щодо результатів своєї роботи відповідно до кількості складених ними протоколів.

Крім того, працівниками ювенальної превенції, порушено встановлений порядок відбирання пояснень від неповнолітньої особи, а саме: не залучено одного з батьків, законного представника або педагога.

Доказів того, що ОСОБА_3 був «покупцем» та придбав саме алкогольний напій, а також те, що такий проданий саме ОСОБА_1 , ні матеріали справи, ні сам чек не містять, відтак, обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях.

Отже, враховуючи, що провадження в справі про адміністративне правопорушення здійснюється судом в рамках пред`явленого обвинувачення, в даному випадку в межах фактичних обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та виходячи з матеріалів наданих для розгляду, які були попередньо зібрані та належним чином процесуально закріплені уповноваженою на те посадовою особою, а вихід за вказані межі є недопустимим, цілком обґрунтованим є висновок про те, що зібрані по даній справі докази не підтверджують існування обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення.

Представник позивача, адвокат Холмогорова Л.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила позов задовольнити та зазначила, що в протоколі вказано ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», в якій не зафіксовано про заборону продажу алкогольних напоїв неповнолітнім особам. У протоколі не вказано відомості про свідків, які були допитані працівниками поліції, чек та напій не вилучалися, відомості, що саме у вказаному магазині, саме у вказаний період було продано неповнолітньому алкогольний напій відсутні. Також, відсутня відео і фото фіксація факту вчинення позивачем правопорушення. До матеріалів справи не було долучено жодних документів, які б підтверджували факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з підприємством (організацією) торгівлі або громадського харчування.

Представник відповідача Андрашко О.С. у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та зазначив, що порушення які допущені при складенні протоколу на які посилається позивач є формальними, адже сам факт продажу позивачем алкогольного напою неповнолітній особі наявний і доведений.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно ст.38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР, зі змінами та доповненнями, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, б) делеговані повноваження: 4) розгляд справ про адміністративні правопорушення, віднесені законом до їх відання; утворення адміністративних комісій та комісій з питань боротьби зі злочинністю, спрямування їх діяльності.

Згідно ст. 51 вказаного Закону виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень є виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради.

Відповідно до ст. 35 Статуту, виконавчі органи міської ради можуть утворювати адміністративні комісії та комісії з питань боротьби зі злочинністю, спрямовувати їх діяльність, розглядати справи про адміністративні правопорушення, віднесені законодавством до їх відання.

Відповідно до ч.2 ст. 82 Статуту, у межах, встановлених законами України, виконавчі органи міської ради здійснюють власні і делеговані повноваження у сферах і галузях, зокрема, забезпечення законності, правопорядку, охорони прав, свобод, законних інтересів громадян та інші повноваження.

Відповідно до ст. 85 Статуту, Адміністративна комісія - це колегіальний орган, який утворюється при виконавчому комітеті для розгляду і вирішення усіх справ про адміністративні правопорушення, за винятком справ, віднесених Кодексом України про адміністративні правопорушення до відання інших органів чи посадових осіб. Адміністративна комісія розглядає відповідно до чинного законодавства справи про адміністративні правопорушення в різних галузях.

Відповідно до п.7 ч.1 ст. 4 КАС України, суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №5-рп/2015 від 26 травня 2015 року наданого за поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з приводу офіційного тлумачення положення частини першої ст. 276 КУпАП органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (частина друга статті 6 Основного Закону України).

Судом встановлено, що 10.02.2023 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інспектором ЮПСП Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області складено протокол про адміністративне правопорушення Серії ВАВ № 283149 за ч. 2 ст. 156 КУпАП (а.с.50).

Відповідно до ст. 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

21.02.2023 року Адміністративна комісія при Виконавчому комітеті Виноградівської міської ради за результатами розгляду матеріалів адміністративного правопорушення, що надійшли від Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області відносно ОСОБА_1 за ознаками ч.2 ст.156 КУпАП, прийняла Постанову № 42 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 156 КУпАП та застосування до неї адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 гривень (а.с.10-15).

Встановлено, що під час винесення вищевказаної постанови, адміністративною комісією Виконавчого комітету Виноградівської міської ради згідно протоколу №42 від 21.02.2023 року було заслухано ОСОБА_1 та її адвоката Холмогорову Л.В., на основі письмових пояснень неповнолітнього ОСОБА_3 та визнання своєї вини ОСОБА_1 (за письмовими поясненнями) та наявності фіскального чека про продаж пива запропоновано накласти штраф на ОСОБА_1 у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (а.с.11-12).

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад.

За приписами ч. 1 ст. 218 КУпАП адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ч. 2 ст. 156 цього Кодексу. Тобто, адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад мають право розглядати справи про адміністративні правопорушення, у тому числі щодо накладення адміністративного стягнення за порушення правил торгівлі пивом, алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами та рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

У відповідності до положення ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст.10 КУпАП).

Тобто, адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, а саме: об`єктивну сторону, об`єкт, суб`єктивну сторону (внутрішня сторона діяння, елементами якої є вина, мотив і мета) і суб`єкт.

Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

У ході складення матеріалів про адміністративні правопорушення та прийняття постанови за результатами даних матеріалів органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи згідно з приписами ст.19 Конституції України зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто будь-яке відхилення або недотримання передбаченого законом (підзаконним) актом встановленого порядку дій органами державної влади, може призвести до порушення законних прав громадян під час вирішення питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно з ч. 1 ст. 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

За змістом п. 3 ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує питання, зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення та чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ст.293 КУпАП і роз`яснень, викладених в п.7 Постанови пленуму Верховного Суду України №6 від 24.06.1988 «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» зі змінами та доповненнями, орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови. Суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом`якшуючі обставини, майновий стан винного, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Частиною другою статті 156 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення працівником підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування правил торгівлі пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами та рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, а саме: торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння у приміщеннях або на територіях, заборонених законом, або в інших місцях, визначених рішенням відповідного органу місцевого самоврядування як такі, де роздрібна торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння заборонена, або торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, тютюновими виробами, електронними сигаретами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пристроями для споживання тютюнових виробів без їх згоряння через торгові автомати чи особами, які не досягли 18-річного віку, а також продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, тютюнових виробів, електронних сигарет, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння особі, яка не досягла 18-річного віку, або продаж тютюнових виробів в упаковках, що містять менш як 20 сигарет або цигарок, чи поштучно (крім сигар), або торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, винами столовими у заборонений рішенням відповідного органу місцевого самоврядування час доби,що тягне за собою накладення штрафу від чотирьохсот до восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 156 КУпАП, потребує умисної форми вини особи, коли, відповідно до положень статті 10 КУпАП, особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.156 КУпАП полягає у порушенні працівником підприємства (організації) правил торгівлі пивом, алкогольними, слабоалкогольними напоями, зокрема, продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, тютюнових виробів, особі, яка не досягла 18-річного віку.

Суб`єктом зазначеного правопорушення є працівник підприємства (організації) торгівлі.

Суд критично оцінює твердження представника відповідача в частині того, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності відповідає чинному законодавству та прийнята з дослідженням, детальним вивченням всіх матеріалів, доказів по адміністративній справі, враховуючи також те, що вказані доводи не підтверджені жодними належними доказами, оскільки: відеозапис з місця події відсутній у матеріалах даної справи, факт того, що було здійснено продаж товару, саме алкогольного напою (детально спростовується у Розділі 4 даних Заперечень), і саме неповнолітньому громадянину ОСОБА_3 , у якого відібрані пояснення, не підтверджується належними доказами, як і його вік. Не велась ні фото, ні відеофіксація моменту виявлення правопорушення, сам процес складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання пояснень особою, яка притягається до адміністративної відповідальності та неповнолітнім; протокол про адміністративне правопорушення Серії ВАВ № 283149 від 10.02.2023 року не містить даних про «Свідків» чи «Потерпілих». Відомості про заподіяння шкоди або негативні наслідки також відсутні.

Так, згідно із ч. 4 ст. 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» якщо у продавця пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових, тютюнових виробів, електронних сигарет, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, виникли сумніви щодо досягнення 18-річного віку покупцем, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні, слабоалкогольні напої, вина столові, тютюнові вироби, електронні сигарети, рідини, що використовуються в електронних сигаретах, пристрої для споживання тютюнових виробів без їх згоряння, продавець повинен звернутися до такого покупця з вимогою пред`явити паспорт громадянина України або інший документ, що підтверджує його вік.

Суд при дослідженні копії письмового пояснення ОСОБА_3 звертає увагу на виправлення у поясненні, а саме: виправлення у даті вказівкою на місяць «03 на 02» та у змісті самих пояснень вказано дату «10.03.2023 року»; виправлення у даті народження особи, якій нібито, здійснено продаж товару, а саме: вказівка місяця у графі «Рік народження» (а.с. 4), документ на підставі якого встановлений вік особи не додано (а.с. 5).

Крім того, з протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що алкогольний напій, який нібито було продано, взагалі поліцейським не вилучався як речовий доказ, його огляд не проводився.

Про вилучення речей і документів складається протокол або робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення, про огляд речей або адміністративне затримання.

Алкогольні напої під час виявлення у неповнолітнього підлягали вилученню посадовою особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, а про таке вилучення цією ж особою мав складатися відповідний протокол або робитися запис, зокрема, у протоколі про адміністративне правопорушення.

Проте з наявних в матеріалах справи доказів наданих сторонами, проведення вилучення жодних речей, зокрема, алкогольного напою, працівниками поліції не здійснювалось.

Оскільки за матеріалами справи зазначений речовий доказ не вилучався у неповнолітнього у визначений спосіб, не досліджувались під час провадження у справі, відповідно слід вважати його відсутність у справі про адміністративне правопорушення, а він, у свою чергу, є предметом правопорушення.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.265 КУпАП речі і документи, що є безпосереднім об`єктом правопорушення, виявлені під час затримання, особистого огляду або огляду речей, вилучаються посадовими особами органів, зазначених у статтях 234-1, 234-2, 244-4, 262, 264 цього Кодексу. Вилучені речі і документи зберігаються до розгляду справи про адміністративне правопорушення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням із Державною судовою адміністрацією України, а після розгляду справи, залежно від результатів її розгляду, їх у встановленому порядку конфіскують, або повертають володільцеві, або знищують, а при оплатному вилученні речей - реалізують.

Про вилучення речей і документів складається протокол або робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення, про огляд речей або адміністративне затримання.

Також, в протоколі є посилання на порушення позивачем ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», яка є загальною статтею щодо імпорту, експорту, оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального, та жодних заборон щодо продажу алкогольних напоїв неповнолітнім не містить.

Отже, протокол не містить вказівки, яким конкретно законодавством (нормативно-правовим актом із посиланням на пункт, частину, статтю) передбачена заборона щодо продажу алкогольних напоїв неповнолітнім, у той час як ч. 2 ст. 156 КУпАП лише встановлює відповідальність за такі дії.

Так само відповідний нормативно-правовий акт не зазначається в оскаржуваній постанові про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , в якому адміністративна комісія виконавчого комітету Виноградівської міської ради фактично вдається до цитування протоколу без опису обставин, які були встановлені безпосередньо адміністративною комісією під час розгляду справи, у зв`язку з чим постанова не відповідає вимогам щодо її змісту, викладеним у ст. 283 КУпАП.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 156 КУпАП перш за все визначено спеціальний суб`єкт вчинення даного адміністративного правопорушення - працівник підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування.

При оформленні матеріалів про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не з`ясовано, чи є вона суб`єктом, який підлягає притягненню до відповідальності за ч. 2 ст. 156 КУпАП, а саме «працівником підприємства (організації) торгівлі або громадського харчування», чи є вона працівником магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », як вказано у змісті протоколу - графа: «склад правопорушення».

До матеріалів справи не було долучено жодних документів, які б підтверджували факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з підприємством (організацією) торгівлі або громадського харчування.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia» заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Отже, враховуючи, що провадження в справі про адміністративне правопорушення здійснюється судом в рамках пред`явленого обвинувачення, в даному випадку в межах фактичних обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та виходячи з матеріалів наданих для розгляду, які були попередньо зібрані та належним чином процесуально закріплені уповноваженою на те посадовою особою, а вихід за вказані межі є недопустимим, цілком обґрунтованим є висновок про те, що зібрані по даній справі докази не підтверджують існування обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення.

Крім того, відповідальність передбачається за порушення «правил торгівлі», тобто дана норма є бланкетною, а, отже, у протоколі про адміністративне правопорушення має бути зазначено не тільки відповідна стаття певного нормативного акту (частина, пункт), але й має бути викладено їх зміст.

Не зазначення вищевказаних норм, що ставляться особі в порушення призводить до того, що таке обвинувачення є неконкретним, а отже це є порушенням права особи на захист і за таких обставин особу не може бути притягнуто до адміністративної відповідальності.

Разом з тим, при дослідженні (доказу) ксерокопії чеку (а.с.51) встановлено, що інформація, яка міститься у чеку, який наявний у матеріалах даної справи, не підтверджує того, що проданий товар є алкогольним напоєм, і такий був проданий саме неповнолітньому ОСОБА_3 .

Також матеріали справи, які слугували підставою для притягнення відповідача до відповідальності, не містять даних, які підтверджують неповнолітній вік особи ОСОБА_3 .

Згідно ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Аналіз сукупності представлених доказів по справі вказує на те, що таких є недостатньо для підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КУпАП.

Як вбачається з положень ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб`єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.

Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб`єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб`єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути вмотивованим.

Посилання на належні та конкретні докази, які свідчать про вчинення особою адміністративного правопорушення, перелік яких визначено статтею 251 КУпАП, повинні міститися саме в постанові про адміністративне правопорушення.

Також слід врахувати й обставини, які вказують на те, що працівник поліції ОСОБА_4 , яка відбирала письмові пояснення від ОСОБА_1 , ОСОБА_3 заслуговує на притягнення до дисциплінарної відповідальності за наслідками проведення службового розслідування, однак враховуючи те, що наказом ГУНП в Закарпатській області від 28.02.2023 року № 519 їй оголошено догану, прийнято рішення обмежитись вжитими заходами (а.с.107).

В розумінні ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частини першої статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вина особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи (правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а).

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення (постанова ВС від 27.06.2019 у справі №560/751/17).

Відсутність доказів вини позивача свідчить про незаконність постанови та необхідність її скасування.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (постанова Верховного суду від 14.05.2020, №240/12/17).

Сам факт винесення оскаржуваної постанови не є доказом вчинення адміністративного правопорушення позивачем, саме до цього зводяться висновки Верховного Суду викладені у постанові від 26 квітня 2018 року (справа №338/1/17).

Постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14.02.2019 року у справі №127/163/17-а).

Надаючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення винесена з порушенням вимог КУпАП, дані, які містяться у ній викликають сумніви щодо вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.156 КУпАП. Крім того, адміністративна комісія при виконавчому комітеті Виноградівської міської ради при розгляді адміністративного матеріалу складеного відносно ОСОБА_1 та при винесенні постанови №42 від 21.02.2023 не звернула уваги на зазначені вище у рішенні порушення, не здійснила належної оцінки доказів у справі про адміністративне правопорушення.

Таким чином, зважаючи на відсутність належних та достатніх доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КУпАП, суд заперечення відповідача відхиляє та приходить до висновку про недоведеність складу адміністративного правопорушення в діях позивача, оскаржувана постанова прийнята без всебічного, повного і об`єктивного дослідження усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з порушенням порядку розгляду справи, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення (правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 18.02.2020 у справі № 524/9827/16-а), а тому, відповідно до п. 3 ст. 293 КУпАП, ст. 286 КАС, суд скасовує вказану постанову і закриває провадження у справі.

Крім того, відповідно до принципу 6 Рекомендації № R (91) 1 Комітету Європи державам-членам стосовно адміністративних санкцій, ухваленої 13 лютого 1991 року, при застосуванні адміністративних санкцій, окрім сформульованих у Резолюції (77) 31 принципів справедливої адміністративної процедури, що звичайно застосовуються до адміністративних актів, слід керуватися такими особливими принципами: 1) особа, стосовно якої розглядається можливість застосування адміністративної санкції, попередньо інформується щодо фактів, які їй ставляться в вину; 2) вона має достатньо часу для підготовки свого захисту залежно від складності справи та суворості санкцій, що можуть бути застосовані; 3) вона або її представник інформується стосовно характеру доказів у справі, зібраних проти неї; 4) вона має можливість висловити свою думку перед оголошенням рішення про санкцію; 5) адміністративний акт про застосування санкцій містить мотиви, на яких вона ґрунтується.

Згідно з ч. 1 ст.139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа, тому з Виноградівської міської ради Закарпатської області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1073,60 грн (а.с.40).

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Крім того, заявлений позивачем розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до частини першої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно із частиною другою статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Зазначені положення кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Аналогічний висновок викладений у Додатковій Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 826/841/17 від 05 вересня 2019 року.

На підтвердження фактично понесених витрат до клопотання додаються: акт прийому- передачі послуг; документ, що підтверджує оплату послуг відповідно до Договору про надання правової допомоги; звіт адвоката; розрахунок судових витрат.

З метою отримання правничої допомоги у даній справі позивачем, ОСОБА_1 10 лютого 2023 року укладено договір про надання правової допомоги з адвокатським об`єднанням «Закарпатська обласна колегія адвокатів» в особі голови - адвоката Холмогорової Лариси Василівни, за яким адвокат прийняв на себе зобов`язання надати клієнту правову допомогу на умовах, передбачених цим договором, а саме: захист та представництво інтересів Клієнта при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно Клієнта за ч. 2 ст. 156 КУпАП (Протокол Серії ВАВ № 283149 від 10.02.2023 року).

Згідно звіту про надання правової допомоги за Договором від 10 лютого 2023 року, AO «Закарпатська обласна колегія адвокатів» у зв`язку з розглядом даної справи було надано позивачу послуги на загальну суму 6 630 грн. (шість тисяч шістсот тридцять гривень 00 копійок), які були сплачені в повному обсязі.

Відповідно до Акту приймання-передавання наданих послуг від 28 березня 2023 року вартість наданої правової допомоги (послуг) складає 6 630 грн. (шість тисяч шістсот тридцять гривень 00 копійок).

Відповідно до доданих до цього клопотання документів, позивач оплатив адвокатські послуги згідно Договору про надання правової допомоги б/н від 10 лютого 2023 року на суму 6 630 грн. (шість тисяч шістсот тридцять гривень 00 копійок) (а.с.92-98).

Таким чином, з відповідача підлягають стягненню судові витрати, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 630 грн. ( шість тисяч шістсот тридцять гривень 00 копійок).

Такий розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Разом з тим, зазначені витрати пов`язані з розглядом справи, а саме: витрати на пальне на суму 2 000 грн., суд не бере до уваги та додані ксерокопії квитанцій квитанції не приймає як належні докази, оскільки представником позивача не доведено, що такі стосуються розгляду даної справи (а.с.99). Крім того, участь адвоката та представництво інтересів клієнта у судових засіданнях під час розгляду справи судом включено у суму 6630 грн. (пункт 8 розрахунку судових витрат) (а.с.95-96).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

За наявності угод про надання правової допомоги при вирішенні питання відшкодування судових витрат ЄСПЛ керується не ними, а іншими наведеними вище чинниками, які стосуються роботи адвоката, насамперед принципом розумності судових витрат, що відображено також у справі «Пакдемірлі проти Туреччини».

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 2, 5, 9, 72, 73, 77, 139, 241, 242, 244, 246,255, 268-272, 286, 297 КАС України, ст. 7, 9, 10, 33, 156, 213, 218, 245, 251, 252, 254, 256, 277, 277-2, 278, 280, 283, 293 КУпАП, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити частково.

Постанову адміністративної комісії при виконавчому комітеті Виноградівської міської ради № 42 від 21.02.2023 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 156 КУпАП - скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП (відсутність події і складу адміністративного правопорушення).

Стягнути з Виконавчого комітету Виноградівської міської ради, код ЄДРПОУ 44633612, 90300, Закарпатська область, м. Виноградів, площа Миру, 5 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , ( АДРЕСА_1 ), судові витрати, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу у сумі 6 630 грн. та 1073,60 грн. зі сплати судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 05.05.2023 року.

ГоловуючийВ. Р. Трагнюк