Рішення № 110660781, 05.05.2023, Великоберезнянський районний суд Закарпатської області

Справа № 298/443/23

Номер провадження 2-о/298/22/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2023 року смт. Великий Березний

Великоберезнянський районний суд Закарпатської області в складі

головуючого судді Тарасевича П.П.,

при секретарі судового засідання Келешовчак І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в смт. Великий Березний, цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Великоберезнянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Ужгородському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про встановлення факту, смерті особи на тимчасово окупованій території України,

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернувся до суду із заявою про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, яку обґрунтовує тим, що він є племінником та спадкоємцем за заповітом померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, яке видане на тимчасово окупованій території України.

17.01.2023р. відбулося поховання у місті Донецьку.

Факт смерті громадянина України підлягає державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру актів цивільного стану України. Внесення до Реєстру запису про смерть та наступна видача свідоцтва про смерть є підставою для настання правових наслідків смерті, серед яких вступ у спадщину, що залишилась після померлого та інші правові наслідки.

Місцем проживання та настання смерті померлої в даному випадку є місто Донецьк. Тому в заявника, як родича та спадкоємця померлої відсутні підстави для звернення до органів РАЦС на території України для реєстрації смерті.

Посилаючись на зазначені обставини, заявник зазначає, що отримати свідоцтво про смерть у відділ державної реєстрації актів цивільного стану неможливо, оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України. Встановлення факту смерті ОСОБА_2 йому необхідне для оформлення права на спадщину.

Заявник в судове засідання не з`явився, однак подав заяву в якій просив розглянути справу без його участі, заявлені вимоги підтримав повністю та просив задовольнити їх.

Представник зацікавленої особи Великоберезнянського відділу державної реєстрації актів цивільного стану в Ужгородському районі Закарпатської області Південно-Західного управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Ревай О. в судове засідання також не з`явилася, хоча належним чином була повідомлена про час, дату та місце розгляду справи.

Таким чином, суд вважає за можливе ухвалити у справі рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч.2 ст. 247 ЦПК.

Суд, вивчивши та перевіривши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд приходить до наступного.

Згідно п.5 ч.2 ст.293ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У відповідності до п.8 ч.1 ст.315ЦПК України суд розглядає справи, про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Особливості провадження у справах про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України визначені ст.317 ЦПК України.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.317ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами(якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання(перебування)заявника. Справи про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду.

Судом встановлено, що за змістом заповіту, посвідченого 27.09.2005 державним нотаріусом Першої донецької державної нотаріальної контори, реєстр № 2-376, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка народилась м. Донецьк, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 на випадок своєї смерті, належні частини квартири АДРЕСА_2 заповіла ОСОБА_1 , 1978 року народження.

Даний заповіт зареєстровано у Спадковому реєстрі № 37369105, на що вказує витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 1446043 від 27.09.2005.

Матеріали справи містять копію свідоцтва про смерть, що видане на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка народилась в м. Донецьк, та померла ІНФОРМАЦІЯ_5 в Донецькій Народній Республіці Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 від 17.01.2023 видане Донецьким районним відділом ЗАГС Донецького районного управління юстиції Міністерства юстиції Донецької Народної Республіки; лікарським свідоцтвом про смерть ОСОБА_2 № 438 від 16.01.2023 видане ДНР; довідкою про причину смерті ОСОБА_2 (ішемічного інсульта) від 16.01.2023 № 438.

Суд зазначає, що вище перелічені документи є недійсними на території України. Проте, даний факт не є перепоною для задоволення вимог, викладених в заяві, з огляду на таке.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» № 1207-VІІ від 15.04.2014 тимчасово окупованою територією визначається сухопутна територія тимчасово окупованих російською федерацією територій України, водні об`єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях.

Відповідно до вимог ч.2 ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» № 1207-VІІ від 15.04.2014 будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Свідоцтво про смерть було видане відповідною установою на тимчасово окупованій території України за формою, встановленою Міністерством юстиції російської федерації, а тому не є прийнятним для українських органів реєстрації актів цивільного стану.

Чинним законодавством України та нормами Європейського права передбачено легітимний, законний механізм захисту законних прав та інтересів громадян України, які звертаються до національних судів з метою встановлення факту народження чи факту смерті громадянина України на тимчасово окупованій території України, який полягає в наступному.

Відповідно до п.1 Розділу 5 «Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні», затверджених наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18.10.2000, підставою для державної реєстрації смерті є: лікарське свідоцтво про смерть (форма №106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за №1150/13024 (далі - лікарське свідоцтво про смерть); фельдшерська довідка про смерть (форма №106-1/о), форма якої затвердженанаказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за №1150/13024 (далі - фельдшерська довідка про смерть); лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; рішення суду про оголошення особи померлою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Відповідно до п.1Постанова Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями», визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно доЗУ «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей»запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.

Відповідно до статей1,5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється діяКонституціїта законів України. Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбаченихКонституцієюта законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Питання щодо можливості використання як доказів у справі про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій тимчасово окупованій території, має вирішуватися з урахуванням загальних положень цивільного процесуального законодавства України щодо належності та допустимості доказів.

Зокрема, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Допустимими за змістом частини першої цієї статті є докази, одержані в порядку, встановленому законом.

Даючи оцінку допустимості таких доказів, як документи, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, суд керується положенням частини другої статті 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, необхідно брати до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права.

Суд враховує висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), a також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території Договорних сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимог щодо повного і всебічного з`ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території.

Таким чином, документи, видані органами та установами, що знаходяться на тимчасово окупованій території України, як виняток, можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку під час розгляду справ у порядку статті 317 ЦПК України.

Таким чином суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи «Намібійські винятки», сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів (свідоцтва про смерть), виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як докази смерті ОСОБА_2 , оскільки можливості збору доказів її смерті на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування).

Проте, відповідно до положень ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» № 2398-ІV від 01.07.2010 державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Згідно з положенням статі 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» Громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Встановлення факту смерті ОСОБА_2 на тимчасово окупованій території України необхідно заявнику для здійснення державної реєстрації її смерті державним органом України та отримання відповідних документів держави Україна, що є підставою для настання правових наслідків смерті.

З урахуванням зазначеного, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав встановлення факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на тимчасово окупованій території України в судовому порядку, в зв`язку з чим заява про встановлення факту смерті є такою, що підлягає задоволенню.

З огляду на відсутність іншої процедури встановлення факту смерті особи на непідконтрольній Україні території, з метою дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду цивільної справи, для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України.

Рішення в частині встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, підлягає негайному виконанню на підставі частини четвертоїстатті 317 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 13, 19, 265, 268, 315, 317-319 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Великоберезнянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Ужгородському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про встановлення факту, смерті особи на тимчасово окупованій території України задовольнити.

Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , стать жіноча, громадянка України, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 у віці 79 роки на тимчасово окупованій території України у м. Донецьк.

Рішення підлягає до негайного виконання.

Копію судового рішення невідкладно надіслати до органу Державної реєстрації актів цивільного стану для державної реєстрації смерті особи.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Великоберезнянський районний суд.

Відповідно до ч.4 ст.317ЦПК України оскарження рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, не зупиняє його виконання.

Головуючий Тарасевич П.П.