Рішення № 110656497, 02.05.2023, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

02.05.2023 Єдиний унікальний номер 205/527/23

Номер провадження: 2/205/788/2023

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2023 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Мовчан Д.В.

присекретарі Волкобоєвої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Відділ державноїреєстрації актівцивільного стануу Донецькійобласті Управліннядержавної реєстраціїСхідного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції,ОСОБА_3 , про визнання батьківства та виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини,-

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

ОСОБА_1 (далі-Позивач)звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Відділ державноїреєстрації актівцивільного стануу Донецькійобласті Управліннядержавної реєстраціїСхідного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції,ОСОБА_3 , про визнання батьківства та виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з початку липня 2022 року він, ОСОБА_1 , та ОСОБА_3 (далі третя особа) почали проживати разом, однак, остання перебуває у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 (далі Відповідач), але з початку 2021 року з ним не проживає.

Далі позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_4 , про що був зроблений відповідний актовий запис № 7, в якому було зазначено, що мати - ОСОБА_3 , а батько - ОСОБА_2 . Дитина народжена у шлюбі походить від подружжя відповідно до ч.1 ст.122 СК України, а тому і батьком був записаний відповідач.

Однак, позивач вважає себе батьком даної дитини, оскільки у нього були близькі відносити з ОСОБА_3 , вони жили разом, остання йому повідомила, що він є батьком ОСОБА_5 , він забирав доньку із пологового будинку та постійно матеріально підтримував її та дитину. Свідоцтва про народження дитини позивач не бачив, оскільки на початку березня 2022 року був мобілізований та проходив військову службу, а на кінці вересня отримав поранення та був направлений у госпіталь для проходження лікування та тільки тоді йому стало відомо, що оскільки ОСОБА_3 перебуває у зареєстрованому шлюбі, то батьком дитини в свідоцтві про народження зазначений не він, а її чоловік.

У зв`язку з вищевикладеним, позивач звертається до суду та просить суд визнати його, ОСОБА_1 , батьком дитини ОСОБА_4 , та зобов`язати Відділ державноїреєстрації актівцивільного стануу Донецькійобласті Управліннядержавної реєстраціїСхідного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції,внести відповідні зміни до актового запису № 7 від 01 лютого 2022 року про народження ОСОБА_4 , шляхом виключення з актового запису про народження відомостей про батька ОСОБА_2 та внесення до актового запису нових відомостей із зазначенням батьком дитини ОСОБА_1 , змівши прізвище та по батькові дитини на ОСОБА_6 , ім`я, дату, місце народження дитини та відомості про матір залишити без змін.

Відповідач у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження по справі строк, відзив на позовну заяву не подав.

Треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження по справі строк подали пояснення на позовну заяву, ОСОБА_3 зазначила, що вона не заперечує проти задоволення позову, оскільки позивач проживає разом із нею та донькою, постійно піклується про них, матеріально забезпечує, дії в її інтересах та в інтересах їхньої дитини.

Будь-яких інших заяв по суті справи до суду також не надходило.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Позивач у судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, надіслав до суду заяву, в якій просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує. Розгляд справи за відсутності учасника справи узгоджується з положеннями ч.3ст.211 ЦПК України.

Від відповідача будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 19.04.2023 року вирішено замінити третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Тернівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на Відділ державноїреєстрації актівцивільного стануу Донецькійобласті Управліннядержавної реєстраціїСхідного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Відділ державноїреєстрації актівцивільного стануу Донецькійобласті Управліннядержавної реєстраціїСхідного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції,ОСОБА_3 , про визнання батьківства та виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини.

Відповідач у судове засідання не з`явився,про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, ніяких письмових заяв чи клопотань від такого учасника справи до судуне надходило.

Суд зазначає з цього приводу, що однією з основних засад цивільного судочинства, у відповідність дост. 2 ЦПК України, є неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Відповідно до ч. 2ст. 43 ЦПК України, учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

Ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р., гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

В даному випадку, систематичне, на протязі декількох місяців, не прибуття такої сторони у жодне судове засідання, мають всі ознаки дій, які спрямовані на затягування розгляду справи по суті.

Оскільки стороні відповідача надавалась реальна можливість висловити у повному обсязі свої заперечення щодо пред`явленого до нього позову, та здійснити повну подачу всіх доказів на їх обґрунтування, і наявних у даній цивільній справі доказів достатньо для вирішення спору по суті та враховуючи, що належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання відповідач в судове засідання вкотре не з`явився, суд, з метою уникнення надмірно тривалого судового розгляду судової справи, вважає за можливе завершити судовий розгляд шляхом ухвалення рішення за відсутності такого учасника справи.

Також, враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, однак така сторона у судове засідання не з`явилась, відзив на позов не подав, суд за згодою позивача, здійснює заочний розгляд справи, що повністю відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог ч. 2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З огляду на викладені вимоги процесуального законодавства, враховуючи нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів, та аргументів сторін, суд ухвалює заочне рішення з огляду на наступне.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Матеріалами справи підтвердженого, що 16.09.2016 року Нікольським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про що зроблено відповідний актовий запис за № 57.

Судом встановлено, а сторонами не спростована та обставина, що на момент зачаття та народження вказаної дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 продовжувала перебувати у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 ,

При цьому матеріалами справи підтверджено, що усвідоцтві про народження такої дитини серії НОМЕР_1 від 01.02.2022 року батьком дитини вказаний відповідач ОСОБА_2 .

Однак відповідно доЗвіту провстановлення батьківстваДНК від05.10.2022року лабораторії«EndeavorDNA»,передбачуваний батькоОСОБА_1 не можебути виключенийяк біологічнийбатько досліджуваноїдитини ОСОБА_4 . На основі аналізу локусів STR ймовірність встановлення батьківства дорівнює 99,999997 %.

Оскільки позивач вважає себе батьком вказаної дитини, то суд доходить висновку, що між сторонами виник спір який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини.

Відповідно до статті 121СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями122та125цьогоКодексу.

Відповідно до частини другої статті 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

Частиною першою статті 126СК України передбачено, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки чи чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 128СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнано за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Відповідно до прав щодо батьківства, материнства та стягнення аліментівпостанова Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану (далі - органи РАЦС) спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою: одним із батьків; особою котра вважає себе батьком; опікуном (піклувальником) дитини; іншою особою, на утриманні якої вона перебуває; самою дитиною, яка досягла повноліття.

Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Звіти про встановлення батьківства ДНК, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів.

Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Суд вказує, що для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

При вирішенні спору про визнання батьківства суд приділяє особливу увагу інтересам дитини, не ігноруючи при цьому інтереси ймовірного біологічного батька.

Суд вказує, що 19.03.2019 року ЄСПЛ ухвалив рішення у справі «М. Т. проти України» («M.T. v. Ukraine», заява № 950/17) (далі також - Рішення), у якому звернув увагу, що стосовно спорів про батьківство, ініційованих ймовірними біологічними батьками, незважаючи на надану національним органам влади свободу розсуду в цій сфері, біологічний батько не повинен повністю виключатись з життя своєї дитини, якщо тільки цього не вимагають відповідні причини щодо захисту найкращих інтересів дитини (див. рішення від 22 березня 2012 року у справі «Каутзор проти Німеччини» («Kautzor v. Germany»,заява № 23338/09), та від 22 березня 2012 року у справі «Аренс проти Німеччини» («Ahrens v. Germany», заява № 45071/09, § 74)

За загальним правилом саме Звіт про встановлення батьківства ДНК є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Калачова проти Росії» від 07 травня 2009 року, заява № 3451/05).

Як вбачається з вищевказаного висновку № 2228 від 05.12.2022 року вірогідність підтвердження біологічного батьківства ОСОБА_1 , відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , складає величину не менш ніж 99, 999997 %. Таким чином, біологічне батьківство ОСОБА_1 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , практично доведено.

Відповідач означений висновок не оспорював, та будучи належним чином повідомлений про розгляд даної цивільної справи по суті, в судове засідання не з`явився, заперечень на позов та доказів на їх обґрунтування суду не надав, що дає суду право при заочному розгляді справи обмежитись доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає вимогамст. 280 ЦПК України.

Враховуючи те, що обставини, на які посилався позивач, як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження матеріалами справи, позовні вимоги позивача ґрунтуються на вимогах закону, суд прийшов до висновку, що позов про визнання батьківства та про внесення змін до актового запису про народження дитини про батька, підлягає задоволенню у їх повному обсязі.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 147 грн. 20 коп. (1 073 грн. 60 коп. + 1 073 грн. 60 коп.).

Керуючись ст.ст. 10, 11, 13, 133, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 354, 430 ЦПК України, ст.ст.122,124, 126, 127, 136 СК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Відділ державноїреєстрації актівцивільного стануу Донецькійобласті Управліннядержавної реєстраціїСхідного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції,ОСОБА_3 , про визнання батьківства та виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини задовольнити в повному обсязі.

2. Виключити з актового запису про народження № 72 від 01.02.2022 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , складеного Нікольським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Маріупольському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), відомості про батька дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

3. Визнати громадянина України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що внести відповідні відомості до актового запису № 7 про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,Відділу державноїреєстрації актівцивільного стануу Донецькійобласті Управліннядержавної реєстраціїСхідного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції.

4.Стягнути зОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ,РНОКПП: НОМЕР_2 ,зареєстрований тапроживає заадресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 ) пропорційно до розміру задоволених позовних вимог понесені та документально підтверджені судові витрати по справі у вигляді судового збору у розмірі2147 (дві тисячі сто сорок сім) грн. 20 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржувати заочне рішення до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя:Мовчан Д.В.