Рішення № 110656468, 25.04.2023, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

25.04.2023 Єдиний унікальний номер 205/6845/22

провадження № 2/205/524/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2023 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого судді Басової Н.В., за участю секретаря судового засідання Саруханової К.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні в м. Дніпрі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екологія-Д» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з управління багатоквартирним будинком,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 19 жовтня 2022 року звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з вищезазначеним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість по оплаті послуг з управління багатоквартирним будинком за період з березня 2020 року по березень 2021 року у сумі 5627,96 грн.; судові витрати покласти на відповідача.

Позов мотивований тим, що 24 січня 2020 року виконавчим комітетом Дніпровської міської ради від імені та в інтересах співвласників багатоквартирних будинків було укладено з ТОВ «Екологія-Д» договір про надання послуг з управління багатоквартирними будинками. Послуги з управління надаються з 01 березня 2020 року. На підставі договору від 24 січня 2020 року заявник надає послуги з управління багатоквартирним будинком за адресою: АДРЕСА_1 , де власником квартири є відповідач. Проте оплату за ці послуги відповідач не здійснював, у зв`язку з чим борг перед позивачем за послуги з управління за період з березня 2020 року по березень 2021 року станом на 21 квітня 2021 року складає 5 627,96 грн.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 листопада 2022 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача письмово просив розглядати справу без його участі, позов підтримує у повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач письмово просив розглядати справу без його участі, просить відмовити в позові за недостатністю доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані та здобуті докази, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити за наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що 24 січня 2020 року виконавчим комітетом Дніпровської міської ради від імені та в інтересах співвласників багатоквартирних будинків було укладено з ТОВ «Екологія-Д» договір № 5 про надання послуг з управління багатоквартирними будинками (а.с. 11-13).

З додатку № 1 до Договору про надання послуг з управління багатоквартирними будинками, що входять до Об`єкту № 5 від 24 січня 2020 року «Перелік будинків, загальні відомості та ціна (тариф) послуг з управління Будинками», що входять до складу Об`єкта № 5 (багатоповерхові будинки Новокодацького району м. Дніпро) (а.с. 12-13) вбачається, що на підставі вищевказаного Договору ТОВ «Екологія-Д» надає послуги з управління багатоквартирними будинками і співвласниками будинку: АДРЕСА_2 .

У пункті 1, 4 Договору № 5 про надання послуги з управління багатоквартирними будинками, що входять до Об`єкту АДРЕСА_3 ) від 24 січня 2020 року закріплено, що Управитель (ТОВ «Екологія-Д») зобов`язується надавати співвласникам послугу з управління багатоквартирними будинками, що входять до Об`єкту АДРЕСА_3 ), а співвласники зобов`язуються оплачувати управителю зазначену послугу, згідно з вимогами законодавства України та умовами цього договору. Послуга полягає у забезпеченні управителем належного утримання і ремонту спільного майна будинку та його прибудинкової території, належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

Відповідно до Переліку складових послуг з управління багатоквартирним будинком за адресою: АДРЕСА_2 вартість 1 кв.м. становить 6,85 грн. (а.с. 12).

Згідно довідки № 644 про склад сім`ї від 03 жовтня 2022 року за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрований ОСОБА_1 (а.с. 14).

Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники зобов`язані: виконувати рішення зборів співвласників; своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги. Кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Колективний споживач юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники зобов`язані: своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги. Кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

У частині 1 статті 9 «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Відмова від оплати рахунків або несплата рахунків не допускається. Такі дії є порушенням прав інших співвласників і підставою для звернення до суду про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги у примусовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 525 ЦК України).

На підставі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частинах першій-третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Всупереч зазначеного, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, хто є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачем надано розрахунок, у якому вказано, що за особовим рахунком НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 наявна заборгованість у розмірі 5 627,96 грн. (а.с. 15).

Разом з тим, наданий позивачем розрахунок (а.с. 15) суд не приймає до уваги в якості належного, достатнього та допустимого доказу, оскільки у вказаному розрахунку не вказано послуги, за надання яких утворилась заборгованість; не зазначена площа квартири, на яку нарахована заборгованість, що позбавляє суд можливості перевірити правильність здійсненого позивачем розрахунку.

З урахуванням викладеного, оцінюючи здобуті по справі докази за своїм внутрішнім переконанням щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємності зв`язку у сукупності, суд доходить висновку про відмову в задоволенні позову через його необґрунтованість та недоведеність.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд приймає до уваги те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, тому за рахунок відповідача не відшкодовуються.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1, 7, 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. ст. 15-16, 322, 509, 525-526 ЦК України, ст. ст. 4, 12-13, 76-77, 81, 141, ч. 2 ст. 247, ст. ст. 258-259, 263-266, 274, 354 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Екологія-Д» (код ЄДРПОУ: 42353652, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Павла Чубинського, буд. 2А) до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за послуги з управління багатоквартирним будинком відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після завершення апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 28 квітня 2023 року.

Суддя Н.В. Басова