Рішення № 110656457, 05.05.2023, Криничанський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 178/1956/22

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

05 травня 2023 року Криничанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого Цаберябого Б.М.

при секретарі Янченко Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с.Кринички справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Солома» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати та стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з цим позовом і просить стягнути з ТОВ «Солома» на його користь 405289,18 грн., які складаються з: нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з 10 серпня 2020 року по 08 жовтня 2020 року 20092,77 грн; компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати за серпень 2020 року, вересень 2020 року та жовтень 2020 року 5579,13 грн; моральної шкоди 10000 грн; середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з 08 жовтня 2020 року по 07 березня 2023 року 367240,32 грн; компенсації за чотири календарних дні невикористаної основної щорічної відпустки 2376,96 грн., а також ОСОБА_1 просить покласти на відповідача судові витрати, які складаються зі сплати судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що з 10 серпня 2020 року по 08 жовтня 2020 року він працював на посаді апаратника-екстракторника у ТОВ «Солома». Наказом директора ТОВ «Солома» № 205-К від 08 жовтня 2020 року позивача було звільнено із займаної посади на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України. Позивач зазначає, що при звільненні, відповідачем не було виплачено йому заробітної плати за період з 10 серпня 2020 року по 08 жовтня 2020 року, та станом на жовтень 2020 року заборгованість складала 20092,77 грн. Відповідно до довідки про заробітну плату: - в серпні 2020 року позивачем відпрацьовано 13 робочих днів (тобто, 104) години, заробітна плата за серпень 2020 року склала 10498,30 грн; - в вересні 2020 року позивачем відпрацьовано 21 робочий день (тобто, 168) годин, заробітна плата за вересень 2020 року склала 12479,64 грн; - в жовтні 2020 року позивачем відпрацьовано 1 робочий день (тобто, 8) годин, заробітна плата за жовтень 2020 року склала 1982,01 грн. Середньогодинна заробітна плата визначається наступним чином: заробітна плата за останній календарний місяць роботи, що передує звільненню (вересень 2020 року) 12479,64 грн. поділена на число відпрацьованих позивачем робочих годин за останній місяць роботи (вересень 2020 року) 168 годин = 74,28 грн. за 1 годину роботи (12479,64 грн./168 годин). Середньомісячне число робочих днів, що підтверджується відповідною довідкою наданою представником відповідача, складає: в серпні 2020 року 21 день; в вересні 2020 року 22 дні; в жовтні 2020 року 21 день, а всього 64/3=21,3 робочих днів. При цьому, за період з 08 жовтня 2020 року по 07 березня 2023 року кількість робочих днів становить (21*29 місяців)=618 робочих днів * 8 робочих годин протягом робочого дня = 4944 робочих годин. Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 08 жовтня 2020 року по 08 березня 2023 року (618 робочих дні, 4944 години) склав: 74,28 грн. (середнього динна заробітна плата) 4944 (число робочих годин) = 367240,32 грн. Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 08 жовтня 2020 року по 08 березня 2023 року склав: 74,28 (середнього динна заробітна плата) * 4944 (число робочих годин) = 367240,32 грн.

Позивач зазначає, що у Наказі № 205-К про звільнення від 08 жовтня 2020 року зазначено, що йому нараховано також компенсацію за 04 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки. Оскільки зазначена компенсація не входить в структуру заробітної плати, а є саме компенсацією (гарантійною) виплатою, то позивач просить суд стягнути суму цієї компенсації окремо від заробітної плати. В обґрунтування чого надав відповідний розрахунок: 74,28 (середньоденна заробітна плата) 8 (робочих годин протягом одного робочого дня) 4 (календарних дні невикористаної основної щорічної відпустки) = 2376,96 грн.

Також позивач вказує, що внаслідок порушення відповідачем його прав, він зазнав моральних страждань, внаслідок чого було порушено звичний спосіб життя, викликало необхідність докладання додаткових зусиль для свого утримання та членів сім`ї, необхідність брати гроші у борг. З урахуванням чого ОСОБА_1 вважає за доцільне встановити суму морального збитку в розмірі 10000 гривень, які просить стягнути з відповідача на свою користь.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату розгляду справи сповіщений.

У відповідності дост. 2 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Тому з урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю сторін, що не з`явились.

Оцінивши докази по справі суд вважає, що вимоги позивачки мають бути задоволені частково, бо у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 з 10 серпня 2020 року по 08 жовтня 2020 року працював на посаді апаратника-екстракторника у ТОВ «Солома».

Наказом директора ТОВ «Солома» № 205-К від 08 жовтня 2020 року ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Судом встановлено, що при звільненні позивача, відповідачем не було виплачено йому заробітної плати за період з 10 серпня 2020 року по 08 жовтня 2020 року, та станом на жовтень 2020 року заборгованість складала 20092,77 грн.

Відповідно до вимогстатті 116 КЗпП Українипри звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до довідки про заробітну плату: - в серпні 2020 року позивачем відпрацьовано 13 робочих днів (тобто, 104) години, заробітна плата за серпень 2020 року склала 10498,30 грн; - в вересні 2020 року позивачем відпрацьовано 21 робочий день (тобто, 168) годин, заробітна плата за вересень 2020 року склала 12479,64 грн; - в жовтні 2020 року позивачем відпрацьовано 1 робочий день (тобто, 8) годин, заробітна плата за жовтень 2020 року склала 1982,01 грн.

Середньогодинна заробітна плата визначається наступним чином: заробітна плата за останній календарний місяць роботи, що передує звільненню (вересень 2020 року) 12479,64 грн. поділена на число відпрацьованих позивачем робочих годин за останній місяць роботи (вересень 2020 року) 168 годин = 74,28 грн. за 1 годину роботи (12479,64 грн./168 годин). Середньомісячне число робочих днів, що підтверджується відповідною довідкою наданою представником відповідача, складає: в серпні 2020 року 21 день; в вересні 2020 року 22 дні; в жовтні 2020 року 21 день, а всього 64/3=21,3 робочих днів.

При цьому, за період з 08 жовтня 2020 року по 07 березня 2023 року кількість робочих днів становить (21*29 місяців)=618 робочих днів * 8 робочих годин протягом робочого дня = 4944 робочих годин. Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 08 жовтня 2020 року по 08 березня 2023 року (618 робочих дні, 4944 години) склав: 74,28 грн. (середнього динна заробітна плата) * 4944 (число робочих годин) = 367240,32 грн.

Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 08 жовтня 2020 року по 08 березня 2023 року склав: 74,28 (середнього динна заробітна плата) 4944 (число робочих годин) = 367240,32 грн.

Згідност. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п. 20Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року № 13, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставіст. 117 КЗпПстягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Скрутне матеріальне становище, відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не звільняють останнього від відповідальності, передбаченоїстаттею 117 КЗпП України.

Аналогічний правовий висновок зазначений в Постанові Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі №337/6455/15-ц, провадження № 61-3683св18.

Щодо вимог про стягнення з відповідача компенсації втрати частини заробітної плати суд зазначає наступне.

Відповідно Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 р. №20250-ІІІ, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно з Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженийпостановою КМУ від 21.02.2001 р. № 159та ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 р. №20250-ІІІ, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з 01.01.2001р. (дня набрання чинності вказаного Закону).

Відповідно вказаного Закону під доходами слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, в тому числі заробітна плата (грошове забезпечення). Тобто нарахувати компенсацію за затримку потрібно, тільки якщо раніше нарахований дохід працівникові своєчасно не виплачений.Таким чином, оскільки, оскільки заробітна плата позивачеві не була своєчасно виплачена, слід задовольнити вимогу про стягнення компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.

Статтею 3 вказаного Закону України передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (післяутриманняподатківі обов`язковихплатежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Відповідно п.3,п.4.Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженийпостановою КМУ від 21.02.2001 р. № 159, сумакомпенсаціїобчислюєтьсяшляхоммноженнясуминарахованої,але невиплаченої працівникові заробітної плати завідповідний місяць (післяутриманняподатків і платежів) на коефіцієнт приросту споживчих цін. Коефіцієнт приросту споживчих цін визначається як різниця між часткою від ділення індексу споживчих цін в останній місяць перед виплатою суми заборгованості на індекс споживчих цін у тому місяці, за який виплачується заробітна плата, та коефіцієнтом 1. Коефіцієнт приросту споживчихцінрозраховуєтьсязтрьома знаками після коми. Індекси споживчих цін для розрахунку коефіцієнта приросту споживчих цін щомісячно публікуються Держкомстатом наростаючим підсумком з початку того року, в якому виникла заборгованість із виплати заробітної плати, що підлягає компенсації відповідно до пункту 2 цього Положення. ( Абзац четвертий пункту 3 в редакції Постанови КМ N 692 від 23.04.99 ). Якщо виплата заборгованості із заробітної плати провадиться до опублікування Держкомстатом індексу споживчих цін за останній місяць перед виплатою суми заборгованості, під час розрахунку суми компенсації на період до опублікування зазначеного індексу споживчих цін за згодою працівника для розрахунків застосовується індекс споживчих цін за попередній місяць. Крім того, у разі затримки виплати заробітної плати за кілька місяців сума компенсації визначається згідно з пунктом 3 цього Положення за кожний місяць окремо і підсумовується. Приклад розрахунку суми компенсації наведено у додатку до цього Положення.

Згідно Наказу № 205-К про звільнення від 08 жовтня 2020 року зазначено, що позивачу нараховано також компенсацію за 04 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки.

Оскільки зазначена компенсація не входить в структуру заробітної плати, а є саме компенсацією (гарантійною) виплатою, то суд вважає, її підлягаючою виплаті ОСОБА_1 окремо від заробітної плати з наступного розрахунку: 74,28 (середньоденна заробітна плата) 8 (робочих годин протягом одного робочого дня) 4 (календарних дні невикористаної основної щорічної відпустки) = 2376,96 грн.

В частині вирішення вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюєтьсястаттею 237-1 КЗпП України, відповідно до положень якої передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Частиною 1статті 1167 ЦК Українипередбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з відповідними змінами) роз`яснено, що згідно зістаттею 237-1 КЗпП Україниза наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Оцінюючи аргументи позивача, які ним наведені в обґрунтування вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд доходить висновку, що істотне та триваюче порушення права позивача на своєчасне і повне отримання заробітної плати, поставило останнього у скрутне матеріальне становище, призвело до негативних психо-емоційних переживань, вимагало додаткових зусиль для організації життя та захисту порушеного права.

Аналізуючи вищенаведені норми права у сукупності з доказами, дослідженими в судовому засіданні, суд доходить висновку, що позивачу була спричинена моральна шкода бездіяльністю відповідача, яка полягалау невиплаті йому належних сум заробітної плати. Однак, позивачем не доведено з яких мотивів та співмірностей він відрахував розмір завданого йому морального збитку у розмірі 10000 гривень. Суд вважає за можливе встановити суму підлягаючу стягненню в якості завдання морального збитку позивачу у розмірі 2000 гривень.

Відповідно до ч. 1ст. 264 ЦПК Українипід час ухвалення рішення суд вирішує зокрема і питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно дост. 133 ЦПК України: судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч. 3ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідност. 141 ЦПК Українистороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Тому, приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за доцільне покласти не відповідача обов`язок по сплаті судових витрат у розмірі 3696 грн. судового збору. Зокрема щодо вирішення вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь судових витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги, суд позбавлений такої можливості, оскільки до суду не надано підтверджуючих документів щодо несення позивачем таких витрат та фіксовану їхню суму.

Керуючись ст. ст. 259, 263-265, 280-282 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Солома» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати та стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Солома» / ЄДРПОУ 3633660 / на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , 397289,18 грн., які складаються із: нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з 10 серпня 2020 року по 08 жовтня 2020 року 20092,77 грн; компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати за серпень 2020 року, вересень 2020 року та жовтень 2020 року 5579,13 грн; моральної шкоди 2000 грн; середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з 08 жовтня 2020 року по 07 березня 2023 року 367240,32 грн; компенсації за чотири календарних дні невикористаної основної щорічної відпустки 2376,96 грн., крім того 3696,08 грн. судового збору, всього 400985 грн. 26 коп.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Криничанський районний суд шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідач, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Суддя: Б. М. Цаберябий

р