Рішення № 110652105, 05.05.2023, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/6402/23

Провадження № 2-а/750/75/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2023 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

судді Логвіної Т.В.,

секретаря судового засідання Примак Т.В.,

за участю представника позивача Федоренка О.Ю.,

відповідача ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області до громадянина Республіки Молдова ОСОБА_1 про затримання з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства з метою забезпечення видворення за межі території України,

в с т а н о в и в:

05 травня 2023 року Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області звернулося до суду з позовом до громадянина Республіки Молдова ОСОБА_1 , в якому просить:

- затримати громадянина Республіки Молдова ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України строком на шість місяців до 03.11.2023.

Обґрунтовано позов тим, що 03.05.2023 працівниками ГВКР Управління служби безпеки України в Чернігівській області та Управління стратегічних розслідувань в Чернігівській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України був виявлений та доставлений до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області громадянин Республіки Молдова ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який незаконно перебуває на території України.

Документи, які б підтверджували законне перебування відповідача на території України відсутні, що є підставою для прийняття рішення про її примусове видворення. Також, зважаючи на те, що відповідач не виконала в установлений строк без поважних причин рішення УДМС України в Чернігівській області про примусове повернення з України, тривалий час нелегально перебуває на території України, порушуючи міграційне законодавство України, ніде не працює, а тому позивач має обґрунтовані підстави вважати, що відповідач продовжить ухилятися від виконання рішення про її примусове повернення з України та перешкоджатиме проведенню процедури видворення.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 травня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що має намір залишитись на території України всупереч рішенню про його примусове видворення з України.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та дослідивши наявні в справі докази, суд встановив наступне.

03.05.2023 працівниками ГВКР Управління служби безпеки України в Чернігівській області та Управління стратегічних розслідувань в Чернігівській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України був виявлений та доставлений до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області громадянин Республіки Молдова ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який незаконно перебуває на території України.

Перевіркою стосовно відповідача УДМС у Чернігівській області було встановлено наступне: перетнув державний кордон на в`їзд в Україну навесні 2013 року, зі слів проживав на території України по паспорту громадянина Республіки Молдова № НОМЕР_1 , виданому 25.06.2012 компетентним органом цієї держави та терміном дії до 26.11.2032, оригінал якого зі слів відповідача втрачено; термін законного перебування в Україні закінчився влітку 2013 року; документи на продовження терміну перебування в Україні або документи, які дають право на законне перебування в Україні не оформив, тобто перрбуває в Україні незаконно; вироком Деснянського районного суду міста Чернігова від 27.05.2019 у справі № 750/5392/18 визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами першою та другою статті 185, частиною другою статті 186 Кримінального кодексу України та засуджений до 5 років позбавлення волі. Строк відбування покарання завершився 25.04.2023; ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області, від 03.05.2023 у справі № 740/431/18 звільнений від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 Кримінального кодексу України у зв`язку із закінченням строків давності, клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою залишено без розгляду.

03 травня 2023 працівниками УДМС у Чернігівській області відповідача було затримано в адміністративному порядку у зв`язку з вчиненням правопорушення, передбаченого частиною першою статті 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення, для встановлення особи та з`ясування обставин правопорушення (а.с. 13).

03 травня 2023 УДМС у Чернігівській області відповідач був притягнутий до адміністративної відповідальності за порушення правил перебування в Україні, а саме за проживання без документів на право проживання в Україні та ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування з літа 2013 року, за частиною першою статті 203 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 5100 гривень, який відповідачем сплачено не було (а.с. 14, 15).

03.05.2023 УДМС у Чернігівській області прийнято рішення № 1 про примусове видворення відповідача з України, внаслідок порушення відповідачем законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, зважаючи на відсутність у нього документів, що посвідчують особу та дають право на виїзд з України, з метою забезпечення вимог законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, на підставі положень статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»

Однак, зазначене рішення відповідач не виконав.

УДМС у Чернігівській області 03 травня 2023 прийняло рішення про поміщення відповідача до Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні для його ідентифікації та з`ясування обставин правопорушення (перебуває в ПТПІ з 04.05.2023).

На момент розгляду справи у відповідача відсутні документи, які б давали йому право законно перебувати на території України. Відповідач не звертався до компетентних органів України із заявою про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Крім того, відсутні дані, що в країні походження відповідач піддавався переслідуванням за расовими або етнічними ознаками, за політичні або релігійні переконання.

Відповідно достатті 26Конституції Україниіноземці таособи безгромадянства,що перебуваютьв Україніна законнихпідставах,користуються тимисамими правамиі свободами,а такожнесуть такісамі обов`язки,як ігромадяни України,-за винятками,встановленими Конституцією,законами чиміжнародними договорамиУкраїни. Іноземцям та особам без громадянства може бути надано притулок у порядку, встановленому законом.

Згідно зі статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Пунктом 14 частини першої статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що нелегальний мігрант іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

Відповідно до частини третьої статті 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Згідно із частиною третьою статті 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

Відповідно до частин другої, третьої статті 25 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування в Україні або які не можуть виконати обов`язок виїзду з України, не пізніше дня закінчення відповідного строку їх перебування у зв`язку з відсутністю коштів або втратою паспортного документа можуть добровільно повернутися в країну походження або третю країну, у тому числі за сприяння міжнародних організацій. Рішення про добровільне повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частинах першій і другій цієї статті, приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції, за заявою іноземця та особи без громадянства про добровільне повернення.

Враховуючи, що відповідач тривалий час перебуває на території України незаконно, процедура добровільного повернення до Республіки Молдова стосовно нього не може бути застосована.

Частинами першою та п`ятою статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення. Іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.

Абзацом 1 частини восьмої статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» встановлено, що примусове повернення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, які не досягли 18-річного віку, до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».

Згідно абзацу 1 частини першої статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках.

Відповідно до частини третьої статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, або орган охорони державного кордону на підставі відповідного рішення суду має право розміщувати іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

Іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.

З аналізу наведених норм вбачається, що примусове видворення з України іноземця на підставі винесеного рішення адміністративного суду застосовується, якщо рішення про примусове повернення не виконано іноземцем в установлений строк без поважних причин або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець ухилятиметься від виконання такого рішення.

Таким чином, примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства повинні передувати дві обставини: перша - прийняття рішення відповідним компетентним органом про примусове повернення; друга - ухилення від виїзду після прийняття рішення про повернення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення.

Тобто, обов`язковим є попереднє прийняття компетентним органом рішення про примусове повернення.

Адміністративний суд не має повноважень на примусове видворення іноземця чи особи без громадянства до прийняття компетентним органом щодо цього іноземця чи особи без громадянства рішення про примусове повернення.

Зазначене узгоджується також з позицією, викладеною в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 25.06.2009 № 1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов`язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні».

Крім того, аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.12.2016 у справі № 359/7066/16-а.

Відповідно до ст.288КАС України позовні заяви іноземців та осіб без громадянства щодо оскарження рішень про їх примусове повернення в країну походження або третю країну, а також позовні заяви центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України подаються до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органу охорони державного кордону чи Служби безпеки України або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.

Частиною першою статті 289 КАС України визначено, що за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, до місцевого загального суду за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, може бути подана позовна заява про затримання з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України.

Крім того, частиною одинадцятою статті 289 КАС України передбачено, що строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців.

Підстав для застосування щодо відповідача положень Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» в судовому засіданні не встановлено.

Згідно з Інструкцією про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженоїНаказом Міністерства внутрішніх справ України № 353/271/150 від 23 квітня 2012 року, контроль за дотриманням іноземцями та особами без громадянства вимог законодавства здійснюють в межах своєї компетенції територіальні підрозділи Державної міграційної служби України, до повноважень яких віднесено прийняття рішень про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, їх документування та здійснення заходів з безпосереднього примусового повернення та примусового видворення за межі України.

У підпункті "f" п.1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вказано, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в`їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.

Відповідач відповідно до ст.4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», грубо та свідомо порушив законодавство України, останній не підпадає під захист статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». Тому суд має всі підстави вважати, що відповідач буде ухилятися від виїзду за межі території України.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 є громадянином Респібліки Молдова, останній порушив законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, оскільки не довів законності перебування на території України. Існує ризик втечі ОСОБА_1 та уникнення ним примусового видворення.

Відтак, суд доходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для прийняття судом рішення про його затримання з метою забезпечення примусового видворення за межі території України та поміщення в пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні на строк, достатній для виконання судового рішення, але не більше шести місяців з моменту затримання.

Керуючись статтями 9, 90, 241-246, 271, 272, 288, 289, 371 КАС України,

в и р і ш и в:

Позов Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області (місцезнаходження: вул. Шевченка, 51-а, м. Чернігів; ідентифікаційний код юридичної особи - 37804450) до громадянина Республіки Молдова ОСОБА_1 (місце перебування: АДРЕСА_1 ) про затримання з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства з метою забезпечення видворення за межі території України - задовольнити.

Затримати громадянина Республіки Молдова ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України строком на шість місяців до 03.11.2023.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя