Рішення № 110650826, 03.05.2023, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/2671/23

Провадження № 2/727/702/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 травня 2023 року

Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді Літвінової О.Г.,

секретаря судового засідання Вальків А.М.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Осовської М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 в інтересах якої виступає адвокат Мазур Олег Леонідович до Чернівецької міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю, -

встановив:

Позивач ОСОБА_2 в інтересах якої виступає адвокат Мазур О.Л. звернулася до суду з позовом до Чернівецької міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю.

В обґрунтування позовних вимог, посилається на те, що у квартирі АДРЕСА_1 вона проживала разом із своєю матір`ю, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , як одна сім`я, вели спільне господарство, готували їжу, прибирали, сплачували рахунки за комунальні послуги, справляли спільно дні народження та святкували релігійні та державні свята. Вона називала ОСОБА_4 - бабусею, а вона в свою чергу називала її онучкою. В 2015 році її мати виїхала із квартири, а вона разом із своїм тодішнім чоловіком залишилася проживати у цій квартирі та продовжила доглядати за ОСОБА_4 , оскільки на той час вона була людиною похилого віку та потребувала сторонньої допомоги. Крім того у цій квартирі у позивачки народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 дочка ОСОБА_5 , яку було зареєстровано у квартирі ОСОБА_4 . Разом з ОСОБА_4 позивачка проживала однією сім`єю до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті ОСОБА_4 , відкрилася спадщина, яка складається із квартири номер АДРЕСА_1 . Відсутність спадкоємців за законом 1-3 черги та будучи спадкоємцем за законом четвертої черги, у визначений законом шестимісячний термін для подання заяви про прийняття спадщини, вона звернулася до приватного нотаріуса Романюк Г.В. Чернівецького міського нотаріального округу та подала відповідну заяву, оскільки проживала із ОСОБА_4 , однією сім`єю до дня її смерті, більше як п`ять років. На її звернення приватний нотаріус Романюк Г.В., завела спадкову справу відносно майна ОСОБА_4 та надала лист вказавши, що необхідно звернутися до суду та встановити факт проживання однією сім`єю не менше, як п`ять років до дня смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , після чого звертатися до неї для вчинення нотаріальних дій по оформленні спадщини. Тому просила суд встановити факт, що вона ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з 2007 року проживала однією сім`єю разом із померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_1 до дня її смерті.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22.03.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам направлено копію ухвали суду, відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву.

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якій просить відмовити в задоволені позову. Зазначаючи що, у поданій позовній заяві про встановлення факту, позивач посилається тільки на норми законодавства і не надає жодного доказу, крім тверджень самого позивача, який би підтвердив факт постійного проживання однією сім`єю ОСОБА_6 з ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , починаючи з 2007 року по день смерті останньої. Крім цього, спадкодавець ОСОБА_4 не вирішила подальшу долю свого нерухомого майна на користь позивача (дарування, заповіт). Реєстрація місця проживання позивача та її доньки ОСОБА_5 в спірній квартирі не може бути підтвердженням волі покійної ОСОБА_4 передати у власність це житло їй, натомість це може бути домовленість між ними про тимчасову реєстрацію в квартирі, наприклад, в якості квартиронаймача. З наведеного випливає, що головними ознаками сімейних відносин є наявність факту спільного проживання, ведення спільного господарства, прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім`ї. Доказами на підтвердження факту ведення спільного господарства можуть бути квитанції оплати продуктів, житлово-комунальних послуг, мобільного рахунку, купівля майна, товарів для спільного користування, спільного бюджету з підписами, переписками, планами на придбання певних товарів, інші витрати на забезпечення життєдіяльності сім`ї тощо.

Представник позивача ОСОБА_1 в судове засідання з`явився, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_8 в судовому засіданні позов не визнала, з підстав викладених у відзиві просила в позові відмовити.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні повідомила, що ОСОБА_2 знає з 2005 року, так як вона давно жила в тьоті Тамари. Між собою спілкувалися як бабуся та внучка, робили разом ремонт. Оскільки до того часу як вселилася ОСОБА_2 в квартирі був хлам. Вона доглядала за ОСОБА_4 .

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні повідомила, що була сусідкою ОСОБА_4 . У неї був чоловік та донька, які померли. В 2007-2008 році зять одружився, але завжди тісно з нею спілкувався. Позивачка часто до неї приходила і ОСОБА_11 її називала онукою.

Вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання особи від 11.06.2019 року (а.с.8). У вказаній квартирі позивачка проживала разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджено довідкою №408334 від 04.10.2022 року про склад осіб, місце проживання яких зареєстроване у житловому приміщенні/будинку. Вони вели спільне господарство, готували їжу, прибирали, сплачували рахунки за комунальні послуги, справляли спільно дні народження та святкували релігійні та державні свята, що підтверджується вітальними листівками з нагоди Дня народження спадкодавця датованою 10.10.2012р., вітальної листівки з 8-м березням датованої 02.03.2018р., календарем «бабусі Тамарі від ОСОБА_12 за 2012р.», копіями квитанцій з газопостачання, водопостачання, енергопостачання, а також копіями квитанцій з при поводу поховання ОСОБА_4 (а.с.12,13,25,26,27).

Вирішуючи позов по суті, суд, звертає увагу на те, що відповідно до положень ст. ст.12,13,81 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогокодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Так, позивач при зверненні до суду із вимогою про встановлення факту спільного проживання разом з покійною ОСОБА_4 до часу відкриття спадщини, посилається на те, що вона з покійною проживала разом однією сім`єю по день її смерті, тобто не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, оскільки її з покійною поєднували спільне господарство в квартирі, утримували її та належне їй помешкання, сплачували комунальні послуги, здійснювали поточні ремонтні роботи тощо, ОСОБА_2 постійно проживала однією сім`єю із ОСОБА_4 фактично на рівні родинних відносинах.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, встановлення даного факту позивачу необхідно для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 .

Так, судом встановлено, що до спадкоємців четвертої черги належать особи які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини та вели спільне господарство.

Так, згідно ч. 3ст. 1268 ЦК Україниспадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогостаттею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до п. 23 Постанови № 7 від 30 травня 2007 року «Про судову практику у справах про спадкування» якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Також, передбачено, що відповідно до ч. 1ст. 315 ЦПК України, суд вправі розглядати справи про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно дост. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановлення цього факту має для спадкоємця юридичне значення, оскільки юридичний факт встановлюється з метою реалізації спадкоємцем права на отримання спадщини.

Таким чином, з огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги всі обставини справи, докази, суд приходить висновку про задоволення позовних вимог.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 в інтересах якої виступає адвокат Мазур Олег Леонідович до Чернівецької міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю підлягають задоволенню в повному обсязі.

Необхідно встановити факт, що позивачка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з 2007 року проживала однією сім`єю разом із померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_1 до дня її смерті.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 266 СК України, ст. ст.1217,1224,1259,1266,1268 ЦК України, ст. ст.141,212,259,263-265,269 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 в інтересах якої виступає адвокат Мазур Олег Леонідович до Чернівецької міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю - задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з 2007 року проживала однією сім`єю разом із померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 в квартирі АДРЕСА_1 до дня її смерті.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, або в порядку ч. 2ст. 354 ЦПК України. В разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення, апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня виготовлення рішення в повному обсязі.

Відповідно до ст.355 ЦПК Україниапеляційна скарга подається безпосереднього до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення виготовлено 05.04.2023 року.

Суддя: О.Г.Літвінова