Рішення № 110647682, 01.03.2023, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/8599/21

пр. № 2/759/102/23

01 березня 2023 року Святошинський районний суд м. Києва у складі:

Головуючого судді Журибеда О.М.,

за участі секретаря Багінської І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду Святошинського районного суду м. Києва цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» про визнання забов`язання по сплаті пені припиненим, скасування нарахованої пені, визнання іпотеки за договором іпотеки припиненою, забов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , звернулися до суду з позовною заявою та уточнивши свої позовні вимоги, просять суд: визнати припиненим зобов`язання за кредитним договором № 3.07121942 від 11.12.2007 року, укладеним між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ЗАТ "Міжнародний іпотечний банк" правонаступником якого є ПАТ «Платинум Банк», внаслідок виконання зобов`язання у повному обсязі, проведеного належним чином; визнати іпотеку за договором іпотеки № 1336 від 11.12.2007 року, укладеним між ОСОБА_1 та ЗАТ "Міжнародний іпотечний банк" правонаступником якого є ПАТ «Платинум Банк» та посвідченим 11.12.2007 року приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Губерською Н.Л., припиненою у зв`язку з припиненням основного зобов`язання; припинити обтяження на нерухоме майно (заборону на відчуження та іпотеку) накладені 11.12.2007 року на підставі договору іпотеки № 1336, а саме на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_1 .

Також просять суд, стягнути з ПАТ «Платинум Банк» в особі Фонду гарантування вкладів (МФО 300346, код ЄДРПОУ 33308489, зареєстрований за адресою: 03680, Київська область, місто Київ, вулиця Амосова, буд.12) на користь ОСОБА_2 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачені судові витрати в розмірі 4540 (чотири тисячі п`ятсот сорок) гривень 00 копійок.

В обґрунтування позовних вимог зазначили, що 11.12.2007 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ЗАТ «Міжнародний іпотечний банк», правонаступником якого є ПАТ «Платинум Банк», було укладено договір про іпотечний кредит № 3.07121942, предметом якого є надання банком позичальнику позики у розмірі 72 000,00 долларів США, строком на 120 місяців. Тобто строк кредитування встановлений договором до 11.12.2017 року.

В якості забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаним договором про іпотечний кредит, 11.12.2007 року між сторонами укладений іпотечний договір № 3.07121942, за яким передано у заставу нерухоме майно у вигляді квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Іпотечний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Губерською Н.Л., зареєстрований в реєстрі за № 1336, та у зв`язку з його посвідченням була накладена заборона відчуження зазначеного в договорі нерухомого майна та іпотека, до припинення договору іпотеки, зареєстрована в реєстрі за № 1337.

04.03.2016 року між сторонами укладено додатковий договір до договору про іпотечний кредит, в якому зафіксовано розмір заборгованості останнього у сумі 28773,53 долара США. Складено новий графік платежів за договором.

23.02.2017 року було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Платинум Банк" відповідно до Наказу правління НБУ № 95-рш. (Національний банк України за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняв рішення від 23 лютого 2017 року № 95-рш про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Платинум Банк". ПАТ "Платинум Банк" віднесено до категорії неплатоспроможних від 10 січня 2017 року, відповідно до вимог статті 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність". Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 743 від 27.02.2017 року ліквідатором призначено Ірклія Ю.П.

06.11.2017 року ОСОБА_1 отримала від відповідача вимогу № вих. 10/8630-Л від 23.10.2017 року, в якій було зазначено, що станом на 20.10.2017 року сума простроченої заборгованості за кредитним договором становить 3 485,49 дол. США, загальна сума заборгованості - 7 172,30 дол. США, без урахування штрафних санкцій, які нараховуються на день їх сплати. Виходячи із вищенаведеного, вимагалося погасити поточну суму заборгованості за Кредитним договором в розмірі 3 485,49 дол. США, а також нараховані штрафні санкції, які станом на 20.10.2017р. становлять - 53 653,19 грн.

Зазначили, що позичальником у листопаді-грудні 2017 року на виконання листа-вимоги від 23.10.2017 р. на користь Банку сплачено суму у розмірі: 7 253,94 доларів США (квитанції №№ 693287706, 695619050, 695949060 від 08.11.2017 року, від 01.12.2017 року, від 05.12.2017 року), а саме на суми: 500,00 доларів США; 183390,00 грн.(еквівалент 6753,24 доларів США); 19,05 грн. (еквівалент 0,70 доларів США), таким чином станом на 30.07.2018 р. Позичальником, якщо брати до уваги вказаний Відповідачем в листі-вимозі розмір заборгованості - 7 172,30 доларів США здійснено переплату в сумі 81,64 долари США, що підтверджує копіями квитанцій про оплату.

Після повного виконання зобов`язань за договором іпотечного кредитування № 3.07121942, позичальник звернувся до банку, із письмовою заявою про припинення зобов`язання по договору у зв`язку з його належним виконанням, наданням відповідної довідки про відсутність заборгованості після погашення кредиту, припиненням іпотечного договору та обтяжень накладених на підставі нього. Проте банк не визнав зобов`язання припиненими та продовжував нарахування відсотків та пені за кредитом. Довідку про відсутність заборгованості не надав та не вчинив дії для припинення обтяжень. Позивачі не погоджуючись з такими діями банку, вимушені були звернутися до суду.

Вважають, що банк, пред`явивши вимогу про погашення заборгованості у повному обсязі (суми кредиту, нарахованих процентів, пені), скористався своїм правом дострокового повернення усієї суми кредиту, чим на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, а отже, нарахування відсотків та пені за користування кредитом повинно було бути припиненим.

Також зазначають, що Наказом Правління НБУ від 23 лютого 2017 р. № 95-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Платинум Банк» було відкликано банківську ліцензію у ПАТ «Платинум Банк». Відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківська діяльність може здійснюватися лише за наявності банківської ліцензії. З дня відкликання банківської ліцензії банківська діяльність - залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб - фактично здійснюватися не може. Частиною 9 ст.17 ЗУ України "Про банки і банківську діяльність" прямо встановлено, що забороняється здійснювати банківську діяльність без отримання банківської ліцензії.

Таким чином розрахунок заборгованості, що здійснений після 23.02.2017 року (після відкликання банківської ліцензії) не є кредитною заборгованістю, є незаконною дією Відповідача, оскільки нарахування процентів, пені та штрафів є банківськими операціями, які виконуються в межах банківської діяльності при наявності банківської ліцензії. Нарахування процентів та пені позичальнику після відкликання у ПАТ «Платинум Банк» банківської ліцензії прямо заборонено законом.

На неодноразові звернення до відповідача з листами про видачу довідки щодо погашення заборгованості за кредитним договором та припинення кредитного договору в зв`язку з повним виконанням, та звільнення від обтяжень за договором про іпотечний кредит № 3.07121942 від 11.12.2007 року були отримані відповіді, якими фактично було відмовлено у видачі такої довідки та не вжиті заходи для припинення обтяжень.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Інформаційної довідки № 288650773 від 06.12.2021 року, записи про обтяження нерухомого майна наявні, тобто відповідач не здійснив дій щодо припинення обтяжень на нерухоме майно, яке виступало іпотекою для забезпечення основного зобов`язання, після погашення кредитної заборгованості.

26.04.2021 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддям, справу передано в провадження судді Войтенко Ю.В.

Ухвалою суду від 13 травня 2021 року позов залишено без руху, надано позивачу строк у десять днів з дня отримання ним ухвали, для усунення зазначених недоліків.

Ухвалою суду від 26 липня 2021 року відкрито провадження у справі і постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання.

22.11.2021 року відповідач, в особі представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ «Платинум Банк» з ринку, надав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив поновити строки на надання відзиву. По суті зазначено, що на підставі ч.2 ст.521 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» наявні у володінні ПАТ «Платинум Банк» документи, були передані до НБУ. Також зазначено, що відповідно облікових систем ПАТ «Платинум Банк», за кредитним договором від 11.12.2007 р. № 3.07121942, укладеним між ПАТ «Платинум Банк» та ОСОБА_1 заборгованість відсутня. Забезпечення за кредитним договором, а саме за договором іпотеки, в зв`язку з погашенням кредитної заборгованості, було списано з балансу банку 03.06.2019 р. Просив відмовити у позові в повному обсязі

17.01.2022 року від представника позивачів, адвоката Пипи А.О., надійшла заява про зміну предмету позову з урахуванням пояснень відповідача.

Ухвалою суду від 19 січня 2022 року заява представника позивачів, адвоката Пипи А.О., про зміну предмету позову прийнята до розгляду, а підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду.

09.05.2022 року згідно розпорядження № 177 здійснено повторний авторозподіл справи, у зв`язку з перебування судді Войтенко Ю.В. на лікарняному.

13 травня 2022 року ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва Журибеда О.М., цивільна справа прийнята до провадження.

Відповідач в судове засідання не з`явився, викликався судом не одноразово, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, судові повістки - виклики направлялись ідповідачу на останню відому суду адресу і в силу ст.131 ЦПК України, та були вручені, про що свідчить рекомендоване повідомлення та на підставі ст. 223 ЦПК України, суд вважає причини неявки відповідача неповажними, є достатньо матеріалів про права та відносини сторін, наданий відзив по справі, потрібність дачі особистих пояснень відповідачем відсутня, що дозволило суду ухвалити рішення на підставі наданих процесуальних документів, пояснень та наявних у справі доказів.

Представник позивачів, адвокат Пипа А.О., приймала участь під час судового розгляду справи у режимі відеоконференції, у вступному слові стисло виклала зміст та підстави позовних вимог щодо предмету позову та надала пояснення, аналогічні тим, що викладені в уточненій позовній заяві та з урахуванням зміни предмету позову. Просила позов задовольнити у повному обсязі. Також пояснила суду, що тільки після отримання позовної заяви, відповідач зазначив, що за кредитним договором від 11.12.2007 р. № 3.07121942, укладеним між ПАТ «Платинум Банк» та ОСОБА_1 заборгованість відсутня, але на момент подачі позову до суду факт відсутності заборгованості банком заперечувався, що підтверджується листами-відповідями банку. Довідки про відсутність заборгованості за договором про іпотечний кредит № 3.07121942 від 11.12.2007 р. не надав, в порушення умов п. 10.2 договору. Матеріали кредитної справи списані, а обтяження наявні в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується довідкою від 06.12.2021 року за номером: 288650773, в порушення п. 6.1.4. договору.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

11.12.2007 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ЗАТ «Міжнародний іпотечний банк», правонаступником якого є ПАТ «Платинум Банк» укладено договір про іпотечний кредит № 3.07121942, предметом якого є надання банком позичальнику позики у розмірі 72 000,00 долларів США, строком на 120 місяців, а позичальник зобов`язується повернути наданий кредит, сплатити проценти за його користування в розмірі 9,99 % річних. Строк кредитування встановлений договором до 11.12.2017 року (а.с. 20-26).

В якості забезпечення виконання зобов`язань за договором іпотечного кредиту, 11.12.2007 року між сторонами укладений нотаріально посвідчений іпотечний договір № 3.07121942, за яким ОСОБА_1 передано в іпотеку нерухоме майно у вигляді квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 29-30).

Відповідно до п.1.3. іпотечного договору, предмет іпотеки забезпечує повне виконання всіх зобов`язань за кредитним договором.

Пунктом 5.1 зазначеного договору встановлено, що договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення та діє до повного виконання іпотекодавцем своїх зобов`язань за Кредитним та цим договорами.

На підставі іпотечного договору № 3.07121942 від 11.12.2007 року, на належну ОСОБА_1 квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , було накладено заборону відчуження нерухомого майна, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Губерською Н.Л., зареєстрована в реєстрі за № 1337, про що мається відповідна позначка на договорі іпотеки.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, за номером 288650773 від 06.12.2021року, на підставі договору іпотеки за № 1336 від 11.12.2007 року, приватним нотаріусом Губерською Н.Л., зареєстровані: заборона нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження: 6203505), на квартиру, адреса: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , та іпотека (реєстраційний номер обтяження: 6203596) (а.с. 101-102).

04.03.2016 року між сторонами укладено додатковий договір до кредитного договору, в якому зафіксовано розмір заборгованості останнього у сумі 28773,53 долара США. Складено новий графік платежів за договором.

06.11.2017 року ОСОБА_1 отримала від відповідача вимогу № вих. 10/8630-Л від 23.10.2017 року, в якій зазначено, що станом на 20.10.2017 року сума простроченої заборгованості за кредитним договором становить 3 485,49 дол. США, загальна сума заборгованості - 7 172,30 дол. США, без урахування штрафних санкцій, які нараховуються на день їх сплати. Виходячи із вищенаведеного, вимагалося погасити поточну суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 3 485,49 дол. США, а також нараховані штрафні санкції, які станом на 20.10.2017р. становлять - 53 653,19 грн (а.с. 31).

Квитанціями за № 693287706 від 08.11.2017 року на суму: 500,00 доларів США; № 695619050 від 01.12.2017 року на суму: 183 390,00 грн. (еквівалент 6753,24 доларів США), № 695949060 від 05.12.2017 року на суму: 19,05 грн.(еквівалент 0,70 доларів), здійснені оплати на користь ПАТ «Платинум Банк» на загальну суму 7 253,94 доларів США (а.с. 32-34).

Позичальнику на звернення про припинення зобов`язання та надання відповідної довідки, надійшла відповідь банку №10/1781-Л від 23.02.2018 р. якою зазначено, що станом на 23.02.2018 р. має пеню за прострочення сплати нарахованих процентів за користування кредитом та суми кредитної заборгованості в розмірі 103133 грн. 68 коп. За цих обставин надати довідку про відсутність заборгованості та направити документи нотаріусу для вилучення запису про обтяження об`єкта нерухомості із відповідного Державного реєстру не є за можливе.

Відповідно до листа ПАТ «Платинум Банк» на ім`я ОСОБА_1 від 23.03.2018 р. позичальнику роз`яснено, що дійсно відповідно до листа-вимоги від 23.10.2017 р. вказано, що розмір заборгованості станом на 23.03.2018 р. становить 7172,30 доларів США. Позивачем було погашено заборгованість за кредитом та нарахованими процентами в розмірі 7253,94 долари США, вказана заборгованість погашена в період з 08.11.2017 р. до 05.12.2017 р. тому різниця в розмірі 81,64 долари США це є нарахованими за період з 20 жовтня 2017 р. по 05 грудня 2017 р. процентами.

22.11.2021 року відповідач, в особі представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з питань безпосереднього виведення ПАТ «Платинум Банк» з ринку, надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що на підставі ч.2 ст.521 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» наявні у володінні ПАТ «Платинум Банк» документи, були передані до НБУ.

Також зазначено, що відповідно облікових систем ПАТ «Платинум Банк», за кредитним договором від 11.12.2007 р. № 3.07121942, укладеним між ПАТ «Платинум Банк» та ОСОБА_1 заборгованість відсутня. Забезпечення за кредитним договором, а саме за договором іпотеки, в зв`язку з погашенням кредитної заборгованості, було списано з балансу Банку 03.06.2019 р.

Станом на час звернення позивачів до суду записи про обтяження нерухомого майна, квартири належної позивачці, які накладені на підставі іпотечного договору не скасовані, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме від 06.12.2021 року за номером: 288650773.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вислухавши пояснення сторони Позивача, вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Отже, виконання зобов`язання є «ідеальною» підставою для його припинення (ст. 599 ЦК України).

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Відповідно до п. 4.4., п.п. 4.4.1 Розділу 4 договору іпотечного кредиту, кредитор набуває право вимоги від позичальника на дострокове погашення кредиту, а позичальник зобов`язується на вимогу кредитора достроково погасити кредит в повному обсязі та сплати нараховані проценти за користування кредитом, нараховану неустойку та інші платежі та нарахування за цим договором (при їх наявності), що підлягають сплаті позичальником на користь Кредитора у випадках передбачених п.п. 4.4.1 - 4.4.2 договору.

Вимога про дострокове повернення кредиту та сплату процентів за користування ним направляється позичальникові у порядку, передбаченому п. 4.5. цього договору.

ПАТ «Платинум Банк» використало право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, звернувшись з вимогою до позичальника від 06.11.2017 року.

В судовому засіданні встановлено виконання позичальником зобов`язань на виконання вимоги банку від 06.11.2017 р., тобто кредитна заборгованість погашена в повному обсязі в добровільному порядку, що не заперечується відповідачем.

Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, а також неустойки.

Зазначений висновок відповідає обов`язковій для врахування правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 357/5125/16-ц, провадження № 61-15142сво18.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суддя вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, суд дійшов висновку, що зобов`язання за договором іпотечного кредиту № 3.07121942 від 11.12.2007 року, укладеним між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ЗАТ «Міжнародний іпотечний банк», правонаступником якого є ПАТ «Платинум Банк», слід визнати припиненим внаслідок виконання належним чином.

Доказом того, що позичальник належним чином виконав вимогу банку про дострокове повернення кредиту свідчать квитанції про сплату боргу, копії яких наявні в матеріалах справи.

Як встановлено судом на час звернення позивачів до суду із цим позовом, банк не визнавав факт погашення кредитної заборгованості, припинення зобов`язання за договором. Довідки про погашення кредиту не надав.

У відзиві відповідач зазначив, що матеріали кредитної справи списані з балансу банку та передані НБУ, що заборгованість за спірним договором відсутня, але не спростував ту обставину, що не надав довідку про відсутність заборгованості позичальнику після повного виконання зобов`язання, відповідно до п. 10.2. Кредитного договору.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Щодо припинення зобов`язань за договором іпотеки

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина перша статті 575 ЦК України).

Поняття іпотеки деталізує абзац третій статті 1 Закону України «Про іпотеку», який визначає, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про іпотеку», іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно зі ст. 17 зазначеного Закону, іпотека припиняється, зокрема, у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Частиною 2 ст. 4 закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотекодержатель зобов`язаний звернутися до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію припинення іпотеки не пізніше 14 днів з дня повного погашення боргу за основним зобов`язанням, забезпеченим іпотекою.

Відповідно до п.16 іпотечного договору, договір діє до виконання іпотекодавцем основного зобов`язання чи настання одного з випадків передбачених ст. 17 Закону України «Про іпотеку».

Іпотечним договором конкретний строк дії договору не встановлений, а тому враховуючи, що оскільки забезпечене іпотекою основне зобов`язання за договором про іпотечний кредит виконано у повному обсязі, що наразі не заперечується відповідачем, суд дійшов висновку, що зобов`язання за іпотекою є припиненими.

Зазначене узгоджується із Постановою Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 711/4556/16-ц «43. За належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором припиняється як це зобов`язання, так і зобов`язання за договором іпотеки, які є похідними від основного зобов`язання (аналогічний висновок сформулював Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 910/16461/16; див. також пункт 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц).»

Враховуючи задоволення судом позовних вимог та визнання зобов`язань за договором про іпотечний кредит від 11.12.2007 р. № 3.07121942, припиненими його виконанням, зобов`язання за іпотечним договором також підлягає припиненню на підставі та у зв`язку з припиненням основного зобов`язання, а відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Щодо вимог позивачів про припинення обтяження, суд виходить з наступного.

Обмеження речових прав на нерухоме майно (обтяження нерухомого майна) - це обмеження або заборона розпорядження нерухомим майном, установлена відповідно до правочину (договору), закону або актів органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом (абзац п`ятий частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» у редакції, чинній на момент укладення іпотечного договору).

Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку (частина друга статті 593 ЦК України, частина третя статті 17 Закону України «Про іпотеку»).

Записи про державну реєстрацію обтяжень нерухомого майна, а також іпотеки за належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором є перешкодами у реалізації власником права розпорядження відповідним майном.

Відповідний правовий висновок викладений у пункті 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 711/4556/16-ц (провадження № 14-88цс19).

Згідно ст. 43 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів та інформація про припинення обтяження. Заяви про виникнення, зміну, припинення обтяжень та про звернення стягнення на предмет обтяження підписуються обтяжувачем.

Відповідно до п. 57 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КабінетуМіністрів Українивід 25.12.2015р.№1127 (далі - Порядок) для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв`язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

Тобто разом з припиненням зобов`язань за іпотечним договором фактично припиняється обтяження нерухомого майна іпотекою, так як всі правові підстави для його утримання під обтяженням відсутні.

Отже, з державною реєстрацією відомостей про припинення іпотеки (припинення обтяження нерухомого майна іпотекою) підлягають державній реєстрації і відомості про зняття заборони відчуження, накладеної під час посвідчення такого нотаріального договору та вилучення запису з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача (ч. 5 ст. 43 Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень").

Відповідно до статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Записи про державну реєстрацію обтяжень нерухомого майна, а також іпотеки за належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором є перешкодами у реалізації власником права розпорядження відповідним майном.

Отже, у зв`язку із відсутністю заборгованості у позичальника за основним зобов`язанням, яке забезпечене іпотекою, іпотекодержатель (обтяжувач) повинен був вчинити дії щодо зняття іпотеки (повідомити про погашення позики), однак таких дій не вчинив, що підтверджується Інформаційною довідкою № 288650773 від 06.12.2021 року з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, чим порушив вимоги чинного законодавства, умови п. 6.1.4. договору про іпотечний кредит і права позивачки - ОСОБА_1 , як власника нерухомого майна.

Таким чином, оскільки припинено зобов`язання за іпотечним договором його повним виконанням, суд дійшов висновку про виключення відповідних записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, оскільки належне виконання основного зобов`язання припиняє іпотеку й обтяження нерухомого майна, що є предметом іпотеки.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У позові заявлено дві вимоги не майнового характеру та дві вимоги похідного з них Характеру.

Відповідно до пп. 2 п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» , тобто за подання Позивачем зазначеного позову підлягав сплаті судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок за кожну вимогу.

Оскільки рішення ухвалюється на користь позивачів, з відповідача підлягає стягненню сплачений судовий збір на користь Позивачів у розмірі 1816 грн. 00 коп. грн. 00 коп. (908,00 грн. х 2), який підлягає сплаті за подання позову немайнового характеру.

Як вбачається із прохальної частини позовної заяви позивачі просять суд стягнути судовий збір на користь позивача, ОСОБА_2 у розмірі 4540 (чотири тисячі п`ятсот сорок) гривень 00 копійок.

Але відповідно до ЗУ «Про судовий збір» підлягало сплаті 1816 грн. 00 коп. (908,00 грн. х 2), таким чином Позивачами переплачено судовий збір на суму 2724,40 грн.

Водночас, згідно з п. 1 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Виходячи з відсутності вказаного клопотання позивачів, суд під час розподілу судових витрат не вирішує питання про повернення позивачу - ОСОБА_2 надмірно сплаченого судового збору у розмірі 2724,40 грн.

Керуючись статтями 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» про визнання забов`язання по сплаті пені припиненим, скасування нарахованої пені, визнання іпотеки за договором іпотеки припиненою, забов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати зобов`язання за кредитним договором № 3.07121942 від 11.12.2007 року, укладений між ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ЗАТ "Міжнародний іпотечний банк" правонаступником якого є ПАТ «Платинум Банк» (ЄДРПОУ: 33308489, адреса: 03680, м.Київ вул. Амосова, 12) припиненим.

Визнати іпотеку за договором іпотеки № 1336 від 11.12.2007 року, укладеним між ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) та ЗАТ "Міжнародний іпотечний банк" правонаступником якого є ПАТ «Платинум Банк» (ЄДРПОУ: 33308489, адреса: 03680, м.Київ вул. Амосова, 12), посвідченим 11.12.2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Губерською Н.Л., зареєстрованим в реєстрі за № 1336, - припиненою.

Припинити обтяження на нерухоме майно (заборона на нерухоме майно) накладене реєстратором: приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Губерською Н.Л., від 11.12.2007 року за № 6203505 на підставі договору іпотеки № 1336 від 11.12.2007 року на квартиру, адреса: АДРЕСА_1 , шляхом вилучення/припинення запису з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно реєстраційний номер обтяження: 6203505 від 11.12.2007; 16:14:40 на квартиру, адреса: АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_1 .

Припинити обтяження на нерухоме майно (іпотека) накладене реєстратором: приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Губерською Н.Л., від 11.12.2007 року за № 6203596 на підставі договору іпотеки № 1336 від 11.12.2007 року на квартиру, адреса: АДРЕСА_1 , шляхом вилучення/припинення запису з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно реєстраційний номер обтяження: 6203596 від 11.12.2007 16:21:30 на квартиру, адреса: АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_1 .

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» в особі Фонду гарантування вкладів (МФО 300346, код ЄДРПОУ 33308489, зареєстрований за адресою: 03680, Київська область, місто Київ, вулиця Амосова,буд.12) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачені судові витрати, понесені на сплату судового збору в розмірі: 1816 грн. 00 коп. (908,00 грн. х 2)

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи якому рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.М. Журибеда