Рішення № 110647625, 27.04.2023, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/1157/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2023 року м. Київ

Подільський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді- Якимець О. І.,

за участю секретаря судового засідання Карпишиної К. С.,

учасники справи:

позивач Служба у справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації - представник Бойко М. В. з`явився,

відповідач ОСОБА_1 з`явилася,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом Служби у справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дітей,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з позовом до відповідача у якому просить: позбавити відповідача батьківських прав відносно дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; стягувати з відповідача аліменти на утримання дітей у твердій грошовій сумі, а саме: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі по 1416,50 грн на кожну дитину, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1136,00 грн, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з моменту подання позову до суду і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що відповідач є матір`ю дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та відносно останньої відповідач рішенням суду позбавлена батьківських прав. Відповідач неналежним чином виконує свої батьківські обов`язки, адже у серпні 2018 року малолітні ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були виявлені працівниками поліції на вулиці у м. Києві без супроводу батьків. Діти доставлені до закладу охорони здоров`я, де їм були поставлені діагнози: у Олексія дефіцит маси тіла - 12%, а у Матвія діагноз - рахіт І. Під час бесіди з цього приводу із матір`ю дітей, остання повідомила, що у її сім`ї склались складні життєві обставини, відсутність постійного доходу, наявність неналежних умов проживання для дітей, у зв`язку із чим просила тимчасово влаштувати дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до дитячого закладу на повне державне утримання, де діти перебувають по сьогоднішній день. Мати жодного разу не відвідала синів, не цікавилась їх життям та здоров`ям; спосіб життя не змінила та не створила належних умов для повернення дітей у родину. Зловживає алкогольними напоями, адже знаходилась на стаціонарному лікуванні у період з 10.08.2018 по 13.08.2018. На запрошення Подільського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді не реагувала, соціальний супровід не підписала. Син ОСОБА_8 залишився проживати із матір`ю та навчається у середній загальноосвітній школі м. Києва. Надано висновок органу опіки і піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно її синів. У зв`язку із наведеними обставинами просить позбавити відповідача батьківських прав відносно синів, у зв`язку із чим стягувати з неї аліменти на їх утримання, а позов задовольнити.

Відповідачем не подано відзив, який би містив заперечення на позов.

03 лютого 2023 року ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

07 квітня 2023 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду за правилами загального позовного провадження.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та просить такий задовольнити.

У судовому засіданні відповідач визнає свою провину у тому, що її трьох дітей (двох синів та дочку) відібрали від неї. Старший син ОСОБА_8 проживає із нею, гарно навчається у середній загальноосвітній школі, просить щодо нього не позбавляти батьківських прав. На даний час намагається працевлаштуватися та вже проходить стажування.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов наступного.

Суд установив, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьки ОСОБА_9 та ОСОБА_1 , що підтверджено копією повторного свідоцтва про народження / а.с. 8/.

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 помер, що підтверджено копією свідоцтва про смерть /а.с. 7/.

Батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_10 та ОСОБА_1 , що підтверджено копією свідоцтва про народження / а.с. 9/.

Батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є ОСОБА_10 та ОСОБА_1 , що підтверджено копією свідоцтва про народження / а.с. 9/.

Відомості про батька ОСОБА_6 та батька ОСОБА_7 заначено у відповідності до ст. 135 СК України (за вказівкою матері, що підтверджено витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батьків відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України /а.с. 11, 12/.

14 серпня 2018 року службою у справах дітей та сім`ї Подільської районної у місті Києві державна адміністрація прийнято наказ № 53 « Про постановку на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, малолітніх ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

27 серпня 2018 року Подільської районною у місті Києві державною адміністрацією прийнято наказ № 652 «Про тимчасове влаштування малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Київського міського будинку дитини «Берізка» /а.с. 17/.

ОСОБА_2 залишився проживати із матір`ю по сьогоднішній день. Дана обставина не заперечується сторонами, а тому приймається судом до уваги.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ст. 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

Відповідно до ст. 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно з ст.150 цього Кодексу батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток; поважати дитину; забезпечувати здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ч. ч. 2, 4 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках, при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи, відмовити в позові про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків. Ухвалюючи таке рішення, суд має право вирішити питання про відібрання дитини у відповідача і передачу органам опіки та піклування (якщо цього потребують її інтереси), але не повинен визначати при цьому конкретний заклад.

Згідно зі ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

Повертаючись до обставин справи, яка розглядається, суд зазначає, що мати із синами проживали за адресою - АДРЕСА_1 .

05 серпня 2018 року працівниками поліції виявлено двох малолітніх дітей чоловічої статі у АДРЕСА_2 та установлено, що ними були ОСОБА_3 на вигляд три роки та ОСОБА_4 на вигляд 4 місяці, які доставлені до закладу охорони здоров`я / а.с. 22, 24/.

Дитячою клінічною лікарнею № 9 Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) 05.08.2018 дитині ОСОБА_3 поставлено діагноз - білково-енергетична недостатність (дефіцит маси тіла - 12 %), гіпотрофія І ступеня; дитині ОСОБА_4 поставлено діагноз - рахіт І, підгострий перебіг, період розпалу. З дітьми перебувала їх мати ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння /а. с. 21, 23, 25/.

10 серпня 2018 року службою у справах дітей Подільського районної у місті Києві державної адміністрації складено акт обстеження умов проживання дітей за адресою - АДРЕСА_3 . Санітарно-гігієнічні умови проживання задовільні. Наявні окремі місця для сну, але мало місця для відпочинку дітей. Зі слів сусідів родина характеризується з негативної сторони, батьки зловживають алкогольними напоями, діти недоглянуті, в родині відбуваються сварки /а.с.27/.

Малолітні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були направленні у 2021 році та у 2022 році відповідно до відділення загальної соціально-психологічної реабілітації Центру соціально-психологічної реабілітації дітей служби у справах дітей та сім`ї м. Києва, що підтверджено направленнями № Ц 42-В/З від 14.06.2021 та № Ц 7-В/3 від 25.01.2022 /а.с. 43, 44/.

Згідно з повідомлення служби у справах дітей Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 13.12.2018 № 10671/955/02-847 та від 19.02.2019 № 10671/142/02-119 від суб`єкта соціальної роботи за результатами відвідування спеціалістом Подільського районного в місті Києві Центру соціальної служби для сім`ї, дітей та молоді вжиті наступні заходи: у жовтні-листопаді 2018 року відвідування сім`ї ОСОБА_11 за місцем проживання, однак такої не було вдома, на запрошення ОСОБА_12 не реагувала, на запрошення на індивідуальну бесіду не прийшла та не телефонувала, на телефонні дзвінки спеціаліста Центру не відповідає; у лютому 2019 році Центр здійснював планові відвідування сім`ї ОСОБА_11 , проте вдома нікого не було, на запрошення до Центру та телефонні дзвінки ОСОБА_12 не реагує. У зв`язку із цим, введення супроводу не є доцільним /а.с. 18, 19/.

Відповідно до висновку органу опіки і піклування Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 30 березня 2023 року № 106-2457, останні вважають за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_1 відносно дітей ОСОБА_13 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Орган опіки і піклування наводить аргументи про те, що дітям проживати із матір`ю небезпечно через неналежне виконання батьківських обов`язків щодо виховання та утримання дітей, зловживає спиртними напоями; ОСОБА_6 та ОСОБА_7 жодного разу не відвідувала в КМБД «Берізка», Центрі соціально-психологічної реабілітації та не цікавитися малолітніми дітьми; не створила належних умов для повернення дітей в родину; на запрошення до Подільського районного в місті Києві Центру соціальної служби для сім`ї, дітей та молоді не реагує , соціальний супровід не підписала.

Таким чином, враховуючи обставини встановлені судом, які підтверджують доводи позивача про ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків по вихованню малолітніх дітей, суд не встановив жодних даних із сторони відповідача щодо відсутності таких обставин.

У зв`язку із вищевикладеним, суд прийшов висновку, що відповідач неналежним чином виконує свої батьківські обов`язки відносно малолітніх сині ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , безпричинно та свідомо самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, не цікавиться їх фізичним, духовним, моральним розвитком, а отже, позовна вимога про позбавлення батьківських прав щодо синів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обґрунтована, підставна, а відтак необхідно відповідача позбавити батьківських прав відносно цих дітей.

Щодо частини позовної вимоги про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно неповнолітнього сина ОСОБА_2 , суд прийшов до наступного.

У судовому засіданні відповідач заперечила проти позбавлення батьківських прав відносно сина ОСОБА_2 , адже такий проживає разом із нею та не вилучався позивачем у неї, добре навчається у школі.

Відповідно до довідки середньої загальноосвітньої школи № 93 Подільського району м. Києва від 15.09.2022 № 79 ОСОБА_2 навчається у 11-Б класі цієї школи.

Згідно з характеристики середньої загальноосвітньої школи № 93 Подільського району м. Києва від 15.09.2022 ОСОБА_14 зарекомендував себе як працелюбний учень. Володіє учбовим матеріалом на середньому рівні. Має здібності до гуманітарних предметів. За характером спокійний, врівноважений, доброзичливий, правдивий. Поважає дорослих, вчителів. З однокласними має дружні відносини. Фізично добре розвинений, брав участь у шкільних спортивних змаганнях. Мати виходить на контакт з класним керівником, виконує певні доручення, але контролює навчання і відвідування школи рідний дядько хлопця.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Аналогічна правова норма міститься у ч. 1 ст. 81 ЦПК України.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (висновок Верховного Суду у постанові від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17).

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 2 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд критично оцінює доводи позивача про те, що неповнолітня дитина, яку залишили із матір`ю проживає у неналежних умовах, ухилення від виконання батьківських обов`язків із сторони відповідача по відношення до сина, зловживання відповідачем спиртними напоями, оскільки будь-яких доказів на момент подання позову до суду у відповідності до ст. ст. 76-80 ЦПК України суд не подано.

Суд приймає до уваги подані дані про те, що ОСОБА_2 відвідує школу, добре навчається, його фізичний та психологічний стан, про що вказано у характеристиці від 15.09.2022, дій відповідача , які свідчать про зацікавленість в навчальній успішності сина ОСОБА_8 та вихід на контакт із класним керівником сина.

Також суд бере до уваги заперечення відповідача проти позову у цій частині, що свідчить про зацікавленість відповідача у виконанні батьківських обов`язків відносно сина ОСОБА_2 .

Суд прийшов до переконання про відсутність встановлення фактичних обставин у справі, які б свідчили про те, що відповідач є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на неповнолітнього сина ОСОБА_2 .

Отже, враховуючи наведене вище суд прийшов до висновку про те, що оскільки позивачем не доведено викладений у позовній заяві доводів, та судом не встановлено із матеріалів справи підстав для застосування до відповідача крайнього заходу впливу - позбавлення батьківських прав батька щодо неповнолітньої дитини ОСОБА_13 , а відтак відсутні підстави для застосування п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, а тому у цій частині позові необхідно відмовити.

Разом із тим, суд застосовує у цій справі спеціальні норми статей 141, 150, 164 Сімейного кодексу України, які регулюють спірні правовідносини та із врахування загальних положень на які посилався позивач у позовній заяві.

Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів, суд прийшов наступного.

Беручи до уваги зазначені вище висновки, суд прийшов переконання, що відповідач не бере участі в утриманні малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Відтак, між сторонами виникли сімейні правовідносини, які врегульовані нормами глави 15 (обов`язок матері, батька утримувати дитину та його виконання) Сімейного кодексу України.

Відповідно до ст.ст.180, 166 ч. 2, 3 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Згідно з ст.181 Сімейного кодексу України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Окрім цього, відповідно до ст.182 цього Кодексу при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

За таких обставин, суд прийшов переконання, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Попри те, суд враховує матеріальне становище малолітніх дітей, які перебувають на повному державному утриманні, матеріальне становище відповідача через відсутність доказів скрутного матеріального становища останнього. Зважаючи на розмір прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку у відповідності до законодавчих положень, суд прийшов висновку, що щомісячний розмір аліментів, необхідних до стягнення з відповідачів аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , у розмірі 1416,50 грн, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, на утримання дитини ОСОБА_4 , у розмірі 1136,00 грн, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, що буде достатнім, таким, який в змозі будуть сплачувати відповідач з врахуванням обставин встановлених судом, починаючи із моменту подачі позовної заяви до суду, а саме із 31 січня 2023 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття, з подальшою індексацією грошової суми відповідно до закону.

Разом із тим, суд застосовує спеціальні норми, які містяться у ст. ст. 181, 182, ч.3 ст. 166 Сімейного кодексу України.

Суд приймає аргументи позивача, що наведені останнім як на підстави для стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей, адже такі стверджуються належними і допустимими доказами, що містяться у матеріалах справи.

Щодо стягнення аліментів з відповідача на утримання сина ОСОБА_2 то таке питання судом не вирішується, адже у частині позовної вимоги про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно дитини ОСОБА_2 відмовлено, а тому відсутні підстави для застосування ч. 3 ст. 166 СК України.

Щодо подальшого влаштування дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , суд прийшов наступного.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» органи опіки та піклування забезпечують вирішення питань щодо, зокрема надання опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, та застосування інших форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Аналогічне положення щодо діяльності таких органів передбачено у постанові Кабінету Міністрів України «Питання діяльності органів опіки і піклування» від 24 вересня 2008 року № 866.

Таким чином, враховуючи, що мати дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 позбавлена батьківських прав судовим рішенням, а відтак є необхідність передати дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 органу опіки і піклування Подільської районної в місті Києві державної адміністрації для подальшого влаштування, а позовну вимогу в цій частині задовольнити.

В частині позовної вимоги про передачу неповнолітньої дитина ОСОБА_2 органу опіки і піклування Подільської районної в місті Києві державної адміністрації для подальшого влаштування, то оскільки така є похідною від основної про позбавлення батьківських прав у якій відмовлено, а відтак відсутні підстави для задоволення такої вимоги, а тому у цій частині вимоги необхідно відмовити.

Враховуючи наведене вище, суд прийшов переконання, про необхідність задоволення позову частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з відповідача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1073,60 грн у дохід держави.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-81, 141, 259, 265, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

позов Служби у справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дітей - задовольнити частково.

Позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно малолітніх синів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягувати з ОСОБА_1 аліменти на утримання синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 1416,50 грн, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1136,00 грн, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 31 січня 2023 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття, з подальшою індексацією грошової суми відповідно до закону.

Передати малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 органу опіки і піклування Подільської районної в місті Києві державної адміністрації для подальшого влаштування дитини.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073,60 грн в дохід держави.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасники справи:

позивач Служби у справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, місцезнаходження - місто Київ, вулиця Борисоглібська, будинок № 14, код ЄДРПОУ 37393756; відповідач ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено 03 травня 2023 року.

Суддя О. І. Якимець