Рішення № 1106441, 24.10.2007, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" жовтня 2007 р.

Справа № 26-3/258-07-6868

За позовом : Жеребківської дослідної станції Інституту зернового господарства

Української академії аграрних наук

до відповідача : Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Хлібороб”

про стягнення 35 581 грн. 95 коп.

Суддя Никифорчук М.І.

за участю представників :

від позивача : Тодорашко А.І. за довіреністю;

від відповідача : не з’явився;

Суть спору : Жеребківською дослідною станцією Інституту зернового господарства Української академії аграрних наук заявлені вимоги до Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Хлібороб” про стягнення 35 581 грн. 95 коп. –вартості товару з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Представник позивача вимоги підтримує.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, був повідомлений належним чином про час та місце розглядання справи належним чином, надав відзив на позов у якому виклав свою згоду із заявленими вимогами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, господарський суд, -

у с т а н о в и в :

Жеребківською дослідною станцією Інституту зернового господарства Української академії аграрних наук ( далі - позивач) заявлені вимоги до Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Хлібороб” ( далі - відповідач ) про стягнення 35 581 грн. 95 коп. –вартості товару з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та судових витрат за таких підстав.

13 жовтня 2001 р. між сторонами по справі укладено договір купівлі - продажу.

На підставі цього договору по накладній № 301 від 13 жовтня 2001 року та довіреності до неї № 095533 серії КАМ від 13 жовтня 2001 року, відповідачем було отримано від позивача товар –насіння озимої пшениці в кількості 20,7 тон за ціною 916 грн. 67 коп. за тону, мішки 414 штук по ціні 1,25 грн. за штуку, завантаження 172 грн. ПДВ 3932,80 грн. на загальну суму 23 597 грн. 40 коп.

Згідно умов договору відповідач зобов’язується здійснити повну оплату за придбані товари не пізніше 1 вересня 2002 року. По закінчення строку платежу 1 вересня 2002 року покупець, тобто відповідач за отриманий товар не розрахувався чим порушив вимоги ст. 530 ЦК України.

Відповідно до укладеного між сторонами 17.08.2004 р. акту звірки, відповідачем визнається сума боргу в розмірі 23 977,26 грн. Згідно ст. 264 ЦК України даний акт звірки перериває перебіг позовної давності.

На заявлену 30 травня 2006 р. позивачем претензію № 30 відповідач не відповів.

Відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до частини 2 цієї ж статті, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України, відповідачеві нараховано індекс інфляції в сумі 11984,55 грн. ( 35581,95 грн., –загальна сума боргу з урахуванням індексу інфляції мінус суму основного боргу 23597,40 грн. ) згідно наданого розрахунку, який господарський суд вважає правильним, оскільки він відповідає вимогам закону.

Дотеперішнього часу вказана сума відповідачем не сплачена.

Вказане свідчить про порушення відповідачем вимог статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, відповідно яких одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до частини 2 цієї ж статті, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач з вимогами згоден повністю, про що зазначив у відзиву на позов.

Аналізуючи вищевикладене, суд прийшов до наступного висновку.

Згідно вимог статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами 13 жовтня 2001 року був укладений вказаний вище договір, відповідно до якого позивач відпускає відповідачеві насіння озимої пшениці „Одеська 267” у кількості 20,7 тон по ціні 916, 67 грн., мішки 414 штук по ціні 1,25 грн. на суму 517,50 грн.

Загальна сума договору складає 23597,50 грн. у т.ч. ПДВ 3932,80 грн.

Відповідач зобов’язується розрахуватись за відвантажене насіння грошима по перерахуванню 23 597,40 грн. до 1 вересня 2002 року. Цей договір набирає законної сили з моменту підписання та діє до моменту розрахунку.

Факт отримання відповідачем вищевказаного товару підтверджується вищевказаною накладною та довіреністю, виданої до цій накладній. Дотеперішнього часу відповідач не розрахувався за отриманий товар, що є порушенням вимог ст. ст. 5252 та 526 ЦК України .

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України, відповідачеві нараховано індекс інфляції в зазначеній вище сумі, розрахунок якої суд вважає правильним по вищевказаним мотивам. Факт наявності у відповідача заборгованості на вказану суму, крім зазначених доказів, підтверджується його відзивом на позов. Посилання позивача на вказані вище норми Цивільного кодексу України суд вважає правильними.

Вищевикладене повністю підтверджене дослідним судом матеріалами справи та визнано відповідачем.

Проаналізувавши надані докази у сукупності, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, доведеними та підлягаючими задоволенню в повному обсягу.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України на відповідача покладаються судові витрати.

Враховуючи викладене і, керуючись статями 44, 49, 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

в и р і ш и в :

Позов –задовольнити.

Стягнути з сільськогосподарського виробничого кооперативу „Хлібороб” ( 66430, Одеська область, Ананьївський район, с. Шелехово; р/р 26040643 в АППБ „Аваль” м. Одеса, МФО 328351, код 30818273 ) на користь Жеребківської дослідної станції Інституту зернового господарства Української академії аграрних наук (Одеська область, Ананьївський район, с. Жеребково; р/р 26005301000646 в Ощадбанку № 2821 м. Ананьїв, МФО 388261, код 00494605) : вартості товару з урахуванням встановленого індексу інфляції в сумі 35 581 ( тридцять п’ять тисяч п’ятсот вісімдесят одна ) грн. 95 коп.; державного мита в розмірі 355 ( триста п‘ятдесят п’ять ) грн. 82 коп. та витрат на інформаційне –технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 (сто вісімнадцять)грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Никифорчук М.І.